аніс звичайний
Що лікує аніс?
Чай з додаванням анісу лікує інфекційні захворювання на «Ура!». Його насіння знімають запалення з дихальних шляхів, виводять жовч з печінки, допомагають у боротьбі з виразкою, гастритом та іншими недугами ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Аніс відмінно стимулює зір.
Як сіяти аніс в домашніх умовах?
Насіння анісу, досить туговсхожіе, тому попередньо їх замочують до повного розбухання, коли насіння починає лопатися, їх підсушують і висівають в канавки глибиною 4 - 5 см. Догляд за анісом зводиться до періодичних поливам, в міру необхідності і знищенню бур'янів. Кеш
Як вживати аніс?
перетертих плодів заливають склянкою окропу та настоюють у термосі. Через годину — проціджують. П'ють засіб теплим по столовій ложці через кожні дві години. Такий настій із плодів анісу застосовують також для полоскань при ларингіті, фарингіті, ангіні, а також охриплості чи втраті голосу. Кеш
Аніс — Вікіпедія Аніс (Pimpinella anisum, Anisum odoratum, Anisum officinale) // ВУЕ; Аніс звичайний [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія; Аніс звичайний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ... See moreАНІС ЗВИЧАЙНИЙ
АНІС ЗВИЧАЙНИЙ (Pіmpіnella anіsum L. (Anіsum vulgare Gaertn; pіmpіnella — середньовічна назва рослини невизначеної етимології; anіsum від грец. назви рослини anіson) — рослина родини селерових (Apіaceae L.). Батьківщиною А. вважається Мала Азія. Культивується в Україні, багатьох країнах Південної Європи, Північної Африки, в Малій Азії, у Південній і Центральній Америці. Рос. назва: анис обыкновенный; нар. назви: бедренець-аніс, ганус.
Однорічна трав’яниста рослина з тонким веретеноподібним коренем. Стебло пряме, округле, борознисте, розгалужене вгорі, короткоопушене, 30–60 см завв. Прикореневі і нижні стеблові листки довгочерешкові, ниркоподібні, суцільні, надрізано-зубчасті або лопатеві; середні також довгочерешкові, трійчасті, з клиноподібними, часто дволопатевими бічними сегментами і трилопатевим кінцевим сегментом. Верхні листки сидять у вузьких піхвах, двоперисті з ланцетоподібними часточками, верхівкові — трироздільні. Квітки дрібні, зібрані у складні зонтики, що досягають 2,5–6 см у діаметрі, з 7–15 променями, зубці чашечки слабко помітні, віночок п’ятипелюстковий білий із загнутою усередину верхівкою 1,5 мм завд. Тичинок — 5, маточка з нижньою двогніздною зав’яззю і двома стовпчиками. Плоди — яйцеподібні або злегка серцеподібні двосім’янки 3–4 мм завд. сіро-коричневого кольору, ароматні, солодкувато-пряні на смак, зазвичай не розпадаються на мерикарпії, з п’ятьма реберцями, двома секреторними канальцями на плоскому боці і численними дрібними канальцями на опуклому боці. Цвіте в червні–липні, плодоносить у серпні.
Як лікарську сировину використовують плоди А.з. — Fructus Anіsі vulgarіs (Fructus Pіmpіnellae anіsі). Заготовляють під час побуріння 60–80% зонтиків. Скошують машинами, досушують у валках, потім обмолочують і очищають від домішок. Плоди містять ефірну олію — 1,2–3,2%, іноді до 6%, до складу якої входять фенілпропаноїди: анетол до 90%, метилхавікол — 10%, анісовий альдегід, анісовий кетон, анісова кислота й ароматичні глікозиди; жирну олію — 10–20%; білкові речовини — 18%, цукор — 3–5%, фурфурол, кавову і хлорогенову кислоти; мікро- та макроелементи: К, Ca, Mg, Fe, Mn, Сu, Zn, Mo, Cr, Al, V, Se, Nі, Sr, Pb, B. У медицині настій плодів, нашатирно-анісові краплі та ефірну олію А.з. застосовують як відхаркувальний засіб при бронхіті, бронхіальній астмі, для стимуляції моторної та секреторної функції травного тракту та збільшення лактації. Плоди мають антимікробну дію. У народній медицині плоди застосовують як загальнозбуджувальний, жарознижувальний, вітрогінний, проносний і сечогінний засіб, при наявності кишкових кровотеч і болісних менструацій, аерофагії, диспепсії, блюванні, пов’язаних із нервовими розладами, мігрені, а також при запамороченні, посиленому серцебитті, астмі та для поліпшення травлення. Плоди застосовують у гомеопатії, хлібобулочній та лікеро-горілчаній промисловості, у кондитерському виробництві.
Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С. Гиляров. — М., 1984; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Fujimatu E., Ishikawa T., Kitajima J. Aromatic compound glucosides, alkyl glucoside and glucide from the fruit of anise // Phytochemistry. — 2003. — № 63; Singh G., Kapoor I.P., Pandey S.K.l. Studies on essential oils. Part 10. Antibacterial activity of volatile oils of some spices // Phytotherapy. — 2002. — № 16.
Інші статті автора
Аніс звичайний, арніка гірська, артишок посівний: опис рослин. Реферат
Однорічна трав'яниста рослина родини селерових. Стебло борознисте, зверху розгалужене. Листки троякі: нижні – довго-черешкові, цілісні, округлі, глибоко-пилчасті; серединні - плоскі, перисті; верхні – тричі-перисто-розсічені. Квітки п'яти-пелюсткові, дрібні, білі, в складних зонтиках. Цвіте у червні - липні. Плід - двосім'янка.
Вирощують як лікарську, ефірно-олійну, пряну рослину.
Використовують плоди анісу. Збирають, коли дозріє половина плодів.
Плоди анісу містять жирну олію, білкові речовини, фурокумарини, ефірну олію до складу якої входять анетол, анісовий альдегід, кетон.
Препарати анісу проявляють відхаркувальну, антисептичну, протизапальну, анти-спастичну дію. Позитивно впливає аніс при запальних процесах дихальних шляхів (бронхіт, бронхіальна астма, бронхопневмонія, ларингіт, трахеїт, коклюш), ентериті, коліті. Стимулює виділення молока у матерів-годувальниць. Плоди анісу входять до складу грудного еліксиру та шлункового чаю.
Внутрішньо - настій плодів анісу (2 ч ложки на 200 мл окропу), пити по 2 ст. ложки 4 рази на день за 30 хв. до їди. Настоянку плодів анісу (20 г сировини на 100 мл 40% розчину спирту - горілка), приймати по 20 крапель тричі на день. Анісова олія на цукор по 4 краплі тричі на день. Нашатирно-анісові краплі - тричі на день по 8 крапель на цукор.
Якщо надірвався голос, необхідно взяти 100 г насіння анісу залити 200 мл окропу, прокип'ятити 15 хв. Відвар процідити, додати 50 г меду, знову прокип'ятити. Зняти з вогню, додати 1 ст. ложку коньяку або горілки. Пити по 1 ст. ложці кожні 30 хв. Голос швидко відновиться.
Можна використати і таку суміш: 400 г висівок будь-якого борошна та 50 г насіння анісу на 500 мл окропу, настояти 1 год. Пити настій потроху гарячим протягом дня. Під вечір горло не болітиме, повністю відновляться звук і тембр голосу.
При гіпогалактії приготувати суміш із 5 г плодів анісу, 3 г плодів фенхелю, 10 г трави козлятнику (подрібнити). 1 ч ложку цієї суміші залити 200 мл окропу, настояти 45 хв. Приймати до їди по 50 мл 4 рази на день.
Зовнішньо - мазь із однієї частини порошку плодів анісу з корінням чемериці (1:1) та жирової основи (двох частин свинячого жиру або керосину) використовують при вошивості.
Арніка гірська
(ангельське зілля, баранка, бараняча трава, живокість, зілля баранє, нечуй вітер, скусівник лікарський, чарник, шалата дика, ярник)
Arnіca montana
Багаторічна трав'яниста залозисто-пухнаста рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, при основі - з розеткою із чотирьох овальних листків. Стеблові листки сидячі, супротивні. Квітки двостатеві, в одиничних кошиках на верхівці стебла і гілок. Цвіте у червні - серпні. Плід - сім'янка.
Росте на луках, узліссях, по чагарниках, у гірських передліссях Карпат.
Для виготовлення галенових лікарських форм використовують квіткові кошики, які збирають на початку цвітіння.
Квітки арніки містять арніцин, ефірну олію, флавоноїди, арніфолін, цинарин, дубильні речовини, інулін, холін, органічні кислоти, вітаміни, смоли, мікро- та макроелементи.
Препарати арніки застосовують при стенокардії, міокардиті, розширюють коронарні судини, покращують роботу серцевого м'яза, посилюють амплітуду серцевих скорочень, знижують артеріальний тиск, при гіпертонічній хворобі і атеросклерозі знижують концентрацію холестерину у крові, швидше відновлюють функції центральної нервової системи при мозкових крововиливах. Галенові препарати арніки застосовують при нічному нетриманні сечі. В комбінації з кукурудзяними приймочками, цмином піщаним, ромашкою лікарською використовують при гепатиті, холециститі.
Місцево - у вигляді компресів при гематомах, гнійничкових захворюваннях шкіри, трофічних виразках, відмороженнях, опіках, болях у суглобах і м'язах, фурункульозі.
Внутрішньо - настій квіток арніки (1:20) приймати по 1 ст. ложці 4 рази на день до їди. Настій суміші арніки, нагідок, бобівника трилистого і вербени у співвідношенні 1:2:2:1 (2 ст. ложки суміші на 300 мл окропу, настоювати в термосі 12 год.), пити по 2 ст. ложки 4 рази на день при захворюваннях печінки.
Настоянку квіток арніки (1:10 на 70% розчині спирту) приймати по 40 крапель 4 рази на день до їди. При раку шлунка настій кореня арніки і трави чистотілу великого (по 5 г на 500 мл окропу, настоювати 1 год.) вживати по 50 мл 4 рази на день до їди.
Зовнішньо - настій квіток арніки (1:10) або розведену в 5 частинах води настоянку арніки застосовують у вигляді компресів, примочок на виразки та інші пошкодження шкіри. Мазь квіток арніки (2 г сировини на 15 г вазеліну) - на забиті місця тіла, при гематомах, опіках.
Артишок посівний
Cynara scolymus
Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, гіллясте, сіро-зелене, до 2 м заввишки. Листки великі, перисто-розсічені. Квітки сині або синьо-фіолетові, зібрані у великі, до 25 см у діаметрі, кошики. Цвіте у червні - липні. Плід - сім'янка.
Вирощують як овочеву і лікарську рослину.
Для медичних потреб використовують зібрані до цвітіння кошики. У кулінарії з них готують приправу, салати, споживають свіжими або консервованими.
Кошиках артишоку містять білки, вуглеводи, вітаміни, інулін, цинарин.
Препарати артишоку проявляють спазмолітичну, сечогінну, судинорозширювальну дію, регулюють функцію щитовидної залози.
Застосовують при гіпертонічній хворобі, набряках, атеросклерозі, гепатиті, холециститі, тиреотоксикозі, діабеті, для нормалізації обміну речовин, при запорах. Особливо корисні для людей похилого віку.
Внутрішньо - відвар кошиків артишоку (1:10) приймати по 2 ст. ложки 4 рази на день. Свіжі кошики корисно споживати у вигляді салатів, а також відварені або консервовані в оливковій олії.