Десять найдивовижніших будівель парламенту

Одне з них затьмарює собою палацовий комплекс, інше було збудовано рабами, а для спорудження третього з насиджених місць зігнали 40 тисяч людей. На думку оглядача BBC Culture Джонатана Гленсі, ці установи вражають уяву.

Автор фото, Getty Images

Вестмінстерський палац, Великобританія, 1840-70 р.р.

Лондонський "батько всіх парламентів" розташований у чудовому палаці XIX століття, побудованому в неоготичному стилі архітекторами Чарльзом Баррі та Огастесом Уелбі Пьюджином.

Будинок парламенту, що витягнувся вздовж берега Темзи, увінчаний трьома величезними вежами. На вежі Єлизавети знаходиться знаменитий дзвін Біг-Бен, який відбивав годинник для всієї країни – і для всіх слухачів Бі-бі-сі – і у військові, і у мирні часи.

У 1941 році Новий палац, який був побудований на місці історичного Вестмінстерського палацу, що згорів у 1834 році, сильно постраждав під час бомбардування. Вже після відновлення виникла потреба у черговому ремонті будівлі з виселенням з неї депутатів обох палат – Палати громад та Палати лордів – та припиненням роботи Біг-Бена.

Зал засідань нижньої палати британського парламенту - Палати громад - на диво малий: коли до нього набиваються всі 650 депутатів, задерикуватий характер британської парламентської демократії постає у всій своїй красі.

Будівля парламенту, Шрі-Ланка, 1979-82.

Парламент Шрі-Ланки розташований на острові у штучному озері – на місці старовинної королівської фортеці в адміністративному центрі Шрі-Джаяварденепура-Котте. Здалеку його величезні мідні дахи нагадують казкові намети.

Поблизу цей зразковий комплекс будівель, збудованих місцевим архітектором Джеффрі Бава у сучасному тропічному стилі міста контрастів, нікого не залишає байдужим.

До входу веде брукована доріжка, прокладена вздовж алеї чудових дерев, серед яких особливо виділяються залізні дерева, посипані величезними білими квітами із сильним ароматом.

За важкими дверима, оббитими сріблом, знаходиться зал засідань, стеля якого прикрашена 20 тисячами алюмінієвих панелей, що мерехтять, а лави розставлені один проти одного, як і в британській Палаті громад.

Національний будинок парламенту, Бангладеш, 1961-82 рр.

Монументально, майстерно та просто. Ця група величних будівель у Дакці була створена на замовлення Ісламської Республіки Пакистан у 1961 році. Через десять років, після кривавої визвольної війни, колишній Східний Пакистан став державою Бангладеш.

Головна будівля, яка стоїть на березі штучного озера, здається єдиною будовою, але насправді складається з восьми корпусів з бетону та вапняку, де знаходиться у тому числі неземного вигляду молитовна кімната.

Будівлі тісно пов'язані між собою чудовими переходами, наче зітканими зі світла і тіні, і розташовані навколо дев'ятої споруди - високої восьмикутної палати парламенту, місця депутатів у якій розташовані півколом, а не один навпроти одного. Будівлю вінчає сталевий дах параболічної форми, що нагадує зірку.

Проектував цей монументальний та не підвладний часу комплекс естонсько-американський архітектор Луїс Кан, який черпав натхнення у шотландських замках та стародавніх руїнах Європи.

Палац парламенту, Румунія, 1984-97 р.р.

Задум цієї будівлі в Бухаресті - одного з найбільших і наймасивніших у світі - належить жорстокому диктатору та комуністу Миколі Чаушеску та колективу із сотні архітекторів під керівництвом Анки Петреску. У 1980-х роках, коли вона почала працювати над цим проектом, їй було лише 32 роки.

Для спорудження цієї шаленої споруди, що нагадує за своїм масштабом проекти Північної Кореї, потрібно було знести кілька будинків, церков, монастирів та синагог та організувати цілодобову роботу 20 тисяч солдатів та політв'язнів, які для цього режиму були своєрідним витратним матеріалом.

У просторих мармурових залах розташовуються Сенат та Палата депутатів, а також низка музеїв, центр для проведення конференцій та вісім підземних поверхів із потайними ходами.

Цей пам'ятник кітчу та політичному марнославству було добудовано лише 1997 року, коли і соціалістичний лад, і сам Чаушеску вже давно впали.

Автор фото, Getty Images

Будівля шотландського парламенту, Великобританія, 1999-2004.

Ця дорога і навіває поетичні асоціації будівля, що стала предметом спекотних суперечок, височить над Старим містом в Единбурзі на тлі скелястої гряди Солсбері-Крегс і найвищого піку, який називають Троном Артура. Ні до, ні після нього не будувалося нічого подібного.

Будова є химерним поєднанням найрізноманітніших форм - здається, що жодна вертикаль у ньому не схожа на іншу, при цьому інтер'єри, виконані каталонським архітектором Енріком Міральєсом, який помер через рік після початку будівельних робіт, у 2000 році, зачаровують своєю красою.

Це твердження справедливе в першу чергу для зали засідань, де вигадливий дах із ламінованого дуба і нержавіючої сталі нависає над панорамними вікнами, і в цьому обрамленні з'являється те, за що і повинні боротися парламентарі, - сама Шотландія.

Автор фото, Getty Images

Рейхстаг, Німеччина, 1884-94.

Будівля рейхстагу в Берліні, спроектована Паулем Валлотом у пишномовному стилі необароко, відкрилася для засідань Імперського німецького парламенту в 1894 році. У 1919-33 роках там розташовувався головний орган управління Веймарської республіки, а 1933 року, невдовзі після приходу до влади Гітлера, він постраждав від підпалу.

У травні 1945 року взяття рейхстагу стало головною метою радянських військ, що наступали на Берлін. У 1960-і роки напівзруйнована будівля була відновлена ​​як приміщення для адміністрації Федеративної Республіки Німеччина, а в 1990-ті роки її знову відремонтували під керівництвом англійського архітектора Нормана Фостера і передали парламенту Німеччини.

На стінах збережено написи, зроблені червоноармійцями, а для відвідувачів фостерівського бані зі скла і стали передбачені проходи зверху, звідки громадяни і дивляться на своїх політичних представників, обраних для того, щоб служити їм, а не панувати над ними.

Будинок парламенту, Фінляндія, 1926-31 р.р.

Фінляндія цілком може вважатися зразковою сучасною демократичною країною, проте штаб-квартира її парламенту в Гельсінкі розташована в холодній і неприступній будівлі, спроектованій Юханом Сігфрідом Сіреном у класичному стилі.

Ця споруда з калволського, світло-червоного граніту, що нависає над містом з висоти пагорба Аркадія, справляє вельми жахливе враження.

Втім, Фінляндія стала незалежною від Росії лише 1917 року, отже, можливо, міць будівлі парламенту символізує собою знову набуту політичну владу.

Однак інтер'єри радують око своєю барвистістю та піднімають настрій, як, наприклад, несподівано сучасне та яскраве кафе.

Зал засідань, де у 1907 році вперше у світі голосувала жінка-депутат, має круглу форму, освітлений зверху та прикрашений оголеними статуями, що зображають фінські чесноти.

Автор фото, Wikimedia Commons

Палац уряду місті Таранто, Італія, 1930-34 гг.

Говорячи про архітектуру нацистських чи тоталітарних країн, зазвичай уявляєш собі суворі та громіздкі неокласичні пам'ятки фашистської Німеччини. Однак в Італії часів Муссоліні дизайн, хоч і оспівуючи міць, був зовсім іншим.

У політиці панувала еклектика. Будинки, у яких розташовувалися офіційні установи, могли бути виконані як і неороманському, і у сучасному стилі.

У Таранто Палац уряду, який проектував Армандо Бразіні, стоїть обличчям до моря, наче якесь старовинне потужне портове укріплення.

Цегляно-кам'яна кладка, дзвіниці по краях та величні арки над входами - все це з таким самим успіхом могло бути збудовано й півтори тисячі років тому, а не на початку 1930-х років.

Тепер у цих значних і водночас повітряних інтер'єрах, оброблених мармуром, розташовується зал засідань ради провінції. Часи фашистів давно минули, і творіння Бразіні продовжує служити - тепер ліберальної демократії.

Капітолій штату Теннессі, США, 1845-59 р.р.

У північно-східній стіні цієї будівлі, виконаної в неокласичному стилі, на зразок грецького храму іонічного ордера, і розташованого в столиці штату Теннессі Нешвіллі, лежать останки його архітектора Вільяма Стрикленда.

Йдучи стопами легендарної афінської демократії, будівельники Капітолію все ж таки зробили вибір на користь новаторського і широкого використання сталевого профілю: надихаючись творами золотого віку античності, вони в той же час дивилися вперед, в епоху залізниць і промисловості, якій судилося перетворити Сполучені Штати Америки у наймогутнішу світову державу.

Британці тоді косо дивилися на класичний дизайн, вважаючи його приналежністю республіканців і революціонерів, проте, на відміну Стрикленда, де вони використовували рабський працю для зведення Вестмінстерського палацу.

А Капітолій штату Теннессі хоч і справляє сильне враження, має досить скромний дизайн - це одна з лише 12 американських будівель парламенту, не увінчаних куполом.

Автор фото, Wikimedia Commons

Будинок народних зборів, Китай, 1958-59 р.р.

На честь десятиліття Китайської Народної Республіки Комуністична партія Китаю ухвалила звести десять "великих будівель". Одним із них став Будинок народних зборів, споруджений до ювілею 1959 року лише за 10 місяців силами добровольців під керівництвом архітектора Чжана Бо.

Височачи над західною стороною безкрайньої площі Тяньаньмень, ця гігантська будівля є яскравим прикладом китайського неокласицизму - розмірами вона перевищує пекінський палацовий комплекс Заборонене місто.

Всередині будівлі розташовується Державний банкетний зал, який може прийняти одночасно до 5 тисяч відвідувачів, і Великий зал засідань політичних представників, де під стелею, що нагадує хвилі або хмари, з величезною червоною зіркою в центрі, що підсвічується, пліч-о-пліч, але не соромлячи один одного, можуть розсістись 10 тисяч делегатів.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою можна на сайті BBC Culture.