Збройні сили Китаю: історія, структура, озброєння

Помітною геополітичною тенденцією останніх десятиліть стало стрімке посилення Китаю та поступове перетворення його з регіонального лідера на наддержаву, яка вже не приховує своїх глобальних амбіцій. Сьогодні КНР має другу економіку у світі, і вона продовжує активно зростати, вже понад третину зростання світового ВВП забезпечується Китаєм.

Однак для реалізації глобальних амбіцій недостатньо лише потужної економіки. Могутність держави та повага її сусідів – як і за всіх часів – визначається здатністю її збройних сил відстоювати національні інтереси.

Слід зазначити, що оцінки китайської військової могутності дуже відрізняються. Від панічних матеріалів про «жовту» загрозу, здатну захопити весь світ, до відверто зневажливого ставлення до розробок китайського ВПК. Але все ж таки більшість експертів визнає успіхи, досягнуті китайським військовим керівництвом в останні роки. Отже, що є сучасна армія Китаю? Чи варто її боятися?

Збройні сили країни мають офіційну назву НВАК – Народно-визвольна армія Китаю, вони були засновані 1 серпня 1927 року під час громадянської війни, але цю назву отримали дещо пізніше, вже після закінчення Другої світової війни. Сьогодні НВАК вважається однією з найсильніших армій на планеті, експерти ставлять її на друге чи третє місце у рейтингу збройних сил країн світу.

Відповідно до конституції країни, армія КНР підпорядковується не уряду чи керівництву комуністичної партії, а спеціальному органу – Центральній військовій раді.Посаду голови ЦВС вважається одним із ключових в ієрархії влади, на даний час (з 2013 року) його займає Генеральний секретар ЦК КПК Сі Цзіньпін. Першим головою Центральної військової ради був Ден Сяопін – один із архітекторів китайського економічного дива.

Станом на 2013 рік чисельність НВАК становила 2 млн 250 тис. осіб (за іншими даними — 2,6 млн). 2016 року було оголошено про чергове скорочення збройних сил КНР на 300 тис. осіб. Після втілення цих планів у китайській армії залишиться приблизно 2 млн. чоловік.

Китайська армія – призовна, чоловіки залучаються на службу до збройних сил у 18 років і залишаються в резерві до 50 років.

Китай продовжує збільшувати витрати на оборонні потреби: якщо на початку нульових років країна витрачала на армію та ВПК 17 млрд доларів, то 2013 року ця цифра досягла 188 млрд доларів (2% ВВП). За рівнем військових витрат КНР впевнено посідає друге місце, значно обігнавши Росію (з її 87,8 млрд доларів у 2013 році), але більш ніж утричі поступаючись США (640 млрд доларів).

Слід зазначити і вражаючі успіхи китайської оборонної промисловості. Можна забути часи, коли слово «китайська» було синонімом чогось дешевого, неякісного та контрафактного. Сьогодні КНР виробляє практично всю номенклатуру зброї та боєприпасів. Якщо раніше Китай в основному копіював радянські та російські зразки зброї, то сьогодні китайська «оборонка» намагається наслідувати найбільш технологічні вироби зі США, Європи та Ізраїлю.

Китай все ще відстає від Росії в деяких напрямках: по авіаційних і ракетних двигунах, підводних човнах, крилатих ракетах — але це відставання стрімко скорочується.Більше того, КНР поступово перетворюється на потужного гравця на світовому ринку зброї, впевнено займаючи нішу недорогого та якісного озброєння.

Історія НВАК

Історія китайських збройних сил налічує понад чотири тисячі років. Однак сучасна армія КНР є спадкоємицею прокомуністичних збройних загонів, які з'явилися в ході громадянської війни, яка відбувалася в країні 20-30-х років минулого століття. 1 серпня 1927 року розпочалося повстання у місті Наньчан, під час якого було засновано так звану Червону армію під керівництвом майбутнього керівника Китаю Мао Цзедуна.

Червона армія Китаю боролася проти збройних сил Гоміньдану, потім боролася проти японських інтервентів. Назву НВАК вона отримала лише після закінчення Другої світової війни.

Після розгрому Квантунської армії СРСР передав китайським товаришам все японське озброєння. Китайські добровольці, озброєні радянською зброєю, брали активну участь у Корейській війні. Радянський Союз активно допомагав Китаю будувати нову армію, і дуже швидко на основі напівпартизанських з'єднань було створено численні та досить боєздатні збройні сили.

Після смерті Сталіна відносини між КНР і СРСР стали стрімко погіршуватися, і в 1969 стався прикордонний конфлікт на острові Даманський, який ледь не переріс у повномасштабну війну.

Починаючи з 50-х років, НВАК пережила кілька суттєвих скорочень, найбільше їх було проведено на початку 80-х. До цього часу китайська армія була переважно сухопутною, вона була «заточена» під можливий конфлікт із СРСР. Після того, як ймовірність війни на півночі знизилася, китайське керівництво стало приділяти більше уваги півдню: Тайваню, спірним територіям у Південно-Китайському морі.