Ой, Вань, дивись які клоуни: 10 фільмів про клоунів-вбивць

У прокаті йде заключна частина дилогії «Воно», в якій за подобою клоуна Пеннівайза ховається могутнє зло. Kinomania.ru поспішає нагадати: кінематографісти давно привчають глядачів до думки про те, що під клоунськими масками ховається зовсім не заслужений артист цирку, а дехто гірший. Перед вами топ-10 фільмів про клоунів – зловісних, нещадних, страшних і лише інколи смішних.

"Клоуни-вбивці з космосу" (1988)

Вночі над провінційним містечком пролітає падаюча зірка, після чого на вулицях з'являються розкішного вигляду клоуни з великими червоними носами та гострими зубами, що закочують безпорадних городян у солодку вату для подальшого поїдання. Протистоятимуть інопланетним монстрам місцевий поліцейський, а також його колишня (Сюзанна Снайдер із сиквела «Повернення живих мерців») та її нинішній бойфренд. Без перебільшення, це один із найвідоміших – і найкращих – фільмів на клоунську тематику взагалі. Біля джерел його створення стоять брати Чіодо, відомі майстри спецефектів (вони, наприклад, створювали монстрів-зубастиків з однойменної франшизи), які наприкінці 1980-х змогли роздобути для власного проекту скромні $2 мільйони, і на ці гроші виклалися на повну. Тут неймовірна кількість фантазії та чорного гумору, що пронизують чи не кожен кадр, але головне — це ідеальний стиль, що намертво врізається в пам'ять. Чого вартий хоча б дизайн космічного корабля у вигляді цирку-шапіто, або бластер клоунів, за допомогою якого вони захоплюють у полон своїх жертв.А як щодо живого попкорну, з якого проростають клоуноподібні змійки? Чи гігантського клоуна-руйнівника? Загалом, це треба бачити будь-якому шанувальнику якісного малобюджетного хорору, і тим більше будь-кому, хто любить дивитися на злих клоунів.

«Клоун» (2014)

Кент - люблячий чоловік і батько, який влаштовує вечірку для свого маленького синка Джека. Для свята він знаходить у підвалі старого будинку, який виставлений на продаж, клоунський костюм і вбирається в нього. Після того як день народження закінчується, Кент виявляє спочатку з недовірою, а потім з жахом, що клоунський костюм приріс до нього, так само як і перука, а також червоний ніс. З цього моменту починається трансформація — повільна, болюча і незворотня — звичайної людини в надприродному монстрі. У якомусь сенсі цей фільм — «Муха» серед клоунських хорорів: у ньому переплітаються тілесні та психологічні трансформації, що породжуються втратою самоідентичності. Режисер Джон Уоттс зараз найбільше відомий завдяки сімейним блокбастерам про Людину-Павука, але починав він із цієї похмурої історії про демонічного клоуна, одним із продюсерів якої був Елай Рот. При всій зовнішній безглуздості показаної у фільмі історії розповідається вона абсолютно серйозно, і тональність ковзає по низхідній — від подиву до сум'яття, від сум'яття — до страху, а від страху — до жаху. Це чи не єдиний фільм у списку, який серйозно розглядає клоунів як демонічні істоти, і досліджує процес одержимості ними. Додайте до цього відмінний грим та непогані спецефекти, і отримайте дуже неординарний хорор з несподівано високим ступенем психологічної достовірності.

«Будинок клоунів» (1989)

Троє братів — старший, середній та молодший — залишаються на кілька днів удома самі, поки їхні батьки у від'їзді. Після не дуже вдалого візиту на місцевий ярмарок, де молодшого дістає моторошного вигляду клоун Чіззо, брати влаштовують удома вечір страшних історій. Але в розпал веселощів виявляється, що вони вдома більше не одні: трійка божевільних клоунів на чолі з тим Чиззо вломилася до них. Тепер трьом братам доведеться боротися за своє життя, ховаючись по всьому величезному будинку від психопатів, що нишпорять всюди, в клоунських костюмах. Дебютний фільм відомого жанрового автора Віктора Сальви («Джиперс Кріперс», «Бульвар страху»), і, можливо, одна з його найкращих робіт. Запорука успіху – простота: сюжет рухається швидко, нічого зайвого в ньому не відбувається, все зосереджено на битві трьох братів проти трьох клоунів. Сальва дуже грамотно використовує головну локацію, перемежуючи саспенс, що повільно наростає, і екшн-епізоди на кшталт погонь і бійок, так що напруга у фільмі йде стабільно по наростаючій, не відпускаючи до останнього кадру. При цьому, на відміну від багатьох фільмів із клоунами, цей гранично реалістичний, ніякої містики (як гумору) тут немає, навпаки — все досить похмуро і всерйоз.

«Кривавий жарт» (1974)

Чотири друзі в ніч на Хелловін, переодягнувшись клоунами, викрадають дружину бізнесмена, щоб розіграти його — хоча в процесі з'ясовується, що не всі учасники викрадення сприймають його як жарт. Що ще гірше, герої незабаром виявляють, що їх переслідують якісь ще люди в клоунських костюмах, і ці люди явно готові проливати кров.Цей канадський трилер примітний не лише тим, що містить одну з ранніх і маловідомих ролей коміка Джона Кенді («Один вдома», «Літаком, поїздом, машиною»), але й тим, що це, здається, перше використання концепту «злих клоунів» » у жанровому ключі. Хоча, всупереч своїм сюжетним передумовам, це не стільки прото-слешер, скільки трилер з досить значним драматичним компонентом, в якому власне полювання клоунів-вбивць до певного часу залишається фоновою лінією. Тож не варто розраховувати на річки крові та гори трупів, ставка тут зроблена на детективні та психологічні інтриги.

«Шви» (2012)

Клоун на прізвисько «Шви» виступає на дитячих ранках, під час одного з яких він стає жертвою безглуздого розіграшу, і гине на очах у шокованих діточок. Через шість років Томмі, головний герой того самого ранку — і учасник того самого трагічного жарту — влаштовує вечірку на честь свого дня народження. На нього чекає неприємний сюрприз: убитий клоун повертається з мертвих, і має намір таки завершити свій виступ на святі, перетворивши його на криваву лазню. Європейський хорор, знятий ірландцем Конором МакМахоном, можна вважати однією з найвдаліших варіацій на тему «злих клоунів» зі знятих у 2010-ті. Так, подекуди йому не вистачає стилю, але це з лишком компенсується великою кількістю крові та чорного гумору, який часом переходить у сортирні жарти — виключно доречні в контексті історії. Фільм не виходив у широкий прокат, але був добре зустрінутий критикою і навіть виграв одну з номінацій на відомому жанровому фестивалі в Сітжесі.

«З темряви» (1988)

Дівчата зі служби сексу по телефону, що колись працювали (або намагалися стати) моделями, звертають увагу на одного з постійних клієнтів — дивного типу, відомого лише під прізвисько «Бобо», який регулярно обдзвонює всіх робітниць сервісу. Якоїсь миті дівчата починають гинути одна за одною від рук невідомого маніяка в клоунському костюмі, і до справи підключається поліція. Але слугам закону доведеться бути дуже оперативними, оскільки вбивця теж не зволікає, і методично вирізує все нових і нових жертв, поки поліцейські намагаються звузити коло підозрюваних. Маловідомий, але дуже цікавий фільм на клоунську тематику, багато в чому прямо-таки еталонний вісімдесятницький хорор. Наявні всі характерні атрибути епохи: рясна — і не завжди сюжетно мотивована — оголенка в кадрі, рок-музика на саундтреку, культова Карен Блек (в ролі господині секс-телефонного бізнесу), нарешті різноманітні вбивства. При цьому з сюжетної точки зору фільм органічно поєднує в собі два досить різні жанри: поліцейський трилер і власне слешер, в якому маніяк не заздалегідь відомий монстр, а конкретна людина, яку потрібно знайти і знешкодити. Ах так, і зверніть увагу на останню роль відомої drag queen Дивайн - чекайте її майже наприкінці фільму.

«Жартівник» (1994)

Під час гри в покер Макс виграє ключі від стародавнього фамільного маєтку і разом із сім'єю вирушає оглядати новопридбану власність. Однак до будинку додається Жартівник - стародавній монстр, що має вкрай жорстоке почуття гумору, який прокидається від сплячки після приїзду нових мешканців.Його пробудження запустить ланцюг кошмарних подій, внаслідок яких будинок та його околиці, зрозуміло, будуть завалені трупами. Цей британський комедійний хорор залишається досить маловідомим, незважаючи на те, що свого часу він відзначився на фестивалях, і з часом набув культового статусу. За своєю структурою це слешер, і що робить його таким, що запам'ятовується, так це вбивства — головний інгредієнт будь-якого представника жанру. Тут вони дуже різноманітні і навіть сюрреалістичні. Описати їх складно, досить сказати, що те, що відбувається на екрані, часом нагадуватиме хорор-версію «Аліси в Країні Чудес». Та й сам убивця у трикутному клоунському ковпаку виведений чудово. А як бонус — камео Крістофера Лі у сцені, що відкриває.

«Рудий клоун» (2013)

Лос-Анджелес, початок 1980-х. Щоб довести власну крутість дівчині своєї мрії Дженні, Сем вирушає вночі до покинутого парку атракціонів. Звичайно ж, Дженні вирушає разом з ним, і звичайно ж, покинутий парк виявляється населений всілякими чудовиськами, серед яких особливе місце займає Рудий клоун — але їм галерея монстрів аж ніяк не вичерпується, так що непроханим гостям доведеться дуже постаратися, щоб дожити до світанку. Хоча цей кричуще малобюджетний угорський (так!) 3D-хорор і знаходиться десь неподалік категорії «настільки погано, що навіть добре», ігнорувати його не варто, і на те є кілька причин. Для початку, в ньому розкішний для любителів культових акторів каст: самого Рудого клоуна озвучує Тім Каррі (грав, до речі, Пеннівайза в першій екранізації «Воно»), а інших мешканців парку грають Ленс Хенріксен, Бред Дуріф, Шон Янг та Майкл Уінслоу.По-друге, у фільмі присутній дійсно непогано реалізований концепт — розмістити в одному місці якнайбільше монстрів, перетворивши прогулянку в темряві на справжній атракціон. Знімалося все це, до речі, у справжньому парку розваг у Будапешті, тож автентичність присутня. Нарешті, по-третє, треш-стилістика (нехай і не завжди добре обіграна) йде фільму на користь, спочатку налаштовуючи на веселе та ностальгічне видовище.

"Кіллджой" (2000)

Дія фільму відбувається в Брукліні, де тихий і всіма забитий Майкл нерозділено закоханий у красуню Джаду — і, зрозуміло, отримує за це серйозні проблеми від її хлопця Лоренцо. У ході виховних розборок Лоренцо та його банда вбивають Майкла, і це навіть сходить їм із рук. поки що через рік у районі не з'являється Кіллджой, маніяк у костюмі клоуна-морозива. У цьому фільмі особливо примітно те, що «Кіллджой» породив довготривалу франшизу в історії клоунського хорору. На даний момент вона налічує аж п'ять фільмів, останній з яких вийшов 2016-го. Дітище знаменитої компанії «Full Moon» (ключовою особою в якій є Чарльз Бенд, жива легенда малобюджетного хорору), це досить своєрідний гібрид blaxploitation та хорору про злих клоунів, поміщений у контекст міських джунглів. Надалі франшиза неодноразово змінювала стиль, впевнено просуваючись до слешеру, а її головний лиходій не тільки обзавівся друзями-клоунами, а й встиг вирушити в пекло — і назад.

«Кривавий урожай» (1987)

Джилл повертається до рідного містечка, яке зустрічає її вкрай прохолодно — річ у тому, що її батько колись за борги відібрав у багатьох фермерів ділянки потрібної їм землі, тож тут його родини не шанують.Єдиним, хто щиро радий бачити Джилл, стає місцевий юродивий хлопець Мерво, який обожнює бродити в клоунському костюмі. Незабаром Джилл виявить, що люди навколо неї вмирають один за одним — ніби хтось вирішив захистити її від неприємних знайомих. Знятий у золотий вік слешерів, цей фільм примітний головним чином не сюжетом чи вбивствами, а тим, що роль клоуна-вбивці в ньому виконав Тайні Тім, добре відомий з 1960-х співак і музикант (саме він виконує ту жахливу пісеньку з першої частини "Астрала", під яку танцює привид хлопчика). Власник вельми характерної зовнішності (його батьки мають білоруське та ліванське коріння), Тім додає драматичності в сюжет, багато в чому витягуючи досить стандартний хорор на вартий уваги рівень. Крім нього, цікаво подивитися на одну з ранніх акторських робіт Пітера Краузе, який пізніше прославився завдяки серіалу «Клієнт завжди мертвий».