Вбивство Гонгадзе: новий голова Верховного суду пояснив, чому відпускали Пукача

Новий голова Верховного суду Станіслав Кравченко заявив, що рішення змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд у 2003 році засудженому за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе Олексію Пукачу приймалося колегією Апеляційного суду Києва, у складі якої він був, а сам Пукач після звільнення з-під варти не тікав.

Джерело: Інтерв'ю Кравченка "Укрінформу"

Пряма промова Кравченка: "Двадцять років тому, коли розслідувалася справа Пукача, я перший рік працював в Апеляційному суді міста Києва. Я був у складі колегії, але не головував і не був доповідачем у цій справі. Колегія переглядала рішення про обрання запобіжного заходу Пукачу, який тримався під вартою".

Деталі: За словами Кравченка, на той час Пукача звинувачували в тому, що той дав вказівку на знищення певних документів, які могли б підтверджувати, що співробітники МВС вели спостереження за Гонгадзе, а не у вбивстві.

Глава ВСУ вважає, що на суд не було впливу при ухваленні рішення, керувалися практикою ЄСПЛ і чинним на той час Кримінальним кодексом України.

Він також заявив, що після звільнення з-під варти Пукач нікуди не тікав, а звернувся до суду та оскаржив ухвалу про порушення кримінальної справи, відповідно, його скаргу задовольнили.

"Справа щодо неї була закрита на підставі цього рішення, яке пройшло апеляцію та касацію", - заявив Кравченко.

Він додав, що за кілька місяців з'явилося нове звинувачення Пукача у вбивстві, і тоді його вже оголосили у розшук."Я цю справу не розглядав, тому деякі ЗМІ у цьому плані подають дещо спотворену інформацію", - вважає голова ВСУ.

Нагадаємо: У 2017 році адвокат Роман Маселко повідомляв, що двоє переможців конкурсу у Верховний суд, Сергій Слинько та Станіслав Кравченко, у 2003 році звільнили з-під варти Олексія Пукача. Також він оприлюднив ухвалу Апеляційного суду Києва про звільнення Пукача з-під варти.

Передісторія:

• Георгій Гонгадзе зник у Києві 16 вересня 2000 року. У листопаді того ж року в лісі Київської області було виявлено обезголовлений труп, який, за висновками експертів, міг належати журналісту. У 2009 році на Київщині знайдено останки черепа нібито Гонгадзе. Поховали Гонгадзе 22 березня 2016 року у Києві.
• Оприлюднення восени 2000 року "плівок Мельниченка" призвели до "касетного скандалу". Записи з кабінету президента Кучми свідчили про причетність Леоніда Кучми та інших чиновників та політиків до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
• 29 січня 2013 року Печерський райсуд Києва засудив екс-начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача до довічного позбавлення волі, визнавши його винним у вбивстві Георгія Гонгадзе. Апеляційний суд залишив вирок чинним.

Вбивство Гонгадзе: Верховний суд остаточно затвердив довічне ув'язнення Пукача

Верховний суд затвердив вирок колишньому генерал-лейтенанту міліції Олексію Пукачу, засудженому до довічного ув'язнення за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.

Джерело: адвокат родини Гонгадзе Валентина Теличенко у коментарі УП

Деталі: Скарги на вирок подали сам Пукач, а також представники другого потерпілого журналіста та активіста Олексія Подільського.

Ексміліцейський просив пом'якшити покарання, а адвокати Подільського – надіслати справу на новий розгляд.

Суд відмовив їм у вимогах. Рішення оголосили у п'ятницю 2 липня.

Пукач очолював департамент зовнішнього спостереження Міністерства внутрішніх справ. 2000 року він керував групою міліціонерів, які викрали та вбили Гонгадзе. Пукач особисто задушив журналіста.

2013 року колишньому генерал-лейтенанту присудили довічне ув'язнення.

Передісторія:

• Засновник "Української правди" Георгій Гонгадзе зник у Києві 16 вересня 2000 року. У листопаді того ж року в лісі Київської області було виявлено обезголовлений труп, який, за висновками експертів, міг належати журналісту. У 2009 році на Київщині знайдено останки черепа нібито Гонгадзе. Поховали Гонгадзе 22 березня 2016 року у Києві.
• Оприлюднення восени 2000 року "плівок Мельниченка" призвели до "касетного скандалу". Записи з кабінету президента Кучми свідчили про причетність Леоніда Кучми та інших чиновників та політиків до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
• 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Гонгадзе трьох екс-співробітників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України – Валерія Костенка, Миколу Протасова та Олександра Поповича. Суд позбавив їхньої волі на строк від 12 до 13 років.
• 2011 року прокуратура відкрила справу проти Кучми, проте того ж року суд закрив її.
• 29 січня 2013 року Печерський райсуд Києва засудив Пукача до довічного позбавлення волі, визнавши його винним у вбивстві Георгія Гонгадзе.
• Замовників убивства досі не покарано.

Останні дні Олексія Пукача

Вечорами він подовгу на самоті гуляв полем.Повернувшись додому, він вечеряв невибагливою сільською їжею і часто як мантру повторював одну й ту саму фразу: "Таке не їдять навіть депутати".

А коли село засипало мирним сном, в одному з будинків на околиці поселення до глибокої ночі світився блакитний екран телевізора. Перед екраном, спершись на невеликий кухонний стіл, застигав уже немолодий капітан далекого плавання Петро на прізвисько "Тюлька".

Таким запам'ятають найвідомішого злочинця сучасної історії України його односельці.

Олексій Пукач разом із Лідією Загорулько приїхав до села Молочки влітку 2008 року.

У селі Пукач мав репутацію тиху та непомітну людину. Спочатку він відпустив довгу окладисту бороду, але потім акуратно її обстриг. За словами односельців, колишній генерал-лейтенант міліції завжди акуратно одягався та охайно виглядав.

"Українській правді" вдалося здобути деякі факти, які можуть пролити світло на останні роки життя затриманого.

Згідно з копією паспорта співмешканки Пукача, вона народилася 20 травня 1964 року в селі Куманівці Вінницької області.

Останнє місце її проживання – Луганська область. У розпорядженні редакції виявилася довідка, видана їй Червонопільською сільрадою Антрацитівського району Луганської області, що Лідія Загорулько з усім своїм майном переїжджає назад на малу батьківщину – у Вінницьку область.

Достовірно невідомо, чи супроводжував Олексій Пукач свою співмешканку на Вінниччині і, взагалі, чи була там сама Загорулько. У книзі реєстрації села Молочки співмешканка Пукача вказала зовсім інший населений пункт свого останнього місця проживання – село Ковпакове Луганської області.

За інформацією "Української правди", ще 2007 року слідство вже виявляло сліди Олексія Пукача у східних регіонах України. Існує версія, що ще тоді готувалося затримання колишнього генерал-лейтенанта спочатку у Краматорську, а потім у Слов'янську Донецької області, яке дивним чином було зірвано.

Потім на якийсь час слідство втратило слід Пукача. Як стало відомо вже зараз, він бував на Харківщині, на Донеччині, кілька разів приїжджав до Києва.

Отже, знайшли його вже на Житомирщині, в обжитому, але небагатому селі Молочки, де "сімейна пара" купила скромний будинок на самому краю села.

Нещодавно до Лідії переїхав її двадцятитрирічний син Андрій Загорулько. 2004 року він закінчив середню школу, а останні п'ять років навчався в одному з ВНЗ Луганська. За три тижні до затримання колишнього генерал-лейтенанта Пукача Андрій прописався в будинку матері.

У гостях у Лідії бували її родичі – два брати та сестра, які проживають неподалік села Сетківці.

Перший час колишнього генерал-лейтенанта та його співмешканку приймали за сімейну пару. Ліда навіть зверталася до свого співмешканця Альоша і не пояснювала, хто він такий. Але згодом " Олексій " перетворився на Петра Миколайовича, і виявилося, що він зовсім не чоловік, а брат її колишнього чоловіка, капітан далекого плавання.

Цікаво, що Лідія Загорулько вирішила називати Олексія Пукача ім'ям свого померлого чоловіка. Відповідно до документів, які опинилися у розпорядженні "Української правди", Петро Миколайович Загорулько помер у віці 48 років 30 вересня 2007 року, тобто. за рік до переселення Пукача до села Молочки.

Сусідам Лідія Загорулько розповідала, що в Луганській області мала хороший двоповерховий будинок і ділянку землі.Але після того, як помер чоловік, який працював шахтарем, сім'ї перестали давати вугілля – топити взимку стало нічим. Та й посіви на Луганщині часто "згорають", а тут, на Житомирщині, як вона говорила, "все народить набагато краще".

Сусіди зауважили, що Лідія добре готувала, часто пекла, закочувала на зиму домашні консерви, шанобливо поглядали на її доглянутий город, де "чого тільки не росте".

Через деякий час у господарстві Пукачів-Загорулька з'явився старий трактор і невеликий білий фургон, а Загорулько звернулася до місцевої сільради з проханням виділити ще сорок соток землі, що прилягає до її ділянки. А ще за кілька місяців "родина" обзавелася двома коровами, бичком, качками та кроликами.

Дуже швидко сусіди помітили, що на відміну від своєї співмешканки дядько Петя не дуже пристосований до життя в селі. Він старанно допомагав Лідії по господарству, але робив це невміло. "Він косив траву, але видно було, що не вміє це робити, - розповідає одна із сусідок. - Пшеницю він сіяв густо, як не прийнято на селі".

З перших днів один із сусідів дав " капітану далекого плавання " прізвисько " Тюлька " . Для багатьох він так "Тюлькою" і залишився - його ім'я згадували мало хто.

Зрідка колишнього генерал-лейтенанта бачили поштою, один раз – у сільраді, куди він приходив платити за газ. Іноді ходив за продуктами до центру села.

У господарстві за колишнім міліціонером було закріплено корови – вранці він виганяв їх на пасовищі, увечері заганяв назад у двір. Часто сусіди бачили, як колишній генерал-лейтенант доїв своїх підопічних і відносив додому повне відро молока.

Сусіди кажуть, що вставав він рано, пів на п'яту ранку, а лягав часто пізно - до самої ночі дивився телевізор.

Проте колишній генерал-лейтенант міліції ніколи ні з ким не ділився своєю думкою про події в країні, не обговорював прочитане чи побачене у телепрограмах.

Найближче з Олексієм Пукачем спілкувався ще один переселенець зі східної України на прізвисько "Ведмідь", який переїхав до села Молочки з Макіївки Донецької області. "Тюльку" та "Ведмедя" часто бачили разом.

За дивним збігом обставин, "Ведмідь" раніше теж працював в органах державної безпеки, щоправда, СРСР. За його словами, він ніколи не вірив, що Петро Миколайович – капітан дальнього плавання.

- Я якось розповідав йому, як потрапив у шторм, коли ми ходив до Норвегії, - згадує товариш Пукача. – Я йому кажу, що був шторм у 9 балів та хвилі заввишки 4-5 метрів. Він нічого не сказав. І мене це здивувало, бо за 9 балів хвиля іншої висоти. А він не виправив. І я вирішив, що він не капітан, а просто матрос, що сидів на березі.

Олексій Пукач старанно уникав будь-яких контактів із офіційними органами. Він не став оформлювати на себе нічого з майна і цурався будь-яких заварушок, через що не контактував з односельцями, котрі любили випити.

- Він навіть на права не здавав, - розповів "Українській правді" "Ведмідь". – На фургоні майже завжди їздив лише син Лідії, Андрій, а Петро казав, що не має прав. Я якось йому кажу: Петю, піди на права, а він відмахнувся і сказав, що не хоче – мовляв, все одно не здам.

Не дивно, що Пукач був товариським. Його запам'ятали як замкнутого ("Два слова скаже і піде"), але інтелігентного та приємного чоловіка. Запам'яталося, що він не матюкався.

- Видно було, що він любить командувати, - розповіла одна із сусідок.– Він ставив себе якось гордо, але якщо потрібна була допомога – завжди допомагав.

До себе додому запрошував не часто. А коли запрошував, пригощав трав'яним чаєм власного збору та наполегливо всім рекомендував пити такий трав'яний збір для здоров'я.

Щоправда, були у Пукача і дива. Зазвичай спокійний і врівноважений, він міг зірватися через те, що, наприклад, корова розлила воду чи молоко. Якось він настільки жорстоко почав бити корову, що вона зірвалася з прив'язі і втекла.

Односельців дивував вік колишнього генерал-лейтенанта. Лідія Загорулько розповідала всім, що йому 72 роки, але на вигляд Олексій Пукач, особливо після того, як укоротив бороду, виглядав не старше за п'ятдесят.

Однак вони й подумати не могли, хто ховається у їхньому селі.

- Ніколи б не подумали, що це така людина! Він нам навіть подобався… Ми ніде не бачили раніше його фотографію. Якби бачили – одразу впізнали б, – нарікають його колишні сусіди.

За інформацією "Української правди", місцезнаходження Пукача було виявлено за його дзвінком одного з родичів, які перебували на оперативному прослуховуванні СБУ.

Тим часом односельці стверджують, що ніколи не бачили колишнього генерал-лейтенанта із мобільним телефоном. За їхніми словами, телефон у сімействі був лише у Лідії Загорулько.

За різними даними, операцію із затримання Пукача розпочали ще минулої суботи-неділі. Але велася вона досить дивно: дії співробітників СБУ не лише не залишилися непоміченими, а й викликали ажіотаж у місцевих мешканців.

На околицях села з'явилися пости ДАІ, чого раніше не траплялося. Ще більш підозрілими виглядали нічні пересування невідомих людей полями навколо місцевого озера.

- Їх видно було навіть удень, - розповідають у селі, – якісь люди приїжджали машинами з київськими номерами і нишпорили по кущах. А то сиділи на озері – нібито рибу ловили, на юшку, кажуть, приїхали.

Дійшло до кумедного. У понеділок 20 липня 2009 року до відділення міліції Чуднівського району на Житомирщині зателефонував невідомий житель села Молочки. Чоловік скаржився, що вже другий день селом на "дев'ятці" їздять дивного вигляду люди, ховаються по кущах і прикидаються рибалками.

- Який номер у машини? - Запитали в міліції.

- Нуль, дев'ять, сорок три, - відповів той, хто дзвонив. - Нуль, дев'ять, сорок три, ЄТ.

- Є?! А ми знаємо їх… Не чіпайте їх, їм там треба попрацювати.

Цим чоловіком був товариш Олексія Пукача "Ведмідь". За його словами, він не стримався і сам підійшов до "рибалок" біля озера і почав розпитувати, що вони роблять у селі. "Вони мені кажуть, все нормально, від нас біди не буде. А я звідки знаю – ходять тут усілякі, потім у селян корови пропадають!"

Дані про те, як відбувалося затримання, різняться. За словами очевидців, у другій половині дня вівторка, 21 липня, будинок Олексія Пукача був оточений бійцями "Альфа". Самого розшукуваного будинку не було. Співробітники служби безпеки зайшли до нього додому і почали чекати.

Колишнього генерал-лейтенанта повернувся приблизно о 19.30 і відразу ж був затриманий. За словами очевидців, слідчі завели його додому і залишалися там близько двох годин. Із настанням темряви Олексія Пукача занурили в автомобіль та відвезли.

Відразу після цього до будинку було запрошено понятих. Однією з них виявилася сусідка затриманого – Леоніда Селюк. За її словами, ні при затриманні, ні пізніше вона не бачила ні зброї, ні мішків з грошима, чутка про які розійшлася селом вже наступного ранку.

– Коли я зайшла до нього додому, його вже там не було, – розповіла Леоніда. - Вони почали збирати його речі і невдовзі теж поїхали. Жодних грошей та зброї я не бачила.

Після затримання Олексія Пукача за Лідією Загорульком було закріплено підполковника СБУ. Співмешканці затриманого було вказано з дому не виходити та відчиняти двері лише за дзвінком зі служби безпеки.

Але через добу після арешту Пукача, за Лідією Загорулько приїхав автомобіль з київськими номерами і разом із співробітником СБУ, який чергував біля будинку, відвіз її в невідомому напрямку.

Сам Олексій Пукач, за даними "Української правди", продовжує допитуватися в головній будівлі СБУ на вулиці Володимирській. Хоча за документами, затриманого передано у відання головного слідчого управління Генеральної прокуратури. Але як повідомили джерела редакції, до вечора середи колишнього генерал-лейтенанта міліції до слідчого управління ГПУ не привозили.

В історії із затриманням Олексія Пукача є кілька моментів, які хоч і виглядають цілком логічно, за більш уважного розгляду можуть здатися дуже дивними.

Спочатку ми наведемо кілька фактів, які спробуємо пояснити у заключному припущенні.

1. Як зазначив у середу на брифінгу у заступник голови СБУ Василь Грицак, розшукуваний Олексій Пукач справді очолював спецпідрозділ візуального спостереження і, маючи великий досвід, успішно ховався від слідства протягом 9 років.

Водночас жителі села стверджують, що ще за три дні до затримання у селі вже були в курсі підозрілих пересування невідомих людей. Більше того, про це особисто переймався товариш Пукача.

У зв'язку з цим виникає питання: чому Пукач не запідозрив облаву, що готується, і не втік від слідства?

2. Діти однієї із сусідок стверджують, що раніше, граючись у салоні фургона "дядька Петі", вони знайшли в машині посвідчення генерал-лейтенанта на ім'я Олексія Пукача, пізніше продемонстроване на відео.

Виникає питання, навіщо злочинцеві, що ховався від слідства, зберігати при собі документ, що засвідчує його особу?

3. З відео затримання Олексія Пукача цілком очевидно, що колишній генерал-лейтенант не був ані приголомшений, ані здивований своїм затриманням. Незрозуміло також, навіщо було в момент затримання ставити злочинцю, що вже представився, питання про його причетність до справи Гонгадзе.

І чому зі всього відео саме цей фрагмент потрапив до ЗМІ?

4. Зрозумілі та очевидці затримання стверджують, що на момент затримання особливого хвилювання не висловлювала і співмешканка генерал-лейтенанта Лідія Загорулько. Односельці також пам'ятають, що спочатку вона називала його справжнім ім'ям – Олексієм. Чоловік Лідії – Петро Загорулько помер навесні 2007 року.

Виникає питання: навіщо самому розшукуваному злочинцеві країни розкривати своє ім'я жінці, з якою він проживає від сили два роки?

Маючи навіть не дуже бурхливу уяву, можна припустити, що Олексій Пукач здогадувався про своє затримання і чекав, коли це станеться.

Та ж уява може підказати, що Пукач перебував під наглядом спецслужб, якщо не з першого дня оголошення в розшук, то вже досить давно.

І все та ж уява говорить про те, що момент затримання Олексія Пукача дуже до речі збіглося з президентськими виборами.

І останнє.Можливо, це збіг, але коли "Українська правда" прибула в село Молочки, одним із перших, хто досить охоче захотів поділитися своїми міркуваннями про затримання Пукача, виявився молодий хлопець, який туманно натякав на те, що має безпосереднє відношення до служби безпеки. Очевидно, в селі проживає хтось із його близьких родичів.

У цьому ж селі, як уже говорилося вище, проживає ще один колишній співробітник служби безпеки на прізвисько "Ведмідь". Він переселився до Молочків практично одночасно з Олексієм Пукачем і підтримував з ним постійний контакт.

Можливо, все це справді просто збіги…