Георг Ом

Георг Сімон Ом (нім. Georg Simon Ohm) народився 16 березня 1787 року в місті Ерланген (Баварія), у родині слюсаря. Він рано втратив матір, а батько – дуже розвинена людина – приділяв вихованню дітей величезну увагу, вселяючи синові любов до математики та фізики. Після успішного закінчення гімназії Георг у 1805 році вступив до Ерлангенського університету.

Провчившись три семестри, він прийняв запрошення зайняти місце вчителя математики у приватній школі у Готтштадті (Швейцарія), а потім – у Нейштадтській школі. Так розпочалася педагогічна діяльність Ома. Крім викладання, він продовжував займатися самоосвітою. У 1811 році Георг повернувся до Ерлангена і закінчив університет, отримавши ступінь доктора філософії. Відразу йому було запропоновано посаду приват-доцента кафедри математики цього університету.

У цей період він написав роботу про методику викладання. Це була його перша опублікована праця, яка вийшла у 1817 році. Незабаром Георгу запропонували місце вчителя в єзуїтській колегії Кельна, де, крім викладання, він щільно зайнявся наукою. Ом, який раніше приділяв основну увагу математиці, натхненно переключився на фізику. Його захопила тема протікання електричних струмів провідниками.

У Кельні вчений провів цілу серію експериментів та опублікував свої знамениті роботи з теорії гальванічного ланцюга. В 1826 вийшла його стаття «Визначення закону, за яким метали проводять контактну електрику, разом з начерком теорії вольтаїчного апарату і мультиплікатора Швейггера». Але ця публікація не справила враження на вчених.

У 1826 році Георг переїхав до Берліна, і через рік вийшла його монографія «Теоретичне дослідження електричних ланцюгів», в якій вчений запропонував характеризувати електричні властивості провідника його опором і ввів цей термін у науковий побут. Він експериментально відкрив основний закон електричного кола.

В 1833 йому запропонували місце професора фізики в політехнічній школі Нюрнберга, а незабаром призначили інспектором за методикою викладання і призначили ректором школи. Незважаючи на велику завантаженість, Ом не залишив наукову роботу і навіть приступив до нових досліджень – у галузі акустики, результати яких сформулював як закон (згодом – акустичний закон Ома), який також не був прийнятий сучасниками.

Першими закон Ома визнали російські фізики Ленц і Якобі, а 1842 року Лондонське Королівське товариство нагородило Ома золотою медаллю і обрало своїм членом. Тільки після цього Ом отримав зізнання і на батьківщині. 1845 року його обрали членом Баварської академії наук, а через 4 роки запросили до Мюнхена на посаду екстраординарного професора, де Ом продовжив читати лекції, вести наукові дослідження та конструювати демонстраційні прилади.

Багато уваги приділяючи методиці викладання, вчений останніми роками життя почав працювати над підручником фізики, який він задумав як фундаментальну працю. Але встиг закінчити лише перший том «Внесок у молекулярну фізику».

Він не створив сім'ї. Все його життя було віддано науці та утвердженню зроблених ним відкриттів. 1852 року Георг отримав посаду ординарного професора, а невдовзі одним із перших був нагороджений орденом Максиміліана «За видатні досягнення в галузі науки».Його роботи були перекладені англійською мовою, італійською та французькою мовами.

Помер Георг Симон Ом 7 липня (хоча у низці джерел зазначена дата 6 липня) 1854 року в Мюнхені, де і був похований на Старому південному цвинтарі.

1881 року на міжнародному конгресі електриків у Парижі вченими одноголосно було прийнято рішення назвати його ім'ям тепер загальноприйняту одиницю електричного опору («один Ом»). На згадку про вченого на будівлі кельнської колегії встановлено меморіальну дошку, в Мюнхені споруджено пам'ятник Ому.