Сутність та значення педагогічної діагностики

Бікеєва, Т. Ст. Сутність та значення педагогічної діагностики/Т. Ст. Бікеєва. - Текст: безпосередній // Педагогіка сьогодні: проблеми та рішення: матеріали V Міжнар. наук. конф. (м. Санкт-Петербург, липень 2019 р.). - Санкт-Петербург: Своє видавництво, 2019. - С. 32-34. - URL: https://moluch.ru/conf/ped/archive/337/15219/ (дата звернення: 12.11.2024).

В освітній діяльності закладу додаткової освіти педагогічна діагностика сприймається як складовий компонент професійної діяльності педагога. Виявлення її сутності, змісту та умов, є одним із найважливіших напрямів удосконалення навчально-виховної роботи.

У педагогічної теорії та практиці термін «педагогічна діагностика» вживається стосовно різних аспектів освітньо-виховного процесу. Вчені-дослідники пропонують різне розуміння педагогічної діагностики. Їх досить багато. Виходячи з практичної діяльності, можна виділити найбільш прийнятні: одночасне оперативне вивчення та оцінка, регулювання та корекція процесу або явища (Ф. І. Кевля, Т. Є. Клімова, Є. А. Михайличів); діяльність, у ході якої педагог спостерігає, обробляє дані, пізнає стан, прогнозує результати (А. С. Бєлкін, І. Ю. Гутник, Т. П. Васильєва); спосіб дослідження педагогічного процесу, в ході якого вивчаються передумови, умови та результати навчально-виховного процесу з метою оптимізувати чи обґрунтувати значення його результатів для суспільства (І. П. Подласий, П. Є. Решетніков) тощо. буд.

Ст. З.Аванесов під педагогічною діагностикою розуміє «систему специфічної діяльності педагогів та педагогічних колективів, націленої на виявлення властивостей особистості, що цікавлять, з метою вимірювання результатів виховання, освіти та навчання».

Щорічно готуючи проблемно-аналітичний звіт роботи Будинку дитячої творчості № 2, методична служба та лабораторія управління якістю освіти у ДДТ № 2 (ЛУКО), що займається дослідницькою роботою та реалізацією програми «Якість освіти у ДДТ № 2», дійшли висновку, що для точності визначення проблем у ДДТ №2 дуже важливими є результати педагогічної діагностики.

Зрозуміти це допомогла думка Н. Б. Галдухаметової, яка вважає, що аналіз матеріалів педагогічної діагностики дозволяє: побачити зв'язок між діяльністю педагога та результатами його професійної діяльності; виявити здатність педагога до самоаналізу та самооцінки; правильно вибрати методи, форми, засоби навчання та виховання.

Виходячи з вищесказаного, можна стверджувати, що мета педагогічної діагностики це отримання реальної інформації для управління якістю педагогічного процесу і як наслідок підвищення ефективності педагогічної діяльності педагогів.

Педагогічна діагностика має циклічний характері не вичерпується рішенням однієї педагогічної завдання. Результати, отримані під час педагогічної діагностики, стали важливим матеріалом подальшого дослідження роботи педколлектива.При цьому кожен педагог мав не просто взяти до відома матеріал, а серйозно його проаналізувати, виділити позитивні та негативні сторони та вибудує логіку подальшої своєї роботи, спираючись на поняття функцій педагогічної діагностики.

На думку Бєкоєвої М. І., можна виділити такі функції педагогічної діагностики [1, с. 3]: діагностична функція - це психолого-педагогічне вивчення рівня професійної компетентності педагога; орієнтаційно-прогностична функція, що полягає у визначенні основних напрямів педагогічної діяльності, її конкретних цілей та поточних завдань на кожному етапі роботи, прогнозування її результатів; проектно-конструктивна функція-допомагає проектувати та конструювати зміст навчально-виховної діяльності; інформаційна функція - це інформація всіх учасників педагогічного (навчально-виховного, методичного) процесу про результати педагогічної діагностики; комунікативно-стимулююча функція; аналітико-оцінна функція - це якісна та кількісна оцінка діяльності адміністрації освітньої установи, кожного педагога; дослідницька функція - це самовдосконалення педагога та підвищення його науково-дослідної компетентності.

Працюючи у цьому напрямі, потрібно було визначити кожному педагогу і вибрати кожному собі принципи педагогічної діагностики. Методична служба, педагог-психолог допомогли у цьому педагогам. І запропонували взяти за основу у роботі цього напряму: комплексність; безперервність; цілісність; об'єктивність; динамічність вивчення педагогічних процесів; обґрунтованість критеріїв та показників; діагностика; принцип аналізу та синтезу.

Робота в діагностичній діагностиці не тільки цікава, а й складна. Тому має бути планомірною, поетапною.

Перший етап — проміжне діагностування — є щомісячним аналізом результатів діяльності педагога за такими напрямами:

- Реалізація планів індивідуальної методичної роботи - самоосвіти;

- Систематичне ведення журналу;

- Наявність конспектів занять, розроблених самим педагогом;

– розробка та проведення позакласних заходів;

- Постійне оновлення та розширення методичних матеріалів;

- Участь у роботі методичного об'єднання.

- Періодичне взаємовідвідування занять педагогами.

Другий етап – проміжна педагогічна діагностика за підсумками роботи у першому півріччі. Є також проміжним, але більш ґрунтовним аналізом роботи педагога за двома основними показниками — функціональним і результативно-особистісним компонентом діяльності.

Третій етап — підсумкова діагностика за підсумками навчального року загалом, що дозволяє виявити рівень компетентності педагога, його рейтинг серед усіх педагогів освітньої організації, намітити перспективні, ефективніші форми та методи педагогічної діяльності.

Аналіз навчально-виховного процесу дозволяє виділити у педагогічній діагностиці такі рівні пізнання [3, с.45-47]:

Компонентна діагностика - Вивчення окремих компонентів педагогічного процесу. Наприклад - загальний фізичний розвиток дитини, виховний процес у творчому об'єднанні тощо. буд.

Структурна діагностика — аналіз результатів компонентної діагностики, що становить відповідний діагностичний висновок щодо кожної структурної частини.Наприклад - моральне виховання, дослідження особистісних якостей вихованця тощо. буд.

Системна діагностика - аналіз отриманих результатів та висновків структурної діагностики, оформлення обґрунтованого висновку.

Рівень системної діагностики, її результати дозволили не лише виявити основні зв'язки усередині освітньої діяльності Будинку дитячої творчості № 2 р. Чити, а й припустити основні результати формування особистості з урахуванням впливають цей процес зовнішніх і внутрішніх чинників. У зв'язку з цим було зроблено такі висновки: у професійній діяльності педагогів значне місце посідає використання методів, що становлять необхідний інструментарій. Основними методами у педагогічній діяльності може бути: спостереження; бесіда, опитування у формі інтерв'ю; аналіз товарів діяльності виходить із загальної причини зв'язку внутрішніх психічних процесів і зовнішніх норм поведінки й діяльності; педагогічний тест; захист творчої роботи, анкетування тощо. буд. Завдання ЛУКО та методичної служби ДДТ № 2 р. Чити, розширити спектр педагогічного інструментарію для підвищення якості освіти у ДДТ № 2 р. Чити.

p align="justify"> Таким чином, педагогічна діагностика як важлива складова професійно-педагогічної діяльності вимагає від педагога постійного вивчення та оцінки динаміки розвитку педагогічного процесу. Вона дає можливість педагогові констатувати вихідний стан навчально-виховної діяльності та подальше практичне вирішення запланованих педагогічних завдань.

1. Бекоєва М. І. Принципи та етапи реалізації педагогічної діагностики // Сучасні проблеми науки та освіти. - Пенза, 2015. - 1055 с.
2. Никишина І. Ст.Діагностична та методична робота в освітніх закладах. - Волгоград: Вчитель, 2007. - 141 с.
3. Овсяннікова С. К. Педагогічна діагностика та корекція у виховному процесі: Навчально-методичний посібник. -Нижньовартівськ:
4. Вид-во Нижньоварт. гуманіт. ун-ту, 2011. -243 с.
5. Рожков Н. Т. Сутність та зміст педагогічної діагностики // Народна освіта. Педагогіка.-М, 2014. - № 3 - С.1-8.
6. Шаршакова Л. Б. Педагогічна діагностика освітнього процесу: Методичний посібник для педагогів додаткової освіти - СПб., 2013. -52 с.

Основні терміни (генеруються автоматично): педагогічна діагностика, педагогічний процес, педагог, педагогічна діяльність, дитяча творчість, компонентна діагностика, методична служба, системна діагностика, структурна діагностика, навчально-виховна діяльність.

ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА: ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ, РОЛЬ І МІСЦЕ У СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ Текст наукової статті зі спеціальності «Науки про освіту»

У статті представлена ​​дефініція «педагогічна діагностика», зіставлені історичні та сучасні її трактування, розглянуто необхідний для дослідно-дослідницької роботи поняттєвий апарат. Встановлено та описано основні функції діагностичної роботи, обґрунтовується актуальність та роль вивчення даного питання в освітньому процесі.

Схожі теми наукових праць з наук про освіту, автор наукової роботи - Дорофєєва Я. В.

Теорія педагогічної діагностики професійної компетентності майбутніх учителів фізичної культури у процесі вивчення біологічних дисциплін

Текст наукової роботи на тему «ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА: ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ, РОЛЬ І МІСЦЕ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ»

Вісник магістратури. 2019. № 2-1(89)

ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА: ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ, РОЛЬ І МІСЦЕ У СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

У статті представлено визначення «педагогічна діагностика», зіставлено історичні та сучасні її трактування, розглянуто необхідний для дослідно-дослідницької роботи понятійний апарат. Встановлено та описано основні функції діагностичної роботи, обґрунтовується актуальність та роль вивчення даного питання в освітньому процесі.

Ключові слова: компонент освітньої діяльності, педагогічна діагностика, підвищення ефективності навчання, понятійний апарат, функції роботи, що діагностує.

Перше офіційне визначення терміна «педагогічна діагностика» було надано вченим До. Ін-генкамп в 1968 р. Він трактував поняття як «процес, у ході якого (з використанням діагностичного інструментарію або без нього), дотримуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за учнями та проводить анкетування, обробляє дані спостережень та опитувань та повідомляє про отримані результати з метою описати поведінку» [ 3, с.8]. У ході історичного розвитку дана дефініція зазнала різних змін, які безперечно вплинули на її сучасне тлумачення. У своєму методичному посібнику Л.Б.Шаршакова зазначає, що «педагогічна діагностика – це сукупність прийомів контролю та оцінки, спрямованих на вирішення завдань оптимізації навчального процесу, диференційованого підходу до учнів, а також удосконалення освітніх програм та методів педагогічного впливу» [5, с.6]. Зіставивши історичні трактування, можна дійти висновку, що поняття, що розглядається, значно розширилося і набуло особливої ​​значущості в сучасній психолого-педагогічній реальності.

Педагог, який планує вести діагностичну роботу, повинен мати необхідний понятійний апарат для здійснення успішної діяльності в дослідно-експериментальному дослідженні. Основні терміни педагогічної діагностики були складені та викладені Є.А. Михайличовим у публікаціях, присвячених цьому питанню.

В авторській роботі «До понятійного апарату педагогічної діагностики» можна знайти трактування таких дефініцій:

Професійне володіння та оперування науково-дослідною термінологією забезпечить високий рівень взаєморозуміння серед колег, якісний аналіз, грамотний опис свого педагогічного досвіду та отриманих результатів у ході діагностичної діяльності. «Мова педагогіки і, зокрема, педагогічної діагностики має виконувати основну функцію – служити засобом професійного спілкування та збагачення» [2, с. 35].

Різноманітність функцій обумовлено виявленими в ході дослідницької роботи та проблемами, що вимагають вирішення. Варто зазначити, що педагогічна діагностика дозволяє педагогу не лише провести порівняльний аналіз результатів та виявити слабкі місця учнів, а й побудувати подальший ефективний освітній маршрут.

У зв'язку з цим можна виділити такі основні функції (за Н.К. Голубеву та Б.П. Бітінасу):

- зворотний зв'язок (за допомогою контролювання своїх дій педагог може виявити причини невдач і надалі скоригувати освітній процес для досягнення поставленої мети);

Науковий керівник: Орлова Людмила Олександрівна – доктор педагогічних наук, професор, Тульський державний педагогічний університет ім. Л.М. Толстого, Росія.

Вісник магістратури. 2019. № 2-1(89)

- оцінна (дозволяє оцінити результативність освітньої діяльності шляхом порівняння досягнутих педагогічних результатів з критеріями, що висуваються, і показниками);

- виховна (реалізація цієї функції допомагає вчителю залучити кожного учня до творчої діяльності та сформувати стійку систему відносин, цінностей, мотивації та стимулювання);

- комунікативна (діагностика дозволяє визначити індивідуально-типологічні особливості учасників освітнього процесу та надалі сформувати необхідні навички міжособистісного спілкування);

- конструктивна (педагог може вносити зміни та коригувати складові освітнього процесу);

- інформаційна (провівши педагогічну діагностику, вчитель може зберегти педагогічну таємницю або поінформувати учасників освітнього процесу про результати);

- прогностична (за допомогою аналізу отриманих даних можна визначити подальші перспективи розвитку та спрогнозувати певні результати) [1].

Якісна діагностика, реалізуючи основні свої функції, дозволяє оцінити можливості учнів, направити їх потенціал у потрібний бік, внести необхідні зміни у освітній процес підвищення ефективності навчання.

Педагогічна діагностика має стати невід'ємною частиною професійної діяльності вчителя. Варто зазначити, що тільки компетентний педагог здатний реалізувати всі вимоги, які пред'являються до сучасного освітнього процесу. Грамотне впровадження та планове ведення діагностуючої роботи дозволить оцінити рівень і якість освіти, виявити проблеми, що вимагають вирішення, спланувати подальшу роботу для досягнення поставлених цілей та необхідних результатів.

Проведений історико-педагогічний аналіз дозволяє зробити такі висновки: - педагогічна діагностика є повноцінним компонентом професійної освітньої діяльності; в повному обсязі існуючі розділи розроблено досить хорошому рівні; необхідно продовжити подальші дослідження та розробки в даній освітній галузі для підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

1. Голубєв Н.К. Введення в діагностику виховання/Н.К. Голубєв, Б.П. Бітінас. - Москва: Педагогіка, 1989.

2. Дорофєєва О.І. Формування діагностичної компетентності педагогів: Методичний посібник/За ред. І. Ю. Дробініною. – Вологда: Видавничий центр ВІРО, 2006. – 80 с.

3. Інгенкамп До. Педагогічна діагностика/Пер. з ним. - М: Педагогіка, 1991. - 240 с.

4. Михайличів Є.А. До понятійного апарату педагогічної діагностики // Педагогічна діагностика. -2004. - №2. - С. 33-49.

5. Шаршакова Л.Б.Педагогічна діагностика навчального процесу. Методичний посібник для педагогів додаткової освіти – СПб.: ГБОУ ДОД Палац дитячої (юнацької) творчості «У Вознесенського мосту», 2013. – 52 с.

ДОРОФЄЄВА ЯНА В'ЯЧОЛОСІВНА - магістрант, Тульський державний педагогічний університет ім. Л.М. Толстого, Росія.

Що таке педагогічна діагностика

У статті розглядаються провідні напрямки та підходи до визначення педагогічного діагностування, виявляються основні функції педагогічної діяльності у процесі діагностування якості навчання загалом, а також рівня знань учнів зокрема. У зміст терміна «педагогічна діагностика» вкладається більший і досконалий зміст, ніж термін «перевірка знань, умінь і навиків учнів». Перевірка та оцінка знань лише констатують результати навчання конкретного матеріалу, не аналізуючи їх походження, у той час як педагогічна діагностика розглядає результати з урахуванням шляхів та способів їх досягнення, виявляє тенденції, динаміку дидактичного процесу, включає систематичну перевірку знань, контроль, оцінювання, динаміку підвищення якості освіти, накопичення статистичних даних, аналіз їх результатів тощо.

1. Бекоєва М.І. Модульно-компетентнісний підхід до підготовки спеціалістів у Північно-Осетинському державному університеті ім. К.Л. Хетагурова //Школа майбутнього. 2013. № 3. С. 98-103.

2. Гутник І.Ю. Навіщо потрібна педагогічна діагностика? / / У збірнику: Вчитель на всі часи матеріали XXXII Всеросійської науково-практичної конференції. 2011. С. 183-187.

3. Кочетов А.І., Карабасов Ю.С., Соловйов В.П., Дубровіна Л.А.Загальне управління з урахуванням якості (навчальний посібник). Міністерство освіти РФ, М. 2003. - 145 с.

4. Платонова І.А. Педагогічна діагностика як функція сучасної методичної служби із забезпечення готовності педагогів до реалізації ФГОС ГО // Безперервна педагогічна освіта. 2014. № 12. С. 49.

5. Селіванова Є.А. Психолого-педагогічна діагностика творчих здібностей особистості// Наукове забезпечення системи підвищення кваліфікації кадрів. 2011. №1 (6). С. 54-58.

6. Федеральний закон «Про освіту в Російській Федерації». Прийнято Державною Думою 21.12.2012 року. Схвалено Радою Федерації 26 грудня 2012 р.

7. Хугаєва Ф.В., Бекоєва М.І. Професійно-педагогічна компетентність як умова підготовки студентів до реалізації полікультурної освіти// Вектор науки Тольяттінського держуніверситету. 2014. № 2. С. 216-219.

Терміни «діагностика» (від грецького diagnostikos – «здатний виявляти, розпізнавати») та «діагноз» (від грецького diagnosis – «виявлення, розпізнавання») давно відомі в медицині, психології, техніці, біології, соціології. Загальний зміст терміна «діагноз» у цих науках зводиться до такого: всебічний аналіз та вивчення людського організму, його психіки, фізіології та ін. (або відповідно стану машин та інших технічних пристроїв та механізмів); визначення дефектів, відхилень у життєдіяльності людини; прогнозування можливих відхилень у розвитку організму людини (режимі роботи механізмів та машин); розробка технологій, методів та засобів виявлення та локалізації виявлених дефектів. Ці терміни зовсім недавно стали надбанням і педагогічної теорії та практики.

Педагогічне діагностування в даний час все ще залишається в певному сенсі невизначеною і активно оспорюваною програмою, ніж науковою системою, що сформувалася. Тож не дивно, що існують різні підходи до феномену «педагогічна діагностика». Педагогічну діагностику більшість вчених (М.І. Бекоєва [1], І.А. Платонова [4], Є.А. Селіванова [5] та ін) розглядають як механізм вивчення індивідуальних, особистісних особливостей та перспектив подальшого розвитку особистості. За допомогою педагогічної діагностики аналізується освітній процес та визначаються результати діяльності як учня, так і вчителя. Для досягнення мети, пише І.Ю. Гутник, в ході діагностичних процедур встановлюються передумови до навчання, що є у окремих учнів та у класу загалом; визначаються умови, необхідних організації планомірного процесу навчання [2, з. 183-187]. Вперше поняття «педагогічна діагностика», за аналогією з медичною та психологічною діагностикою, у науковий обіг було введено у 1968 р. К. Інгенкампом у рамках одного наукового проекту. За своїми цілями, завданнями та сферою застосування педагогічна діагностика - самостійний напрямок. На думку К. Інгенкампа, вона запозичала свої технології, методи та спосіб мислення у психологічної діагностики.

Одним із перших серед вітчизняних учених педагогічну діагностику стала розробляти група педагогів (Л.А. Дубровіна, Ю.С. Карабасов, А.І. Кочетов, В.П. Соловйов) під керівництвом А.І. Кочетова. На думку цих дослідників, «Сутність педагогічної діагностики – вивчення результативності навчально-виховного процесу у школі на основі змін на рівні вихованості учнів та зростанні педагогічної майстерності вчителів» [3, с. 41].

У педагогічну діагностику вкладається глибший і ширший зміст, ніж у традиційну перевірку знань, умінь і навиків учнів. Знання дитини та людини взагалі, що є об'єктом виховання, - необхідна умова педагогічної культури. Про це говорили великі педагоги минулого – Я.А. Коменський, А.І. Кочетов, І.Г. Песталоцці, Л.М. Толстой. К.Д. Ушинський. Перевірка знань учнів лише констатує результати, не пояснюючи їх походження, тоді як педагогічне діагностування розглядає результати в сукупності з методами, засобами та засобами їх досягнення, виявляє динаміку та тенденції формування продуктів навчання. Діагностування включає контроль (попередній, поточний, підсумковий), перевірку, оцінювання, накопичення та аналіз статистичних даних, виявлення тенденцій і динаміки розвитку, прогнозування подальшого перебігу подій. Таким чином, педагогічне діагностування покликане, по-перше, оптимізувати процес індивідуалізованого навчання, по-друге, забезпечити об'єктивну оцінку результатів навчання в інтересах суспільства і, по-третє, керуючись розробленими критеріями, мінімізувати помилки при перекладі учнів з однієї групи до іншої виборі траєкторії навчання та визначенні курсів на вибір.

Діагностика результатів праці педагога сьогодні сприймається як можливість підвищення якості професійної (Е.А. Селіванова), творчої діяльності. У цьому контексті професіоналізація як соціокультурний фактор визначає сучасне розуміння результативного аспекту якості освіти, що має на увазі готовність людини вчитися та переучуватися протягом усього життя [5, с. 54-58].Педагогічна діагностика покликана відповісти на низку актуальних питань, що назріли у системі освіти: Чому і навіщо навчати учнів у ході освітнього процесу? За якими критеріями, параметрами та показниками навчати? Як і де використовувати результати отриманої інформації якість педагогічної діяльності? За яких обставин педагогічна діагностика входить у навчально-виховний процес? Як навчити вчителів самоконтролю та самооцінці, а учнів - самопізнання та саморозвитку? [2, с. 183-187].

Педагогічну діагностику слід аналізувати як ефективний спосіб коригування діяльності педагога з метою вдосконалення педагогічної майстерності. Очевидно, якщо об'єктом діагностування виступає сам учитель, то суб'єктом аналізу буде його професійно-педагогічна діяльність, спрямована на реалізацію певних освітніх функцій, таких як:

1) діагностична функція, як обстеження учнів та встановлення рівня їх знань та умінь;

2) орієнтаційно-прогностична функція, що полягає у визначенні основних напрямів педагогічної діяльності, її конкретних цілей та поточних завдань на кожному етапі роботи, прогнозування її результатів;

3) проектно-конструктивна функція як проектування та конструювання змісту навчально-виховної діяльності;

4) організаторська функція як залучення у намічену навчально-виховну діяльність і стимулювання їх пізнавальної активності;

5) інформаційно-пояснювальна функція як ґрунтовне знання викладачем навчальної дисципліни, його науково-світоглядна переконаність;

6) комунікативно-стимулююча функція як вплив педагога, який надають на учнів його особисті якості, його морально-педагогічна культура;

7) аналітико-оцінна функція як аналіз та оцінка виховання та навчання, виявлення позитивних сторін та недоліків, зіставлення отриманих результатів з тими цілями та завданнями, які раніше планувалися;

8) дослідницька як самовдосконалення педагога та підвищення його науково-дослідної компетентності.

Основними принципами діагностики та контролю успішності учнів є систематичність, об'єктивність, наочність, регулярність.

Принцип систематичності полягає в тому, що всі учні піддаються систематичному діагностуванню з першого до останнього дня перебування в освітній організації. Контроль у школі необхідно здійснювати з такою періодичністю, щоб достовірно та об'єктивно перевірити змістовне наповнення освітнього процесу, що школярам необхідно знати та застосовувати в практичній діяльності. Принцип систематичності вимагає від викладача комплексного підходу до проведення діагностики, при якому різні методи, форми та засоби діагностування, перевірки та оцінювання реалізуються в єдності та тісному взаємозв'язку, підпорядковуються одній освітній меті. Вимога принципу систематичності виявляється насамперед у необхідності здійснення діагностичного контролю всіх рівнях дидактичного процесу - від початкового сприйняття знань до їх практичного використання. Такий підхід виключає універсальність окремих форм, методів та засобів педагогічного діагностування.

Принцип об'єктивності полягає у науковому обґрунтуванні змісту діагностичних процедур, тестових завдань, методик, питань, дружньому відношенні педагога до всіх учнів, у точному, що відповідає встановленим критеріям контролю та оцінки знань, умінь, навичок. Практично об'єктивність педагогічної діагностики у тому, що незалежно від педагогів, здійснюють діагностування, методів, засобів і форм контролю виставлені оцінки збігаються.

Принцип наочності полягає насамперед у здійсненні відкритих випробувань всіх, хто навчається за однаковими критеріями та параметрами. Рейтинг кожного учня, що встановлюється у процесі діагностики, має формалізований, наочний характер. Оцінка - це орієнтир, яким у школярів складається враження про об'єктивність педагогічної оцінки, про зразки вимог до них, і навіть про рівень сформованих взаємовідносин «учитель-учень». Цей принцип вимагає також відкритості та відносності оцінок. Істотними умовами реалізації принципу наочності є оголошення результатів діагностичних зрізів, аналіз та обговорення їх за участю зацікавлених осіб, складання перспективних планів усунення прогалин.

Педагогічна діагностика як важлива складова професійно-педагогічної діяльності вимагає від вчителя постійного вивчення та оцінки динаміки розвитку педагогічного процесу, а також його суб'єктів, що безперервно розвиваються: школяра, студента, групи, учнівського колективу, педагогічного складу [4, с. 49]. Вона дає можливість вчителю констатувати вихідний стан навчально-виховного процесу та вказівки для практичного вирішення запланованих педагогічних завдань.

Таким чином, педагогічна діагностика є умова та передумова для грамотної постановки та успішного конструювання педагогічних технологій. Педагог певною мірою повинен бути дослідником і за професійним обов'язком, і за пізнавальними потребами та інтересами, і по совісті. Щоб досягти високих результатів у навчально-виховній діяльності, сучасний вчитель вивчає нововведення в педагогічній теорії та практиці, нову психолого-педагогічну літературу, постійно стежить за динамікою духовного, морального, розумового та фізичного розвитку своїх підопічних – всього класу та кожного окремо як одиниці соціальної. сфери. Всебічне вивчення індивіда та групи особливо потрібне тоді, коли педагог працює з ними вперше. За умовами педагогічного процесу, що безперервно змінюються, педагог стежить постійно. Понад те, «сканування» (від англ. scan - «огляд, полі зору») педагогічної ситуації у навчально-виховної діяльності є важливим компонентом успішної роботи вчителя. Крім того, педагог із різних джерел сприймає та акумулює в собі широкий діапазон нової інформації з суміжних наукових галузей, культури, мистецтва, техніки, політики тощо. Переробляючи отриману інформацію, він узагальнює, систематизує, структурує та оцінює її як засіб професійної діяльності, щоб потім цей перероблений та осмислений матеріал найбільш вигідним чином реалізувати в практичній діяльності як провідний компонент педагогічної технології.

Вивчення окремої особистості та колективу в цілому може бути глибоким та ґрунтовним. Тут йдеться вже про науково-педагогічне дослідження.Але часто така робота викликана миттєвими, щоденними потребами навчально-виховного процесу. Тоді потрібна педагогічна діагностика. Це своє чергу призводить до думки про докладніший розгляд «педагогічного дослідження» і «педагогічної діагностики» як важливих наукових педагогічних феноменів.

Поняття «педагогічне дослідження» та «педагогічна діагностика» мають багато спільного. Насамперед це їхній об'єкт: світ педагогічних явищ з усіма його атрибутами, на які спрямована перетворювально-творча діяльність вчителя та вихователя. У них спільні джерела: досвід навчально-виховної роботи, педагогічна практика в широкому розумінні, опублікована література, шкільна документація, речові та провідні джерела та ін. Педагогічна діагностика та дослідження використовують одні й самі методи: обсерваційні, опитувальні, експериментальні, логічні, статистичні, моделювання та інших. Спільними можна вважати процедури вивчення людини і групи. Їх поєднують і способи накопичення, зберігання та аналізу емпіричної інформації. Збігаються також інструментарій, апаратура, обладнання, які використовують як дослідник, так і діагност [3, с. 18]. Необхідно відзначити, що таку роботу слід проводити поетапно, з метою об'єктивізації діагностики та прогнозування педагогічної діяльності вчителя, виявлення професійних труднощів та методів їх мінімізації та подолання для підвищення педагогічної майстерності викладачів.

Педагогічну діагностику можна поділити на три етапи.

Перший етап - проміжне діагностування - є щомісячний аналіз результатів діяльності викладача за такими напрямами (вони може бути розширено з допомогою запровадження напрямів реалізації ФГОС нового покоління).

1. Реалізація планів індивідуальної методичної роботи – самоосвіти.

2. Систематичне ведення академічного класного журналу, журналу позаурочної діяльності.

3. Наявність поурочних планів, розроблених самим учителем.

4. Розробка та проведення позакласних заходів з предмета.

5. Постійне розширення методичних матеріалів.

6. Участь у роботі Методичного об'єднання.

7. Періодичне взаємовідвідування уроків викладачами.

Оцінка діяльності педагога, недоліки в роботі та способи їх усунення можуть бути представлені у формі таблиці, яка відображає перелічені напрямки.

Другий етап - проміжна педагогічна діагностика за підсумками роботи у першому півріччі.

Третій етап - підсумкова діагностика за підсумками навчального року загалом, що дозволяє виявити рівень компетентності педагога, його рейтинг серед усіх педагогів загальноосвітньої установи у навчально-виховній роботі школи, намітити перспективні, ефективніші форми та методи педагогічної діяльності.

Основою вдосконалення освітнього процесу є науково обгрунтований аналіз діяльності педагога.При цьому не слід одночасно діагностувати зміст та результати педагогічної діяльності. Нерідко акцент у діяльності робиться на інноваційні технології, методи, форми та прийоми, використання прогресивного педагогічного досвіду. У цих випадках необхідно фіксувати, як змінюються знання та вміння учнів, їхня працездатність, пізнавальні потреби, мотивація тощо. Крім того, як відзначають багато відомих вчених (В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв, Є.Н. Шиянов), необхідно виявляти знання педагогом типових рис, вікових психологічних характеристик, індивідуальних особливостей своїх вихованців. Це дозволяє широко використовувати колективні, групові та індивідуальні методи роботи з дітьми та їх батьками.

Слід чітко виділити вимоги до аналізу роботи педагога: всякі факти, отримані при аналізі його діяльності, повинні бути усвідомлені, наведені до певної послідовності, з якої згодом випливають рекомендації; виявляються виховний вплив педагога, рівень його педагогічної майстерності. Завжди важливо визначити співвідношення між витраченими педагогічними зусиллями та досягнутими результатами, які частіше зростають за рахунок навантажень, додаткових занять, домашніх завдань; Необхідно виявити здібності вчителя до самоаналізу і самооцінки, оскільки від цього залежить зростання його педагогічної майстерності, ставлення до критики на свою адресу, вимогливість до своєї роботи.

В епоху швидкої зміни технологій мова повинна йти про формування принципово нової системи безперервної освіти, яка передбачає постійне оновлення, індивідуалізацію попиту та можливості його задоволення.Причому ключовою характеристикою такої освіти стає не лише передача знань та технологій, а й формування творчих компетентностей, готовності до перенавчання. Таким чином, роль результатів педагогічної діагностики у підвищенні якості освіти стає все більш значущою для конструктивного вирішення проблем педагогічної практики та реалізації завдань розвитку професійних компетенцій вчителя.

Рецензенти:

Каргієва З.К., д.п.н., професор кафедри педагогіки ДБОУ ВПО «Північно-Осетинський державний педагогічний інститут», м. Владикавказ;

Чеджемов С.Р., д.п.н., професор кафедри педагогіки ДБОУ ВПО «Північно-Осетинський державний педагогічний інститут», м. Владикавказ.