Хто намалював картину Останній сніг?

Колористичне багатство природи, її світло-повітряне средовище, гра світлотіні, контрасти кольорів і нюансів є першоосновою реалістичного живопису Віктора Корінька.

Скільки коштує найдорожча картина в світі?

Список найдорожчих картин у світі — список картин, проданих як на художніх аукціонах, так і приватним чином. Леонардо да Вінчі Спаситель світу (близько 1500) — найдорожча картина у світі, продана в 2018 році за 450 млн доларів.

Кого боїться Хьорст?

Одним з найдорожчих художників України вважається Василь Цаголов. Але найдорожча його картина «Кого боїться Хьорст», що ймовірно коштувала покупцеві $100 тис., була продана приватно, тож точних даних немає. Кеш

В дорозі — Вікіпедія «В дорозі» (англ. On the road) — роман американського письменника Джека Керуака. Книга була написана 1951 року, і тоді як рукопис неодноразово відхиляли видавці, Керуак активно редагував і доповнював роман аж до публікації 1957 року видавництвом Viking Press. Попри негативну реакцію критиків, роман став лідером продажів і здобув …

По дорозі в Казку

Ліс. Ніч. Люде. Сплять, збираються спати. Убрання не має ознак нації й часу.

Юрба (старі, молоді; чоловіки, жінки, діти)

— Сьогодні тепло так, що можна не вкриватись.

— Гляди, щоб вранці бігать не прийшлось та грітись.

— А так! Мороз одурювать уміє. Сховається на мить, усі роздягнуться, зрадіють, а він на тебе — стриб! Почав кусать і кров морозить в жилах.

— Ет! Що́ мороз. В кожух сховайся та й сиди, а от од голоду сховайся.

— Останній хліб ми доїдаєм. Що́ далі будемо робити?!

Хлопчик. Я їсти хочу вже й тепер.

— Не бійсь! До смерті ще далеко.

— А знаєте, я чув, що можна жить любісінько травою і старості діждатись. Адже ж он живиться травою буйвіл, кінь, коза. Коли ми хліб увесь з'їмо, гайда усі на пашу!

— Ну, ти не смійсь! Пасися сам, коли не маєш чим трави наскубти. А нам Бог дав, крім рота,— руки.

— Чого ви завелись?! Скажіть ви краще — хіба трава людині не завадить?

— Дарма! Привикнути до всього можна

Авжеж! Як звикне буде жити

— Ми на́ зиму нагорнем гори сіна!

— Що? Й зимувати тут?! Та ми померзнемо.

— Навколо — ліс! Палити є чим

— Я не про те кажу,— вогню ми де дістанем? Коли б огонь в нас був, ми б, може, й стежки не згубили.

— У лісі живемо, у лісі й заблудились.

— В цім лісі завжди ніч — вночі і вдень.

Він. Ні, ні! В цім лісі жить не можна. Дорогу треба нам шукати!

— Еге, піди та пошукай! Шукали ми доволі. аж ноги покололи.

— А в мене брата задавив ведмідь.

— Спитай у його. Може, знає він, де простяглась дорога.

— Куди йому питать ведмедя? Він борсука злякався вчора.

Він. Я не злякавсь! Мені здалось, що вовк ворушиться в кущах.

— Так ти б його за хвіст! Зідрав би з його шкуру, от і було б прикритись чим. А то поглянь, яка сорочка на тобі. Уся в дірках. Того тебе і дівчина не любе.

Дівчина. Це я? Так він же ще малий! Йому про це й гадати рано.

— І досі він за мамою сумує. Я чув, як раз вночі він кликав: "Мамо, мамо!"

— Ну, от! От, змалились! Чого сміятися, і що ви смішного в словах його знайшли? Коли б піти та пошукать, то, може б, і знайшлась дорога. Вона ж десь єсть, напевно.

— Дивись, який знайшовся оборонець! Ти свині з ним, бува, не пас?

— Це з тим, що борсука злякався?! У його батька не було свиней. У його батька був кобзар.

— Так він водив за руку батька!?

Він. Смійтесь! Ваш сміх мене минає.

Лягають останні. Дівчи́на підходе до нього й кладе йому на плече руку

Дівч[ина]. Мені тебе зробилось жалко. Я знаю, в тебе серце добре, як в дитини.

Він. Жалко! Правда: дітей жаліти тільки можна.

Дівч[ина]. Я іншого люблю. Мій молодий на цілий хутір швець. Усі до його йдуть. Поглянь, які мені він чоботи пошив! В інших вже давно побилися в дорозі, а в мене ще міцні, немов з колодки вчора зняті. А ти? Ти б що мені зробив? Ти так, як вітер! Сьогодні — тут, а завтра — там. Всі люде на роботі, а ти сидиш собі та граєш на сопілку. Неправду я кажу? Не сердься.

Він. Так, так. Боротись я не вмію, і не дало життя мені у руки зброї. Я слабкий. Ах, я найслабший від усіх.

Дівч[ина]. Ти плачеш? Годі. Ну, дай, маленький мій, я слізоньки утру. Ну, веселіший став? Ну, заспокойся — не всім орлами бути!

Він. Орлами буть! Сидіти з швайкою і шкуру колупать — невже це єсть літання попід небом?

Дівч[ина]. Він не літає, він латає,— роботою він дужий.

Він. Кому потрібно те, що він там щось латає?!

Дівч[ина]. Тому, для кого він латає.

Він. А той — кому потрібен? Гробакам. Орел! Орли літають над землею, орли з-під хмар клекочуть і, наче дзвоном, клекотом до себе кличуть. Одних з землі здіймають, другим запалюють серця, на третіх жах наводять. Твій швець не був ніколи в небі, твій швець нікого не здіймав з землі угору, нікого і не кликав.

Дівч[ина]. Навіщо кликати йому, коли до його йдуть самі у хату люде?

Він. Про лет у небі я кажу. У хаті ж ніде й крил розправить.

Дівч[ина]. Зате сидіти є де. Тепло. Тихо. Громи там не гримлять і блискавки не палять.

Він. Я не боюсь небес! Мої відкриті груди!

Дівч[ина]. Зате землі боїшся. Тебе, пригадуєш, за щось ударив хлопець; ударив раз і другий, а ти замість того, щоб тут його схопити, стоїш собі та червонієш. А далі сльози — бризь! Кап, кап. До тину ти припав і плачеш.

Він. Ет! Коли б могла ти глянуть в душу. Яке там пекло! А скільки всі оці, що завжди сплять, накидали каміння в неї. О, чом я не такий міцний душею, як вони?! У їх душа, як кремінь: б'єш крицею по ній, а з неї іскри ллються. Їм очі зав'яжи на цілий рік, вони мовчатимуть, аби їм хліб було дістати можна вільною рукою. Удар їх батогом, вони не закричать від гніву. В очі плюнь і дай їм шеляг, вони тобі устами припадуть до рук. Вони міцні, душа їх — кремінь, а я слабкий. Мене стрілою ране навіть погляд злий.

Дівч[ина]. Ну, що ж? Терпи! Не всім же буть міцними: єсть — камінь, єсть — вода.

Він. Так. єсть — камінь, єсть — вода. (Дивиться на них). І справді, всі як камені лежать. Не дивиться їм грізно в очі "завтра". Наїлись хліба, ну, і досить. А завтра кору гризтимуть, а там траву.

Дівч[ина]. Я спати йду. (Іде й зникає в пітьмі).

Хтось (підводиться). Лягай лишень і ти, а то ти спати заважаєш. Удень сміються з тебе, то ти мовчиш, а уночі, як всі заснуть,— своя для тебе воля. Лягай! Ми знаємо і так, що в тебе без кісток язик.

Він. Я спати не піду, не ляжу. Вже світає.

Хтось ще (прокидається). А що таке? Ти й досі не лягав?

— Балакав з дівкою. Я чув усю розмову. Я чув, про що, ха-ха, орел наш клекотав! Ти знаєш, він орлом назвався дівці? Твій молодий мовляє що? Швець! А я — орел крилатий.

— Та ну? Ха-ха! Коли ми встанем ранком, я розкажу тобі про його матір. Вона й зимою ходила боса.

— Тому-то він, ха-ха, й не любе так шевців!

Він (суворо). Іду шукать дорогу.

— От, дурень! Гляди, там ще ведмідь тебе піймає.

— Та він злякається! Злякався ж борсука! Він вернеться через хвилину.

— Про що говорите? Що сталося вночі?

— Та що вам? Хай іде! Наколе ногу на колючку, прискаче зайцем дітям на утіху.

Він. Я, не знайшовши, не вернусь. Знайти я мушу. Душа болить. Я більше тут не можу жити. Тут можна одуріть!

— Лягав би та заснув, а то всю ніч не спав, з дівчатами балакав.

— Ні, справді, ти ідеш? Кажу ж, наколеш ноги.

Він пішов ліворуч і зник. Хвилину чути тріск і шелест.

— Що, він пішов? Я думав, він жартує. Ще пропаде. Агов! Вернись! (Пішов за ним).

Людей прокидається ще більше; деякі сідають, деякі встають.

— А шкода: нікому зла він не робив.

— Всі молоді — гарячі. І я колись хотів іти шукать дорогу. Уже і чоботи озув.

— Та так зробилося одразу страшно.

Хтось (вертається з лісу). Я не догнав його: гілля прокляте не пустило. Коли б було видніш, кривавий слід мене б довів до нього. Десь пахла кров, а де — не зміг я розібрати.

— Чого б ти не схотів! Якби було тут видко.

— Нащо б тоді й шукать дорогу?

— А десь тропа тут, певно, єсть! Не може буть, щоб люде тут ніколи не блукали. В такому лісі всяк заблуде!

— Звичайно, тут не диво заблудити.

— А що, як він дорогу знайде?

— Ти думаєш? Ха-ха! Той дурень.

— Чого він дурень? Не був він зроду дурнем.

— Ну, не кажи сього! Він з посміху ніколи не виходив.

— Багато треба людям, щоб сміятись! Піти не так, як ходять люде, або зробить не так, як роблять всі,— то й осміять тебе готові!

— Мені здається, на́йде він дорогу.

— Чого тобі здається. Ходили ж і без його.

— Мені здається, він ніколи б не пішов, коли б не знав, що тут десь близько стежка. Мені здається, він її шукав давно вже і знайшов.

Дівч[ина]. Коли б на землю він дививсь, то, може б, і знайшов, а то він дивиться угору. Збирається усе летіти.

— Малого й не стає. от шкода!

— Подумаєш! І не злякавсь піти у нетрі.

— Божусь, що він стоїть десь за кущем і нашу всю розмову слуха.

— Звичайно, в ліс злякається піти. Злякався ж вчора, кажуть, борсука?

— Чи найде він дорогу, а чи ні, а тут не можна довше жити.

— Ого, подумаєш, який знайшовся пан! Молив би Господа, що він створив тебе людиною і ти сидиш між нами, а не вартуєш псом майно абощо.

— Я вартував не раз у пана. Собака спав, а я ходив і прислухався. А це. життя хіба? Хіба я про таке життя раніше марив?

— Хо-хо! Чого ти в дідька забажав!

Дитячий голос I. І я про інше марив.

Чути далекий голос в лісі

— Де? (Підвівши руку, до інших). А стійте. тихше. Я не чую.

— Це він кричить! Їй-богу, Він.

— А може, він попавсь ведмедю в лапи та кричить — рятуйте.

— Ага, знайшов? І сам тепер не радий!

— Піти б йому назустріч: піймав він, може, що. не донесе, не вдерже.

— От ще — іти! Його ніхто не посилав,— хай сам же і шукає.

Голос (ближче). А де ви? Де ви? Сюди, сюди до мене!

— До його — чуєте? Він кличе нас. І як його вовки не з'їли?

— Він, може, порося піймав та рота затулив йому, щоб свині не почули.

Автор картин в дорозі

Завдяки практиці формування музейних фондів, яку проводили радянський Союз художників та Держфонди, навіть невеликі регіональні музеї можуть похвалитися цікавими колекціями.

Принаймні, чи не в кожному з обласних музеїв можна побачити роботи "зірок" радянського живопису, на кшталт Сергія Шишка, Миколи Глущенка, Сергія Григор'єва, Тетяни Яблонської та інших.

Читай також:

Можливо, саме через це маленькі музеї з хорошими колекціями стають порівняно легкою здобиччю для крадіїв - за останні 10 років пограбували 40 регіональних музеїв.

Фахівці стверджують, що продати крадену роботу неможливо. Водночас арт-дилери визнають, що картини кримінального походження таки продають - мовляв, їх купують колекціонери, що замовили крадіям дістати конкретне полотно конкретного художника з конкретного музею. Привабливість картини радянського періоду визначає насамперед ім'я її автора.

З допомогою галеристів та дилерів "Українська правда. Життя" склала топ-10 найдорожчих на українському ринку художників другої половини 20 століття (названі ціни є "естімейтами", тобто нижньою межею, з якої починається торг). Ці імена не втратили у ціні навіть у період кризи, і на думку галеристів, колекціонери цінуватимуть їх завжди.

Андрій Коцка

Народний художник СРСР, учень Ерделі. Своєрідною візитівкою художника є ряд жіночих портретів "гуцулок" та "верховинок". Його стиль впізнаваний, але в багатьох картинах повторюються однакові мотиви, що відкриває поле для продажу крадених картин або підробок. Протягом 2006-2007 років з музеїв і приватних колекцій було вкрадено декілька його робіт.

Гуцулка у червоній хустині - 8-10 тисяч доларів (квітень 2010)

Верховинка у червоній хустині - 12-17 тисяч доларів (вересень 2009)

1970-і роки, полотно, олія, 68,5 х 48 см

Зараз у розшуку 4 картини Коцки: "Верховинка" (80х60, олія, полотно), "Гірське село" (60х80, олія, полотно), "Дівчина" (50х40, олія, полотно) та "Квіти у вазі" (96х105, олія, полотно).

Сергій Григор'єв

Народний художник СРСР, двічі нагороджений Сталінською премією. Його невелика робота коштуватиме від 7-8 тисяч доларів. Картини Григор'єва знаходяться переважно у столичних музеях на кшталт Національного художнього музею України чи Третьяковської галереї або в приватних колекціях. Робіт Григор'єва в розшуку немає - його картини, що зберігаються в музеях, надто впізнавані (наприклад, "Прийом у комсомол", "Обговорення двійки", "Воротар" тощо).

Молода вчителька - 8-11 тисяч доларів

1978 рік, полотно, олія, 78 х 59 см

Піонер - 11 тисяч доларів

1951 рік, полотно, масло, 164 x 93 см

Були прецеденти можливих підробок "під Григор'єва". Наприклад, роботу Григор'єва "Тиха заводь" у червні 2004 року його онук Іван Григор'єв назвав підробкою. За словами Івана Григор'єва, представлена робота діда дуже нагадувала пейзаж Левітана "Засохлий ставок".

Ісаак Левітан "Засохлий ставок" (1887)

Сергій Григор'єв "Тиха заводь" (1950-ті)

Федір Захаров

Народний художник УРСР. Майстер пейзажів, мариніст. Працював на півдні України - на його картинах зображена порівняно мало представлена в інших місцевість. Помер у 1994 році, тобто роботи могли бути куплені безпосередньо в нього самого, що зменшує вірогідність підробок. Картини Захарова в розшуку не значаться.

Останній сніг - 15 тисяч доларів (квітень 2009)

1976 рік, полотно, олія, 64 х 94 см

Пристань у Мисовому - 22-25 тисяч доларів (квітень 2010)

1980 рік, полотно, олія, 58 х 123 см

Тетяна Яблонська

Народний художник СРСР, учениця Кричевського. Найкращі роботи знаходяться у великих музеях - серед найвідоміших "Хліб", "Весілля", "Юність" та інші. Для неї характерна впізнавана рука та широкий спектр тем.

До того ж, Яблонська багато робіт дарувала, тому на ринку постійно з'являються нові, раніше невідомі її роботи. Після інциденту на виставці "Український живопис 1945-1989. З приватних колекцій" (2004), під час якої родина художниці висловила сумнів у справжності чотирьох робіт Яблонської, ціни на її роботи впали. З 2004 року експертизою робіт Яблонської займається лише її донька Гаяне Атаян.

Літній день - 13-17 тисяч доларів

1978 рік, полотно, олія, 55,5 х 59,5 см

На лісовій галявині - 20-30 тисяч доларів

1959 рік, полотно, олія, 65 х 65 см

Зараз у розшуку перебувають п'ять картин Яблонської: "Інтер'єр з мисником" (49х54, картон, темпера), "Красний угол" (50х61, картон, темпера), "Осіннє вікно" (60х80, полотно, олія), дві роботи з серії "Інтер'єри Полісся" (49х70, картон, темпера та 49х59, картон, темпера).

Йосип Бокшай

Художник закарпатської школи, відомий пейзажами та жанровими роботами. Працював разом із Адальбертом Ерделі. Естімейти картин на аукціонах складають від 20 тисяч доларів.

В інтернеті роботу Бокшая олією розміром 50х70 продають за 10 тисяч доларів, роботу пастеллю - від 3 тисяч доларів. Якщо стежити за аукціонними торгами, можна помітити, що картини цього художника трохи виросли в ціні.

Осінні дерева над озером Синевір - 25-30 тисяч доларів (вересень 2009)

1950-і роки, полотно, олія, 85 х 60 см

В дорозі - 35-40 тисяч доларів (квітень 2010)

1956 рік, полотно, олія, 68 х 95 см

Зараз у розшуку п'ять картин Бокшая: "Ворочанська скеля на річці Уж" (95х115, полотно, олія), "Дівчина" (60х80, полотно, олія), "Мадонна з дитиною" (87х82, полотно, олія), "Невицький замок" (100х120, полотно, олія), "Поле з червоними маками" (60х80, полотно, олія).

Олексій Шовкуненко

Народний художник СРСР. Відомий насамперед як автор натюрмортів, індустріальних пейзажів олією, також відомі його акварелі. Візитівкою доробку художника є пейзажі та натюрморти з трояндами. Його робіт у розшуку немає.

Букет троянд - 30-40 тисяч доларів

1970-і роки, полотно, олія, 50 х 40 см

Валентина Цвєткова

Народний художник УРСР. Багато мандрувала. Її картини цікаві поєднанням канонів академічного радянського живопису та "екзотичної" тематики - Канни, Ніцца, Північна Африка. У розшуку її робіт немає.

Букет квітів на підвіконні - 25-30 тисяч доларів

1950-і роки, полотно, олія, 83 х 114 см

Весняний ранок - 40-50 тисяч доларів

1961 рік, полотно, олія, 200 х 100 см

Адальберт Ерделі

Майстер західноукраїнського живопису, засновник художньої школи цього регіону, вчитель Бокшая.

З іменем Ерделі пов'язана кримінальна історія, спричинена ростом цін на роботи цього художника. У вересні 2004 року на помешкання вдови художника напали грабіжники та винесли 48 картин. Загальна вартість вкраденого - 1 мільйон доларів. І одне людське життя - під час пограбування 88-річна Магдалина Ерделі померла від серцевого нападу.

Пастушка - 45-65 тисяч доларів

1930-і роки, полотно, олія, 60 х 50 см

Сергій Шишко

Народний художник СРСР, учень Федора Кричевського. Писав переважно пейзажі Києва - довоєнного та повоєнного. Ціни на його роботи ростуть пропорційно збільшенню розміру полотна - це легко помітити з естімейтів.

Подейкують, що непогану колекцію Шишка має Дмитро Табачник. Також говорять, що цього художника на вітчизняному арт-ринку "розкрутили" свідомо.

Про це говорять зокрема співвласники аукціонного дому "Золотое сечение": "У Табачника одна з найбільших в Україні колекцій картин Шишка - він брав участь у розкрутці цього художника. Йому можна подякувати за те, що Шишко виріс у ціні".

Осінь. Аскольдова могила - 40-50 тисяч доларів

1947 рік, картон, олія, 50,5 х 58 см

Вид на Аю-Даг - 70 тисяч доларів

1956 рік, полотно, олія, 53,5 х 79 см

Зараз у розшуку 4 картини Шишка: "Зимовий етюд" (37,5х52, полотно, олія), "Зимовий ранок" (55х45, полотно, олія), "На верховині. Карпати" (85х67,5, полотно, олія), "Осінь у Голосієві" (80х100, полотно, олія).

Микола Глущенко

Народний художник СРСР. Глущенко - один із найпопулярніших на вітчизняному ринку українських художників радянського періоду. Його цільову аудиторію складають місцеві споживачі - за межами українських кордонів можуть зацікавити лише жанрові роботи цього художника..

Ціни на Глущенка незмінно високі, їх коливання залежать зокрема від розмірів роботи, як і у випадку з Шишком. Картина "метр на півтора" коштуватиме близько 100 тисяч доларів.

Стиль Глущенка близький до французького імпресіонізму. Його роботи можуть сприйматися як альтернатива на порядок дорожчим роботам французьких імпресіоністів.

Перша зелень - 70-90 тисяч доларів

1971 рік, полотно, олія, 80 х 100 см

Володимирська гірка - 90-120 тисяч доларів

1953 рік, полотно, олія, 100х130

Зараз у розшуку три роботи Глущенка: "Баржі" (44,5х65, картон, олія), "Засніжена дорога" (70х99, полотно, олія), "Ліс" (37,5х54, полотно, олія).

Ціни на картини цієї "десятки" зумовлені насамперед іменем художника - але цікавий український живопис другої половини 20 століття не обмежується роботами лише цих авторів.