Світові запаси та ресурси

Доведені запаси нафти у світі станом на початок 2020 року становили 234 млрд тонн. У країнах ОПЕК зосереджено 70% цих запасів. Про це йдеться в огляді "Нафтогазова промисловість світу", підготовленому експертами "Всеросійського науково-дослідного інституту геології зарубіжних країн".

Росія займає провідне становище у світі за всіма основними показниками нафтогазової промисловості. За запасами нафти, згідно з даними «ВНДІЗарубіжгеології», до початку 2020 року наша країна опинилася на шостому місці у світі, а за запасами газу — на першому.

Доведені запаси нафти

Доведені запаси нафти у світі, разом із газоконденсатними рідинами на початок 2020 року, за даними експертів «ВНДІЗарубіжгеології», оцінювалися у 234,1 млрд тонн. Порівняно з попереднім роком вони зросли на 0,6 млрд. тонн. У країнах ОПЕК, яких припадало на частку 70,5% світових запасів, вони знизилися на 0,6 млрд т за рахунок Іраку, Еквадору і Нігерії.

Найбільший приріст запасів (+871,59 млн т) стався у Північноамериканському регіоні, головним чином рахунок збільшення частки запасів сланцевої нафти США. У Канаді запаси зросли на 233 млн. т, а в Мексиці знизилися
(-263,0 млн т). Загалом на Північну Америку припало 13,7% світових запасів нафти.

У Південній та Центральній Америці запаси зросли в Аргентині (+51 млн т) та Бразилії (+27,2 млн т), але значно знизилися в Еквадорі (–169,7 млн ​​т), а також у Перу (–12,4 млн т). У решті країн вони практично не змінилися. На цей регіон на початок 2020 року припадало 19,1% світових запасів. До запасів Південної та Центральної Америки не увійшли дані щодо Гаяни, де починаючи з 2015 року відкрито понад 10 нафтових родовищ.

У Європейському регіоні, частку якого на початку 2020 року припадало 0,8% світових запасів, значних змін порівняно з минулим роком не відбулося. Тут лідерство зберігає Норвегія із запасами 1082,6 млн. тонн.

У країнах СНД приріст доведених запасів нафти становив 135,5 млн. тонн. Його забезпечила Росія. Частка цього регіону у світових запасах у 2019 році становила 8,5%.

У більшості країн Африки запаси не зазнали змін щодо попереднього року. Проте відбулося скорочення в Нігерії (-64,9 млн т), Єгипті (-35 млн т), Анголі (-30,2 млн т), в Республіці Конго (-7,8 млн тонн). На Африканський континент на початок 2020 року припадало 7% світових запасів нафти.

На Близькому та Середньому Сході запаси нафти суттєво знизилися в Іраку (–297,5 млн т). У решті країн вони практично не змінилися. На цей регіон припадає майже половина доведених запасів нафти у світі (48,3%).

Останнім часом значно збільшилися запаси у Саудівській Аравії. Це було зумовлено тим, що у 2017 році в офіційні дані країна включила запаси вуглеводневих рідин, які одержують із природного газу, що дозволило збільшити доведені запаси більш ніж на 4,5 млрд тонн.

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні доведені запаси нафти на початок 2020 року порівняно з попереднім роком зменшилися на 217,8 млн. тонн. Це зниження обумовлено скороченням запасів в Австралії (-179,9 млн т) та Індонезії (-92,7 млн ​​т). Частка країн АТР у запасах світу становила 2,6%.

Таким чином, перше місце у розподілі доведених запасів нафти по регіонах світу станом на початок 2020 року зайняв Близький і Середній Схід (113 млрд т, або 48,3% світових запасів).Наступні місця належать Південній та Центральній Америці (44,7 млрд т, або 19,1%), Північній Америці (32,1 млрд т, або 13,7%), країнам
СНД (19,8 млрд т, або 8,5%), Африці (16,5 млрд т, або 7%), АТР (6,1 млрд т, або 2,6%) та Європі (1,9 млрд т , або 0,8%).

Серед окремих країн за запасами лідирує Венесуела та Саудівська Аравія. На їхню частку припадає 35% загальносвітових.

Доведені запаси газу

Світові доведені запаси газу на початок 2020 року, за даними експертів «ВНДІЗарубіжгеології», становили 209 трлн кубометрів. Порівняно з попереднім роком вони збільшились на 3,4 трлн. куб. м, чи 1,7%.

Серед регіонів перше місце за запасами газу належить Близькому та Середньому Сходу. На його частку припало 38,7% світових запасів. Серед країн цього регіону запаси, порівняно з попереднім роком, збільшилися в Саудівській Аравії на 354 млрд куб. м та в Ізраїлі — на 51,2 млрд кубометрів.

Друге місце займають країни СНД із часткою у світових запасах 32,4%. Серед них значно зросли запаси в Туркменістані та Азербайджані, головним чином за рахунок дорозвідки вже виявлених морських родовищ Галкиниш та Шах-Деніз.

На третьому місці знаходяться країни Африканського регіону, частка якого у світових запасах становила 8,8%. Порівняно з попереднім роком зростання запасів незначне (+39 млрд куб. м).

На четвертому місці знаходиться Північна Америка (7,9% загальносвітових). У цьому регіоні відбулося різке збільшення запасів у США на 807 млрд. куб. м, зумовлене головним чином розвідкою сланцевих плів. У Канаді та Мексиці продовжилося зниження.

Далі знаходиться Азіатсько-Тихоокеанський регіон з часткою 7,2%.В АТР значне зниження запасів відмічено в Індонезії та Пакистані. Зростання відбулося в Китаї, що пов'язано з розвідкою покладів, що глибоко залягають, у Сичуанському басейні.

Шосте місце із часткою у світових запасах 3,6% займає Південна та Центральна Америка, де вони знизилися на 55 млрд куб. м, головним чином, за рахунок Перу. Невелике зростання запасів відбулося у Тринідаді та Тобаго.

У Європейському регіоні, де частка у світових запасах газу становить 1,5%, відбулося зниження на 596 млрд. куб. м, викликане скороченням у Нідерландах та Норвегії. В інших країнах зміни у запасах були незначними.

Серед окремих країн за запасами природного газу лідирують Росія, Іран та Катар. На їхню частку припадає майже 51,7% світових запасів.

Нафтогазові ресурси

В еволюції оцінок світових нафтогазових ресурсів спостерігається чітка тенденція до їхнього збільшення. Це пов'язано головним чином із залученням до оцінки нових природних об'єктів - осадових басейнів або їх частин (Левантійський басейн, басейни Північно-Західної та Східної Африки, підсолевих формацій басейнів південно-східної Бразилії).

В останні 30 років оцінки світових вуглеводневих ресурсів на систематичній основі проводилися Американською геологічною службою та «ВНДІЗарубіжгеологією». Основні відмінності між ними пов'язані із заниженою оцінкою американськими фахівцями нафтогазового потенціалу Росії та деяких глибоководних зон Світового океану.

Світові ресурси нафти

Початкові видобуті ресурси нафти на початок 2020 року, згідно з оцінкою експертів «ВНДІЗарубіжгеології», без урахування сланцевих ПВ, бітумінозних пісковиків, ультраважких нафт, становлять 569,7 млрд тонн. З них 7%, або 40,5 млрд т, посідає глибоководні зони осадових басейнів. Розвіданість ресурсів складає 6,5%.

Серед географічних регіонів перше місце за ресурсами нафти посідає Близький та Середній Схід – 35% світових запасів. Найбільші ресурси в регіоні мають три країни — Саудівська Аравія, Іран та Ірак, на які припадає 70%. Розвіданість початкових ресурсів у регіоні становить 85%.

Друге місце належить країнам СНД. Ресурси нафти цих країн становлять 147,2 млрд. т, або 25,8% світових. У тому числі переважна частина ресурсів (87,9%) посідає Росію. Розвіданість ресурсів середня – 34,3%. Найбільш розвідані вони у Туркменістані та Узбекистані.

У Північноамериканському регіоні початкові ресурси нафти оцінені в 69 млрд. т, що становить 12,1% від світових. Основна їхня частина припадає на США, де вони перевищують 50 млрд. тонн. Ресурси всіх країн регіону характеризуються високою розвіданістю, що перевищує 70%.

Четверту позицію в регіональному рейтингу займає Африка, ресурси якої становлять 47 млрд. т, або 8,5% від світових. Найкращі показники Нігерії та Лівії, розвіданість запасів у них перевищує 80%. Загалом у регіоні розвіданість становить 75%.

Далі йде Азіатсько-Тихоокеанський регіон із початковими нафтовими ресурсами 43,9 млрд т (7,7% світових). Тут із великим відривом від інших лідирує Китай (24,6 млрд т). Розвіданість регіону загалом середня (34,2%), найвища – в Індії, Малайзії та Індонезії.

На шостому місці знаходиться Південна та Центральна Америка.Ресурси нафти цього регіону становлять 42,8 млрд. т (7,5% від світових). Серед країн найресомісткіші — Венесуела та Бразилія. Найбільш розвідані ресурси перебувають у Колумбії, Аргентині та Венесуелі, найменше — у Гайані та Суринамі.

Європейський регіон займає останнє місце за ресурсами нафти. Вони оцінюються у 16,2 млрд т (2,8% від світових). Найбільш розвідані вони у Данії, Великій Британії та Норвегії. Загалом розвіданість початкових нафтових ресурсів Європи становить 71,9%.

Серед країн з нафтового потенціалу (поточні запаси та нерозвідані, тобто прогнозні ресурси) виділяються 3 групи. Перша з них включає Росію та Саудівську Аравію з нафтовим потенціалом понад 48 млрд. тонн. Друга група об'єднує три країни - Ірак, Іран та ОАЕ. Їхній потенціал в інтервалі 20–27 млрд тонн. До третьої групи включені країни з нафтовим потенціалом від 5,2 млрд т до 17,2 млрд т — Китай, США, Венесуела, Лівія та Нігерія.

Світові газові ресурси

Початкові ресурси традиційного природного газу, за оцінкою експертів «ВНДІЗарубіжгеології», на початок 2020 року склали 683,9 трлн кубометрів. Із них 48 трлн куб. м (7%) посідає глибоководдя.

Перше місце з початкових ресурсів газу належить країнам СНД. На частку припадає 49% світових ресурсів (з них на глибоководді 1,2%). Серед країн цього регіону найбільші ресурси мають Росія (291 трлн куб. м) і Туркменістан (26,2 трлн куб. м).

Друге місце займають країни Близького та Середнього Сходу з часткою у світових ресурсах 18% (на глибоководді – 3,3%). Серед них значні початкові ресурси мають Іран (42,1 трлн куб.м.), Катар (27,5 трлн куб. м) та Саудівська Аравія 19,8 трлн куб. м).

На третьому місці Північна Америка. Її частка у світових ресурсах газу становила 12%, з яких 13,1% припадає на глибоководдя. Серед країн цього регіону найбільші ресурси мають США (65,6 трлн куб. м).

На четвертому місці в загальносвітових ресурсах газу знаходиться Азіатсько-Тихоокеанський регіон (6,5% загальносвітових, з них 13,9% — глибоководдя). У цьому регіоні значні ресурси мають Китай (12,5 трлн куб. м), Індонезія (7,1 трлн куб. м) і Австралія (5,6 трлн куб. м).

Далі розташовується Африканський регіон із часткою 5,9% у загальносвітових ресурсах. З них значну частину (38,8%) приурочено до глибоководдя. У цьому регіоні найбільші ресурси мають Алжир (11,7 трлн куб. м) і Нігерія (7,9 трлн куб. м).

Шосте місце із часткою у світових ресурсах 4% (з них на глибоководді — 8,3%) займає Європа. Найбільші вони в Норвегії (6,2 трлн куб. м), Нідерландах (5,1 трлн куб. м) і Великобританії (4,1 трлн куб. м).

У регіоні Південна і Центральна Америка (частка у світових ресурсах газу становить 3,2%, з них 21,3% — на глибоководді) значні ресурси газу має Венесуела (10,7 трлн куб. м).

Перед Антарктиди припадає 1% світових початкових ресурсів газу (чи 6,9 трлн куб. м).

Серед окремих країн щодо газового потенціалу (поточні запаси та нерозвідані ресурси) виділяються дві групи. Перша включає 8 країн із газовим потенціалом понад 10 трлн кубометрів. На частку припадає 77% загальносвітового. У цій групі з великим відривом лідирує Росія. Далі йдуть Іран, США, Катар та Туркменія. Другу групу утворюють країни із газовим потенціалом від 5–10 трлн кубометрів. Їхня частка становить 8%.

Таким чином, на частку 14 країн з газовим потенціалом понад 5 трлн куб. м припадає на 85% світового газового потенціалу, або 457 трлн куб. м, зокрема 166 трлн куб. м поточних запасів та 290 трлн куб. м нерозвіданих ресурсів газу.

Родовища нафти та газу

Згідно з оцінкою експертів «ВНДІЗарубіжгеології», на початок 2020 року у світі відкрито майже 70 тис. родовищ нафти та газу. Сумарні початкові запаси цих родовищ становлять 361,4 млрд т нафти та 345,7 трлн куб. м природного газу.

Середні запаси одного родовища, виявленого за 160-річну історію пошуків, становлять 5,2 млн т нафти та 4,9 млрд куб. м газу при щорічному відкритті 437 скупчень вуглеводнів. За останні 10 років щорічно в середньому виявлялося 380 родовищ із запасами 2,4 млн т нафти та 4,1 млрд куб. м газу.

Насправді запаси родовищ варіюються у широкому діапазоні від кількох тис. т нафтового еквівалента до 15,5 млрд т нафти, до 28,3 трлн куб. м газу. Вони поширені вкрай нерівномірно по регіонах та країнах світу. Близько третини вихідних запасів нафти і газу зосереджено в гігантських родовищах.

Часткове або повне передрукування матеріалів можливе лише з письмового дозволу
ЦДУ ПЕК – філія ФДБУ «РЕА» Міненерго Росії
Усі права захищені та охороняються законом. © 2002-2024 ФДБУ «РЕА» Міненерго
(ЦДУ ПЕК – філія ФДБУ «РЕА» Міненерго Росії) +7 (495) 950-82-00

Нафтогазова галузь СНД та глобальний кліматичний порядок денний

У новому тисячолітті з кожним роком наростає напруження дискусії про зміну клімату.Цьому сприяє поширення природних катаклізмів - від штормів та злив до аномальної спеки, що призводить до пожеж.

У період із 2000 по 2019 р. Бюро ООН зареєструвало у всьому світі 7348 великих природних катастроф (майже вдвічі більше, ніж за 1980-1999 рр.). Тільки в 2017 році вперше за більш ніж 100 років силу ураганів набули десять тропічних штормів, що сформувалися в Атлантиці (включно з «Марією» в Пуерто-Ріко швидкістю 280 км/год), що часто пов'язують із зростанням концентрації СО2 в атмосфері. А масштабні лісові пожежі в Австралії за сезон 2019-2020 років. призвели до загибелі понад 3 млрд тварин.

У результаті 2020 року термін «енергоперехід» став вживатися як і часто, як всюдисуща «пандемія», що призвела до промислового спаду і скорочення викидів діоксиду вуглецю на 5,8% рік у рік. Але при цьому рекордна концентрація парникових газів, що спостерігається зараз, відповідає тій, що була на Землі 3-5 млн років тому (хоча тоді температура повітря була вищою на 2-3°C, а рівень моря - на 10-20 м), і перевищує показник доіндустріального періоду на 148%

Для того, щоб уповільнити процес глобального потепління і скоротити обсяги викидів парникових газів в атмосферу, багато країн зараз заявляють про намір досягти вуглецевої нейтральності до середини століття.

У сприйнятті споживачів енергоперехід зводиться до заміни джерел енергії з копалин на поновлювані, а нафтогазова галузь, чиї досягнення у наданні енергії суспільству та розвитку світової економіки швидко відійшли другого план, сприймається сьогодні як негативний герой цивілізації.Однак енергоперехід є зниженням вуглецевого сліду у наданні енергії глобальній економіці на підставі принципів відповідальності та стійкості.

Намір країн щодо досягнення вуглецевої нейтральності

До пандемії COVID-19 контури енергетичного переходу на низьковуглецеві джерела енергії в Європі та Північній Америці лише почали вимальовуватись і вважалося, що зниження споживання вуглеводневої сировини у цих регіонах буде компенсовано Азією.

Однак поповнення рядів країн, які планують досягти вуглецевої нейтральності до середини століття, за рахунок Китаю, Японії та Південної Кореї дещо сплутало стратегічні та економічні розрахунки.

Зростання уваги інвесторів та кредиторів до ESG-факторів

Пильний інтерес інвесторів та фінансових інститутів до кліматичних ризиків та нефінансових показників (включаючи екологічні) чинить додатковий тиск на нафтогазові компанії, які можуть зіткнутися зі складнощами залучення позикового капіталу.

Кліматичний удар по світовому ПЕК

Енергетичний ринок справді змінюється. Але заради справедливості варто відзначити, що навіть найрадикальніші сценарії декарбонізації не передбачають повної відмови від нафти і газу. Наприклад, багато країн, що розвиваються (Африка, значна частина АТР, Південна Америка) не зможуть собі дозволити повний перехід на досить дорогу для них «зелену» енергетику через необхідність імпорту технологій, і вуглеводні будуть для них безальтернативним джерелом енергії.

Але якщо у природного газу більш довгострокові перспективи, як більш екологічної сировини замість вугілля, то попит на нафту може бути схильний до тиску з боку транспортного сегмента, на який приходить 60% її споживання.

Еволюція нафтогазових «китів»

Ми проаналізували вектори розвитку найбільших світових нафтогазових корпорацій в умовах мінливої ​​моделі ринку.

Компанії знаходяться на різних стадіях розвитку та вироблення підходу до вирішення задачі. Крім продекларованих амбіцій, підходи залежать від багатьох інших факторів – технологічних, економічних, геополітичних та регуляторних.

Основні напрямки декарбонізації нафтогазової галузі на прикладі ключових гравців

Перспективи декарбонізації нафтогазового сектору СНД

Чи зможе нафтогазовий сектор країн СНД, бюджети яких формуються за рахунок нього більшою мірою (39% у Росії, 44% у Казахстані, близько 60% в Азербайджані в докоподібному 2019 р.), залишитися значною частиною світової енергосистеми в умовах моделі ринку, що змінюється? Що робити компаніям, щоб зберегти грошові потоки та інтерес інвесторів? Яким шляхом піти у процесі декарбонізації?

Відповідаючи на ці питання, ми дійшли того, що, безумовно, є безпрограшні кроки для адаптації до зовнішніх умов, до яких багато учасників сектору вже давно розпочали – підвищення операційної енергоефективності, утилізація попутного нафтового газу, скорочення викидів метану, висаджування лісів та когенерація.

Але щоб не прогавити момент, виробникам традиційної вуглеводневої сировини час робити і стратегічні ставки. При цьому важливо розуміти, що в умовах прискореного технологічного розвитку вже немає універсальних рішень.

На перший план виходить уміння управляти портфелем інвестицій і технологій, що передбачає ретельне відстеження та оперативну реакцію на бізнес-можливості, а також продаж активів, які перестали задовольняти вимогам, що висуваються. І ті компанії, які швидше за інших опанують такі навички, зможуть вирватися вперед.

При цьому ключовим інструментом у розвитку стануть технології та інноваційні розробки, які, якщо не прогавити момент, можуть значно вплинути на імідж і майбутні грошові потоки учасників нафтогазового сектору СНД.

Як показує досвід низки країн, при правильній постановці цілей можливе досягнення визначних результатів: наприклад, норвезькі компанії завдяки локалізації виробництва з початку розробки своїх родовищ у 1970-х роках стали лідерами на світовому ринку підводного та бурового обладнання, плавучих систем нафтовидобутку, зберігання та відвантаження, і навіть нафтогазового сервісу.

Однак, поки ми занурюємося в проблематику і робимо перші кроки, наші торгові партнери, а можливо вже й конкуренти, які поставили перед собою кліматичні цілі та модернізують законодавство з фокусом на підтримку трансформації, виявляються на крок попереду.

енергоперехід, що відбувається зараз, вперше в історії обумовлений не економічними причинами і вимагає участі регуляторів з метою підтримки трансформації, як це відбувається, наприклад, в ЄС.

У чому вимірюється нафта в снг

Казахстан та Азербайджан

Видобуток рідких продуктів у Казахстані виріс на 57 тис. барелів на добу порівняно з попереднім місяцем, склавши в середньому 2,0 млн. барелів на добу у грудні. Видобуток нафти зріс на 38 тис. барелів на добу, порівняно з попереднім місяцем, склавши в середньому 1,6 млн. барелів на добу.Видобуток ШФЛУ та конденсату збільшився на 19 тис. барелів на добу, порівняно з попереднім місяцем, до середнього рівня 0,4 млн. барелів на добу.

За оцінками, у 2023 році постачання рідких вуглеводнів збільшиться на 0,1 млн барелів на добу, в середньому на 1,9 млн барелів на добу, що всього на 7 трлн барелів на добу більше, ніж у попередньому прогнозі.

Перебої у видобутку нафти в Казахстані наприкінці листопада через шторми у районі російського порту Новоросійськ повністю відновилися у грудні.

Прогнозується, що у 2024 році постачання рідких рідин збільшаться приблизно на 20 тб/д до середнього рівня 1,9 мб/д, що переглянуто у бік зниження на 35 тб/д порівняно з попередньою оцінкою з урахуванням рівнів коригування країн DoC. Зростання очікується в основному за рахунок збільшення видобутку на Тенгізському нафтовому родовищі з огляду на розширення Проекту майбутнього розширення Тенгізшевройл (ПБР) та Проекту управління гирловим тиском у 2П24.

За прогнозами, у 2025 році постачання рідких вуглеводнів у Казахстані зростуть приблизно на 100 тб/д і становитимуть у середньому 2,0 мб/д. Прогнозується, що зростання відбуватиметься в основному за рахунок нафти ПБР (друга фаза) та кількох проектів з видобутку газового конденсату. Очікується також незначне збільшення видобутку нафти на родовищі Кашаган та видобутку газового конденсату на родовищі Карачаганак.

Графік 5–27: Щомісячний розвиток видобутку рідких рідин у Каспії у вибраних країнах

Видобуток рідких продуктів в Азербайджані в грудні впав на 14 трлн/добу м/м, склавши в середньому 0,6 мб/д, що на 94 трб/д м/р. Згідно з офіційними джерелами, видобуток сирої нафти склав у середньому 482 тб/д, а видобуток ШФЛУ - 122 тб/д.

За оцінками, постачання рідини в Азербайджані в 2023 році скоротяться приблизно на 60 барелів на добу і становитимуть у середньому 0,6 млн. барелів на добу. Це перегляд у бік зниження приблизно 15 т/д, обумовлений нижчою, ніж очікувалося, видобуванням на великих нафтових родовищах у грудні. За оцінками, більшість виснаження запасів старих родовищ, таких як нафтові родовища Азері-Чираг-Гюнешлі (АЧГ), компенсувала зростання видобутку на інших родовищах минулого року.

Прогнозується, що постачання рідини до Азербайджану 2024 року зросте приблизно на 20 тб/д до середнього рівня 0,7 мб/д. Прогнозується, що зростання буде частково забезпечене за рахунок газоконденсатних проектів "Шах Деніз", "Абшерон" та "Умід-Бабек". Видобуток на нафтових родовищах АЧГ в Азербайджані також має отримати імпульс цього року завдяки сьомій платформі АЧГ.

Прогнозується, що в 2025 році постачання рідких вуглеводнів в Азербайджані трохи збільшаться приблизно на 10 тб/д і становитимуть у середньому 0,7 мб/д. Очікується, що збільшення видобутку на кількох проектах, таких як АЧГ та Умід-Бабек, значною мірою компенсує зниження видобутку на інших зрілих родовищах.