Тип плоду моркви

Плоди: Плоди - двороздільні сім'янки (двосім'янки) завдовжки до 3 мм, овальної форми, що легко розпадаються на дві частини. Насінина моркви - половинка плоду довгасто-яйцеподібної форми, з 4-5 поздовжніми виразно виступаючими реберцями на спинці.

Який тип кореня у моркви?

Видозмiни кореня

Видозмiна	Характеристика	Представники
Коренеплід	Виконує запасаючу функцiю та формується внаслiдок потовщення головного кореня.	морква, буряк, петрушка
Бульбокоренi або кореневi бульби	Виконують запасаючу функцiю та формуються внаслiдок потовщення бiчних або додаткових коренiв.	Жоржина, батат, пшiнка весняна

Який тип суцвіття в моркви?

Суцвіття — 10—15-променевий складний зонтик, промені шорсткувато-опущені, розпущені під час цвітіння.

Який плід у моркви?

Плід — двосім'янка. Цвіте в червні — липні.

Какой тип плода у моркови Морковь — двулетнее травянистое растение семейства сельдерейные (Apiaceae). Культурная морковь — это двулетнее растение семейства зонтичные … See more

Морква звичайна городня

Мо́рква звича́йна горо́дня, також мо́рква посі́вна (Daucus carota subsp. sativus) [1] — дворічна трав'яниста рослина родини окружкових, підвид моркви зичайної, яку часто називають морквою дикою.

У перший рік життя утворюється розетка прикореневого листя та їстівний м'ясистий корінь (коренеплід), форма якого залежить від сорту. Коренеплід має червоно-помаранчевий колір для столових сортів і жовтий або білий — кормові сорти. Цвіте в липні, плоди дозрівають у серпні.

Зміст

Поживна цінність [ ред. | ред. код ]

Енергетична цінність моркви становить 41 ккал/100г.

Морква є важливим джерелом вуглеводів, біологічно активних речовин, мінеральних солей. У 100 г коренеплодів столової моркви міститься 11,4 мг ефірної олії, вітаміни: до 1,8 мг В1, до 14,7 мг РР, 1,4 — В2, 1,4 — В6, до 100 мг вітаміну С, біотину — 0,02-0,03 мг, фолієвої кислоти — 1,3 мг. Вона також містить ферменти, амінокислоти, органічні кислоти, що регулюють в організмі обмінні процеси і підвищують захисні функції організму. Морква містить 1,3% білків, 7% вуглеводів. У моркві містяться ефірні олії, які зумовлюють її своєрідний запах.

Згідно з даними Українського науково-дослідного інституту харчування та Міністерства охорони здоров'я України, річна норма споживання моркви становить 15,5 кг.

Культивування [ ред. | ред. код ]

Історичні відомості [ ред. | ред. код ]

Перша згадка про вживання в їжу коренеплоду моркви зустрічається в античних джерелах у I ст. н.е. Археологічні ж дослідження говорять про те, що вирощували моркву набагато раніше - майже за 2 тисячі років до нашої ери.

Сучасна морква була завезена в Європу в Х-ХІІІ століттях, а у нас вона з'явилася за часів Київської Русі. Спочатку вирощували жовті і білі коренеплоди, і тільки на початку XVIII століття з'явилися згадки про помаранчеву моркву.

Джерела [ ред. | ред. код ]

Мітрохіна Н. В. Урожайність та якість коренеплодів моркви залежно від обробітку насіння мікробними препаратами / Н. В. Мітрохіна, Г. І. Яровий // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Серія: Рослинництво, селекція і насінництво, плодоовочівництво. — 2012. — № 2. — С. 69-72.

Посилання [ ред. | ред. код ]

Морква посівна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 283. — ISBN 5-88500-055-7.
Морква // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1037-1038. — 1000 екз.
http://enc.com.ua/enciklopediya-likarskix-roslin/mache-mork/128034-morkvaposivna.html[Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
https://web.archive.org/web/20150403170715/http://factosvit.com.ua/морква-посівна-daucus-sativus/
http://shostka-flora.in.ua/publ/botanika/ovochivnictvo/morkva_cikava_informacija/3-1-0-173[Архівовано 9 лютого 2018 у Wayback Machine.]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Вікідані: Q11678009
Віківиди: Daucus carota subsp. sativus
APDB: 223393
EPPO: DAUCS
GBIF: 7350944
GRIN: 446682
iNaturalist: 123454
ITIS: 524846
NBN: NBNSYS0000014851
NCBI: 79200
NZOR: 7fd5f95e-2804-4218-a567-8e6e883f6465
PfaF: Daucus carota sativus
Plant List: kew-2757967
POWO: urn:lsid:ipni.org:names:77249925-1

Це незавершена стаття про окружкові.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

Морква (рід)

Морква — дворічна рослина (деколи одно- чи багаторічна), в перший рік росту утворює розетку із листя та коренеплід, на другий рік життя — кущ з насінням.

Зміст

Етимологія [ ред. | ред. код ]

Українське морква походить від прасл. *m ъ r̥ky (род. відм. *m ъ r̥kъve), яке вважають спорідненим з лит. burkunas, і можливо, з дав.-в.-нім. mor(a)ha, виводячи їх від пра-і.є. *mr̥k-/*br̥k- . Первісно слово морква відмінювалося за зразком іменників з основою на *-ū (аналогічно тыкы, смокы ), потім змінило тип відмінювання за зразком іменників з основою на *-ā [1] .

Латинська родова назва Daucus походить від дав.-гр. δαῦκος (позначення різних видів окружкових рослин), утвореного від дієслова δαίω («запалюю») — це пов'язане, очевидно, з їдким смаком плодів [2] [3] .

Історія [ ред. | ред. код ]

Вважається, що моркву, відому нам сьогодні жовтогарячою, почали вирощувати в районі Афганістану, Ірану та Пакистану, де вона мала темно-фіолетове коріння, зумовлене присутністю пігменту антоціаніну. Темно-червону і фіолетову моркву, як і раніше вирощують в Афганістані й сьогодні. Згодом дика морква поширилась на захід від цього регіону до Малої Азії (у X або XI столітті), Іспанії (XII століття) і Північно-Західної Європи (у XV столітті), і на схід до Китаю (у XIII або XIV столітті) і Японії (у XVII столітті). На якомусь етапі виникли мутантні жовті і білі форми, позбавлені антоціанінів. Дані з документів і картин свідчать, що морква культивована в Північно-Західній Європі до XVI століття була фіолетового або жовтого кольору. Селекція жовтої моркви в Нідерландах в XVII столітті призвела до моркви з вищою концентрацією оранжевого пігменту (бета-каротину) [ джерело? ] .

Поширення [ ред. | ред. код ]

Широко поширена в середземноморських країнах, Африці, Австралії, Новій Зеландії та Америці (до 60 видів).

Найбільш відома морква посівна (культурна, Daucus sativus, Daucus carota) — дворічна рослина з грубим дерев'янистим білуватим чи рожевим коренем. Культурна морква поділяється на столову та кормову. Суцвіття — 10—15-променевий складний зонтик, промені шорсткувато-опущені, розпущені під час цвітіння. Квіти з дрібними зубчиками чашечки та білими, червонуватими чи жовтуватими пелюстками. В центрі зонтика темно-червона квітка. Плоди — дрібні, еліптичні 2-сім'яники довжиною 3-4 мм. Цвіте в перший рік (червень — липень).

Коренеплід м'ясистий, конічний, циліндричний чи веретеноподібний, масою від 30–300 г та більше.

Застосування [ ред. | ред. код ]

Коренеплоди використовують в їжу в сирому та вареному вигляді, виготовляють соки, а з насіння настоянки. В коренеплодах містяться каротиноїди — каротини, фітоен, фітофлуєн та лікопин; вітаміни В, В₂, пантотенова кислота, аскорбінова кислота; флавоноїди, антоцианідини, цукор (3-15 %), жири та ефірна олія, умбелліферон; в насінні — ефірна олія, флавонові з'єднання та жири. Квіти містять антоціанові з'єднання та флавоноїди (кверцетин, кемпферол).

В медицині морква застосовується при гіпо- та авітамінозах. Покращує епітелізацію, активує внітрішньоклітинні окислювально-відновлювальні процеси, регулює вуглеводний обмін, має легку послаблювальну дію.

Насіння використовують для виготовлення лікарських засобів, наприклад даукарину, який має спазмолітичну дію, схожу на дію папаверину, келліна, розширює коронарні судини; застосовується при атеросклерозі, коронарній недостатності з явищами стенокардії. З насіння отримують екстракти та ефірну олію для косметики та ароматоерапії. У народній медицині морква дика застосовується як протиглисний та послаблювальний засіб.

Примітки [ ред. | ред. код ]

↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
↑Frisk H. Griechisches etymologisches Wörterbuch, Band I. — Heidelberg: Carl Winter’s Universitätsbuchhandlung. — 1960. — С. 352.
↑Блинова К. Ф. и др.Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М . : Высш. шк, 1990. — С. 212. — ISBN 5-06-000085-0.