Остеопороз

Остеопороз – це захворювання скелета із зміною структури кісток: зниженням маси, зменшенням міцності та підвищенням крихкості. Хвороба протікає малосимптомно і найчастіше виявляється лише після перелому променевої кістки, шийки стегна чи тіл хребців. Важливе значення має лише виявлення остеопорозу, а й визначення його причини. З цією метою здійснюється всебічне дослідження пацієнта, що включає рентгенографію, денситометрію, КТ, дослідження метаболізму кісткової тканини та гормонального фону. Лікування проводиться комплексно препаратами кальцію, кальцитоніном, вітаміном Д, біофосфонатами та гормональними препаратами.

МКБ-10

• Причини остеопорозу
• Патогенез
• Класифікація
• Симптоми остеопорозу
  • Спадковий остеопороз
  • Немедикаментозне лікування
  • Консервативна терапія
  • Фізіотерапія
  • Хірургічне лікування

  Загальні відомості

  Остеопороз (від латів. osteon кістка + пора пора, отвір) – захворювання скелета зі зміною структури кісток. Маса кісток поступово знижується, вони стають менш міцними, крихкими. Хвороба протікає малосимптомно, найчастіше виявляється лише після перелому променевої кістки, шийки стегна чи тіл хребців. За даними ВООЗ, остеопороз є четвертим за поширеністю неінфекційним захворюванням після патологій серця та судин, онкологічних процесів, цукрового діабету. Хвороба вражає переважно людей похилого віку, жінок у постменопаузі.

  Причини остеопорозу

  Патологія відноситься до категорії поліетиологічних. Найбільш поширеною причиною первинного остеопорозу є вікова (інволюційна) перебудова кісткової тканини.Рідше первинна форма захворювання носить спадковий характер або виникає з невідомих причин. Сприятливими факторами інволюційного остеопорозу є:

  • сімейний анамнез (вказівки на переломи, що відбувалися у літніх членів сім'ї внаслідок невеликої травми);
  • літній та старечий вік;
  • астенічну статуру, зниження маси тіла;
  • невелике зростання;
  • пізній початок менструацій (у віці 15 років і більше);
  • ранній настання менопаузи (до 50 років);
  • безплідність;
  • порушення менструального циклу;
  • велика кількість вагітностей та пологів;
  • тривале годування груддю.

  Оскільки стан кісткової тканини залежить від продукції естрогенів, частота остеопорозу різко зростає постменопаузальному періоді. Жінки 50-55 років страждають від переломів внаслідок остеопорозу в 4-7 разів частіше за чоловіків. До 70 років переломи виникають у кожної другої жінки.

  Вторинний системний остеопороз обумовлений ендокринними порушеннями, соматичними патологіями, способом життя пацієнта. Чинниками ризику розвитку вторинної форми захворювання вважаються:

  • порушення діяльності внутрішніх органів, у тому числі – розлади харчування та діяльності залоз внутрішньої секреції, хвороби нирок, деякі аутоімунні патології;
  • прийом деяких лікарських засобів, зловживання нікотином, алкоголем та кавою;
  • малорухливість, недостатнє фізичне навантаження, тривалий постільний режим (при травмах, операціях, хронічних патологіях).

  Вторинний локальний остеопороз формується на тлі захворювань та патологічних станів, що супроводжуються порушеннями кісткової структури. Можливими причинами є:

  • травматичні ушкодження за наявності тривалої іммобілізації, нейротрофічних розладів;
  • запальні процеси, наприклад, остеомієліт;
  • первинні злоякісні пухлини кісток, кісткові метастази новоутворень інших локалізацій.

  Патогенез

  Єдиний механізм розвитку остеопорозу відсутня, оскільки динаміка зміни будови та складу кісткової тканини визначається провокуючим захворюванням (при вторинному остеопорозі) та наявністю різних факторів ризику (при первинному процесі).

  Формування кісткової тканини порушується під час зростання або в процесі оновлення. Рушення кістки починає переважати її відновлення. - Переломи.

  Ризик виникнення переломів збільшується пропорційно зниженню щільності кісткової тканини. При зниженні щільності кісток на 10% частота переломів зростає в 2-3 рази. захворювання є переломи тіл хребців, дистального епіфіза променевої кістки.

  КТ колінних суглобів. Ліворуч виражене розрідження трабекулярної структури з витонченням кортикального шару (іммобілізаційний остеопороз).

  Класифікація

  У вітчизняній травматології та ортопедії використовується систематизація, прийнята у 1997 році на засіданні Російської асоціації з остеопорозу. Відповідно до цієї класифікації виділяють дві основні форми остеопорозу – первинний та вторинний. , Поділяється на чотири підгрупи:

  • Постменопаузальний. Викликається змінами гормонального фону, що діагностується у жінок після настання менопаузи (зазвичай – у віці після 50 років).
  • Сенільний. Зумовлений процесами старіння, зазвичай виявляється у людей старше 70 років, у чоловіків може виявлятися у молодшому віці (пресенільна форма).
  • Ювенільний. Причин розвитку не встановлено. Спостерігається у підлітків, трапляється надзвичайно рідко.
  • Ідіопатичний. Етіологія невідома. Виникає у чоловіків та жінок молодого та середнього віку (20-50 років).

  Вторинний остеопороз поділяється на підгрупи з урахуванням етіологічного чинника. Розрізняють вісім форм цього стану, причинами яких є:

  • Ендокринні захворювання: інсулінозалежний цукровий діабет, синдром та хвороба Іценка-Кушинга, гіпертиреоз, гіперпаратиреоз, гіпогонадизм, гіпопітуїтаризм.
  • Порушення травлення: синдром мальабсорбції, стан після резекції шлунка, хронічні захворювання печінки.
  • Ураження нирок: синдром Фанконі, нирковий тубулярний ацидоз, ХНН.
  • Ревматичні патології: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, ВКВ.
  • Хвороби крові: таласемія, мієломна хвороба, системний мастоцитоз, лімфоми, лейкоз.
  • Інші стани: тривала іммобілізація, ХОЗЛ, стан після видалення яєчників або трансплантації органів, алкоголізм, нервова анорексія, голодування.
  • Генетичні патології: синдром Марфана, недосконалий остеогенез, гомоцистинурія, синдром Елерса-Данлос.
  • Прийом ліків: імунодепресантів, тиреоїдних гормонів, антиконвульсантів, глюкокортикоїдних препаратів, антацидних алюмінієвмісних засобів.

  З урахуванням поширеності виділяють локальний та системний остеопороз, з урахуванням зони переважного ураження кістки – кортикальний, трабекулярний та змішаний.Захворювання може у активної чи неактивної фазі.

  Симптоми остеопорозу

  Найчастіше системна патологія протягом тривалого часу залишається непоміченою. Єдиними ознаками розвитку остеопорозу іноді стають болі області хребта (грудний та поперековий відділ). Можливі також болі в області ребер, тазостегнових та гомілковостопних суглобів, кісток тазу. Больовий синдром зазвичай неінтенсивний, посилюється після навантаження при зміні погодних умов.

  Хворі з постменопаузальним і сенильним остеопорозом нерідко не надають болю значення, пояснюючи їх природним процесом старіння, тому не звертаються до лікарів. Остеопороз прогресує протягом кількох років. Болі у спині поступово посилюються, зменшується зростання пацієнта, змінюється його постава, хребет стає менш рухливим.

  Найзначнішим проявом остеопорозу є переломи, які нерідко супроводжуються стертою клінічною симптоматикою. Переломи променя в типовому місці зазвичай своєчасно діагностуються через більш явний больовий синдром, наявність набряку та зовнішньої деформації. Переломи хребців можуть залишатися нерозпізнаними, при тяжкому перебігу остеопорозу у хворих похилого віку іноді формується горб через значне зниження висоти тіл декількох хребців на тлі компресійних переломів.

  Особливу небезпеку становлять переломи шийки стегна, які найчастіше виявляються у пацієнтів із старечим остеопорозом, що пов'язано з одночасним ураженням кортикальної та трабекулярної кістки при даній формі захворювання. Через вимушену нерухомість у багатьох хворих формуються застійні пневмонії, зростає ризик розвитку тромботичних ускладнень, що може стати причиною смерті.

  Спадковий остеопороз

  Клінічна картина при генетично обумовлених формах остеопорозу визначається видом захворювання. сприятливий.

  Існує чотири форми недосконалого остеогенезу, які передаються за аутосомно-домінантним або аутосомно-рецесивним типом. Найбільш сприятливим є IV тип, при якому ламкість кісток не супроводжується змінами з боку інших органів і систем. або підлітковому віці, виявлятися викривленням кінцівок, одиничними або множинними переломами.

  Недосконалий остеогенез II типу є летальним синдромом. У половині випадків спостерігається мертвіння, інші діти гинуть у грудному віці від дихальної недостатності. поряд з перерахованими симптомами відзначається ранній виражений кіфосколіоз, тяжкі серцево-легеневі ускладнення.

  Ускладнення

  Патологічні переломи відносяться до проявів остеопорозу і одночасно є його ускладненнями. .

  При переломах шийки стегна самостійного зрощення кістки немає, тому при відмові від хірургічного лікування чи наявності протипоказань до операції опорна функція кінцівки не відновлюється. У 20-25% випадків такі ушкодження стають причиною смерті хворих на остеопороз протягом першого півріччя після травми, а в 40-45% призводять до настання тяжкої інвалідності.

  Діагностика

  Постановка діагнозу остеопороз проводиться у процесі консультації травматолога-ортопеда, включає об'єктивні методи та процедури, в ході яких вимірюється мінеральна щільність кісткових тканин. Застосовуються такі методики:

  • Опитування, огляд. Під час опитування лікар з'ясовує тривалість існування та динаміку розвитку симптомів, звертає увагу на характерні анамнестичні ознаки (тривалі болі, часті переломи). При об'єктивному обстеженні фахівець виявляє порушення постави, за підозри на генетично обумовлений остеопороз визначає ознаки того чи іншого захворювання.
  • Денситометрія. Дозволяє оцінити мінеральну щільність кістки (МПК). Точність виміру при проведенні подвійної рентгенівської абсорбціометрії становить 2%. Для визначення щільності кісток також використовують однофотонну (не завжди інформативну) і двофотонну денситометрію, кількісну КТ хребта. Для скринінгових досліджень застосовують менш точну ультразвукову денситометрію.
  • Рентгенологічні методи. Малоінформативні у діагностиці захворювання, дозволяють достовірно виявити ознаки остеопорозу лише за значної втрати маси кісткових тканин (понад 30%).Призначаються для виявлення свіжих переломів, а також кісткових мозолів та посттравматичних деформацій, що свідчать про порушення цілісності кісток в анамнезі.
  • Лабораторні аналізи. Проводяться тести для оцінки рівня фосфору, кальцію, вітаміну Д та паратиреоїдного гормону в крові, добової втрати фосфору та кальцію із сечею. При можливому вторинному остеопорозі можуть виконуватись дослідження гормонів щитовидної залози, тестостерону, печінкових маркерів.

  Згідно з критеріями ВООЗ, діагноз остеопороз виставляється при зниженні МПК на 2,5 і більше стандартних показників порівняно із середньою МПК людей 30 років тієї ж статі. Диференціальна діагностика проводиться між різними формами остеопорозу. При виявленні спадкових синдромів, що супроводжуються порушеннями інших органів, можуть знадобитися консультації офтальмолога, невролога, інших фахівців.

  КТ тазу. Виражене розрідження трабекулярної структури та жирова дегенерація кісток таза (ліворуч) у літньої жінки, праворуч для порівняння норма у молодого чоловіка.

  Лікування остеопорозу

  Лікування тривале, включає корекцію провокуючої патології (за її наявності), зміна способу життя, медикаментозну терапію, консервативні та оперативні способи усунення ускладнень. Головна мета лікування остеопорозу – домогтися зменшення втрат кісткової тканини з одночасною активізацією процесу її відновлення, запобігти розвитку негативних наслідків або мінімізувати їх вплив на якість життя пацієнта.

  Немедикаментозне лікування

  Корекція певних стереотипів поведінки дозволяє суттєво уповільнити розвиток остеопорозу. Стандартна програма включає такі пункти:

  • Дієта. Показані продукти, багаті на кальцій. При остеопорозі слід регулярно вживати молочні продукти, рибу, зелені овочі, бобові, лісові горіхи, мінеральну воду із високим вмістом кальцію. Засвоєння кальцію залежить від вмісту інших мікроелементів та вітамінів, тому харчування має бути збалансованим.
  • Фізичні навантаження. Фізична активність має бути помірною, але регулярною. Жінкам передклімактеричного віку профілактично рекомендують плавання, йогу, заняття на тренажерах, їзду велосипедом та тривалі прогулянки. За наявності ознак остеопорозу призначають спеціальні комплекси ЛФК.
  • Відмова від шкідливих звичок. Необхідно відмовитися від куріння та вживання алкоголю, обмежити кількість кави в раціоні. Це дозволяє уникнути надмірного виділення кальцію нирками, покращити процес відновлення кісткової тканини.

  Консервативна терапія

  Комплексне медикаментозне лікування остеопорозу передбачає прийом ліків тривалими курсами, включає гормональну терапію, вітамін Д, біфосфонати, кальцитонін та інші засоби. План лікування при остеопорозі складається з урахуванням статі, віку та факторів ризику:

  • Анаболічні ліки. Препарати паратиреоїдного гормону (теріпаратид, рекомбінантний людський ПТГ) підвищують міцність кісткової тканини, подовжують фазу кісткоутворення, сприяють загоєнню мікропереломів.
  • Антикатаболічні засоби. Біфосфонати (алендронат, ризедронат, ібандронат та їх аналоги), кальцитоніни (наприклад, кальцитонін лосося) зменшують активність резорбції кістки, перешкоджають порушенню архітектури кісткової тканини.
  • Гормональні медикаменти. Є різновидом антикатаболічних засобів.Можуть призначатися естрогени, андрогени, гестагени. При виборі медикаментів для жінок враховується фаза клімактерію, наявність матки, бажання жінки мати менструальноподібні реакції у постменструальному періоді.
  • Препарати кальцію та вітаміну Д. Використовуються для нормалізації обмінних процесів у складі комплексної терапії остеопорозу. Оптимальним варіантом є прийом трифосфату, цитрату або карбонату кальцію, вживання глюконату кальцію вважається недоцільним. Вітамін Д3 відрізняється більш високою ефективністю у порівнянні з вітаміном Д2.

  Гормональна терапія протипоказана при супутніх тяжких захворюваннях печінки та нирок, тромбоемболіях, гострих тромбофлебітах, маткових кровотечах, пухлинах жіночих статевих органів та тяжких формах цукрового діабету. У процесі гормонального лікування остеопорозу необхідно контролювати артеріальний тиск і виконувати онкоцитологічні дослідження. Один раз на рік проводиться мамографія та УЗД малого тазу.

  Фізіотерапія

  Програму лікарського лікування остеопорозу доповнюють фізіотерапевтичними методами, які дозволяють знизити вираженість больового синдрому, зменшити руйнування та стимулювати відновлення кістки, прискорити зрощення патологічних переломів. Застосовуються:

  • лікарський електрофорез - може бути загальним або місцевим, з препаратами кальцію, фосфору, фтору та ін;
  • магнітотерапія – забезпечує протизапальну, знеболювальну та судинорозширювальну дію, призначається у загальному та місцевому варіанті;
  • УФ-випромінювання - стимулює вироблення вітаміну Д у шкірі, на відміну від лікарських форм не викликає гіпервітамінозу.
  • лазеротерапія – активізує обмінні процеси, має аналгетичним, судинорозширювальним і протизапальним ефектами, може призначатися зовнішньо чи формі ВЛОК.

  Хірургічне лікування

  Основним показанням до операції при остеопорозі є патологічний перелом шийки стегна. Втручання дозволяють не лише покращити якість життя, а й забезпечити ранню активізацію пацієнта, отже – знизити кількість небезпечних ускладнень, пов'язаних із тривалим постільним режимом, тому проводять навіть хворі старечого віку. Використовуються:

  • Остеосинтез шийки стегна. Виконується з використанням спеціальних цвяхів, зігнутих пластин, спиць. Забезпечує надійну фіксацію уламків, міцне сполучнотканинне зрощення зі збереженням функції ходьби.
  • Ендопротезування кульшового суглоба. Можливо тотальним чи однополюсним. Зазвичай застосовується у фізично активних пацієнтів середнього та похилого віку. У віддаленому періоді функції кінцівки повністю відновлюються, термін служби ендопротезу становить 15-20 років.

  У післяопераційному періоді призначаються анальгетики, антибіотики, проводяться відновлювальні заходи (масаж, ЛФК, фізіолікування).

  Прогноз

  Прогноз при остеопорозі визначається причиною розвитку та тяжкістю процесу. При легких формах, повільному прогресуванні, своєчасному початку лікування результат сприятливий, пацієнти зберігають працездатність та рухову активність. При пізньому виявленні, вираженому зниженні міцності кісткової тканини, наявності ускладнень можливе погіршення якості життя.

  Профілактика

  Профілактика остеопорозу має починатися з юних років і триватиме все життя.Особливу увагу профілактичним заходам слід приділяти у періоді статевого дозрівання та постменопаузальному періоді. Підвищенню міцності кісткової тканини та зменшенню її резорбції сприяє повноцінне харчування (збалансований склад їжі, достатнє надходження в організм кальцію), регулярна фізична активність.

  Необхідно обмежити споживання алкоголю, кави та нікотину. У літньому віці слід своєчасно виявляти фактори ризику розвитку остеопорозу, за необхідності приймати вітамін Д, кальцієві добавки. Можливе профілактичне призначення гормональних препаратів. Жінкам у пери- та постменопаузі рекомендується збільшити споживання багатих кальцієм молочних продуктів.

  При алергії, харчовій непереносимості молока потребу кальцію можна заповнювати таблетованими препаратами разом із вітаміном Д. Після досягнення 50 років слід регулярно проходити профілактичні обстеження виявлення ризиків розвитку остеопорозу та визначення необхідності замісного гормонального лікування.

  2. Остеопороз та остеомаляція – клініко-діагностичні проблеми/ Аврунін А.С.// Травматологія та ортопедія Росії – 2014 - №4

  Остеопороз

  Остеопороз (грец. остеон/кістка + порос/пора) – системне захворювання скелета, що характеризується низькою кістковою масою та порушеннями мікроархітектоніки кісткової тканини, що призводить до збільшення крихкості кісток та схильності до переломів навіть за мінімальних травм.

  Ризик переломів/патологічні переломи на тлі остеопорозу можуть виникнути при падінні з висоти власного росту, незручному русі, кашлі і навіть без видимого травматичного втручання.Наприклад, перелом дистального відділу передпліччя є одним із найбільш поширених переломів при падінні з висоти власного зростання при остеопорозі.

  У кістковій тканині людини протягом усього життя відбуваються процеси руйнування старої кістки та утворення нової, що становить цикл ремоделювання кісткової тканини. Процеси остеоутворення та руйнування кістки починаються ще в період внутрішньоутробного життя і надалі являють собою безперервний цикл регенерації кісткової тканини. Набір маси кісткової тканини відбувається у дитячому та підлітковому віці, досягаючи максимуму до 20-30 років. Після досягнення піку до 35-40 років кісткова маса залишається практично незмінною, після чого починає поступово зменшуватись.

  Раніше традиційно остеопороз вважався геріартричним/старечим захворюванням, але на сьогоднішній день ця тема стала актуальною і в педіатричній практиці. За останні 10 років спостережень кількість випадків ювенільного/дитячого остеопорозу збільшилась. Можливо, це пов'язано зі збільшенням кількості дітей із низькою щільністю кісткової тканини, а також успіхами у діагностиці цієї патології. Частота низької мінеральної щільності кістки в дітей віком, за даними різних досліджень, становить 16-38%. Близько 60–80% дітей страждають на гіпокальцемію (зниження вмісту кальцію) – одного з факторів розвитку остеопорозу, що багато в чому пояснюється неправильним харчуванням.

  За статистикою ВООЗ остеопороз є найпоширенішим метаболічним захворюванням кісток і посідає чільне місце у структурі захворюваності та смертності населення. У ця патологія різною мірою вираженості виявляється майже в 5 млн чоловіків і 20 млн жінок.На території РФ у віці 50 років і старше ознаки остеопорозу виявляється у 34% жінок та 27% чоловіків, при цьому частота остеопенії (невелике зменшення щільності кісткової тканини) становить 43% та 44% відповідно. Всього в Росії 14 млн. чоловік можуть страждати на остеопороз, за ​​поширеністю поступаючись місцем лише захворюванням серцево - судинної системи, онкології та цукровому діабету. До того ж, ще 20 млн. осіб перебувають у групі ризику, оскільки мають зниження мінеральної щільності тканини, що відповідає остеопенії, а остеопороз розглядають як крайній прояв остеопенії.

  За даними медичної статистики, переломи внаслідок порушення мінеральної щільності кістки (остеопоретичні) реєструються в одного мільйона осіб. Спостерігається значна частота такого генезу переломів у жінок віком 60-90 років, майже у 17% чоловіків виникають переломи стегна, які є причиною смертельних наслідків протягом року у 14-36% людей похилого віку. За статистикою США до 80 років майже у чверті жінок відбувається перелом шийки стегнової кістки та у 15% чоловіків. Половин таких людей стають глибокими інвалідами, а близько 10% протягом року помирають від ускладнень, що виникають.

  Згідно з даними російських дослідників до 2030 року кількість переломів шийки стегна збільшиться на 23% порівняно з даними від 2009 року, коли було зареєстровано 112 тисяч переломів.

  Як боротися з набряком під час вагітності: правильний вибір мінеральної води

  Часта проблема майбутніх мам: набряки. Чи може допомогти мінеральна вода та яку вибрати?

  Симптоми

  Остеопороз характеризується зниженням кісткової маси та її мікроструктурною перебудовою, що призводить до підвищеного ризику переломів.

  Фактично, до розвитку переломів через навіть невеликі впливи на кісткову систему, остеопороз не має клінічних проявів.

  Найбільш типовими переломами внаслідок остеопорозу вважаються переломи проксимального відділу стегна (стегнової кістки), переломи дистальної частини променевої кістки, компресійні переломи тіл хребців, але також поширені переломи інших великих кісток скелета (таза, ребер, грудини, гомілки, плечової кістки тощо). ) після незначних травм.

  Найчастіше ушкоджується хребет (близько 40% всіх випадків переломів). Зазвичай компресійний перелом хребта протікає із гострими болями, які змінюються на хронічні. Однією з помітних ознак компресійного перелому хребта є грудний кіфоз та зменшення зростання. Болі визначаються в нижніх відділах спини та в середньому мають тривалість1-2 місяці, поступово регресуючи. Але оскільки компресія хребців розвивається поступово, то більше половини жінок не пред'являють жодних скарг. У деяких жінок відсутні скарги на больовий синдром. Фактично больовий синдром при остеопорозі виникає не через зниження густини кісткової тканини, а розвивається вже при переломі.

  Другим за частотою переломом при остеопорозі (близько 20%) є перелом шийки стегнової кістки. За даними статистики у віці 50 років і більше випадків становить близько 100 на 100 тисяч.

  Переломи плеча і передпліччя, а саме перелом дистального відділу передпліччя - один з найбільш поширених переломів при опорі на руки і плече.

  Частота переломів проксимального відділу стегнової кістки вже становить 239 випадків на 100 тисяч населення зі значним переважанням переломів у жінок.

  Перед переломів інших локалізацій (ребра, грудина та інших.) припадає близько 10%.

  Клінічно дані види переломів мають подібні характеристики – біль у ділянці перелому, набрякання, набряклість, обмеження рухів.

  Форми

  Виділяють дві основні форми остеопорозу – первинний та вторинний.

  Первинний остеопороз розвивається як самостійне захворювання без виявленої іншої причини зниження міцності кістяка. Його діагностують у 95% випадків у структурі остеопорозу у жінок у постменопаузі (постменопаузальний остеопороз), у чоловіків віком від 50 років дана форма визначається у 80% випадків. Вторинний остеопороз розвивається внаслідок супутньої соматичної патології чи прийому лікарських засобів.

  Виділяють дві основні форми первинного остеопорозу – 1-й та 2-й тип. Остеопроз 1 типу (постеменопзуальний) характеризується високим кістковим метаболізмом та реєструється частіше у жінок віком 50-70 років. Розвиток цієї форми пов'язаний, швидше за все, зі зниженням вмісту естрогенів у менопаузу. Другий тип первинного остеопорозу (старечий/сенільний), що характеризується низьким обміном кістки і виявляється як у жінок, так і чоловіків. Його розвиток пов'язаний з порушенням співвідношення резорбції (руйнування) та утворення кісткової тканини.

  Вирізняють також ювенільний остеопороз, який виявляється у молодих людей віком 8-14 років та ідіопатичний остреопороз – коли причини появи остеопорозу залишається нез'ясованою.

  Можливий розвиток змішаного характеру остеопорозу. Наприклад, при прийомі глюкокортикоїдів у жінок у постменопаузі внаслідок серйозного соматичного захворювання, яке саме собою може призводити до розвитку вторинного остеопорозу.

  Причини

  Розвиток остеопорозу обумовлено дисонансом між кількістю накопиченої кісткової тканини та ступенем подальшого зниження маси кістки. В основі розвитку цього патологічного стану лежить порушення процесів кісткового ремоделювання (процеси руйнування та синтезу кістки) з підвищенням резорбції (руйнування) кісткової тканини та зниженням костеутворення. Щороку 10-25% кістяка дорослої людини піддається ремоделюванню. Ключовим етапом розвитку скелета є формування, так званого піку кісткової маси, який є максимальною кількістю кісткової тканини в даній ділянці по досягненню 18-го літнього віку.

  Остеопороз є поліетиологічним захворюванням, розвиток якого залежить від генетичної схильності, способу життя, фізичної активності, ендокринологічного статусу, наявності супутніх захворювань, прийому лікарських препаратів, старіння людини та індивідуальної тривалості життя.

  В даний час встановлено, що до елементів, що відіграють важливу роль у патогенезі остеопорозу, входять генетичні фактори, а також низький пік кісткової маси, особливості геометрії кістки, травма, неповноцінне харчування, низька фізична активність.

  В умовах дефіциту естрогенів цей баланс зміщується у бік втрати кісткової маси. Зниження маси кісткової тканини у жінок відбувається швидше, ніж у чоловіків. Цей пояснюється тим, що на клітинах кісток остеобластах розташовані рецептори до естрогенів. Естрогени, таким чином, сприяють рівновазі між активністю синтезу, що здійснюється остеобластами та розпаду кістки, здійснюваних клітинами остеокластами.При зниженні вмісту естрогенів функція остеобластів знижується, починає переважати активність остеокластів, органічний матрикс кістки руйнується та відбувається втрата мінеральних речовин. Ризик розвитку остеопорозу у жінок збільшується, якщо протягом 1-2 років визначається втрата кісткової тканини на 2-3%.

  Однак дефіцит естрогенів не єдина причина втрати маси кісткової тканини (період менопаузи), як вважали раніше. Процес ремоделювання кісткової тканини значною мірою детермінований генетично, який має складний і багаторівневий механізм нейрогуморальної регуляції, що здійснюється різними механізмами: гормонами, що регулюють вміст кальцію (паратиреоїдний гормон, кальцитонін, активний метаболіт вітаміну DЗ/кальцитріол), а також гормонами інших органів - андрогени надниркових залоз, статеві гормони, тироксин, соматотропний гормон, інсулін. Порушення продукції або взаємодії зазначених факторів призводить до розвитку патологічних процесів у кістковій тканині. Наприклад, недолік вітаміну Д і кальцію призводять до збільшення вироблення паратиреоїдного гормону (паратгормон/ПТГ), що виробляється клітинами паращитовидних залоз, який призводить до активації остеокластів та посилення виходу кальцію з кісток, сприяючи, таким чином, прогресуванню остеопорозу.

  Ряд дослідників вважають, що близько 70-80% мінливості мінеральної щільності кісткової тканини в популяції визначається генетично. Виявлено, що чоловіки та жінки з наявністю остеопорозу у сімейному анамнезі мали відносно низькі показники щільності кісткової тканини.В якості кандидатних генів, що детермінують мінеральну щільність кісткової тканини, вивчено велику кількість маркерів включають гени гормону росту, інсуліноподібного фактора росту-1, гени їх рецепторів і протеїнів, що їх зв'язують, гени рецепторів вітаміну D і рецепторів естрогенів, α1-ланцюга колагену I типу і .

  Причиною вторинного остеопорозу є численні фактори та захворювання. Різка втрата ваги, виражена гіпотрофія, генетичні захворювання, ендокринна патологія, хвороби шлунково-кишкового тракту та крові, неврологічні порушення, імунологічні відхилення найчастіше призводять до розвитку остеопорозу. Злісне куріння та неправильне харчування також не маловажливі фактори розвитку остеопорозу, оскільки призводять до зниження кальцію в крові.

  Однією з причин розвитку остеопорозу у дітей є целіакія. Частота цієї патології у Європі становить 1:184 – 1:250 дітей. При цьому захворюванні відбуваються помітні порушення кісткової мінералізації, оскільки мальабсорбція (порушення всмоктування) кальцію, вітаміну D, цинку веде до стимуляції остеокластів та остеомаляції (розм'якшення та деформація кістки).

  Методи діагностики

  Діагностика остеопорозу проводиться лікарями різних спеціальностей та здійснюється на підставі даних анамнезу, клінічного огляду, застосування лабораторних та інструментальних методів обстеження.

  Підозра на остеопороз виникає за наявності переломів кісток при мінімальних навантаженнях, падіння зазвичай після 50 років. Поява такого роду переломів є приводом для проведення ряду інструментальних та лабораторних досліджень.Однак, недолік кальцію в підлітковому періоді через ряд причин вже призводить до зниження піку маси кісткової тканини до 30 років.

  Для діагностики остеопорозу розроблені спеціальні алгоритми (FRAX), які включають обсяг клінічних факторів ризику, інформації з кількісної оцінки мінеральної щільності кісткової тканини. Фактори ризику включають - вік, стать, низький індекс маси тіла, раніше відбулися низькотравматичні переломи, сімейний анамнез переломів шийки стегна, терапію глюкокортикоїдами, куріння, прийом 3-х і більше порцій алкоголю на день, ревматоїдний артрит, а також облік інших вторинні причини . На основі даних FRAX видається 10-річна ймовірність великого остеопоротичного перелому та перелому шийки стегна.

  При фізикальному обстеженні особливо звертають увагу на зменшення зростання пацієнта – одна з перших ознак остеопорозу та наявність ендокринних захворювань (синдром Кушинга, тиреотоксокоз та ін.).

  Стандартним методом діагностики остеопорозу є денситометрія – рентгенологічний метод оцінки густини кісткової тканини.

  При виявленні відхилень щільності кісткової тканини, а також для оцінки лікування, призначають дослідження біохімічних параметрів, за якими можна судити і ступеня деградації тканин кісток. У крові визначається підвищення вмісту фосфору, підвищений вміст маркера руйнування кістки – Бета-CrossLaps, підвищення маркера формування кісткового матриксу P1NP (N-термінальний пропептид проколагену 1 типу), збільшення вмісту в сечі дезоксипіридиноліна (ДПІД).При використанні молекулярних методів дослідження можна виявити генетичні фактори ризику остеопорозу: аналіз наявності поліморфізмів в генах альфа-1 ланцюга білка колагену 1 типу (COL1A1), рецептора кальцитоніну (CALCR), аналіз поліморфізмів в гені VDR рецептора вітаміну D (VDR).

  Основні лабораторні дослідження, що використовуються

  • Біохімічний аналіз крові (включаючи фосфор, кальцій, вітамін D, лужну фосфатазу).
  • Кальцій у сечі.
  • Бета-CrossLaps (С-кінцеві телопептиди колагену 1 типу).
  • P1NP (N-термінальний пропептид проколагену 1 типу).
  • Дезоксипіридинолін у сечі (ДПІД).

  Основні інструментальні дослідження, що використовуються

  Лікування

  Медикаментозне лікування та профілактика остеопорозу полягає у загальмовуванні втрати маси кісткової тканини та підвищенні у кістковій тканині мінеральних речовин.

  Необхідною ланкою в лікуванні є адекватне надходження вітаміну D (жирна риба, препарати вітаміну D) та кальцію з їжею. Призначають препарати кальцію, виконання адекватних фізичних навантажень, наприклад, щоденна ходьба.

  Основа лікування остеопорозу – призначення препаратів, які інгібують активність остеокластів та відповідно пригнічення резорбції кісток (антирезорбтивні засоби). До цієї групи ліків належать бісфосфонати. Препаратом, що пригнічує активність остеокластів є кальцитонін (кальцитонін лосося). Іншою групою препаратів є анаболічні речовини, які переважно посилюють кісткоутворення.

  Ускладнення

  Основні ускладнення остеопорозу виникають внаслідок переломів кісток – порушення/обмеження виконання рухів, інвалідність.

  Профілактика

  Профілактика остеопорозу та заходи щодо уповільнення втрати маси кісткової тканини полягає у достатньому надходженні кальцію, вітаміну D, адекватних фізичних навантажень, у відмові від куріння та надмірних доз алкоголю. Для профілактики постменопаузального остеопорозу рекомендовано проводити гормональну менопаузальну терапію.