Великий бал у Сатани у романі «Майстер і Маргарита»

Великий бал у сатани бал, який у романі «Майстер і Маргарита» дає Воланд у Поганій квартирі в ніч, що нескінченно опівночі п'ятниці, 3 травня 1929 р. За спогадами Є. С. Булгакової в описі балу були використані враження від прийому в американському посольстві в Москві 22 квітня 1935 р. Посол США Вільям Буліт запросив письменника з дружиною на цей урочистий захід. Зі спогадів? «Раз на рік Булліт давав великі прийоми з приводу національного свята. Запрошувалися й літератори. Якось ми отримали таке запрошення. У залі з колонами танцюють, з хору — прожектори різнокольорові. За сіткою – птахи – маса – пурхають. Оркестр виписаний зі Стокгольма. М. А. полонився найбільше фраком диригента - до п'ят.
Вечеря у спеціально прибудованій для цього балу до посольського особняка їдальні, на окремих столиках. У кутках їдальні - вагони невеликі, на них - козенята, овечки, ведмежата. По стінках клітини з півнями. Годині о третій заграли гармоніки і півні заспівали. Стиль рюсс. Маса тюльпанів, троянд - з Голландії. У верхньому поверсі – шашлична. Червоні троянди, червоне французьке вино. Внизу скрізь шампанське, сигарети. Близько шостої ми сіли в їхній посольський кадилак і поїхали додому. Привезли величезний букет тюльпанів від секретаря посольства.
Для напівопального літератора, яким був Булгаков, прийом в американському посольстві — подія майже неймовірна, порівнянна з балом у сатани. Радянська наочна пропаганда тих років часто зображувала «американський імперіалізм» у вигляді диявола.У Великому балі у сатани реальні прикмети обстановки резиденції американського посла поєднуються з деталями та образами чітко літературного походження.
Щоб вмістити Великий бал у сатани в Погану квартиру, потрібно було розсунути її до надприродних розмірів. Як пояснює Коровйов Фагот, «тим, хто добре знайомий з п'ятим виміром, нічого не варто розсунути приміщення до бажаних меж». Тут згадується роман «Людинаневидимка» (1897) Герберта Уеллса. Булгаков йде далі англійського фантаста, збільшивши кількість вимірів із досить традиційних чотирьох до п'яти. У п'ятому вимірі стають видимими гігантські зали, де відбувається Великий бал у сатани, а самі учасники балу, навпаки, невидимі для оточуючих, у тому числі для агентів ОГПУ, що чергують біля дверей Нехорошої квартири.
Рясно прикрасивши бальні зали трояндами, Булгаков враховував складну та багатогранну символіку, пов'язану з цією квіткою. У культурній традиції багатьох народів троянди виступають уособленням як жалоби, так і любові та чистоти. З огляду на це, троянди на Великому балу у сатани можна розглядати і як символ любові Маргарити до Майстра, і як передвістя їхньої швидкої смерті. Троянди тут — і алегорія Христа, пам'ять про пролиту кров, вони були здавна включені до символіки католицької церкви.
Обрання Маргарити королевою Великого балу у сатани та її уподібнення однієї з французьких королів, що жили у XVI ст., пов'язане з енциклопедичним словником Брокгауза та Ефрона. Збереглися булгаковські виписки зі статей цього словника, присвячених двом французьким королевам, які мали ім'я Маргарита — Наваррської та Валуа.Обидві історичні Маргарити сприяли письменникам і поетам, і булгаковська Маргарита виявляється пов'язана з геніальним Майстром, вилучення якого з лікарні вона досягає після Великого балу у сатани.
Ще одне джерело Великого балу у сатани - опис балу в Михайлівському палаці, дане в книзі маркіза Астольфа де Кюстіна "Росія в 1839" (1843) (ця робота була використана Булгаковим і при створенні кіносценарію «Мертві душі»): «Велику галерею, призначену для танців, декорували з винятковою розкішшю. Півтори тисячі діжок і горщиків із рідкісними квітами утворили пахучий боскет. Наприкінці зали, в густій ​​тіні екзотичних рослин, виднівся басейн, з якого безперервно виривався струмінь фонтану. Бризки води, освітлені яскравими вогнями, виблискували, як алмазні порошинки, і освіжали повітря… Важко уявити пишність цієї картини. Цілком губилося уявлення про те, де ти перебуваєш. Зникали всякі межі, все було повно світла, золота, квітів, віддзеркалень та чарівної, чарівної ілюзії». Подібну картину бачить Маргарита на Великому балу у сатани, відчуваючи себе у тропічному лісі, серед сотень квітів та різнокольорових фонтанів та слухаючи музику найкращих у світі оркестрів.
Зображуючи Великий бал у сатани, Булгаков враховував і традиції російського символізму, зокрема симфонії поета А. Білого та п'єсу Л. Андрєєва «Життя людини».
Великий бал у сатани можна уявити і як плід уяви Маргарити, що збирається накласти на себе руки. До неї як до королеви балу підходять багато відомих вельможі злочинці, але всім Маргарита віддає перевагу геніальному письменнику Майстра.Зазначимо, що балу передує сеанс чорної магії у схожому на цирк Театрі Вар'єте, де у фіналі музиканти грають марш (а у творах цього жанру завжди велика роль саме барабанів).
Зазначимо, що у Великому балу у сатани присутні й музичні генії, безпосередньо пов'язані у творчості з мотивами сатанізму. Маргарита зустрічає тут «короля вальсів» австрійського композитора Йоганна Штрауса, бельгійського скрипаля та композитора Анрі В'єтана, а в оркестрі грають найкращі музиканти світу. Тим самим Булгаков ілюструє ідею, що всякий талант у чомусь від диявола.
Те, що на Великому балу у сатани перед Маргаритою проходить низка вбивць, отруєчок, катів, розпусниць і звідниць, зовсім не випадково. Булгаківська героїня мучиться через зраду чоловікові і, нехай підсвідомо, ставить свій вчинок в один ряд із найбільшими злочинами минулого та сьогодення. Величезна кількість отруйників і отруйних, справжніх і уявних, це відображення в мозку Маргарити думки про можливе самогубство разом з Майстром за допомогою отрути. У той же час, подальше отруєння їх, здійснене Азазелло, можна вважати уявним, а не дійсним, оскільки історично всі отруйники чоловіка на Великому балу у сатани — отруйники уявні.
Але Булгаков залишає і альтернативну можливість: Великий бал у сатани і всі пов'язані з ним події відбуваються лише в хворій уяві Маргарити, яка страждає через відсутність звісток про Майстра і провину перед чоловіком і підсвідомо думає про самогубство. Подібне альтернативне пояснення стосовно московських пригод сатани та його підручних автор «Майстра і Маргарити» пропонує в епілозі роману, ясно даючи зрозуміти, що воно далеко не вичерпує того, що відбувається.Також будь-яке раціональне пояснення Великого балу у сатани, згідно з авторським задумом, ніяк не може бути повним.
Один з яскравих парадоксів роману полягає в тому, що, неабияк набедокурив у Москві, зграя Воланда в той же час повертала до життя порядність, чесність і жорстоко карала зло і неправду, служачи хіба що тим самим утвердженню тисячолітніх моральних заповідей. Воланд руйнує рутину і покарання пошлякам і пристосуванцям. І якщо ще його оточення постає в личині дрібних бісів, небайдужих до підпалів, руйнування і капосництва, то сам месир незмінно зберігає певну величність. Він спостерігає булгаковську Москву як дослідник, який ставить науковий досвід, ніби він і справді посланий у відрядження від небесної канцелярії. На початку книги, дурня Берліоза, він стверджує, що прибув до Москви для вивчення рукописів Герберта Аврилакського, йому йде роль вченого, експериментатора, мага. А повноваження його великі: він має привілей карного діяння, що не з руки вищого споглядального добра.
До послуг такого Воланда легше вдатися і Маргаріті, яка зневірилася у справедливості. «Звичайно, коли люди цілком пограбовані, як ми з тобою — ділиться вона з Майстром, вони шукають порятунку у потойбіччя». Булгаковська Маргарита у дзеркальноперевернутому вигляді варіює історію Фауста. Фауст продавав душу дияволові заради пристрасті до пізнання і зраджував любов Маргарити. У романі Маргарита готова на угоду з Воландом і стає відьмою заради кохання та вірності Майстру.
Також можна побачити, що історія Маргарити з «Фауста» багато в чому перегукується з історією булгаковської Фріди.Але у Булгакова мотив милосердя і кохання у образі Маргарити вирішено інакше, ніж у гетевській поемі, де перед силою кохання «здалася природа сатани ... він зніс її уколу, милосердя побороло», і Фауст був відпущений. У «Майстері та Маргариті» милосердя до Фріди виявляє Маргарита, а не сам Воланд. Любов ніяк не впливає на природу сатани, бо насправді доля геніального Майстра зумовлена ​​заздалегідь Воландом. Задум сатани збігається з тим, чим просить нагородити Майстра Ієшуа, і Маргарита тут частина цієї нагороди.
В епілозі роману на крилах хмари сатана та його почет залишають Москву, несучи з собою у свій вічний світ, в останній притулок Майстра та Маргариту. Але ті, хто позбавили Майстра нормального життя в Москві, зацькували і змусили шукати притулку у диявола - вони залишилися.
В одній із редакцій роману останні слова Воланда такі: «…У нього мужнє обличчя, він правильно робить свою справу, і все скінчено тут. Нам час!» Воланд наказує своєму світу залишити Москву, оскільки впевнений, що це місто і країна залишаться у його владі, поки тут панує «людина з мужнім обличчям». Ця людина – Сталін. Очевидно, що такий прямий натяк, що «великий вождь і вчитель» користується прихильністю диявола, особливо налякав слухачів останніх розділів роману 15 травня 1939 року. Цікаво, що це місце не меншою мірою лякало і наступних видавців булгаковського роману. Хоча цитований фрагмент містився в останньому машинописі «Майстра і Маргарити» і не був скасований наступною правкою, він не потрапив до основного тексту в жодному зі здійснених досі видань.
Життя великого твору продовжується.

Великий бал у Сатани у романі «Майстер і Маргарита»

Великий бал у сатани бал, який у романі «Майстер і Маргарита» дає Воланд у Поганій квартирі в безмежно триває північ п'ятниці, 3 травня 1929 р. За спогадами Є.С. Булгакової в описі балу були використані враження від прийому в американському посольстві в Москві 22 квітня 1935 Посол США Вільям Булліт запросив письменника з дружиною на цей урочистий захід. Зі спогадів? «Раз на рік Булліт давав великі прийоми з приводу національного свята. Запрошувалися й літератори. Якось ми отримали таке запрошення. У залі з колонами танцюють, з хору – прожектори різнокольорові. За сіткою – птахи – маса – пурхають. Оркестр виписаний зі Стокгольма. М.А. полонився найбільше фраком диригента - до п'ят.

Вечеря у спеціально прибудованій для цього балу до посольського особняка їдальні, на окремих столиках. У кутах їдальні – вагони невеликі, на них – козенята, овечки, ведмежата. По стінках клітини з півнями. Годині о третій заграли гармоніки і півні заспівали. Стиль рюсс. Маса тюльпанів, троянд – із Голландії. У верхньому поверсі – шашлична. Червоні троянди, червоне французьке вино. Внизу – скрізь шампанське, сигарети. Близько шостої ми сіли в їхній посольський кадилак і поїхали додому. Привезли величезний букет тюльпанів від секретаря посольства.

Для напівопального літератора, яким був Булгаков, прийом в американському посольстві – подія майже неймовірна, порівнянна з балом у сатани. Радянська наочна пропаганда тих років часто зображувала «американський імперіалізм» у вигляді диявола. У Великому балі у сатани реальні прикмети обстановки резиденції американського посла поєднуються з деталями та образами чітко літературного походження.
Щоб вмістити Великий бал у сатани в Погану квартиру, потрібно було розсунути її до надприродних розмірів. Як пояснює Коровйов Фагот, «тим, хто добре знайомий з п'ятим виміром, нічого не варто розсунути приміщення до бажаних меж». Тут згадується роман «Людинаневидимка» (1897) Герберта Уеллса. Булгаков йде далі англійського фантаста, збільшивши кількість вимірів із досить традиційних чотирьох до п'яти. У п'ятому вимірі стають видимими гігантські зали, де відбувається Великий бал у сатани, а самі учасники балу, навпаки, невидимі для оточуючих, у тому числі для агентів ОГПУ, що чергують біля дверей Нехорошої квартири.

Рясно прикрасивши бальні зали трояндами, Булгаков враховував складну та багатогранну символіку, пов'язану з цією квіткою. У культурній традиції багатьох народів троянди виступають уособленням як жалоби, так і любові та чистоти. З огляду на це, троянди на Великому балу у сатани можна розглядати і як символ любові Маргарити до Майстра, і як передвістя їхньої швидкої смерті. Троянди тут – і алегорія Христа, пам'ять про пролиту кров, вони були здавна включені у символіку католицької церкви.
Обрання Маргарити королевою Великого балу у сатани та її уподібнення однієї з французьких королів, що жили у XVI ст., пов'язане з енциклопедичним словником Брокгауза та Ефрона. Збереглися булгаковскиевиписки зі статей цього словника, присвячених двом французьким королевам, які мали ім'я Маргарита – Наваррської і Валуа.

виписки зі статей цього словника, присвячених двом французьким королевам, які мали ім'я Маргарита – Наваррської та Валуа.Обидві історичні Маргарити сприяли письменникам і поетам, і булгаковська Маргарита виявляється пов'язана з геніальним Майстром, вилучення якого з лікарні вона досягає після Великого балу у сатани.

Ще одне джерело Великого балу у сатани - опис балу в Михайлівському палаці, дане в книзі маркіза Астольфа де Кюстіна "Росія в 1839" (1843) (ця робота була використана Булгаковим і при створенні кіносценарію «Мертві душі»): «Велику галерею, призначену для танців, декорували з винятковою розкішшю. Півтори тисячі діжок і горщиків із рідкісними квітами утворили пахучий боскет. Наприкінці зали, в густій ​​тіні екзотичних рослин, виднівся басейн, з якого безперервно виривався струмінь фонтану. Бризки води, освітлені яскравими вогнями, виблискували, як алмазні порошинки, і освіжали повітря… Важко уявити пишність цієї картини. Цілком губилося уявлення про те, де ти перебуваєш. Зникали всякі межі, все було повно світла, золота, квітів, віддзеркалень та чарівної, чарівної ілюзії». Подібну картину бачить Маргарита на Великому балу у сатани, відчуваючи себе у тропічному лісі, серед сотень квітів та різнокольорових фонтанів та слухаючи музику найкращих у світі оркестрів.

Зображуючи Великий бал у сатани, Булгаков враховував і традиції російського символізму, зокрема симфонії поета А. Білого та п'єсу Л. Андрєєва «Життя людини».
Великий бал у сатани можна уявити і як плід уяви Маргарити, що збирається накласти на себе руки. До неї як до королеви балу підходять багато відомих вельможі злочинці, але всім Маргарита віддає перевагу геніальному письменнику Майстра.Зазначимо, що балу передує сеанс чорної магії у схожому на цирк Театрі Вар'єте, де у фіналі музиканти грають марш (а у творах цього жанру завжди велика роль саме барабанів).

Зазначимо, що у Великому балу у сатани присутні й музичні генії, безпосередньо пов'язані у творчості з мотивами сатанізму. Маргарита зустрічає тут «короля вальсів» австрійського композитора Йоганна Штрауса, бельгійського скрипаля та композитора Анрі В'єтана, а в оркестрі грають найкращі музиканти світу. Тим самим Булгаков ілюструє ідею, що будь-який талант – у чомусь від диявола.

Те, що на Великому балу у сатани перед Маргаритою проходить низка вбивць, отруєчок, катів, розпусниць і звідниць, зовсім не випадково. Булгаківська героїня мучиться через зраду чоловікові і, нехай підсвідомо, ставить свій вчинок в один ряд із найбільшими злочинами минулого та сьогодення. Величезна кількість отруйників і отруйних, справжніх і уявних, це відображення в мозку Маргарити думки про можливе самогубство разом з Майстром за допомогою отрути. У той самий час, подальше отруєння їх, здійснене Азазелло, можна вважати мнимим, а чи не дійсним, оскільки історично все отруївці чоловіка на Великому балу у сатани – отруєчі уявні.

Але Булгаков залишає і альтернативну можливість: Великий бал у сатани і всі пов'язані з ним події відбуваються лише в хворій уяві Маргарити, яка страждає через відсутність звісток про Майстра і провину перед чоловіком і підсвідомо думає про самогубство.

авляет і альтернативну можливість: Великий бал у сатани і всі пов'язані з ним події відбуваються лише в хворій уяві Маргарити, яка страждає через відсутність звісток про Майстра і провини перед чоловіком і підсвідомо думає про самогубство.Подібне альтернативне пояснення стосовно московських пригод сатани та його підручних автор «Майстра і Маргарити» пропонує в епілозі роману, ясно даючи зрозуміти, що воно далеко не вичерпує того, що відбувається. Також будь-яке раціональне пояснення Великого балу у сатани, згідно з авторським задумом, ніяк не може бути повним.

Один з яскравих парадоксів роману полягає в тому, що, неабияк набедокурив у Москві, зграя Воланда в той же час повертала до життя порядність, чесність і жорстоко карала зло і неправду, служачи хіба що тим самим утвердженню тисячолітніх моральних заповідей. Воланд руйнує рутину і покарання пошлякам і пристосуванцям. І якщо ще його оточення постає в личині дрібних бісів, небайдужих до підпалів, руйнування та капосництва, то сам месир незмінно зберігає деяку величність. Він спостерігає булгаковську Москву як дослідник, який ставить науковий досвід, ніби він і справді посланий у відрядження від небесної канцелярії. На початку книги, дурня Берліоза, він стверджує, що прибув до Москви для вивчення рукописів Герберта Аврилакського, йому йде роль вченого, експериментатора, мага. А повноваження його великі: він має привілей карного діяння, що не з руки вищого споглядального добра.

До послуг такого Воланда легше вдатися і Маргаріті, яка зневірилася у справедливості. «Звичайно, коли люди цілком пограбовані, як ми з тобою – ділиться вона з Майстром, вони шукають порятунку у потойбіччя». Булгаковська Маргарита у дзеркальноперевернутому вигляді варіює історію Фауста. Фауст продавав душу дияволові заради пристрасті до пізнання і зраджував любов Маргарити. У романі Маргарита готова на угоду з Воландом і стає відьмою заради кохання та вірності Майстру.
Також можна побачити, що історія Маргарити з «Фауста» багато в чому перегукується з історією булгаковської Фріди. Але у Булгакова мотив милосердя і кохання у образі Маргарити вирішений інакше, ніж у гетевський поемі, де перед силою любові «здалася природа сатани ... він не зніс її уколу, милосердя побороло», і Фауст був відпущений у світ. У «Майстері та Маргариті» милосердя до Фріди виявляє Маргарита, а не сам Воланд. Любов ніяк не впливає на природу сатани, бо насправді доля геніального Майстра зумовлена ​​заздалегідь Воландом. Задум сатани збігається з тим, чим просить нагородити Майстра Ієшуа, і Маргарита тут – частина цієї нагороди.

В епілозі роману на крилах хмари сатана та його почет залишають Москву, несучи з собою у свій вічний світ, в останній притулок Майстра та Маргариту. Але ті, хто позбавили Майстра нормального життя в Москві, зацькували і змусили шукати притулку у диявола - вони залишилися.

В одній із редакцій роману останні слова Воланда такі: «…У нього мужнє обличчя, він правильно робить свою справу, і все скінчено тут.

е все закінчено тут. Нам час!» Воланд наказує своєму світу залишити Москву, оскільки впевнений, що це місто і країна залишаться у його владі, поки тут панує «людина з мужнім обличчям». Ця людина – Сталін. Очевидно, що такий прямий натяк, що «великий вождь і вчитель» користується прихильністю диявола, особливо налякав слухачів останніх розділів роману 15 травня 1939 року. Цікаво, що це місце не меншою мірою лякало і наступних видавців булгаковського роману. Хоча цитований фрагмент містився в останньому машинописі «Майстра і Маргарити» і не був скасований наступною правкою, він не потрапив до основного тексту в жодному зі здійснених досі видань.
Життя великого твору продовжується.

"Twidler" - онлайн бібліотека творів, коротких змістів та біографій. Проект створений для допомоги студентам, учням та вчителям – для тих хто хоче вчитися!

~ Великий бал у сатани ~

великий бал у Сатани - бал, який у романі "Майстер і Маргарита" дає Воланд в Поганій квартирі в ніч, що нескінченно опівночі п'ятниці, 3 травня 1929 року.

За спогадами третьої дружини письменника Є. С. Булгакової (в записі В. А. Чеботарьової) в описі Великого балу у Сатани були використані враження від прийому в американському посольстві в Москві 22 квітня 1935 Посол США Вільям Буліт (1891-1967) запросив письменника з дружиною на цей урочистий захід. Про історію створення Великого балу у Сатани Є. С. Булгакова розповідала В. А. Чеботарьової:
"Спочатку був написаний малий бал. Він проходив у спальні Воланда; тобто в кімнаті Степи Лиходєєва. І він мені страшно подобався. Але потім, вже під час хвороби (отже, не раніше осені 1939 р.) Михайло Опанасович написав великий бал. Я довго не погоджувалась, що великий бал був кращим за малого. І одного разу, коли я пішла з дому, він знищив рукопис з першим балом. допустити випадковості, помилки, і тому знищив той варіант.

Щороку Булліт давав великі прийоми щодо національного свята. Запрошувалися й літератори. Якось ми отримали таке запрошення. На візитівці Булліта чорнилом було приписано: "фрак або чорний піджак". Мишко мучився, що ця приписка лише йому. І я дуже намагалася за короткий час "створити" фрак.Однак кравець не зміг знайти потрібний чорний шовк для оздоблення, і довелося йти у костюмі. Прийом був розкішний, особливо запам'ятався величезний зал, у якому був басейн і маса екзотичних квітів". Цей прийом Є. С. Булгакова докладно описала в щоденниковому записі 23 квітня 1935, характерно назвавши його "балом": "Бал у американського посла. М. А. у чорному костюмі. У мене вечірня сукня чорна-синя з блідо-рожевими квітами. Поїхали до дванадцятої години. Все у фраках, було лише кілька смокінгів та піджаків.

Афіногенів у піджаку, чомусь з ціпком. Берсенєв з Гіацинтовою, Мейєрхольд та Райх. Вл. Ів. з Котиком (маються на увазі В. І. Немирович-Данченко (1858-1943) зі своїм секретарем О. С. Бокшанською (1891-1948), сестрою Є. С. Булгаковою. - Б. С.). Таїра з Коонен. Будьонний, Тухачевський, Бухарін у старомодному сюртуку, під руку з дружиною, теж старомодною. Радек у якомусь туристичному костюмі. Бубнів у захисній формі.

У залі з колонами танцюють, з хор – прожектори різнокольорові. За сіткою – птахи – маса – пурхають. Оркестр виписаний зі Стокгольма. М. А. полонився найбільше фраком диригента - до п'ят.

Вечеря у спеціально прибудованій для цього балу до посольського особняка їдальні, на окремих столиках. У кутах їдальні – вигони невеликі, на них – козенята, овечки, ведмежата. По стінах – клітини з півнями. Годині о третій заграли гармоніки і півні заспівали. Стиль рюсс. Маса тюльпанів, троянд – з Голландії. У верхньому поверсі – шашлична. Червоні троянди, червоне французьке вино. Внизу – всюди шампанське, сигарети.

Хотіли виїхати години о третій, американці не пустили - і секретарі і Файмонвілл (аташе) і Уорд весь час були з нами. Близько шостої ми сіли в їхній посольський кадилак і поїхали додому. Привезли додому величезний букет тюльпанів від Боолена (секретаря посольства).- Б. С.)".

Для напівопального літератора, яким був Булгаков, прийом в американському посольстві - подія майже неймовірна, порівнянна з балом у сатани. Радянська наочна пропаганда тих років часто зображувала "американський імперіалізм" у вигляді диявола. У Великому балі у Сатани реальні прикмети обстановки резиденції американського посла поєднуються з деталями та образами чітко літературного походження.

Для того, щоб вмістити Великий бал у Сатани в погану квартиру, потрібно було розсунути її до надприродних розмірів. Як пояснює Коровйов-Фагот, "тим, хто добре знайомий із п'ятим виміром, нічого не варто розсунути приміщення до бажаних меж".

Тут згадується роман "Людина-невидимка" (1897) Герберта Уеллса (1866-1946), де головний герой Гріффін розповідає про свій винахід, що дозволяє досягти невидимості: "Я знайшов загальний закон пігментів і заломлень світла, формулу, геометричний вираз, включаючи . Дурні, звичайні люди, навіть Прості математики і підозрюють, яке значення може мати вивчає молекулярну фізику якесь загальне выражение " . Булгаков йде далі англійського фантаста, збільшивши кількість вимірів із досить традиційних чотирьох (можна згадати стереотипне "світ у четвертому вимірі") до п'яти. У п'ятому вимірі стають видимими гігантські зали, де відбувається Ст б. у с., а самі учасники балу, навпаки, невидимі для оточуючих людей, у тому числі для агентів ОГПУ, що чергують біля дверей Поганої квартири.

Символ троянди
"Паризьке кривава весілля"
Світла королева Марго
Читайте далі>>>