Яку функцію виконують Покриви тіла у тварин?

Покриви захищають тіло від:зовнішніх пошкоджень; впливу температури; висушування; проникнення мікробів та паразитів. Кеш

Навіщо тваринам потрібен покрив тіла?

Покриви забезпечують пристосування тварин до умов існування. Видозміни покривів тіла можуть використовуватись як органи пересування (копита), а також як засоби пасивного (захисне забарвлення) і активного захисту (отруйні залози, шипи, кігті, роги, голки).

Яку функцію виконують пахучі залози в шкірі ссавців?

Секрет пахучих залоз відіграє велику роль у житті тварин, адже за його до- помогою тварини мітять свою територію та знаходять своїх дитинчат. Видозмінами потових залоз є молочні залози, що виділяють спеціальний секрет — молоко, яким ссавці вигодовують дитинчат. Зовні шкіра ссавців вкрита волоссям.

Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції - Біологія. Функції покривів тіла тварин: • захист від шкідливих впливів довкілля; • сприйняття подразнень; • запобігання зайвим втратам води; • один із чинників регулювання температури тіла ...

ПОКРИВИ ТІЛА ТВАРИН, ЇХ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ

• часто додатковий орган дихання і виділення, а у членистоногих це ще й зовнішній скелет.

Покриви безхребетних тварин

Покриви безхребетних тварин утворені переважно епітелієм та його похідними.

У кишковопорожнинних зовнішній покрив тіла утворений щільним шаром епітеліально-м’язових клітин. Деякі клітини цього шару виділяють слиз, що покриває поверхню тіла, а також містить отруйні речовини.

У плоских червів тіло покрите війчастим епітелієм. Війки синхронно Коливаються, неначе мигають. Тому війчастий епітелій називають ще миготливим. Серед епітеліальних клітин плоских червів є залозисті клітини, що виділяють спеціальний слиз, який містить речовини, що згубно впливають на мікроорганізми.

Шкірно м’язовий мішок війчастих плоских червів: 1 — шкірний покрив (миготливий епітелій); 2 — кільцеві м’язи; 3 — косі м’язи; 4 — поздовжні м’язи; 5 — залозиста клітина, що виділяє слиз

У паразитичних червів покриви особливо міцні, адже їм потрібно протистояти дії травних соків в організмі хазяїна, тому, крім звичайного епітелію, вони покриті багатошаровою кутикулою.

Кільчасті черви покриті звичайним епітелієм, клітини якого виділяють лише тонку кутикулу. В епітеліальному шарі, як і у війчастих червів, є залози. Вони виділяють слиз і речовини, що мають захисні властивості.

У членистоногих покриви мають складнішу будову. Вони утворені міцною кутикулою зі спеціальної органічної речовини — хітину. У ракоподібних кутикула просякнута вапном, утворюючи міцний панцир. В інших членистоногих кутикула еластична, що забезпечує гнучкість тіла і кінцівок. Кутикула комах буває покрита спеціальними воскоподібними речовинами, що запобігають проникненню через неї води (як всередину тіла, так і з нього назовні).

У молюсків, як і в інших безхребетних, тіло покрите одношаровим епітелієм. Крім того, багато молюсків мають добре розвинену черепашку (мушлю), що формується клітинами мантії.

Покриви хребетних тварин

Покриви хребетних тварин утворені епідермісом і дермою, або власне шкірою. Нижній шар епідермісу утворюють живі клітини, що діляться і формують верхні шари. Клітини верхніх шарів мертві і сплощені. Самі верхні шари поступово злущуються та замінюються новими. Іноді верхній шар епідермісу роговіє — стає щільним і товстим, як у плазунів.

Нижній шар шкіри називається дермою (власне шкірою). Найкраще цей шар розвинений у ссавців.

Будова шкіри ссавців: 1 — епідерміс; 2 — дерма (власне шкіра); 3 — шар жирової клітковини; 4 — волосина; 5 — волосяний фолікул; 6 — потова залоза; 7 — м’яз, що піднімає волосину; 8 — кровоносні судини; 9 — нервові закінчення; 10 — сальна залоза

Під дермою розміщений шар жирової тканини. У тварин холодного клімату і у водних хребетних — китів, тюленів, моржів — цей шар дуже товстий.

Залози епідермального шару

У риб одноклітинні залози епідермального шару виділяють слиз. Земноводні мають декілька типів шкірних залоз. Одні необхідні для зволоження шкіри, через яку відбувається газообмін. Інші виділяють речовини, що пригнічують або вбивають хвороботворні мікроорганізми. Треті — отруйні, для захисту від хижаків. У плазунів і птахів шкірних залоз дуже мало. У птахів є лише спеціальна куприкова залоза, секрет якої змащує пір’я і захищає від намокання, що дуже важливо для водоплавних птахів.

Шкіра ссавців має багато різних залоз: сальні, потові, молочні, пахучі. Секрет сальних залоз — захист для волосся і шкіри, що запобігає змочуванню. Потові залози відіграють важливу роль в теплорегуляції. У хижих їх мало, тому терморегуляція у них відбувається переважно за рахунок випаровування води з легень. Із потом частково виводяться з організму кінцеві продукти життєдіяльності. Молочні залози самок утворилися із потових. Вони продукують молоко, необхідне для вигодовування малят. Пахучі залози утворилися із сальних і потових. Секрет їх індивідуальний у кожної тварини. За допомогою цих залоз тварина залишає запахові мітки, які можуть «прочитати» інші тварини. Це відіграє важливу роль у взаємовідносинах між тваринами.

Похідні епідермісу

Шкірний покрив

Епідерміс може формувати різні захисні структури: у риб — це луска, у рептилій — рогові луски і щитки, які запобігають перегріву та ушкодженням; у птахів — дзьоб, кігті та рогові щитки, що покривають шкіру нижніх частин ніг, а також пера.

До похідних епідермісу ссавців відносять нігті, кігті, копита, порожнисті роги, луски і волосся. Розрізняють три типи волосин. Ость — це довгі й товсті волосини. Більш м’яке і коротке волосся — підшерстя. Найдовші і найтовстіші волосини — вібриси. Це органи дотику. Найчастіше вони розміщені на голові, але можуть розміщуватись і по всьому тілу: на лапах, грудях, кінчику хвоста тощо. У їжаків і дикобразів деякі волосини видозмінилися на голки, які слугують засобом захисту.

Линяння — періодична зміна зовнішніх шкірних покривів та різних їх утворень (кутикули, луски, пер, шерсті) у тварин. Линяння може бути віковим (відбувається у перші місяці життя), сезонним (у певні пори року) і постійним (упродовж усього року).. Настання линяння залежить від стадії розвитку, віку, стану організму, а також від умов зовнішнього середовища (температури, довжини світлового дня тощо).

У безхребетних линяння (для членистоногих характерне вікове линяння) — це періодичне скидання личинкового старого кутикулярного покриву і заміна його новим. Линяння забезпечує можливість зміни форми та збільшення розмірів тіла тварини, яке росте, доти, поки цей покрив не заважає росту. Тоді тварина знову линяє. У комах число линянь варіює від 3 (у мухи) або 4-5 (у багатьох прямокрилих, клопів, метеликів) до 25-30 (у поденок).

У хребетних линяння пов’язане з пристосуванням до певних пір року або відновленням зношених покривів. В амфібій і рептилій скидається та поновлюється верхній зроговілий шар шкіри, що відбувається упродовж усього літа, причому частота (від 2 до 6 линянь) залежить від температури середовища. У птахів линяють пера, а також рогові утворення на ногах і дзьобі. Заміна всіх пер зазвичай закінчується наприкінці літа, коли гарний шлюбний наряд замінюється менш яскравим зимовим оперенням. У ссавців вікове і сезонне линяння супроводжується заміною волосяного покриву (наприклад, м’яке волосся молодої особини замінюється грубішим дорослої тварини), зміною його густоти (збільшується зимою більш ніж у два рази) і забарвлення. Більшість ссавців линяє два рази на рік — навесні та восени, деякі тварини (наприклад, тюлені, бабаки, ховрашки, тушканчики) — один раз.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Покриви безхребетних тварин утворені одношаровим епітелієм та його похідними.

• Еволюція покривів відбувалася у напрямку від миготливого епітелію у плоских червів (у них він виконував ще й функцію примітивного органу пересування) до плоского епітелію (позбавленого миготливих війок — виростів) в інших безхребетних. У деяких безхребетних поверхневий шар епітелію набуває будови більш-менш щільної кутикули.

• Еволюція шкірних покривів у хребетних йшла шляхом переходу від одношарового епітелію до багатошарового та утворення нижнього шару — дерми (власне шкіри).

• Залози епідермального шару: слизові, отруйні, куприкова, сальні, потові, молочні, пахучі.

• Похідні епідермісу: рогові луски і щитки, дзьоб, кігті, пера, нігті, копита, порожнисті роги і волосся.

• Похідні дерми: луска кісткових риб. Зовні кожна луска покрита тоненьким шаром епідермісу. Залозисті клітини цього шару продукують слиз, що має бактерицидні властивості, а також полегшує пересування у товщі води. Роги оленів також формуються дермою. Вони масивні, окостенілі.

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Чим утворені покриви тіла у безхребетних тварин?

2. Які структури покриву безхребетних забезпечують виконання захисної функції?

3. Чим утворені покриви тіла у хребетних тварин?

4. Які типи залоз розміщені в шкірі ссавців?

5. Якими е похідні епідермісу в риб, земноводних, плазунів, птахів, ссавців?

Презентація " Покриви тіла тварин"

Презентація з біології для 7 класу на тему "Покриви тіла тварин". Розроблено за новою програмою та містить анімації.

Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції.

Покриви тіла – це зовнішні утвори на поверхні тіла, які є бар'єром між навколишнім та внутрішнім середовищем. Кільчасті черви. Членистоногі

Чим визначаються особливості будови тіла тварин?Особливості будови покривів у тварин визначаються способом життя й тими функціями, що вони виконують. На рівні тканин виділяють епітеліальні та сполучні тканини. У багатоклітинних тварин функціонування покривів тіла пов’язане з похідними шкіри, шкірними залозами, кровоносними судинами, чутливими й пігментними клітинами, шкірними м’язами тощо.

Функції покривів тіла тварин: Захист. Покриви захищають тіло від:зовнішніх пошкоджень, впливу температури, висушування, проникнення мікробів та паразитів. Напад. Жалкі клітини покривів, кігті хижих птахів і ссавців є знаряддям під час полювання й забезпечення їхнього живлення. Опора й рух. Покриви:надають тілу певну форму, утримують внутрішні органи, утворюють плавальні перетинки між пальцями ніг, шкірні перетинки між кінцівками у кажанів тощо.

Виділення речовин. Через покриви разом зі слизом, потом можуть видалятися вуглекислий газ та надлишок солей. Теплорегуляція. Нагрівання тіла чи віддача тепла здійснюється через покриви. Великі вуха слонів є пристосуванням до посиленої тепловіддачі. Дихання. У кишковопорожнинних, плоских червів, риб, амфібій через поверхню тіла відбувається газообмін.

Секреція речовин. У покривах багатьох тварин є шкірні залози, що виділяють речовини для позначення території, визначення особин свого виду, захисту від паразитів і ворогів. Подразливість. Покриви містять чутливі клітини – рецептори, за допомогою яких тварини сприймають світло, дотик, сольовий склад води, та органи чуттів – бічна лінія риб. Запасання речовин. У підшкірній клітковині плазунів, ссавців відкладаються про запас жири, під шкірою жаб запасається вода.

Покривна система – це сукупність утворів на поверхні тіла тварин, які, виконуючи різноманітні функції, відіграють важливу роль у багатьох процесах життєдіяльності. У безхребетних тварин покриви представлені одношаровим епітелієм, який, у більшості тварин володіє здатністю формувати спеціальну захисну оболонку – кутикулу. У хребетних покриви мають складнішу будову й представлені шкірою, яка складається з епідермісу та власне шкіри (дерми). Пристосування (адаптація) – це розвиток будь-якої ознаки на вплив умов середовища, що сприяє виживанню виду та його розмноженню.

Одним із пристосувань тварин до захисту та нападу є забарвлення. Маскування. Форма тіла й забарвлення покривів роблять тварин схожими на листки, гілки, кору або колючки рослин (гусінь березового п’ядуна схожа на гілочку берези). Мімікрія. Незахищені види мають ознаки подібності з видами, які захищені (муха бджоловидка звичайна подібна до бджоли).

Отруйність. Зустрічається серед черевоногих, комах (бджоли, шершні), павукоподібних (павуки, скорпіони), багатоніжок (сколопендри), риб (риба-фугу, морський дракон), рептилій (гадюки, варани). Органи захисту та нападу. Для полювання й захисту призначені такі органи, як клешні у ракоподібних, дзьоб у птахів, хеліцери у павуків, жало джмелів, озброєні вирости на голові чи хвості у риби-меча та ската-хвостокола, зуби у акул та хижих ссавців.хеліцери

Ловильні утвори. Є тварини, які риють пастки в землі (мурашиний лев), роблять павутину (павуки), мають вирости для приваблювання (риби-вудильники). Електричні органи. Здатністю генерувати електричний струм володіють лише риби (електричний вугор, електричний скат).

Група Характерні особливості покривів тіла. КнідаріїЕктодерма з епітеліально-м’язових клітин, між якими є жалкі клітини. Плоскі черви Одношаровий епітелій з кутикулою в складі шкірно-м’язового мішка. Кільчасті черви. Одношаровий епітелій з кутикулою. Багато слизових залоз. Молюски. Одношаровий епітелій утворює мантію, яка формує черепашку. Членистоногі Одношаровий епітелій й товста хітинова кутикула, яка в ракоподібних зміцнюється вапном, у павукоподібних і комах вкрита восковою плівкою. Риби Шкіра з багатошарового епітелію й дерми. Є слизові залози й луска. Земноводні Шкіра гола з багатошарового епітелію й дерми. Є багатоклітинні слизові залози. У шкірі густа сітка кровоносних судин. Плазуни Шкіра суха з багатошарового епітелію й дерми. Залози відсутні. Виникають рогові лусочки, щитки, пластинки. Птахи Шкіра суха, тонка з багатошарового епітелію і дерми. Залози відсутні (крім куприкової), є пір’я Ссавці Шкіра товста з багатошарового епітелію й дерми. Є розвинені залози (потові, сальні, пахучі, молочні) і волосяний покрив.