Скільки днів росте соя?

Насіння сої має здатність до проростання за температури 6-10°С, проте за таких умов сходи з'являються через 25-30 днів., за температури 14-16° С - через 7-8 днів, за 20-22° С - через 4-5 днів, що свідчить про пряму залежність появи сходів від температури.

Що варто сіяти після сої?

Тому після сої рекомендується сіяти кукурудзу, яка у цьому випадку дає прибавку врожаю до 15%. При вирощуванні, наприклад, озимого ріпаку чи соняшника у сівозміні з соєю, можна зменшити кількість внесення азотних добрив.

91-99

Соя пошкоджується значною кількістю хвороб. Ефективна економічно та економічно обґрунтована боротьба з ними потребує дотримання принципів інтегрованого захисту рослин. Найбільш поширеними захворюваннями сої є фузаріозне в'янення, церкоспороз, аскохітоз, антракноз, склеротініоз, несправжня борошниста роса, вертицильозне в'янення, бактеріальний опік, жовта мозаїка сої тощо. У боротьбі з грибними та бактеріальними захворюваннями бобових висок ефективність мають глибока зяблева оранка і повна заробка рослинних решток , які є джерелом інфекції. Це значно зменшує ймовірність зараження аскохітозом, пероноспорозом та іншими хворобами. Гарні результати дає протруєння насіння хімічними протруйниками. Під час вегетації рекомендується обробка фунгіцидами з фізіологічним ефектом.

Контроль забур'яненості посівів сої

Соя - культура, чутлива до забур'янення, особливо якщо врахувати її особливість - ріст підземної частини (кореневої системи) на ранніх стадіях розвитку, економічний поріг шкодо чинності (ЕПШ) бур'янів для сої складає ( в залежності від типу забур'яненості) 5 злакових або 3 дводольних рослини на 1 м2, а при змішаному типі - 3 од. злакових рослин та 3 од. дводольних бур'янів на 1 м2.
В умовах інтенсифікації виробництва, яке потребує якісних технологій та розвитку великих господарств, агрохолдингів, не завжди вчасно вдається забезпечити чистоту посівів лише за допомогою агротехнічних заходів, тому зазвичай гострою стоїть питання регулювання чисельності бур'янів та їх ефективного контролю за допомогою сучасних хімічних засобів захисту. В більшості випадків в таких господарствах через різні обставини не встигають якісно провести гербіцидні обробки для знищення бур'янів.

Основні хвороби сої

Фузаріоз
Fusarium oxysporum, Fusarium gibbosum

Проявляється на сходах і дорослих рослинах сої у вигляді загнивання проростків і сходів, в'янення рослин, побуріння і загнивання коренів і стебел, ураження бобів і насіння. На насінні, що проростає, спостерігаються три типи ураження: насіння загниває і не утворює паростків, на ньому з'являється білувато-рожевий наліт; проростки нерівномірно потовщуються, деформуються і гинуть після виходу на поверхню; на сім'ядолях з верхнього і нижнього боку утворюються бурі округлі глибокі вирази з наступною появою в них за вологої погоди нальоту з яскраво-рожевими подушечками. Уражені тканини сім'ядоль, кореневої шийки і коренів розм'якшуються, і рослини, як правило, гинуть. Лише у сортів з підвищеною стійкістю до фузаріозу формуються додаткові корені вище ураженої частини підземного стебла, такі рослини виживають і іноді навіть плодоносять. У період цвітіння і на початку утворення бобів, а в певних випадках - значно раніше, відзначається пожовтіння, згортання з країв, засихання й опадання листків, стебло в зоні кореневої шийки набуває темно-коричневого забарвлення, у результаті чого рослина в'яне. За вологої погоди в основі стебла з'являються помаранчево-рожеві подушечки. Ознакою фузаріозу є також знебарвлення стулок бобів з утворенням на них за вологої погоди жовтогарячого нальоту. Зерно в уражених бобах формується щупле, часто зі зморшкуватою оболонкою,а за вологої погоди із білувато-рожевим нальотом. Таке зерно втрачає схожість або дає уражені сходи.

Збудники фузаріозу сої - гриби з роду Fusarium Link., порядку Hyphomycetales. На сходах і бобах частіше виявляються F. gibbsum App. Et Wr. i F. oxysporum Schl., а при в'ялені - F. oxysporum. Збудники фузаріозу зустрічаються в ґрунті і на інших рослинних рештках. При погіршенні умов для росту і розвитку рослини (знижена температура і висока вологість при посіві) гриби активно розвиваються і переходять на паразитичний спосіб життя. Крім сої, часто уражають буряки, картоплю, томат, бавовник та інші культури.
Міцелій грибів розташовується, як правило, у тканинах рослин по міжклітинниках, виключаючи мацерацію ( розм'якшення) тканин. На насінні звичайно виявляються в оболонці, але часто потрапляє в епідерміс, а згодом - і в зародок. F. oxysporum уражає також судинну систему рослин, закупорюючи її, викликає інтоксикацію і є причиною в'янення надземних органів рослин.

Аскохітоз
Ascohyta sojaecola Abramov

Проявляється на надземних органах рослин з моменту появи сходів і до дозрівання. На Сім'ядолях утворюються темно-коричневі плями і виразки, обмежені більш темним обідком. На листі плями досить великі (0,5-1,0 см у діаметрі), округлі, сірувато-білі, з бурою облямівкою. Іноді, розростаючись, вони набувають подовженої форми внаслідок обмеження великими листовими жилками. Часто уражені ділянки листа випадають, і залишаються лише бурі облямівки плям. На плямах з верхнього боку листа утворюються численні крапкоподібні пікніки, занурені в тканину листа і розміщенні концентричними колами. При уражені аскохітозом поверхневі тканини на молодих стеблах руйнуються і розщеплюються на поздовжні смужки. Пізніше на стеблах з'являються чорні витягнуті в довжину плями, а потім пікніди. Особливо їх багато в місцях прикріплення гілок. Стулки бобів стають порохнявими, з масою добре помітних пікнід. Збудник аскохітозу сої - гриб Ascohyta sojaecola Abramov з порядку Sphaeropsidales. Гриб зберігається в насінні у вигляді грибниці, а на рослинних залишках - і у формі пікнід з пікноспорами. Уражаються переважно сорти з чорним і бурим насінням. Аскохітоз може бути причиною зниження схожості насіння, випадання сходів і дорослих рослин, а також зниження врожаю зерна і погіршення його якості. В окремих випадках недобір врожаю зерна сої від аскохітозу сягає 15-20% і більше.

Соя, як і більшість бобових культур, уражається значною кількістю грибних, бактеріальних та вірусних хвороб.

Найбільш шкодочинними грибними хворобами є:

Пероноспороз (несправжня борошниста роса)
Peronospora manshurica Sydow

Хвороба проявляється в двох формах - загального пригнічення рослин ( дифузне ураження) і плямистості листків (локальні ураження). При дифузному ураженні на сім'ядолях і особливо на листках з'являються хлоротичні ділянки, що охоплюють пластинку повністю або частину її поблизу основи.

За вологої погоди в місцях плям, переважно з нижнього боку листів, з'являється сіро-фіолетовий наліт. Значно уражені рослини відстають у рості, мають пригнічений вигляд і потім всихають. Незначно уражені рослини в розвитку практично не відстають і плодоносять.

Друга форма ураження характеризується появою на листках спочатку блідо-зелених, а пізніше - бурих плям, що покриваються з нижнього боку сірувато-фіолетовим нальотом. Уражені листки відмирають. Найчастіше ця форма спостерігається у фазі цвітіння, а також у період утворення бобів. Хвороба виявляється також на бобах і насінні, але ознаки пошкодження у вигляді кремової плівки, що вкриває внутрішні стінки стулок бобів і зовнішню оболонку насіння, виявляються лише після їхнього дозрівання.

Збудник пероноспорозу сої - Peronospora manshurica Sydow з порядку Peronosporales. Міцелій розвивається по міжклітинниках тканин рослин, а на поверхні уражених ділянок утворює наліт з конідіальним спороношенням. Шкідливість пероноспорозу визначається ступенням ураження рослин. При сильному ураженні недобір врожаю насіння сягає 5-7%, а зниження олійності - до 1%. Джерелами інфекції слугують заражене насіння й уражені рослинні залишки.

Борошниста роса
Erysiphe communis Grev. F. Glycine Jacz

Характеризується появою на верхньому боці листя, на стеблах і бобах білуватого павутин частого або борошнистого нальоту. Пізніше наліт ущільнюється, сіріє, і на ньому у вигляді чорних крапок утворюються клейстотеції патогенну.

Збудник - сумчастий гриб Erysiphe communis Grev. F. Glycine Jacz. з порядку Erysiphales. Клейстотеції гриба зимують на опалих уражених органах рослин. Навесні з них вилітають сумки із сумкоспорами, що розносяться повітряними потоками і заражають рослини. Уражені листки мають меншу асиміляційну поверхню, стають тендітними. При інтенсивному розвитку гриб може бути причиною значного недобору врожаю (15% і більше).

Іржа
Uromyces sojae Syd

Найбільш сильно розвивається у другій половині у другій половині вегетації, коли на листках, стеблах і бобах утворюються дрібні, округлі, іржаво-коричневі пустули, що порошать, виступаючи з епідермісу. Уражене листя, як правило, відмирає, а в бобах формується щупле насіння. Збудник хвороби - базидіальний гриб Uromyces sojae Syd. Це однодомний паразит, усі стадії розвитку якого проходять на сої.
Зимує патоген у вигляді теліоспор на уражених частинах рослин. Навесні теліоспори проростають і утворюють базидії з базидіоспорами, які за допомогою вітру розносяться на нові рослини й уражають їх.

Бура листова (азійська) іржа
Phakopsora pachyrhizi

Хвороба набула поширення в основних регіонах вирощування сої - в Північній та Південній Америці. На цих континентах стандартна система захисту сої передбачає обов'язкове протруєння насіння фунгіцидним протруйником, що містить 2-3 діючих речовини, що входять до класу стробілуринів. На думку деяких спеціалістів, перші випадки ураження сої збудником бурої листової іржі вже зареєстровані у західних та південних регіонах нашої країни. Тому важливо ще раз нагадати, що здолати цю хворобу можна лише при комплексному підході та правильному виборі фунгіциду.

Церкоспороз
Cercospora sojina Hara

Проявляється на всіх надземних органах сої. На сім'ядолях виявляється у вигляді коричневих плям або виразок з темно-бурим обідком і брудно-сірим нальотом. Н листках плями округлі (діаметром 3-6 мм), спочатку коричневі, потім біло-сірі з яскраво вираженою бурою облямівкою. Плями рівномірно розташовуються на поверхні листя, а з нижнього боку утворюється темно-сірий наліт. На стеблах плями витягнуті, фіолетово червоні із сіруватим центром і коричневим обідком, але звичайно без нальоту. На зелених бобах плями такі ж, як і на листках, але перед збиранням сої вони темнішають і забарвлюються в сірувато-чорний колір. На насінні церкоспороз виявляється у вигляді неправильно-округлих, опуклих, коричнево-сірих плям з різко вираженим бурим обідком, або з розпливчастими межами. Наліт на бобах і насінні не спостерігається.

Збудник хвороби - недосконалий гриб Cercospora sojina Hara з порядку Hyphomycetales. Його грибниця розташовується в міжклітинниках уражених тканин, а на поверхні утворюються у вигляді пучків буровато-оливкові нерозгалужені конідієносці з безбарвними конідіями. За допомогою конідій гриб поширюється під час вегетації рослин, викликаючи нові ураження. Інкубаційний період триває 8-12 днів. Джерелом інфекції є зараження насіння, поживні залишки рослин, де гриб зберігається у формі міцелію. Використання для посіву зараженого насіння різко знижує продуктивність рослин. У порівнянні зі здоровим насінням уражене містить менше олії (на 2-7%) і протеїну (на 4-7%).

Септоріоз
Septoria glycinea T. Hemmi

Хвороба проявляється спочатку на нижніх, а потім і на верхніх листках у вигляді дрібних, численних, кутастих, опуклих плям розміром 2-4 мм. Спочатку вони іржавого кольору, пізніше майже чорні, часто зливаються і тоді займають значну частину листової пластинки. У місцях плям під епідермісом листа формуються дрібні чорні пікніки. Уражені листки жовтіють і опадають. Максимальний розвиток хвороби спостерігається у період цвітіння. Передчасне опадання листя (за 3-5 тижнів до дозрівання сої) серйозно позначається на величині рожаю.

Збудник - гриб Septoria glycinea T. Hemmi з порядку Sphaeropsidales. Грибниця патогенну поширюється по міжклітинниках. Зимує гриб на опалому листі у формі пікнід з пікноспорами.

Секрети сої: коли сіяти, як підживлювати та чим правильно захищати?

Україна вирощує сою не так довго, як пшеницю чи соняшник. Тож в технологіях вирощування є певні “темні” плями, які варто закривати.

Рекомендуємо

(Не)постійне користування: як правильно успадкувати землю засновників фермерських господарств

Віктор Вишньов: Якщо ми хочемо отримати максимальний результат, то ринок землі треба відкривати повністю

Аби отримати гарний врожай сої – треба розумітись на тонкощах вирощування цієї культури. Щоб продати зерно по найвищих цінах – потрібно орієнтуватись на ринку. Аби отримати додатковий прибуток – необхідно налагоджувати переробку, або шукати свою нішу. Саме для цього Agravery.com разом із компанією BASF продовжує освітній спецпроект "Актуальне про сою", в якому розповідаємо все про цю культуру, починаючи зі світового та українського ринків збуту, найменших нюансів у вирощуванні і закінчуючи найнеймовірнішими продуктами переробки та сферами використання сої.

Посів починається не з сівалки, а з обробітку ґрунту. Це золоте правило для вирощування усіх культур за традиційною системою землеробства. А сої це стосується у першу чергу, оскільки від того як буде підготовлене поле, залежить вірогідність якісного збору врожаю.

Для того, щоб зрізати нижні стручки, жатку також потрібно опустити дуже низько. Якщо поверхня поля буде не вирівняна, то жатку буде пошкоджено поверхнею ґрунту. Так, можна підняти жатку вище і зберегти її цілісність, але тоді частина бобів залишиться не зібраною. «При обробітку ґрунту головна задача – вирівняти поле без зайвих витрат» - стверджує начальник управління рослинництва агропромхолдингу «Астарта-Київ» Вадим Скрипник. Із цим погоджується агроном ФГ «Сокіл» Василь Драбатюк: «Навіть Flex-жатки не можуть якісно зібрати сою на невирівняному полі»

Зазвичай під сою оранку не застосовують, проте у разі утворення великих колій операція стає обов’язковою. «Після цукрових буряків, пшениці чи соняшнику ми обробляємо ґрунт глибокорозпушувачами. Весною використовуємо важкі культиватори, якими вирівнюємо поверхню ґрунту. Якщо ж попередником була кукурудза і на полі знаходиться велика кількість пожнивних решток та присутні колії від машин, що вивозили врожай, тоді ми використовуємо оранку, після якої випускаємо на поле культиватор. Після культивації робимо закриття вологи і посів», - каже Вадим Скрипник. Із необхідністю обробітку ґрунту при утворенні колії погоджується аргентинський сільгоспвиробник Карлос Альберто Сесар: «В Аргентині майже усі культури вирощуються за технологією No-Till і обробіток ґрунту ми не використовуємо, проте бувають винятки, коли на полі утворилась велика кількість колій. Тоді технологією дозволяється проведення обробітку для вирівнювання ґрунту».

Краще рано чи пізно?

Більшість експертів сходиться на думці, що сіяти варто, коли ґрунт прогріється до 8°C на глибині заробки насіння і буде достатньо вологим. Проте не завжди аграрії встигають вкластись у ці терміни, оскільки вони тривають близько п’яти днів. Тому доводиться обирати між ризиком отримати гіршу схожість через прохолодну погоду – та нестачею вологи для оптимального розвитку рослин. На думку кандидата біологічних наук та незалежного консультанта з агрономії Олександра Гончарова, краще посіяти у більш пізні строки, оскільки тоді вірогідність отримати гарний врожай дещо вища: «При ранньому посіві хтось захворів і помер, не досягнувши світла, когось з’їли на цьому шляху. А ті, хто таки проріс, опиняються у не зовсім гарній компанії бур’янів, які зазвичай обганяють сою в рості». Проте, на його думку, соя, на відміну від кукурудзи, дає непогані врожаї при запізненні з посівом. Якщо сіяти сою в кінці травня, то аграрії все ще мають шанси отримати врожай. Особливо, якщо, як в цьому році, ще і достатньо вологи.

За словами Вадима Скрипника, аби не збирати сою одночасно із кукурудзою та соняшником і не мати проблем з елеваторами, доцільно проводити ранній посів. «Ми сіємо сою досить авантюрно і ніхто не розуміє, нащо ми так робимо. Цього року в нас посів був на початку квітня. Це не є традиційним підходом, але сіяти потрібно раніше, збільшивши норму висіву на 10%. Ті люди, які залишили посів сої на травень, досі ще нічого не посіяли через погодні умови. А в мене соя вже на деяких полях знаходиться у фазі 3-4 трійчастого листка», - запевняє начальник управління рослинництва агропромхолдингу «Астарта-Київ». Проте цей підхід варто застосовувати лише на великих площах, де не можна оперативно провести посівну.

Існує декілька варіантів посіву сої: вузькорядний та широкорядний. На думку Василя Драбанюка обидва методи мають свої переваги та недоліки. «При широкорядному посіві в нас залишається простір для розвитку бур’янів і це не зовсім добре. Натомість ми можемо провести міжрядний обробіток ґрунту, що дає можливість покращити забезпечення рослин киснем. Також це дає нам можливість використовувати широкорядні сівалки та економити 20% насіння», - говорить він. Ще одна перевага - рослина не конкурує за поживні речовини і має місце для високого гілкування. Але при нормальних умовах соя, посіяна вузькорядним способом без внесення добрив, дає не гірший результат.

Азот: вносити чи не вносити?

фото: caseih.com

Існує думка, що соя не потребує азотних добрив, оскільки завдяки симбіозу з азотфіксуючими бактеріями сама здатна забезпечити себе цим елементом живлення. Проте експерти радять вносити невелику кількість азотних добрив для нормального початку розвитку цієї культури до моменту, поки на корінні не утворяться бульбочкові бактерії, які почнуть виробляти азот. Враховуючи падіння цін на цю культуру на світовому ринку, цілком вірогідно, що аграрії можуть відмовитись від внесення азотних добрив, а також від листкового підживлення та внесення регуляторів росту. «Наразі сільгоспвиробники США у зв’язку з торговою війною з Китаєм і обвалом цін на сою максимально скорочують усі витрати на цю культуру. Тому усе, що не приносить відчутного прибутку або має мінімальну рентабельність – не застосовується», - запевняє Олександр Гончаров.

На думку Василя Драбатюка, повністю відмовлятись від обробок мікроелементами не варто: «Необхідно використовувати лише ті препарати, які необхідні рослині, а для цього потрібно робити аналіз забезпечення рослини мікроелементами. Оскільки якщо дефіцит мікроелементів став видимим – то врожай, на жаль, втрачено».

В агропромхолдингу «Астарта-Київ» майже відмовились від використання азотних добрив та не застосовують мікродобрива. Використовуються тільки стартові добрива «Super Start» в нормі 30 кг/га, що вносяться разом із насінням. На думку Вадима Скрипника, внесені у рядок добрива забезпечують швидкий розвиток кореневої системи, яка в період перших двох-трьох тижнів вегетації стає досить потужною, аби максимально використати наявну в ґрунті вологу. Із розвитком кореневої системи утворюються бульбочкові бактерії, які беруть на себе функцію забезпечення рослин азотом. «При вузькорядному посіві в нас немає пристосувань для прикореневого внесення добрив, тому ми вносимо з осені 150-170 літрів КАСу, а перед посівом сої не вносимо нічого. Раніше ми вносили 100 кг карбаміду із заробкою у ґрунт. Листкового підживлення ми також не проводимо», - стверджує експерт.

Але для того, аби азотне живлення забезпечувалось у достатній кількості, необхідно проводити обробку насіння сої інокулянтами, наприклад, сухим препаратом ХіСтік Соя чи рідким інокулянтом ХайКот Супер + ХайКот Супер Extender. «Сухі препарати додаються одразу до бункера сівалки, але існує декілька застережень щодо користування ними. Потрібно особливо уважно слідкувати, аби на препарат не потрапляло сонячне проміння, інакше частина бактерій може загинути. Треба ретельно стежити і за умовами зберігання інокулянтів, оскільки з часом вони втрачають свою життєздатність», - стверджує Василь Драбанюк.

На думку Вадима Скрипника, рідкі препарати для інокуляції показують кращу ефективність: «Наразі ми робимо обробку рідкими інокулянтами на власному насіннєвому заводі. Раніше мішали сухі інокулянти прямо в сівалці. Але ефективність такої обробки значно нижче».

Прибираємо конкурентів

Першим елементом захисту є обробка поля ґрунтовими гербіцидами. До їх вибору потрібно підходити особливо уважно, оскільки ці препарати мають певні особливості. Вони потребують вологи в ґрунті для того, аби надійно спрацювати. Але у разі рясних дощів їх може промити на глибину залягання насінини, що може завдати шкоди проростаючій сої, або взагалі – вимиє препарат в нижні горизонти ґрунту, нівелюючи їх дію. «При ранньому посіві використовувати ґрунтові гербіциди, які легко промиваються, не варто. Наприклад, метрибузин через рясні опади може зашкодити проросткам сої. Те саме може статись при використанні хлорацетамідів, наприклад ацетохлору, метолахлору та пропізахлору», - стверджує Олександр Гончаров.

Тим не менш, обійтись без внесення цих препаратів доволі складно. Оскільки, за словами заступника директора Інституту захисту рослин НААН з наукової роботи Сергія Ретьмана, без ґрунтових гербіцидів вирощувати сою тяжко. Ця культура на ранніх етапах розвивається повільно, на відміну від бур’янів. Винятком може слугувати лише серйозна підготовка ґрунту, яка мінімізує кількість небажаної рослинності. «Я раджу використовувати препарати на основі кломазону, метрибузину, S-метолахлору та інші ґрунтові гербіциди, що зареєстровані в переліку, вони доволі ефективні. Усі вони мають свої нюанси: щось гірше контролює злаки, щось, навпаки, краще, якісь із них мають високу імовірність промивання. Усе це варто враховувати при виборі препарату», - говорить експерт.

Проте в агрохолдингу «Астарта-Київ» не бояться ризикувати із використанням ґрунтових гербіцидів під час раннього посіву і цілком задоволені результатом. «Ми використовуємо ґрунтові гербіциди на основі ацетохлору та прометрину. Якщо йдуть інтенсивні дощі, такі як цього року, існує ризик промивання ацетохлору і виникнення фітотоксичності. Проте, я можу сказати, що ґрунтові гербіциди дуже гарно спрацювали, хоч і є невеликі втрати сої, але в цілому результатом ми задоволені», - стверджує Вадим Скрипник.

Олександр Гончаров радить використовувати при ранньому посіві препарати з групи імідазолінонів. «Препарати дають непоганий ефект при внесенні у баковій суміші з іншими препаратами. Наприклад, ми працюємо тербутилазіном чи прометрином, що контролюють однорічні і деякі багаторічні дводольні бур’яни. А група імідазолінонів додатково контролює злакові бур’яни. Тоді як для пізнього посіву підійдуть будь-які ґрунтові гербіциди, якщо у ґрунті є волога», - пояснює Гончаров.

З часом їх дія завершується, і аграрію варто подумати про подальший захист, особливо від важко контрольованих бур’янів на кшталт лободи білої. Науковець з Інституту захисту рослин Сергій Ретьман радить використовувати проти цього бур’яну препарати на основі бентазону, кломазону чи тифенсульфурон-метилу: «Доволі ефективною є бакова суміш бентазону та тифенсульфурон-метилу. Ці препарати можна вносити починаючи з першого трійчатого листа. Проте варто також враховувати, що лобода найбільш чутлива до гербіцидів у фазі сім’ядоль. Ефективним проти лободи є використання препарату Корум разом із прилипачем Метолат».

Також на неспівпадінні фаз розвитку сої та лободи наголошує Олександр Гончаров. За його словами, якщо чекати настання першого трійчатого листа, то можна пропустити оптимальну для обробки фазу. «Якщо ми будемо чекати цієї фази, то в нас нічого не вийде, оскільки лобода на цей момент буде «під охороною і в бронежилеті», тобто сформує щільний восковий наліт. Тому із цим бур’яном потрібно боротись тоді, коли він ще маленький. Відповідно слід орієнтуватись не на фазу сої, а на фазу бур’яну. Соя якось впорається із гербіцидним навантаженням, а от бур’ян треба знищувати до фази двох листків», - наголошує фахівець.

Інструкція з лікування

Одним із головних чинників збереження врожаю є захист від хвороб. Наразі, за даними Сергія Ретьмана, сої загрожують аскохітоз, переноспороз, альтернаріоз, склеротиніоз, бактеріоз, а також фомопсис, який було вперше виявлено в Україні протягом останніх 20 років. «Найнебезпечнішою хворобою для сої є бактеріоз, оскільки він майже нічим не контролюється», - стверджує Василь Драбанюк. Крім того, на бактеріоз мають незначний вплив лише препарати на основі міді, проте їх дія недостатня, зауважує Сергій Ретьман.

На думку Вадима Скрипника, до початку цвітіння соя має бути надійно захищена, аби не втратити врожай: «Для фунгіцидного захисту сої ми зазвичай використовуємо препарати на основі пропіконазолу в поєднанні з ципроконазолом, або фунгіциди на основі азоксістробіну з додаванням ципроконазолу, чи карбендазиму. У разі великого поширення хвороб ми будемо вносити препарат Абакус. Зазвичай, якщо є можливість вийти в поле і є чітке розуміння, чим потрібно працювати, ми вносимо фунгіциди у фазу 4-5 трійчатого листка, аби культура до цвітіння була здорова».

Посіви сої пошкоджуються шкідниками від моменту посіву до самого збирання. Наразі, за даними Сергія Ретьмана, активувалась чортополохівка. Її гусениці активно поїдають сою. «Проблема у тому, що відродження личинок чортополохівки відбувається неодночасно. Тому, знищивши частину гусеней, ви не зможете проконтролювати тих комах, які знаходяться в яйці і захищені оболонкою», - стверджує науковець. Для покращення контролю цього шкідника можна було б використовувати препарати на основі хлорпірифосу, які мають фумігантну та пролонговану дію. Але експерт не радить цього робити, якщо поблизу знаходяться ентомофільні культури або насадження акації, оскільки це може зашкодити бджолам.

Проти лускокрилих, що пошкоджують рослини на різних фазах (наприклад, підгризаючих совок чи вогнівок), неефективно використовувати неонікотиноїди. А препарати, що блокують синтез хітину на сої без зрошення, зазвичай не використовуються через їх високу вартість. «Тому залишається працювати препаратами на основі фосфорорганіки чи інсектицидами із групи піретроїдів. Доводиться обирати серед препаратів на основі диметоату, наприклад, Бі-58 Новий, або серед інсектицидів на основі хлорпіріфосу з циперметрином. Також до цих препаратів можна додати інсектицид на основі лямбда-цигалотрину», - стверджує Олександр Гончаров. На думку експерта, використання комбінації фосфорорганічних препаратів та інсектицидів на основі піретроїдів має кращий ефект за рахунок синергізму. Оскільки фосфорорганічні інсектициди підвищують чутливість комах до піретроїдів.

Ще одним небезпечним шкідником, за словами Сергія Ретьмана, є паросткова муха. Вона відкладає яйце в паросток, який потім пошкоджує личинка. Це призводить до загибелі паростка. Втрати врожаю можуть сягати від 20 до 50%. Проблема ще в тому, що личинку всередині рослини дуже важко контролювати, а муху агроном може просто не помітити через її малі розміри. Єдиним виходом є протруювання насіння інсектицидними препаратами.

Проте агрономи не завжди використовують інсектициди для захисту сої. В агропромхолдингу «Астарта-Київ» зазвичай не проводять обприскування проти комах або обходяться крайовими обробками препаратами на основі хлорпірифосу з додаванням циперметріну.

Справжнім лихом для сої стають кліщі. Ці малопомітні шкідники призводять до того, що соя починає жовтіти та втрачає частину врожаю. За словами Сергія Ретьмана, втрати можуть коливатись від 15 до 30 або навіть 40% при високому рівні заселення. Ці шкідники активізуються при високій температурі. «Якщо на дворі +30 °C і сухо, то бери лупу і дивись, чи нічого червоного не бігає по листочку. Якщо там вже є поодинокі особини кліща, то це свідчить про необхідність вносити акарициди», - стверджує Олександр Гончаров. Але проблема захисту від кліщів полягає у тому, що досі не існує препаратів, які б ефективно знищували як дорослих особин, так і яйця кліщів. Тому агрономи вимушені комбінувати ці препарати.

Ще одним дієвим засобом контролю цих шкідників є колоїдна сірка. Однак, за даними Олександра Гончарова, норма внесення сірки досить висока - 12 кг/га. Тому експерт радить звернути увагу на вапняково-сірчаний відвар, рецепт якого можна легко знайти в інтернеті: «Цей продукт зареєстрований в США, виступає у якості акарициду, фунгіциду та сірчаного добрива. Проте в Україні він не зареєстрований».

Загалом технологія вирощування сої не є простою, але агрономи в Україні навчились із нею справлятись та отримувати достойний врожай. І хоча тут є багато підводних каменів, таких як строки посіву та використання ґрунтових гербіцидів, проте досвід аграріїв щороку зростає. Водночас технології вирощування покращуються, що призводить до збільшення врожайності цієї культури. Вже у наступному матеріалі ми розповімо про те, як одному з агрономів вдається отримувати високі врожаї сої в Україні.

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .