Енергоресурси

Первинні енергетичні ресурси - це нафта, природний газ, кам'яне і буре вугілля, горючі сланці, торф (які є практично невідновлюваними ресурсами літосфери), деревина (ресурси біосфери - відновлювані), а також гідроенергія (ресурси гідросфери, невичерпні). атомного розпаду та ядерного синтезу є фізично невичерпними.

Аж до початку XX ст. Основним енергетичним ресурсом планети була деревина. Потім її значення почало падати, і став помітним перший «енергетичний перехід» — широкого використання вугілля. Однак на зміну йому прийшли видобуток та споживання інших видів палива — нафти та природного газу, використання ядерної енергії.

«Ера нафти» дала поштовх інтенсивному розвитку економіки, що вимагало, своєю чергою, збільшення виробництва та споживання викопного палива. Збільшується кількість споживаної планети енергії (причому останні десятиліття потреба у ній подвоюється кожні 13—14 років).

Згідно з останніми даними Світової енергетичної ради (МІРЕС), доведені видобуті запаси органічного палива у світі становлять 1220 млрд тонн «умовного» палива (т у. т.), тоді як кінцеві (загальні) ресурси, що видобуваються, оцінені вельми умовно — у 4,5 в рази більше. Тобто доведені запаси органічного палива є достатніми для задоволення очікуваного зростання світового попиту на них протягом багатьох десятиліть.

Загальносвітові запаси органічного палива складаються насамперед із запасів вугілля (до 60%), нафти та газу (близько 27%), причому все перераховується в еквіваленті «умовного палива». У сукупному світовому виробництві (тобто.видобутку) картина за питомою вагою енергоносіїв складається інша — на вугілля припадає понад 30%, а на нафту та газ — понад 67% від загального видобутку паливних ресурсів.

У загальносвітових розвіданих (тобто кінцевих видобутих) запасах виділяють ще достовірні (видобувані при рівні розвитку техніки). У середині 1990-х років. достовірні запаси нафти у світі визначалися в 130-140 млрд т або 200 млрд т у. т. (а загальні розвідані - втричі більше), природного газу - в 140 трлн м3 (або 150 млрд т у. т.).

При цьому лише на частку країн, що входять до економічного угрупування ОПЕК (Організацію країн-експортерів нафти), припадає близько 77% світових запасів нафти та 41% світових запасів природного газу.
У 1960 р. світовий видобуток нафти та газового конденсату становив 1053 млн т, а природного газу - 454 млрд м3; в 1994 р. її обсяг збільшився до 3000 млн. т і 2215 млрд. м3 (відповідно).

Забезпеченість поточного видобутку нафти достовірними запасами нині визначається загалом у світі 45 років. При цьому в країнах найбільших виробників нафти забезпеченість запасами вища за середній рівень. Так, за нинішніх темпів розробки запасів та видобутку нафти в Саудівській Аравії (яка є одним із основних експортерів цієї цінної сировини у світі) її вистачить приблизно на 90 років. Експерти вважають, що нафтові резерви Кувейту вичерпаються приблизно через 140 років, Ірану - через 70 років і т.д.

Єдиної системи обліку запасів вугілля та його класифікації за видами не існує, тому й статистичні дані, що публікуються у різних виданнях, суттєво різняться. Так, наприклад, світові ресурси (кінцеві видобуті) кам'яного та бурого вугілля в середині 1990-х років. оцінювалися МИРЕС в 4850 млрд т у. т.А доведені видобуті запаси вугілля та лігніту оцінювалися у 870 млрд ту. т. (тобто трохи більше 1 трлн метричних тонн).

Найбільшими запасами всіх видів вугілля із зарубіжних країн мають США, КНР, Росія, Польща, ПАР, Австралія, ФРН. Понад 90% достовірних запасів кам'яного вугілля (видобуваних з використанням існуючих технологій) зосереджено США (1/4), біля республік СНД (понад 1/5), КНР (1/5) і ПАР.

«Відомі» ресурси урану у світі нині оцінюються у 2,4 млн т (при ціні видобутку менше 80 дол. за 1 кг). Річна потреба в урані всіх ядерних енергетичних реакторів, що діють у світі, оцінюється в 58 тис. т. Таким чином ресурсів урану достатньо для роботи нині діючих АЕС протягом 40 років. До того ж треба ще враховувати можливості повторного енергетичного використання урану, а також плутонію, одержуваних при переробці ядерного пального, що відпрацював на АЕС.

Великі потенційні можливості мають ресурси нетрадиційних відновлюваних джерел енергії (НВІЕ), за рахунок яких поки що задовольняється досить незначна частина світових енергетичних потреб.

Використання енергетичних ресурсів одна із основних показників рівня розвитку цивілізації. Споживання різних видів первинних енергоносіїв (нафти, газу, вугілля) промислово розвиненими державами значно перевищує відповідні показники країн світу, що розвивається. Однак у світовому споживанні різних видів енергії частка країн, що розвиваються, швидко зростає: в 1955 р. вона становила 9,5%, в 1978 р. - більше 20, в 1990 р. - 24, до 2000 р. (за прогнозом) - досягне 30 %.

Більшість країн, що розвиваються, не має на своїй території великих запасів нафти і природного газу (крім кількох країн-експортерів) і залежить від експорту енергетичних ресурсів.

У найбільш слаборозвинених країнах світу потреби в них покриваються часто за рахунок дров та інших видів біомаси, що використовується як паливо (солома, сухий гній). Енергетична ситуація, що складається внаслідок збереження цієї тенденції, обертається для багатьох країн «третього світу» складними екологічними проблемами (у т. ч. знищенням лісів).

Саме поняття «енергетична криза» можна визначити як напружений стан, що склався внаслідок розбіжності між потребами сучасного суспільства в енергії та запасами енергоресурсів, у т. ч. внаслідок нераціональної структури їх споживання.

перший ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ

Під енергоресурсами розуміються матеріальні об'єкти, у яких зосереджена можлива від використання енергія. Енергія - кількісна оцінка різних форм руху матерії, які можуть перетворюватися одна на одну, - умовно підрозділяється за видами: хімічна, механічна, електрична, ядерна тощо. З великої різноманітності ресурсів, що зустрічаються у природі, виділяють основні, що використовуються у великих кількостях для практичних потреб. До основним енергоресурсам відносять енергію річок, водоспадів, різні органічні палива, такі як вугілля, нафта, газ; ядерне паливо - важкі елементи урану і торію, а перспективі - легкі елементи тощо. Енергоресурси поділяють на відновлювані і невідновлювані. До перших відносяться ті, які природа безперервно відновлює (вода, вітер тощо), а до других - раніше накопичені в природі, але в нових геологічних умовах практично не утворюються (наприклад, кам'яне вугілля, нафта, газ та ін.) .

Енергія, що безпосередньо видобувається в природі (енергія палива, води, вітру, тепла Землі, ядерна), називається первинної. Енергія, одержувана людиною після перетворення первинної енергії на спеціальних установках – станціях, називається вторинної (Енергія електрична, пара, гарячої води і т.д.). Оцінити запаси джерел первинної енергії досить складно через різну оцінку економічної доцільності вилучення їх з надр Землі та вод Світового океану. У табл. 1.1 наведено орієнтовні цифри ресурсів енергії на Землі, МВт • год. Ресурси енергії на Землі