Сингуляр (4 мг, Мерк Шарп та Доум Лімітед)

допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, заліза (III) оксид червоний (Е172), натрію кроскармеллозу, ароматизатор вишневий, аспартам, магнію стеарат.

Опис

Таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, рожевого кольору, з видавленим написом «SINGULAIR» на одній стороні та «MSD 711» – на іншій

Фармакотерапевтична група

Препарати на лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів. Інші препарати на лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів для системного використання. Лейкотрієнові рецептори антагоністи. Монтелукаст.

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Всмоктування. Монтелукаст швидко абсорбується після перорального застосування. У дорослих при прийомі натще таблеток, покритих плівковою оболонкою, в дозі 10 мг, середня максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягалася через 3 години (Tmax) після прийому препарату. Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливав на біодоступність при пероральному застосуванні та на Cmax. Безпека та ефективність були підтверджені у клінічних дослідженнях при застосуванні таблеток, покритих плівковою оболонкою, 10 мг, незалежно від їди.

Для жувальних таблеток, по 5 мг, Cmax досягалася через 2 години після прийому натще у дорослих. Середня біодоступність при пероральному застосуванні становила 73% і знижувалася до 63% при вживанні зі стандартною їжею.

Після прийому жувальної таблетки 4 мг пацієнтами від 2 до 5 років натще Cmax досягається через 2 години після введення.Середні Cmax на 66% вищі, а середній Cmin нижчий, ніж у дорослих, які одержують 10 мг таблетки.

Розподіл. Монтелукаст більш ніж на 99% зв'язується із білками плазми крові. Обсяг розподілу монтелукасту у рівноважному стані становить у середньому 8-11 літрів. Дослідження із застосуванням радіоактивно-міченого монтелукасту вказують на мінімальний розподіл при проникненні через гематоенцефалічний бар'єр. Крім того, концентрації радіоактивно-міченої речовини через 24 години після прийому дози були мінімальними у всіх інших тканинах.

Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. При застосуванні терапевтичних доз, концентрації метаболітів монтелукасту в плазмі крові знаходяться нижче за межу виявлення при рівноважному стані у дорослих та дітей. Метаболізм монтелукасту відбувається головним чином за допомогою системи цитохрому P450 2C8. Невеликий вплив мають CYP 3A4 і 2C9, хоча при призначенні ітраконазолу, який є інгібітором CYP 3A, фармакокінетика монтелукасту у здорових добровольців, які отримували монтелукаст 10 мг 1 раз на добу, не змінювалася. Клінічні дослідження мікросом печінки людини in vitro показали, що терапевтичні концентрації монтелукасту в плазмі крові не пригнічують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 або 2D6. Роль метаболітів у терапевтичному ефекті монтелукасту є мінімальною.

Виведення. Плазмовий кліренс монтелукасту у здорових дорослих, у середньому становить 45 мл/хвилину. Після перорального застосування радіоактивно-міченого монтелукасту 86% радіоактивності виводиться протягом 5 днів з калом і менше 0.2% - із сечею, що вказує на те, що монтелукаст та його метаболіти виводяться практично повністю з жовчю.

Особливості фармакокінетики у різних груп пацієнтів. Немає потреби у корекції дози у пацієнтів похилого віку або при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Дослідження за участю пацієнтів із порушеннями функції нирок не проводились. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться з жовчю, не передбачається, що буде необхідною корекція дози монтелукасту у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Немає даних щодо фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою формою порушення функції печінки (>9 за шкалою Чайлд-П'ю).

При застосуванні високих доз монтелукасту (у 20 і 60 разів, що перевищують рекомендовану дозу для дорослих), спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігався при застосуванні препарату у рекомендованій дозі 10 мг 1 раз на добу.

Фармакодинаміка

Цистеїнові лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є ейкозаноїдами запалення, які виділяються з різних клітин, включаючи огрядні клітини та еозинофіли. Ефект цих проастматичних медіаторів здійснюється через цистеїнові лейкотрієнові рецептори (CysLT), присутні в дихальних шляхах людини та проявляється бронхоспазмом, виділенням слизу, підвищенням проникності судин та міграцією еозинофілів.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю та хімічною спорідненістю конкурентно пов'язує CysLT1-рецептори. Клінічні дослідження встановили, що монтелукаст пригнічує бронхоспазм, спричинений вдиханням LTD4, навіть при призначенні в дозі 5 мг та спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального прийому. Монтелукаст також має адитивну дію на ефект β-агоністів.Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст порівняно з плацебо знижує кількість еозинофілів у периферичній крові у дорослих та у дітей. Лікування монтелукастом значно знижує кількість еозинофілів у дихальних шляхах (підтверджено аналізом мокротиння). У дорослих та у дітей віком від 2 до 14 років при порівнянні з плацебо терапія монтелукастом зменшує кількість еозинофілів у периферичній крові, покращуючи контроль над клінічним перебігом бронхіальної астми.

Показання до застосування

• доповнення до базової терапії бронхіальної астми для пацієнтів 2-5 років з персистуючою астмою легкого та середнього ступеня тяжкості при недостатньому клінічному ефекті від лікування інгаляційними кортикостероїдами та β-агоністами короткої дії на вимогу
• альтернативний спосіб лікування астми для пацієнтів 2-5 років замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня (без серйозних нападів бронхіальної астми, що вимагають прийому пероральних кортикостероїдів, а також при непереносимості інгаляційних корти)
• для профілактики нападів бронхоспазму, пов'язаних із фізичними навантаженнями для пацієнтів з 2 років

Спосіб застосування та дози

Дітям необхідно приймати ліки лише під контролем дорослих. Для дітей, які не можуть розжовувати таблетки, є форма випуску препарату в гранулах.

Доза для дітей віком від 2 до 5 років становить 1 жувальна таблетка 4 мг 1 раз на добу, ввечері. Сингуляр слід приймати за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Корекція дози не потрібна в цій віковій групі.Жувальні таблетки 4 мг не рекомендується призначати дітям віком до 2 років.

Загальні поради. Терапевтична дія Сингуляра із зміною показників перебігу бронхіальної астми розвивається протягом 1 дня. Пацієнтам слід повідомити, що їм слід приймати Сингуляр, навіть якщо досягнуто контролю астми, а також у періоди погіршення перебігу астми.

Немає потреби у корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Немає даних щодо пацієнтів із тяжкою формою порушення функції печінки. Дозування для хлопчиків та дівчаток однакове.

Сингуляр як альтернативний метод лікування замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня тяжкості. Сингуляр не рекомендований як монотерапія для пацієнтів з персистуючою астмою помірного ступеня тяжкості. Застосування монтелукасту як альтернативу низькодозовим інгаляційним кортикостероїдам у дітей з персистуючою астмою легкого ступеня тяжкості слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких останнім часом не було серйозних нападів астми, які вимагають застосування пероральних кортикостероїдів, і які не здатні використовувати інгаляцію. Персистуюча астма легкого ступеня тяжкості визначена як виникнення симптомів астми частіше, ніж 1 раз на тиждень, але рідше ніж 1 раз на день, виникнення нічних симптомів частіше ніж 2 рази на місяць, але рідше ніж 1 раз на тиждень, нормальна функція легень у періодах між епізодами.Якщо до контрольного відвідування достатнього контролю астми не досягнуто (зазвичай протягом 1 місяця), слід визначити необхідність додаткової або іншої протизапальної терапії, ґрунтуючись на послідовній системі лікування астми. Слід періодично оцінювати стан пацієнтів щодо контролю астми.

Сингуляр для профілактики астми фізичного навантаження у пацієнтів віком від 2 до 5 років. У пацієнтів віком від 2 до 5 років бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням, може бути основним проявом персистуючої астми, яка потребує інгаляційних кортикостероїдів. Через 2-4 тижні лікування монтелукастом необхідно оцінити стан пацієнта. Якщо задовільного результату не досягнуто, необхідно розглянути додаткову терапію чи зміну терапії.

Лікування. Сингуляром залежно від інших методів лікування астми

Якщо Сингуляр застосовують як додаткову терапію під час лікування інгаляційними кортикостероїдами, Сингуляром не слід різко замінювати інгаляційні кортикостероїди.

Для дорослих пацієнтів віком від 15 років і старше призначається Сингуляр у формі таблеток 10 мг. Для дітей від 6 до 14 років призначається Сингуляр у формі жувальних таблеток 5 мг. Для дітей з 6 місяців до 5 років призначається Сингуляр у формі гранул для внутрішнього прийому 4 мг.

Побічні дії

Побічні дії розподілені за групами з наступною частотою їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,

Результати постмаркетингових досліджень

- інфекції верхніх дихальних шляхів *

- діарея**, нудота**, блювання**

- підвищення рівня трансаміназ (АЛТ та АСТ)

- реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію

- патологічні сни, включаючи кошмарні сновидіння, безсоння, сомнамбулізм, збудження, ажитація, включаючи агресію та ворожість, депресія, психомоторна гіперреактивність, включаючи дратівливість, неспокійність, тремор***

- запаморочення, сонливість, парестезія/гіпестезія, судоми

- сухість у роті, диспепсія

- синці, кропив'янка, свербіж

- артралгія, міалгія, включаючи м'язові спазми

- схильність до кровоточивості

- Порушення концентрації уваги, розлади пам'яті

– еозинофільні інфільтрати у печінці

- галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні наміри та поведінка (включаючи спроби суїциду)

– гепатит, включаючи холестатичний, гепатоцелюлярний та ураження печінки змішаного генезу

- мультиформна еритема, вузлова еритема

*Це побічні явища зустрічалося з однаковою частотою «дуже часто» як у пацієнтів, які приймали монтелукаст, так і в групі пацієнтів, які приймали плацебо, у клінічних дослідженнях.

**Це побічні явища зустрічалося з однаковою частотою «часто» як у пацієнтів, які приймали монтелукаст, так і в групі пацієнтів, які приймали плацебо, у клінічних дослідженнях.

***Зустрічалося з частотою «рідко»

Протипоказання

• гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин
• вагітність та період лактації

Лікарські взаємодії

Монтелукаст можна застосовувати з іншими препаратами, які зазвичай використовуються для профілактики та тривалого лікування астми.У дослідженнях взаємодій з іншими препаратами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала клінічно суттєвого впливу на фармакокінетику наступних лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин.

Площа під кривою концентрації в плазмі (AUC) монтелукасту знижувалася приблизно на 40% у пацієнтів, які одночасно застосовували фенобарбітал. Оскільки монтелукаст метаболізується за допомогою CYP 3A4, 2C8 та 2C9 слід з обережністю призначати монтелукаст, особливо дітям, одночасно з індукторами CYP 3A4, 2C8 та 2C9 такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин.

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є сильним інгібітором CYP 2C8. Однак дані клінічних досліджень взаємодій з препаратами, в яких вивчалося застосування монтелукасту та росиглітазону (маркерний субстрат, представник препаратів, що метаболізуються переважно за допомогою CYP 2C8), продемонстрували, що монтелукаст не інгібує CYP 2C8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст буде виражено впливати на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою CYP 2C8 (наприклад, паклітаксел, росиглітазон та репаглінід).

In vitro дослідження показали, що монтелукаст є субстратом для CYP 2C8 та меншою мірою для 2C9 та 3A4. Дані досліджень щодо вивчення лікарських взаємодій за участю монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітора як CYP 2C8, так і 2C9) показали, що гемфіброзил підвищує системний вплив монтелукасту у 4.4 рази.При одночасному застосуванні монтелукасту з гемфіброзилом або іншими інгібіторами CYP 2C8 коригування дози не потрібне, хоча можливе збільшення кількості побічних реакцій. Клінічно важливих лікарських взаємодій з іншими відомими інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, триметопримом) не передбачається. Крім того, одночасне застосування монтелукасту тільки з ітраконазолом, який є сильним інгібітором CYP3A4, не призводить до суттєвого підвищення системної дії монтелукасту.

Особливі вказівки

Пацієнти та їхні батьки/опікуни повинні знати, що монтелукаст для перорального застосування ніколи не використовують для лікування гострих нападів астми, а також, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід використовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Монтелукаст не повинен різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди.

Немає даних, які б підтверджували, що доза пероральних кортикостероїдів може бути знижена при одночасному застосуванні з монтелукастом.

У пацієнтів, які отримують лікування антиастматичними препаратами, включаючи Сингуляр, може виникати системна еозинофілія, іноді з клінічними проявами васкуліту, характерного для синдрому Черджа-Стросса (стан, при якому часто проводиться лікування системними кортикостероїдами).

Іноді ці випадки були пов'язані зі скасуванням або зниженням дози пероральних кортикостероїдів.Зв'язок між лікуванням антагоністами рецепторів лейкотрієну та виникненням синдрому Черджа-Стросса не можна виключити або підтвердити. Тим не менш, у разі появи таких симптомів, як еозинофілія, васкулярний висип, погіршення легеневих симптомів, кардіологічні ускладнення та/або нейропатія, необхідне додаткове обстеження та перегляд тактики лікування.

У пацієнтів з аспіринчутливою астмою лікування монтелукастом не впливає на необхідність застосування аспірину чи інших нестероїдних протизапальних препаратів.

Нервово-психічні розлади. Порушення з боку психіки відзначалися у дорослих, підлітків та дітей, які приймали Сингуляр. Порушення з боку психіки включають такі побічні ефекти, як: збудження, агресивна поведінка, ворожість, тривожність, депресію, дезорієнтацію, порушення концентрації уваги, патологічні сни, галюцинацію, безсоння, дратівливість, порушення пам'яті, неспокій, сомнамбулізм, суїцид суїцид) та тремор. Дані з постмаркетингових звітів можна порівняти з клінічними даними, отриманими під час медикаментозної терапії. Пацієнтам та медичним працівникам слід знати про можливість виникнення подібних явищ. Пацієнтам рекомендується повідомити свого лікаря при виникненні даних побічних ефектів. Слід оцінити співвідношення користь ризику для продовження терапії з Сингуляром при виникненні даних побічних явищ.

Сингуляр містить аспартам, що є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам з фенілкетонурією необхідно враховувати, що кожна жувальна таблетка по 4 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0.674 мг.

Вагітність та період лактації

Вагітність: Наявні відомості не вказують на причинно-наслідковий взаємозв'язок між застосуванням Сингуляра та виникненням мальформацій (таких, як дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося в ході всесвітнього постмаркетингового досвіду застосування. Невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко у жінок.

Особливості впливу лікарського препарату на здатність керувати транспортним засобом чи потенційно небезпечними механізмами

Прямого впливу на здатність керувати автотранспортом або механізмами, що рухаються, не встановлено. Проте в окремих випадках в окремих пацієнтів можуть виникати запаморочення або сонливість.

Передозування

Найчастіше передозування побічних реакцій не виникало. Симптоми: абдомінальний біль, сонливість, спрага, головний біль, блювання та психомоторна гіперактивність.

Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія. Невідомо, чи виводиться монтелукаст при перитонеальному діалізі або при гемодіалізі.

Форма випуску та упаковка

По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку із плівки ПВХ/фольги алюмінієвої/мікроорієнтованого поліаміду (ОПА).

По 1 контурній упаковці разом з інструкцією з медичного застосування державною та російською мовами поміщають у картонну пачку.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С, у захищеному від вологи та світла місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін зберігання

Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Умови відпустки з аптек

Виробник

Мерк Шарп і Доум Лімітед, Крамлінгтон, Великобританія

Власник реєстраційного посвідчення

Шерінг-Плау Сентрал Іст АГ, Люцерн, Швейцарія

Пакувальник

Мерк Шарп та Доум Б.В., Нідерланди

Адреса організації, яка приймає на території Республіки Казахстан претензії споживачів щодо якості продукції (товару): Представництво компанії «Шерінг-Плау Сентрал Іст АГ» у Казахстані,

м. Алмати, пр. Достик, 38, бізнес-центр "Кен Дала", 5 поверх

Тел. +7 (727) 330-42-66, +7 (727) 259-80-84

ел. пошта: [email protected], pharmacovigilance.ukraine&[email protected]

Прикріплені файли

Сингуляр (10 мг)

плівкова оболонка: гідроксипропілцелюлоза, метилгідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е171), барвники заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172), карнаубський віск.

Опис

Квадратні таблетки із закругленими краями, покриті плівковою оболонкою бежевого кольору, з гравіюванням «SINGULAIR» на одній стороні таблетки та «MSD 117» на іншій стороні

Фармакотерапевтична група

Препарати на лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів. Інші препарати на лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів для системного використання. Лейкотрієнові рецептори антагоністи. Монтелукаст

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Всмоктування. Монтелукаст швидко абсорбується після перорального застосування. У дорослих при прийомі натще таблеток, покритих плівковою оболонкою, в дозі 10 мг, середня максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягалася через 3 години (Tmax) після прийому препарату. Середня біодоступність при пероральному застосуванні становить 64%. Прийом звичайної їжі не впливав на біодоступність при пероральному застосуванні та на Cmax. Безпека та ефективність були підтверджені у клінічних дослідженнях при застосуванні таблеток, покритих плівковою оболонкою, 10 мг, незалежно від їди.

Для жувальних таблеток по 5 мг Cmax досягалася через 2 години після прийому натщесерце у дорослих.

Розподіл. Монтелукаст більш ніж на 99% зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу монтелукасту в рівноважному стані становить, в середньому, 8-11 літрів. -міченої речовини через 24 години після прийому дози були мінімальними у всіх інших тканинах.

Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. При застосуванні терапевтичних доз, концентрації метаболітів монтелукасту в плазмі крові знаходяться нижче межі виявлення при рівноважному стані у дорослих і дітей. призначенні ітраконазолу, який є інгібітором CYP 3A4, фармакокінетика монтелукасту у здорових добровольців, які отримували монтелукаст 10 мг 1 раз на добу, не змінювалася. in vitro показали, що терапевтичні концентрації монтелукасту в плазмі крові не пригнічують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 або 2D6. Роль метаболітів у терапевтичному ефекті монтелукасту є мінімальною.

Виведення. Плазмовий кліренс монтелукасту у здорових дорослих в середньому становить 45 мл/хвилину.Після перорального застосування радіоактивно-міченого монтелукасту 86% радіоактивності виводиться протягом 5 днів з калом і менше 0.2% - із сечею, що вказує на те, що монтелукаст та його метаболіти виводяться практично повністю з жовчю.

Особливості фармакокінетики у різних груп пацієнтів. Немає потреби у корекції дози у пацієнтів похилого віку або при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Дослідження за участю пацієнтів із порушеннями функції нирок не проводились. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться з жовчю, не передбачається, що буде необхідною корекція дози монтелукасту у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Немає даних щодо фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою формою порушення функції печінки (>9 за шкалою Чайлд-П'ю).

При застосуванні високих доз монтелукасту (у 20 і 60 разів, що перевищують рекомендовану дозу для дорослих), спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не спостерігався при застосуванні препарату у рекомендованій дозі 10 мг 1 раз на добу.

Фармакодинаміка

Цистеїнові лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є ейкозаноїдами запалення, які виділяються з різних клітин, включаючи огрядні клітини та еозинофіли. Ці важливі проастматичні медіатори зв'язуються з цистеїновими лейкотрієновими рецепторами (CysLT). CysLT тип-1 (CysLT1) рецептори знаходяться в дихальних шляхах (включаючи гладком'язові клітини та макрофаги дихальних шляхів) та на інших прозапальних клітинах (включаючи еозинофіли та деякі мієлоїдні стовбурові клітини). CysLTs взаємопов'язані з патофізіологією астми та алергічного риніту.При астмі ефекти лейкотрієнів включають бронхоспазм, секрецію мокротиння, проникність судин та мобілізацію еозинофілів. При алергічному риніті CysLTs під впливом алергену вивільняються зі слизової оболонки носа як на ранніх, так і на пізніх фазах реакцій із симптомами алергічного риніту. Інтраназальна проба з CysLTs показала підвищення опірності дихальних шляхів носа та симптоми закладеності носа.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю та хімічною спорідненістю конкурентно пов'язує CysLT1-рецептори. Клінічні дослідження встановили, що монтелукаст пригнічує бронхоспазм, викликаний вдиханням LTD4, навіть при призначенні в дозі 5 мг, і викликає бронходилатацію протягом 2 годин після прийому внутрішньо. Монтелукаст також має адитивну дію на ефект β-агоністів. Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Лікування монтелукастом значно знижує кількість еозинофілів у дихальних шляхах (підтверджено аналізом мокротиння) та в периферичній крові, покращуючи контроль над клінічним перебігом бронхіальної астми.

Показання до застосування

-доповнення до базової терапії бронхіальної астми для пацієнтів з 15 років з персистуючою астмою легкого та середнього ступеня тяжкості при недостатній ефективності інгаляційних кортикостероїдів та β-агоністів короткої дії на вимогу

-лікування аспіринчутливих пацієнтів з бронхіальною астмою та попередження бронхоспазму, викликаного фізичним навантаженням

Спосіб застосування та дози

Для пацієнтів з астмою або з астмою та супутнім сезонним алергічним ринітом у віці 15 років та старше доза становить 10 мг на добу (1 таблетка), увечері.

Загальні поради. Терапевтична дія Сингуляру зі зміною показників перебігу бронхіальної астми розвивається протягом 1 дня. Пацієнтам слід повідомити, що слід продовжувати прийом Сингуляра, навіть якщо досягнуто контролю астми, а також у періоди погіршення перебігу астми. Сингуляр не слід приймати одночасно з іншими препаратами, що містять таку ж діючу речовину – монтелукаст.

Немає потреби у корекції дози для пацієнтів з порушенням функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Немає даних щодо пацієнтів із тяжкою формою порушення функції печінки. Дозування для хлопчиків та дівчаток однакове.

Лікування Сингуляром Залежно від інших методів лікування астми. При застосуванні Сингуляру як додаткової терапії до інгаляційних кортикостероїдів не слід різко знижувати дозу або скасовувати інгаляційні кортикостероїди.

Інгаляційні кортикостероїди. Лікування Сингуляром можна застосовувати як додаткову терапію у пацієнтів, у яких застосування інгаляційних кортикостероїдів та, за необхідності, β-агоністів короткої дії, не забезпечує достатнього клінічного контролю астми. Сингуляр не повинен замінювати інгаляційні кортикостероїди.

Для дітей віком від 6 до 14 років випускаються жувальні пігулки по 5 мг.

Побічні дії

Побічні дії розподілені за групами з наступною частотою їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,

-інфекції верхніх дихальних шляхів *

-діарея**, нудота**, блювання**

-підвищення рівня трансаміназ (АЛТ та АСТ)

-реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію

-патологічні сни, включаючи кошмарні сновидіння, безсоння, сомнамбулізм, збудження, ажитація, включаючи агресію та ворожість, депресія, психомоторна гіперреактивність, включаючи дратівливість, неспокій, тремор***

-запаморочення, сонливість, парестезія/гіпестезія, судоми

-сухість у роті, диспепсія

- синці, кропив'янка, свербіж

-артралгія, міалгія, включаючи м'язові спазми

-схильність до кровоточивості

-Порушення концентрації уваги, розлади пам'яті

-еозинофільні інфільтрати в печінці

-галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні наміри та поведінка (включаючи спроби суїциду)

-гепатит, включаючи холестатичний, гепатоцелюлярний та ураження печінки змішаного генезу

-мультиформна еритема, вузлова еритема

* Дані побічні явища зустрічалися «дуже часто» як у пацієнтів, які приймали монтелукаст, так і в групі пацієнтів, які приймали плацебо, у клінічних дослідженнях.

** Ці побічні явища зустрічалися «часто» як у пацієнтів, які приймали монтелукаст, так і в групі пацієнтів, які приймали плацебо, у клінічних дослідженнях.

*** Зустрічалося із частотою «рідко».

Протипоказання

• гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин
• вагітність та лактація
• спадкова непереносимість галактози, дефіцит ферменту лактази Лаппа, мальабсорбція глюкози-галактози

Лікарські взаємодії

Монтелукаст можна застосовувати з іншими препаратами, які зазвичай використовуються для профілактики та тривалого лікування астми.У дослідженнях взаємодій з іншими препаратами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала клінічно суттєвого впливу на фармакокінетику наступних лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин.

Площа під кривою концентрації в плазмі (AUC) монтелукасту знижувалася приблизно на 40% у пацієнтів, які одночасно застосовували фенобарбітал. Оскільки монтелукаст метаболізується за допомогою CYP 3A4, 2C8 та 2C9, слід з обережністю призначати монтелукаст, особливо дітям, одночасно з індукторами CYP 3A4, 2C8 та 2C9, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин.

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є сильним інгібітором CYP 2C8. Однак дані клінічних досліджень взаємодій з препаратами, в яких вивчалося застосування монтелукасту та росиглітазону (маркерний субстрат, представник препаратів, що метаболізуються переважно за допомогою CYP 2C8), продемонстрували, що монтелукаст не інгібує CYP 2C8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст буде виражено впливати на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад, паклітаксел, росиглітазон та репаглінід).

Лабораторні дослідження показали, що монтелукаст є субстратом для CYP 2C8 і меншою мірою для 2C9 і 3A4. Дані досліджень з вивчення лікарських взаємодій за участю монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітора як CYP 2C8, так і 2C9) показали, що гемфіброзіл підвищує системну сенсибілізацію монтелукасту у 4.4 рази.Коригування дози для монтелукасту не потрібне при одночасному його застосуванні з гемфіброзилом або іншими потенційними інгібіторами CYP 2C8, але лікарям слід мати на увазі можливість збільшення побічних реакцій. Клінічно важливих лікарських взаємодій з іншими відомими інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, триметопримом) не передбачається. Крім того, одночасне застосування монтелукасту тільки з ітраконазолом, який є сильним інгібітором CYP3A4, не призводить до суттєвого підвищення системної сенсибілізації монтелукасту.

Особливі вказівки

Пацієнти повинні знати, що монтелукаст для перорального застосування ніколи не використовують для лікування гострих нападів астми, а також, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат екстреної допомоги. При гострому нападі слід використовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.

Монтелукаст не повинен різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди.

Немає даних, які б підтверджували, що доза пероральних кортикостероїдів може бути знижена при одночасному застосуванні монтелукасту.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують лікування антиастматичними препаратами, включаючи Сингуляр, може виникати системна еозинофілія, іноді з клінічними проявами васкуліту, характерного для синдрому Черджа-Стросса (стан, при якому часто проводиться лікування системними кортикостероїдами).Іноді ці випадки пов'язані зі скасуванням або зниженням дози пероральних кортикостероїдів. Тим не менш, у разі появи таких симптомів, як еозинофілія, васкулярний висип, погіршення легеневих симптомів, кардіологічні ускладнення та/або нейропатія, необхідне додаткове обстеження та перегляд тактики лікування.

У пацієнтів з аспіринчутливою астмою лікування монтелукастом не впливає на необхідність застосування аспірину чи інших нестероїдних протизапальних препаратів.

Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат.

Нервово-психічні розлади. Порушення з боку психіки відзначалися у дорослих, підлітків та дітей, які приймали Сингуляр. Порушення з боку психіки включають такі побічні ефекти, як: збудження, агресивна поведінка, ворожість, тривожність, депресію, дезорієнтацію, порушення концентрації уваги, патологічні сни, галюцинацію, безсоння, дратівливість, порушення пам'яті, неспокій, сомнамбулізм, суїцид суїцид) та тремор. Дані з постмаркетингових звітів можна порівняти з клінічними даними, отриманими під час медикаментозної терапії. Пацієнтам та медичним працівникам слід знати про можливість виникнення подібних явищ. Пацієнтам рекомендується повідомити свого лікаря при виникненні даних побічних ефектів. Слід оцінити співвідношення користь ризику для продовження терапії з Сингуляром при виникненні даних побічних явищ.

Вагітність та період лактації

Вагітність: обмежена інформація з наявної бази даних щодо вагітностей не вказує на причинно-наслідковий взаємозв'язок між застосуванням Сингуляра та виникненням мальформацій (таких як дефекти кінцівок), про які рідко повідомлялося в ході всесвітнього постмаркетингового досвіду застосування.

Період лактації: невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко.

Особливості впливу лікарського препарату на здатність керувати транспортним засобом чи потенційно небезпечними механізмами

Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність пацієнта керувати автотранспортом чи механізмами. Однак у поодиноких випадках повідомлялося про сонливість або запаморочення, у зв'язку з чим слід бути обережними при керуванні автотранспортом або потенційно небезпечними механізмами.

Передозування

Найчастіше передозування побічних реакцій не виникало. Симптоми: абдомінальний біль, сонливість, спрага, головний біль, блювання та психомоторна гіперактивність.

Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія. Невідомо, чи виводиться монтелукаст при перитонеальному діалізі або при гемодіалізі.

Форма випуску та упаковка

По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги.

По 1 або 2 контурних упаковках разом з інструкцією із застосування державною та російською мовами поміщають у картонну пачку.

Умови зберігання

Зберігати температурі не вище 25 °С, у захищеному від вологи та світла місці.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін зберігання

Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Умови відпустки з аптек

Виробник

Мерк Шарп і Доум Лімітед, Великобританія

Пакувальник

Мерк Шарп та Доум Б.В., Нідерланди

Власник реєстраційного посвідчення

Шерінг-Плау Сентрал Іст АГ, Швейцарія

Адреса організації, яка приймає на території Республіки Казахстан претензії споживачів щодо якості продукції (товару): Представництво компанії «Шерінг-Плау Сентрал Іст АГ» у Казахстані,

м. Алмати, ін. Достик, 38, бізнес-центр "Кен Дала", 5 поверх

Тел. +7 (727) 330-42-66, +7 (727) 259-80-84

ел. пошта: [email protected], pharmacovigilance.ukraine&[email protected]

Прикріплені файли

Сингуляр чи Монтелар?

За статистичними оцінками, до 15% людей у ​​світі хворіють на бронхіальну астму. Антилейкотрієнові препарати, до яких належать герої порівняння, входять до списку базисних засобів, рекомендованих для лікування цього захворювання. Давайте розберемося, що це за ліки, які їх властивості та відмінності.

Сингуляр і Монтелар – у чому різниця?

Є протипоказання, застосовуйте проконсультувавшись із лікарем

Сингуляр - це оригінальний препарат, розроблений фірмою Merck Sharp & Dohme (Нідерланди), що відноситься до фармакологічної групи антагоністів лейкотрієнових рецепторів (інструкція). Він містить активну речовину монтелукаст натрію. Медичне призначення препарату однозначне: лікування бронхіальної астми, що особливо супроводжується алергічним ринітом.

Препарат виробляється у вигляді жувальних таблеток:

Аналог Сінгуляра — Монтелар відноситься до тієї ж фармгрупи, що випускається фірмою Sandoz (Словенія) з тією ж речовиною, що діє, у складі і в тих же дозуваннях (інструкція).

Як діє монтелукаст?

Астма - дуже складне та багатофакторне захворювання. Насамперед, воно має алергічну природу.Впливаючи на слизову оболонку дихальних шляхів і легкі, найдрібніші частки, що вдихаються, можуть викликати реакцію імунної системи. При подальшому запаленні дихальних шляхів відбувається взаємодія багатьох типів клітин, кожен із яких продукує різні прозапальні речовини.

Про складність патогенезу астми говорить те, що в ньому беруть участь еозинофіли, огрядні клітини, нейтрофіли, макрофаги, Т-лімфоцити, дендритні клітини, епітеліальні клітини дихальних шляхів. Скільки потрібно лікарських засобів, щоб підібрати їх до кожного з учасників процесу? Універсального блокатора для всіх цих клітин немає, тому лікування астми є комплексним.

Одними із медіаторів запалення є лейкотрієни. При зв'язуванні з рецепторами клітини вони викликають скорочення гладкої мускулатури бронхів і набряк слизової дихальних шляхів. Монтелукаст має високу спорідненість з лейкотрієновими рецепторами, тому зв'язується з ними так само добре, як і самі лейкотрієни, але патогенної дії не викликає. В результаті лейкотрієни вже не можуть зв'язатися з клітинами (всі рецептори зайняті), тому бронхоконстрикції та набряку не виникає.

Клінічна ефективність монтелукасту

У світовому медичному співтоваристві було проведено близько 50 клінічних досліджень терапевтичної ефективності препаратів на основі монтелукасту. Більшість досліджень підтверджують лікувальну результативність монтелукасту та його безпеку при тривалому використанні. Наприклад, багатонаціональне дослідження у 93 медичних центрах продемонструвало, що препарат покращує показники контролю астми, не завдаючи значних побічних ефектів при цьому.

Особлива перевага препарату полягає в тому, що його можна застосовувати у дітей віком з 2 років. Однак є й обмеження, які слід враховувати при його призначенні:

• ефективність препарату доведена при легкому ступені захворювання,
• Існує більш високий ризик загострення астми у дітей, які перебувають на монотерапії монтелукастом, ніж у тих, хто додатково отримує інгаляційні кортикостероїди.

У астматиків буває бронхоспазм, спричинений фізичними вправами. Це явище отримало назву «астма фізичного зусилля». Виявилось, що препарати з монтелукастом покращують контроль над нападами саме у цьому випадку. Про це свідчить клінічне дослідження, проведене 1998 року, у якому брали участь діти віком від 6 до 12 років. На тлі прийому монтелукасту об'ємні показники дихання у дітей з бронхіальною астмою в момент тренування не погіршувалися, особливо якщо препарат приймався не більше, ніж за 12 годин до фізнавантаження.

Порівняння оригінального препарату та дженерика (аналогу за основною речовиною)

Вважається, що препарати-дженерики трохи відстають від ефективності дії від своїх попередників, оригінальних засобів. Виникає законне питання: що ж краще приймати для лікування?

У 2014 році в Німеччині провели оцінку біоеквівалентності препаратів, під час якої з'ясувалося:

• час досягнення максимальної концентрації монтелукасту в крові є однаковим для дженерика та оригіналу,
• максимальна концентрація монтелукасту в крові відрізняється на 10% (менше після прийому Монтелару),
• період виведення речовини з організму на 13% більше у Монтелара, ніж у оригінального препарату,
• частота побічних явищ від прийому препаратів однакова не перевищує 15%.

Ці відмінності цілком укладаються в дозволені для дженериків межі та демонструють високу фармакологічну схожість препаратів. На основі цього з високою ймовірністю можна говорити про те, що і клінічна ефективність їх буде однакова.

Різниця у вартості аналогів

Очевидно, що протиастматичні засоби вимагають тривалого прийому, тому питання ціни має безпосереднє значення. Таблетки приймають 1 раз на день, причому потрібно підбирати правильне «вікове» дозування:

Сингуляр розфасований в упаковки по 14 таблеток, тоді на місяць потрібно щонайменше 2 упаковки. Ціна кожної знаходиться в межах від 1000 до 1250 руб. Разом місяць лікування обійдеться 2000-2500 руб.

Монтелар розфасований по 14 та 28 таблеток. На тривалий курс зручніше брати більшу упаковку. Вартість упаковки (28 табл.) близько 900 руб., Тож місяць прийому Монтелара обійдеться вам в 2,5 рази дешевше, ніж Сінгуляра.

Ще за темою: