СЕЛАМЕКТИН (SELAMECTIN) ОПИС

Фармакологічні (біологічні) властивості та ефекти

Протипаразитарний засіб широкого спектра дії. Селамектин має широкий спектр системної нематодоцидної, інсектицидної та акарицидної дії, активний щодо нематод, комах та саркоптоїдних кліщів, що паразитують на собаках та кішках. Має ларвіцидні та овоцидні властивості.

Механізм дії лікарського засобу полягає у здатності селамектину, зв'язуватися з рецепторами клітин (м'язової та нервової тканини) паразитів, збільшувати проникність мембран для іонів хлору, що призводить до блокади провідності нервових та м'язових клітин нематод та членистоногих, їх паралічу та загибелі.

У дозах, що рекомендуються, безпечний для собак і кішок завдяки тому, що у ссавців ці рецептори локалізовані тільки в ЦНС, а селамектин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Добре переноситься кішками та собаками різних порід (включаючи коллі та їх помісі).

Селамектин за ступенем впливу на організм відноситься до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпеки за ГОСТ 12.1.007-76): ЛД 50 селамектину для мишей при введенні в шлунок становить 1600 мг/кг, у рекомендованих та 10-кратних терапевтичних дозах не має місцево -дратівливою, резорбтивно-токсичною та сенсибілізуючою дією.

Показання для застосування. СЕЛАМЕКТИН.

• з метою знищення бліх та запобігання повторній інвазії;
• для лікування та профілактики отодектозу, саркоптозу, анкілостомозу та токсокарозу;
• для профілактики дирофіляріозу.

Порядок застосування

Селамектин у відповідній лікарській формі наносять на суху шкіру між лопатками в основі шиї. Дозу селамектину встановлюють з урахуванням маси тварини.

Для знищення бліх (Ctenocefalides spp.) у собак та котів застосовують одноразово, а для попередження повторної інвазії – 1 раз на місяць протягом усього сезону активності комах. Маючи інсектицидну, овоцидну, ларвоцидну дію і перериваючи цикл розвитку комах, селамектин вже через місяць після першого застосування забезпечує різке зниження чисельності бліх у місцях проживання тварини.

Для профілактики дирофіляріозу в регіонах, де реєструють Dirofilaria immitis, застосовують щомісяця, починаючи за місяць до початку літа переносників збудника - москітів та комарів і закінчують не раніше ніж через місяць після завершення їхнього літа. Селамектин не знищує статевозрілих Dirofilaria immitis, але знижує кількість циркулюючих мікрофілярій та личинок дирофілярій, і може бути застосований навіть інфікованою твариною. Якщо місячний інтервал між застосуванням селамектину був перевищений, необхідно застосувати його відразу ж, як тільки така можливість з'явиться.

При заміні хіміотерапевтичних засобів у програмі профілактики дирофіляріозу, інтервал між застосуванням селамектину та раніше застосовуваного лікарського засобу повинен становити не менше 1 місяця.

Для лікування собак і кішок при отодектоз (вушній корості), що викликається Otodectos cynotis, застосовують одноразово. При необхідності повторюють лікування через 1 місяць.

Для лікування собак при саркоптозі, що викликається Sarcoptosis scabiei, застосовують дворазово з інтервалом 1 місяць. З метою профілактики можливої ​​інвазії препарат рекомендується застосовувати 1 раз на місяць.

Для дегельмінтизації собак і кішок при токсокарозі, що викликається Тохосара cati, Тохосара canis, і при анкілостомозі, що викликається Ancylostoma tubaeformae, застосовують з лікувальною метою одноразово, з метою профілактики - щомісяця.

Побічні ефекти

Побічних реакцій та ускладнень при застосуванні селамектину у відповідній лікарській формі за встановленими показаннями та у рекомендованих дозах кішкам та собакам, чистих та помісних порід, у т.ч. вагітним та лактуючим самкам, не відмічено.

Дуже рідко: у кішок на місці нанесення препарату можлива поява незначної алопеції, яка зазвичай досить швидко зникає без застосування лікарських засобів.

Протипоказання до застосування препарату СЕЛАМЕКТІН

Особливі вказівки та заходи особистої профілактики

Не наносити селамектин на вологу шкіру, купати, гладити місце обробки та підпускати тварин до маленьких дітей протягом 2 годин після нанесення (повного всмоктування) лікарського засобу.

Інформація про препарати, що відпускаються за рецептом, розміщена на сайті, призначена лише для фахівців. Інформація, що міститься на сайті, не повинна використовуватися пацієнтами для прийняття самостійного рішення про застосування представлених лікарських препаратів і не може бути заміною очної консультації лікаря.

Свідоцтво про реєстрацію засобу масової інформації Ел № ФС77-79153 видано Федеральною службою з нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій та масових комунікацій (Роскомнагляд) 15 вересня 2020 року.

На нашому сайті використовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращення роботи сайту, а також у маркетингових активностях.
Продовжуючи ви погоджуєтесь з використанням cookies. Ok

Селеміцин - інструкція із застосування

Хімічна назва: (S)-0-3-Аміно-3-дезокси-альфа-D-глюкопіранозил-(1-6)-0-[6-аміно-6-дезокси-альфа-D-глюкопіранозил-(1-4)-N1 -(4-аміно-2-гідрокси-1-оксобутил)-2-дезокси-D-стрептамін (і вигляді сульфату)

Лікарська форма:

Склад:

В 1 мл розчину міститься:
активна речовина: амікацину сульфат (у перерахунку на амікацин основу) – 250 мг;
допоміжні речовини: натрію цитрат, метабісульфіт натрію, сірчана кислота концентрована, вода для ін'єкцій.

Опис: Прозора безбарвна або трохи жовтуватого кольору рідина.

Фармакотерапевтична група:

Фармакологічні властивості

Напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії діє бактерицидно.

Високоактивний щодо аеробних грамнегативних мікроорганізмів -Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Providencia spp., Enterobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp. до пеніциліну, деяким цефалоспоринам);

При одночасному призначенні з бензилпеніциліном має синергічну дію щодо штамів Enterococcus faecalis.

Чи не діє на анаеробні мікроорганізми.

Амікацин не втрачає активності під дією ферментів, що інактивують ін. аміноглікозиди, і може залишатися активним щодо штамів Pseudomonas aeruginosa, стійких до тобраміцину, гентаміцину та нетилміцину.

Фармакокінетика: Після внутрішньом'язового введення (в/м) введення швидко і повністю всмоктується._max) при внутрішньом'язовому введенні 7.5 мг/кг - 21 мкг/мл, після 30 хв внутрішньовенної інфузії 7.5 мг/кг - 38 мкг/мл._max) -близько 1.5 год після внутрішньом'язового введення.

Добре розподіляється у позаклітинній рідині (вміст абсцесів, плевральний випіт, асцитична, перикардіальна, синовіальна, лімфатична та перитонеальна рідина); у високих концентраціях виявляється у сечі; у низьких - у жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні та спинномозковій рідині (СМР). Добре проникає у всі тканини організму, де накопичується внутрішньоклітинно; високі концентрації відзначаються в органах з хорошим кровопостачанням: легені, печінка, міокард, селезінка, і особливо у нирках, де накопичується в кірковій речовині, нижчі концентрації – у м'язах, жировій тканині та кістках.

При призначенні в середньотерапевтичних дозах (в нормі) дорослим амікацин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ), при запаленні мозкових оболонок проникність дещо збільшується. У новонароджених досягаються вищі концентрації у СМР, ніж у дорослих; проходить через плаценту - виявляється в крові плода та амніотичної рідини. Об'єм розподілу у дорослих - 0.26 л/кг, у дітей - 0.2-0.4 л/кг, у новонароджених - у віці менше 1 тиж і масою тіла менше 1500 г - до 0.68 л/кг, у віці менше 1 тиж і масою тіла більше 1500 г - до 0.58 л/кг, у хворих на муковісцидоз - 0.3-0.39 л/кг. Середня терапевтична концентрація при внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні зберігається протягом 10-12 год.

Чи не метаболізується. Період напіввиведення (Т1/2) у дорослих – 2-4 год, у новонароджених –5-8 год, у дітей старшого віку – 2.5-4 год. Кінцева величина Т1/2 – більше 100 год (вивільнення з внутрішньоклітинних депо).

Виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації (65-94%) переважно у незміненому вигляді. Нирковий кліренс – 79-100 мл/хв.

Т1/2 у дорослих при порушенні функції нирок варіює залежно від ступеня порушення - до 100 год, у хворих з муковісцидозом - 1 -2 год, у хворих з опіками та гіпертермією Т1/2 може бути коротшим у порівнянні з середніми показниками внаслідок підвищеного кліренсу .

Виводиться при гемодіалізі (50% за 4-6 годин), перитонеальний діаліз менш ефективний (25% за 48-72 години).

Показання до застосування
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені грамнегативними мікроорганізмами (стійкими до гентаміцину, сизоміцину та канаміцину) або асоціаціями грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсесс легень) ЦНС (включаючи менінгіт), інфекції черевної порожнини (в т.ч. перитоніт), інфекції сечостатевих шляхів (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, гонорея), гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. інфіковані опіки, і пролежні різного генезу), інфекції жовчних шляхів, кісток та суглобів (в т.ч. остеомієліт), ранова інфекція, післяопераційні інфекції, отит та ін.

Протипоказання
Гіперчутливість (в т.ч. до ін. аміноглікозидів в анамнезі), неврит слухового нерва, тяжка хронічна ниркова недостатність з азотемією та уремією, вагітність.
З обережністю - Міастенія, паркінсонізм, ботулізм (аміноглікозиди можуть спричинити порушення нервово-м'язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), дегідратація, ниркова недостатність, період новонародженості, недоношеність дітей, літній вік, період лактації.

Спосіб застосування та дози
В/м, внутрішньовенно (струменево, протягом 2 хв або крапельно), по 5 мг/кг кожні 8 год або по 7.5 мг/кг кожні 12 год; після сеансу гемодіалізу може бути призначена додаткова доза – 3-5 мг/кг. Максимальні дози для дорослих – до 15 мг/кг/добу, але не більше 1.5 г/добу протягом 10 днів.

Тривалість лікування при внутрішньовенному введенні - 3-7 днів, при внутрішньом'язовому - 7-10 днів.

Недоношеним новонародженим початкова доза – 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 18-24 год; новонародженим початкова доза – 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 12 год протягом 7-10 днів.

Хворим із нирковою недостатністю потрібна корекція режиму дозування.

Хворим з опіками може бути потрібна доза 5-7.5 мг/кг кожні 4-6 год у зв'язку з більш коротким Т1/2 (1-1.5ч) у цих хворих.

Для внутрішньовенного введення застосовують ті ж розчини, що і для внутрішньом'язового, попередньо розбавивши їх 200 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину NaCl Концентрація амікацину в розчині для внутрішньовенного введення не повинна перевищувати 5 мг/мл.

Побічні ефекти
З боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія).

З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м'язів, відчуття оніміння, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м'язової передачі (зупинка дихання).

З боку органів чуття: ототоксичність (зниження слуху, вестибулярні та лабіринтні порушення, незворотна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (дискоординація рухів, запаморочення, нудота, блювання).

З боку сечовидільної системи: нефротоксичність – порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікрогематурія).

Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, гіперемія шкіри, лихоманка, набряк Квінке.

Передозування
Симптоми: токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзвін або відчуття закладання у вухах, порушення дихання). перитонеальний діаліз; антихолінестеразні засоби, солі Са2+, штучна вентиляція легень, ін. симптоматична та підтримуюча терапія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Фармацевтично несумісний з пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреоміцином, амфотерицином, гідрохлортіазидом, еритроміцином, нітрофурантоїном, вітамінами групи В і С, калію хлоридом.

Виявляє синергізм при взаємодії з карбеніциліном, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю при сумісному застосуванні з бета-лактамними антибіотиками можливе зниження ефективності аміноглікозидів).

Налідіксова кислота, поліміксин В, цисплатин та ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- та нефротоксичності.

Діуретики (особливо фуросемід), цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди та нестероїдні протизапальні препарати, конкуруючи за активну секрецію в канальцях нефрону, блокують елімінацію аміноглікозидів, підвищують їх концентрацію в сироватці крові, посилюючи їх.

Посилює міорелаксуючу дію курареподібних препаратів.

Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення капреоміцин та ін. ЛЗ, що блокують нервово-м'язову передачу (галогенізовані вуглеводні як препарати для інгаляційної анестезії, опіоїдні анальгетики) цину).

Парентеральне введення індометацину збільшує ризик розвитку токсичних дій аміноглікозидів (збільшення періоду напіввиведення та зниження кліренсу).

Знижує ефект антиміастенічних ЛЗ.

Особливі вказівки:

Перед застосуванням визначають чутливість виділених збудників, використовуючи диски, що містять 30 мкг амікацину. При діаметрі вільної від зростання зони 17 мм і більше мікроорганізм вважається чутливим, від 15 до 16 мм – помірно чутливим, менше 14 мм – стійким.

Концентрація амікацину в плазмі не повинна перевищувати 25 мкг/мл (терапевтичною є концентрація 15-25 мкг/мл).

У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролювати функцію нирок, слухового нерва та вестибулярного апарату.

Імовірність розвитку нефротоксичності вища у хворих з порушенням функції нирок, а також при призначенні високих доз або протягом тривалого часу (у цієї категорії хворих може знадобитися щоденний контроль функції нирок).

При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування.

За наявності життєвих показань може бути використаний у вагітних і жінок, що годують (аміноглікозиди проникають у грудне молоко в невеликих кількостях.Однак, вони слабо всмоктуються із шлунково-кишкового тракту, і пов'язаних з ними ускладнень у немовлят зареєстровано не було).

Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечових шляхів рекомендується приймати підвищену кількість рідини.

За відсутності позитивної клінічної динаміки слід пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У таких випадках необхідно скасувати лікування та розпочати проведення відповідної терапії.

Бісульфіт, що міститься в ампулах натрію, може обумовлювати розвиток у хворих на алергічні ускладнення (аж до анафілактичних реакцій), особливо у хворих на алергологічний анамнез.

Форма випуску
Розчин для ін'єкцій 500 мг/2 мл у флаконах. Флакони по 100 штук разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.

Умови зберігання
Список Б. У захищеному від світла місці, недоступному для дітей, при температурі не вище 25°С.

Термін придатності
3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Умови відпустки з аптек
За рецептом.

Виробник: Медокемі ЛТД Кіпр, 1409 Лімасол, Костянтинопель вул., 1-10

Представництво у Москві: 107045 Москва, Стрітенський б-р, д.5, а/с 81

Селеміцин - ціна, наявність в аптеках Вказана ціна, по якій можна купити Селеміцин в Москві. Точну ціну у Вашому місті Ви отримаєте після переходу в службу онлайн замовлення ліків: