Як розмножити тис ягідний?

Розмноження тиса ягідного в більшості випадків проводиться живцюванням, так як насіння проростає дуже довго. Якщо взяти черешки з гілок, спрямованих вгору, утворюються кущі з вертикальним ростом. У разі якщо черешки взяті з горизонтальних гілок, при укоріненні утворюються низькі, розлогі дерева.

Як виглядає тис ягідний?

Як виглядає і росте Тис ягідний Вічнозелений хвойний кущ, що досягає 1,5-2м заввишки та 1-1,5м в ширину. Крона тису ягідного, як правило, яйцевидна, щільна. Пагони ростуть вертикально, дуже щільно. Хвоя блискуча зверху, має колір від світло- до темно-зеленого.

Як росте тис ягідний?

Тис ягідний — вічнозелена деревоподібна або кущоподібна рослина, що сягає висоти до 25—30 м. Росте відносно повільно. Тривалість життя 700—3500 років. Кора червонувато-бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується тонкими пластинками).

Тис звичайний — Вікіпедія Тис ягідний — вічнозелена деревоподібна або кущоподібна рослина, що сягає висоти до 25—30 м. Росте відносно повільно. Тривалість життя 700—3500 років. Кора червонувато-бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується … See more

Тис ягідний (Тис європейський)

Західна Європа, Кавказ, частина Малої Азії і Північної Африки.

Всего цей рід об’єднує 8 видів.

Опис

Занесений до Червоної книги України та деяких інших країн; природоохоронний статус виду – вразливий; наукове значення – рідкісний реліктовий вид з диз'юнктивним ареалом.

Зазвичай це вічнозелене дерево другої величини або кущ, залежно від умов місцезростання. На Кавказі найстаріші екземпляри досягають 20–25 м при діаметрі стовбура до 1,5 м. Відомі випадки, коли ці рослини доживали до 4000 років. Дерево-рекордсмен мало 28 м і діаметр стовбура 4 м. Крона дуже густа, яйцеподібної форми, у старих дерев розлога широкопірамідальна, нерідко багатовершинна. Кора стовбура у дорослих екземплярів червонувато-сіра, товста, з численними тріщинами, відшаровується пластинками; у молодих дерев – гладка.

Квітка

Однодомна рослина. Квітки роздільностатеві; чоловічі квітки з 6–14 тичинками (кожна з яких має від 2 до 8 пиляків), зібрані в невеликі кулясті суцвіття (чи колосоподібні), на коротких ніжках розташовані в пазухах листків; жіночі квіти – дрібні, зеленуваті, вкриті лускоподібними листочками, сидять поодиноко на кінцях бокових вкорочених пагонів.

Квітка

Однодомна рослина. Квітки роздільностатеві; чоловічі квітки з 6–14 тичинками (кожна з яких має від 2 до 8 пиляків), зібрані в невеликі кулясті суцвіття (чи колосоподібні), на коротких ніжках розташовані в пазухах листків; жіночі квіти – дрібні, зеленуваті, вкриті лускоподібними листочками, сидять поодиноко на кінцях бокових вкорочених пагонів.

Плід

Плоди – ягодоподібні, червоні, м’ясисті, кулясті, зверху відкриті. Насінний горішок бурого кольору з дрібними цятками, розміщений в глибині бокалоподібної яскраво-червоної м‘ясистої оболонки (принасінника). Насіння утворюється щорічно, починаючи з 25–30-річного віку і до глибокої старості.

Тис ягідний (Тис європейський)

Хвоя

Хвоя зверху темно-зелена, блискуча, знизу світло-зелена, матова, без білих прожилок; плоска, ланцетоподібної форми або лінійна із завуженою основою, гостроконечна; довжиною до 30 мм, шириною 2,5 мм; іноді на коротких черешках (1–2 мм). Живуть хвоїнки 6–8 років.

Основні дані фенологічного розвитку:

В середній Європі цвіте у квітні-травні. Плоди дозрівають в рік цвітіння – в кінці серпня – вересні.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Тис зазвичай розмножують насінням і вегетативно (живцями і відводками).

Практично все – деревина, кора, пагони, хвоя і насіння тиса отруйні через високий вміст алкалоїдів, до того ж з роками рослина стає ще більш отруйною. Але, наприклад, олені і зайці поїдають тисовую кору і листки без шкоди для свого організму. Плоди не отруйні.

Здавна відомі сильні бактерицидні властивості цього дерева – його деревина здатна вбивати навіть мікроорганізми, що знаходяться в повітрі. Саме тому впродож століть з неї виготовляли окремі деталі каркасу меблів. Якщо в будинку хоча б стельові балки виконані з тиса, житло надійно захищене від будь хвороботворної інфекції, навіть під час масових епідемій. У Стародавньому Єгипті тисовую деревину використовували для виготовлення саркофагів, в деяких країнах нею платили данину феодалам. Гнучкість і пластичність цього матеріалу дозволяла використовувати його в якості основи для луків. Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин зі спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м‘якоті, смоляні ходи відсутні. Через надзвичайну цінність деревини, яку часто називали «вічною», відбулось надмірне вирубування рослин і звуження ареалу поширення виду.

Дуже довговічний вид, при сприятливих умовах доживає до 2000–4000 років, але росте дуже повільно, особливо у ранньому віці. Найбільш тіньовитривалий серед усіх хвойних деревних порід; доволі морозостійкий. Вимогливий до вологості повітря і ґрунту, але не росте на заболочених місцях; росте на добре дренованих, родючих, вапнякових ґрунтах, кислі ґрунти для нього не придатні. Димо- та пилостійкий.

Здавна використовується як паркова рослина. Особливий декоративний вигляд має в період плодоношення. Ці дерева чудово переносять стрижку, формування та санітарну обрізку, довго тримають надану форму, тому їх часто використовувалися для будівництва лабіринтів у французьких садах, у Версалі донині збереглися великі тисові решітки і баскети. Ще древні римляни широко використовували тис ягідний для створення цілих споруд та фігур фантастичних тварин і людей зі стриженої зелені. Від епохи Відродження і донині тис залишається найкращим матеріалом для топіарного мистецтва, особливо коли потрібно створити з зелених рослин химерні садові композиції, високі стіни, фігури і унікальні живі огорожі. Рекомендується для групових і одиночних посадок, і окрім досить високих колоноподібних форм, дуже поширеними в садовому дизайні тепер є низькорослі сланкі форми.

Тис ягідний: опис рослини. Реферат

Ботанічна назва: латинською мовою – Taxus boccata L.; російською – Тис ягодный; українською – тис ягідний (європейський).

Відділ голонасінні – Gymnospermae

Кора червонувато – бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (вішаровується тонкими пастинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин з х – ними спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м'якоті, смоляні ходи відсутні.

Листкорозміщення чергове, на бокових горизонтальних гілках переходить майже в супротивне, при цьому листя, завдяки черешкам розміщується переважно в 2 ряди.

Листя ланцевидне або лінійне з завуженою основою, інколи на коротких черешках (1-2 мм). Знаходиться у формі голок довжиною до 30 мм, шириною2, 5 мм, звепрху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матові, без білих прожилок, м'які, кінці загострені. Живуть 6-8 років, отруйні для коней і худоби.

Тис дводомне дерево. Мікроспороїд помітний вже восени, округлої форми, жовтуваті, розміщені в пазухах листків на останньому пагоні. Під час цвітіння висовується коротка ніжка, на якій містяться ігляки, кожен з яких має 5-8 мішечків, тріскаючих повздовжно, без повітряних мішків, одноклітинні.

Мегастробіли зібрані, мають вигляд дрібної шишки, з супротивно розміщеними парами мегастробілів. Переважно ці сукупності сильно редуковані і представлені поодинокими мегастробілами. Він складається з одного прямого насінного зачатку, пізніше насінина вільно оточена м'ясистою оболонкою (аррілусом) червоного кольору.

Насінний зачаток у тиса появляється піньої осені і зимує в стадії утворення мегаспор, але на кожен з них утворюються архегонії. У тиса в одному незценусі буває від 2-4 жіночих гаметодоїтів, що утворюються із мегаспор, але на кожен з них утв. архегонії. У тиса вони оточені шаром прилягаючих клітин гаметодоїта. В оболонці яйцеклітини Taxus boccata, яка прилягала до клітин оточуючого слою були відкриті плазмодесми, які пронизували шари багаточисельних пор.

Запліднення відбувається в кінці травня на початку червня. Від запилення до запліднення проходить біля 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів.

Насіння – бурий горішок, блискучий, твердий, довжиною 6-8 мм, з загостреним кінцем, розміщений в глибині яскраво-червоної м'ясистої оболонки (принасінника), схоже на ягоду, їстівне.

Висіяне насіння лежить в землі 1 рік, або і більше, поки не дозріє.

Тис ягідний – рослина вимоглива до вологості, ґрунту та повітря. Воно найбільш тіньове із усіх хвойних порід дерево. Насіння дає щорічно до глибокої старості, починаючи з 25 – 30 річного віку. Коренева система добре розвинута, пластична, володіє ендотрофною мікоризою, завдяки чому може пристосовуватись до різних умов. Молоді пагони, кора і листя містять алкалоїд токсин – C37H51NO10 і сильно подразнюючу олію.

Ареал поширення в світі

Ареал поширення тиса ягідного досить широкий. Він зустрічається в Польщі, Чехії, Словаччині, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, Північній Африці. Східна границя ареалу тису проходить по території європейської частини СРСР. Він рідко зустрічається вздовж узбережжя Балтійського моря під покривом широколисто-хвойних лісів і більш часто на схилах гір Прикарпаття, Карпат, Кавказу і Криму.

Північніше його ареал зміщується в Турцію, де охоплює побережжя Чорного моря, західну і південну – центральну частину території Турції, і заходить в Північний Іран біля Каспійського моря.

В Карпатській гірській системі найбільший осередок тиса (біля 160 тис. штук на площі 20 га), зберігається в буково-ялицевому пролісі в долині протоку Торміанець у Великих Татрах в Словаччині.

В Румунських Карпатах тис зустрічається дуже часто в межах висот 490 -1486 м над рівнем моря. В порівнянні із Словацькими Карпатами в Українських росте значно менше тиса.

В даний час поодинокі дерева тису ростуть в Болехівському, Вигодському, Надвірнянському, Солотвинському держлісгоспах, Івано-Франківській області, а також декількох місцях Чернівецької та Закарпатської областей. Досить цікава ділянка тиса збереглася в урочищах Велика і Мала уголька на Закарпатті (1500 штук на площі 10 га) і займає друге місце в Україні після заказника "Княждвірський" (15,1 тис. штук на площі 70 га).