Скільки молока дає Нубійська коза?

Вже після 1 окоту одна коза дає в середньому до 3 літрів молока на добу. Після кожної наступної появи потомства кількість молока збільшується до 6 л.

Скільки коштує Нубійська коза?

Продаж домашніх тварин - коза нубийская 15 000 грн. 25 серпня 2023 р. Козы дойные англо-нубийские, зааненские, альпийские. 2 000 грн.

Яка порода кіз дає найбільше молока?

Тож коза з Чернігівщини, яка дає щодня дев'ять літрів молока, стала рекордсменкою. Порода у неї непроста: 75% альпійська, 25% – зааненська. Вага тварини – приблизно 80 кг.

Англо-Нубійська

Історія

Англо-нубійська порода кіз відноситься до м’ясо-молочного напряму. Вона одна з найдавніших порід, виникла ще в Африці, власне і назва отримала від Нубії, пустелі в Північному Судані.

Селекційні роботи спершу проводили французи, а англійці зробили найбільший внесок, саме тому породу називають не просто нубійською, а англо-нубійською.В Англії їх вивели шляхом схрещення місцевих молочних порід з африканськими та східними козами. Результатом стала високопродуктивна порода кіз з неповторними зовнішніми даними.

Стандарт породи

Англо- нубійські кози відрізняються однією зовнішньою характеристикою – це римський профіль. Очі у кіз поставлені широко одне від одного. У них довгі вуха, які звисають вниз. У англо-нубійських кіз, як правило, відсутні роги, вони шуті, шия довга, тулуб середніх розмірів, довгастої форми. Кінцівки по довжині пропорційні тулубу. Стандартних забарвлень для цієї породи не існує. Колір шерсті може бути самий різний, але найчастіше зустрічаються кози з монотонним забарвленням: білим, чорним, або коричневим. Але можна зустріти і кізок в забарвленні, яких присутні плями.

Господарська характеристика

Зріст дорослої самки становить приблизно 80 сантиметрів, середня вага дорослої особини близько 70 кг. Цапи і в зрості перевершують самок, він у них приблизно 110 сантиметрів, і вага у них більша – близько 120 кг. Вони мають хороші репродуктивні властивості. В рік коза може котитися до двох разів, даючи за кожним окотом 2–3 здорових козеня. У самих молочних кіз великі надої (до 900 кг), а період лактації триває весь рік. У добу коза дає до 4 літрів молока, жирність якого сягає 8 %., вміст білків – 3,7 %. Воно не має стороннього запаху, володіє унікальними корисними властивостями і солодкуватим присмаком, тому вважається найсмачнішим козячим молоком. Молоко використовується для виготовлення високо-сортного сиру.

Англо-нубійська коза

Англо-нубійська — британська порода домашніх кіз, отримана у дев'ятнадцятому столітті завдяки схрещуванню між корінними британськими та змішаною популяцією великих висловухих кіз. Порода була привезена з Індії, Близького Сходу та Північної Африки. [1] Відмінними характеристиками є великі, висячі вуха та "римський" ніс. На відміну від інших молочних кіз, англо-нубійці можуть жити в дуже жаркому кліматі, до того ж мають більш тривалий сезон розмножування. Вони були експортовані в інші країни, та знайдені в понад шістдесяти державах. В багатьох країнах порода відома як просто нубійська. [2]

Зміст

Історія [ ред. | ред. код ]

Англо-нубійських кіз вивели шляхом схрещування староанглійської та ангорської кіз в Англії у 1920—1930-х. [3] Вважається, що дану породу одомашнили однією з перших. Назва походить від пустелі в Судані, де 9,5 тис. років тому дана порода кіз була поширена найбільше. Першу інформацію про нубійців надали французькі середньовічні учені. Сучасну породу вивели завдяки британським селекціонерам.

Характеристика породи [ ред. | ред. код ]

Типові нубійський кози — великі за розміром, але при цьому досить граціозні. Вони мають більше м'яса, аніж інші молочні породи. Забарвлення буває будь-якого кольору, вуха довгі, висячі, у них дуже округлий ніс, який також називають «римським».

Нубійські кози товариські, доброзичливі, проте галасливі. Через подовжені вуха і гладке тіло, порода отримала багато прізвиськ, в тому числі «Висловуха коза», «Коза-кролик», «Вухаста коза» та ін. [4]

Вага самок — не менш, ніж 135 кг [5] , а самців — 79 кг. Мінімальний зріст породи, виміряний у холці складає: самка щонайменше 76 см, самець — 89 см. [5] Як і більшість молочних кіз, їх зазвичай утримують без ріг. Обезрожування зазвичай роблять впродовж двох тижнів з моменту народження.

Продуктивність [ ред. | ред. код ]

Розмір нубійця робить його дуже продуктивною твариною подвійного призначення. Вже після 1 окоту одна коза дає в середньому до 3 літрів молока на добу. Після кожної наступної появи потомства кількість молока збільшується до 6 л. Молоко нубійських кіз має ніжний вершковий смак, так як відсоток жиру знаходиться на рівні 7%. Порода займає першість у виробництві молочних жирів: вона виробляє в середньому 4,6% або навіть більше. [6] Її перевершують лише нігерійські карлики, козенята пігмеїв і бурські кози, яких з меншою ймовірністю будуть розводити для виробництва у великих масштабах, наприклад, для молоко- або сирзаводу.

Догляд [ ред. | ред. код ]

Нубійська порода вважається елітною, тому і вимагає особливого догляду. У помірних кліматичних зонах сільського господарства нубійці є актуальними, адже можуть впоратися з такими низькими температурами, як 0 ° F (-18 ° C). Низька температура не впливає на удої і стан тварин. Для кіз будують просторе приміщення з високими показниками тепла, затишку, чистоти і світла. Розмір розраховують так: на 1 козу потрібно виділяти площу 1-2 м 2 (в залежності від віку). Висота стель — близько 2,5 м. Наявність добре облаштованої вентиляційної системи обов'язкова.

Нубійці легко йдуть контакт з людьми, при цьому вони охоче звикають до своїх нових власників. Достатньо лише простого погладжування по шиї і боках. Не зважаючи на те, що ці тварини вважаються крикливими, вони відносно тихі, коли забезпечені їжею, водою і комфортним житлом. Нубійці вперті, але це тому що вони достатньо розумні, щоб чітко розділяти що їм подобається і не подобається.

Для повноцінного росту і високого рівня продуктивності, нубійців необхідно добре годувати. Важливо пам'ятати, що порушення графіку харчування може негативно вплинути на тварин. Дійних кіз рекомендується годувати не менше 3-х разів на добу. У літню пору основою харчування для нубійців є більшою мірою польові трави, ввечері в стійла додають невелику кількість сіна, вівса або овочів. У холодну пору року раціон складніший і складається з наступних компонентів: сіно — 4 кг, овочі — 2 кг, коренеплоди і молоді гілки — 3 кг. Протягом всього року козам цієї породи важливо додавати в раціон добавки з вітамінами і мінералами. У відкритому доступі завжди повинна бути чиста вода. [7]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Valerie Porter, Lawrence Alderson, Stephen J.G. Hall, D. Phillip Sponenberg. Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding, 2 Volume Pack (eng).
2. ↑Transboundary breed: Anglo-Nubian. Domestic Animal Diversity Information System of the Food and Agriculture Organization of the United Nations. Accessed March 2017.
3. ↑Breeds reported by United Kingdom. Domestic Animal Diversity Information System. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН. 2015. Архів оригіналу за 2 березня 2000 . Процитовано 1 червня 2015 .
4. ↑Crowing Hill Farm[Архівовано 14 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
5. ↑ абOklahoma State University[Архівовано 9 травня 2008 у Wayback Machine.]
6. ↑ Oltenacu, Dr. E. A. B. Goat Butterfat Content. www.ansci.cornell.edu. Архів оригіналу за 9 лютого 2015 . Процитовано 18 жовтня 2014 .
7. ↑Нубийские козы: уход и содержание (рос). Архів оригіналу за 14 лютого 2019.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Американська осоціація молочних кіз[Архівовано 13 вересня 2008 у Wayback Machine.] (всі основні породи молочних кіз) (англ.)
• Спільнота[Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.] англо-нубійських кіз (англ.)
• Anglo-Nubian Goat photogallery[Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] (Anglo-Nubian Goat Photogallery) (англ.)