Як їсти щавель?

Страви з щавлю краще вживати двічі на тиждень, але не частіше. Їсти його краще в свіжому вигляді, наприклад, додаючи в салати. Зменшити концентрацію щавлевої кислоти в страві допоможе додавання кисломолочних продуктів: сметани, йогурту, кефіру.

Як буде на українській мові щавель?

Щаве́ль (Rumex), діал. квасо́к, розм. квасе́ць — рід одно-, двох- та багаторічних трав'янистих рослин родини гречкових, порядку гвоздикоцвітих. Близько 200 видів, у тому числі 25 видів в Україні.

Кому не можна їсти щавель?

Не можна їсти щавель при гастриті, виразці і колітах, а також людям з частою печією, оскільки в листі міститься багато кислоти. При подагрі і високому рівні сечової кислоти в крові від продукту краще відмовитися. Камені в нирках і інші хвороби нирок є суворим протипоказанням до вживання цієї зелені.

Болезни и вредители щавеля: симптомы, меры борьбы и … Это не насекомые, а наземные моллюски. В наших широтах наиболее распространены сетчатый и пашенный слизни. Первый … See more

Щавель

Щавель – багаторічна морозостійка трав’яниста рослина із родини гречкових.

Може рости в північних районах аж до межі з вічною мерзлотою. Добре відомий і широ ко розповсюджений у нашій країні як овочева культура.

Щавель цінний тим, що дає продукцію рано навесні, коли дуже не вистачає свіжих овочів. За калорійністю (245 кал в 1 кглистків) щавель перевищує редис, моркву, по мідори. Листя його містять аскорбінову кислоту (до 60 мг%), вітамін А (до 8 мг%), рутин ( до 70 мг%), вітаміни групи В , цінні білки (2–3,3 %), органічні кислоти (яблучну, лимон ну), а також залізо, калій, кальцій і магній.

В їжу вживають молоді листки щавлю, які починають збирати із середини травня аж до кінця червня. При нестачі вологи листки грубшають, починається стеблування рос лин, у них нагромаджується щавлева кислота, що знижує поживну цінність щавлю.

Щавель сприяє поліпшенню травлення, хороший протицинготний засіб. У народ ній медицині відвари з листя щавлю вживають при розладах шлунка і як жовчогінний засіб при жовтяниці та інших захворюваннях печінки. Щавель, особливо після накопи чення в листках щавелевої кислоти, не рекомендується вживати людям з порушенням сольового обміну, а також при запаленні кишок і туберкульозі.

Найпоширеніші сорти щавлю: Бельвільський, Крупнолистий, Майкопський 10,

Широколистий, Одеський 13, Авдіївський.

Під щавель відводять ділянку, чисту від бур’янів, з родючим, слабокислим ґрун том, що рано звільняється від снігу й весняних вод. Чим родючіший ґрунт, тим крупні шим буде його листя й вищим загалом урожай щавлю.

Ділянку готують з осені: орють на глибину 25–30 см, вносять органічні й мінеральні добрива (на 1 м 2 – 3–5 кг перепрілого гною чи компосту, 30 г суперфосфату й 20–30 г хлористого калію).

Висівають щавель рано навесні, влітку або під зиму – у жовтні. Насіння загортають у вологий ґрунт на глибину 2–3 см навесні й – 3–4 см влітку. Відстань між рядами має складати 25 см.

На 1 м 2 грядки висівають близько 1 г насіння. Після посіву ґрунт мульчують торфом чи перегноєм.

Насіння щавлю починає проростати при температурі 2–3 ° С, але краще рос-

лини розвиваються при прогріванні ґрунту до 16–18 ° С. При весняному посіві сходи з’являються через 10–12 днів, при літньому – через 12–15 днів.

Після появи сходів рядки проріджують, залишаючи між рослинами по 4–5 см. За

літо ґрунт три-чотири рази розпушують на глибину 4–5 см. Щоб не ослабити рослини й одержувати високий урожай, квіткові стебла треба видаляти.

Листя щавлю на зиму не зрізують. Восени рядки підсапують або мульчують тор-

фом (перегноєм) з розрахунку 2–3 кг на 1 м 2 . Для одержання щорічного високого вро жаю ділянку ділять на три-чотири частини й щороку одну з них оновлюють.

Навесні плантацію очищають від відмерлих листків, розпушують і підживлюють рослини розчином коров’яку (1:8) або мінеральних добрив.

Великої шкоди листкам щавлю завдають жуки-листоїди і попелиці. Для боротьби

з ними рослини після збору останнього врожаю обприскують 0,5 % розчином хлоро фосу.

Серед хвороб щавлю найчастіше трапляються несправжня борошниста роса й

Щавель, висіяний навесні, забирають у той же рік через 2–3 місяці, висіяний уліт-

ку – на наступний рік навесні.

За вегетаційний період листки зрізують 5–6 разів до масової появи квіткових сте-

бел. Після кожного збору рослини підживлюють. Щавель готовий до збирання, коли листя сягне розміру 8–10 см.

З 1 м 2 можна одержати понад 2 кг соковитих листків.

Свіжий щавель не зберігається довго. Найкраще його тримати в поліетиленових

торбинках при температурі від 0 до 1 ° С.

Зі свіжого листя вичавлюють сік, або ж їх висушують. З лікувальною метою заго товлюють насіння на початку дозрівання плодів. Рослини 2–3-річного віку використо вують для вигонки в теплицях узимку.

У культурі вирощують також вид Rumex patientia L., відомий як шпинатовий, або дієтичний щавель. Він вирізняється більшою скоростиглістю, крупнішим еліпсовидним листям, слабокислим смаком і вищим умістом вітаміну С , яблучної та лимонної кислоты.

© 2007 - 2023 НК-ЕЛІТ. Усі права захищено. Копіювання і використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, забороняється.