Де краще розмістити вулики?

Найкраще місце для вуликів в саду – під плодовими деревами, які дають тінь. На сонці вулики нагріваються, а бджоли важко переносять літню спеку і перигрів. Поганими вважаються і сильно затінені місця, наприклад під хвойними деревами.

Скільки має бути вуликів щоб зареєструвати пасіку?

Якщо бджільництво розглядається як хобі, то не варто утримувати більше ніж 10 бджолосімей. Для обслуговування такої пасіки пасічник витратить близько 6 годин на тиждень. Якщо ж пасіку створюють з метою отримання додаткового доходу, то пасіка повинна налічувати від 10 до 30 бджолосімей. Кеш

Як позбутися бджіл в домашніх умовах?

Йдеться про перцевої м'яти, лікарської календули, котовник котячий, гвоздиці, лаванди, меліси і полину. Інтенсивний запах, насичені ефірні масла цих рослин відлякують бджіл та інших комах, і в той же час не заподіюють їм шкоди. Також можна розвісити на кущах, деревах біля вуликів мішечки з нафталіном.

Вибір типу вулика та розрахунок кількості сімей на пасіці

Щоб визначитися, скільки сімей утримувати на пасіці, пасічник повинен чітко знати, скільки часу він готовий присвятити своїм бджолосім’ям. Якщо бджільництво розглядається як хобі, то не варто утримувати більше ніж 10 бджолосімей. Для обслуговування такої пасіки пасічник витратить близько 6 годин на тиждень. Якщо ж пасіку створюють з метою отримання додаткового доходу, то пасіка повинна налічувати від 10 до 30 бджолосімей. Відповідно часові затрати на обслуговування такої пасіки також зростають. Напівпромисловою в Україні можна вважати пасіку, яка налічує понад 50 сімей, а промисловою – понад 100.

На визначення планованої кількості сімей також впливає розмір місця, відведеного під пасіку (точок). Чим більшу площу має точок, тим більше бджолосімей на ньому можна розмістити. Збільшити кількість сімей, що утримуються на невеликих точках, можна за рахунок утримання бджіл у корпусних вуликах. На площі, яку займає вулик-лежак з однією сім’єю, можна розмістити 2–3 корпусних вулики.

В Україні бджолосім’ї утримують або у вуликах-лежаках, або в корпусних вуликах. Вулики-лежаки є або на даданівську (435х300 мм) (ВЯ00001), або на українську рамку (300х435 мм) (ВЯ00002).

У вуликах-лежаках можна утримувати як одну, так і дві бджолосім’ї через глуху перегородку, яка розділяє вулик на два відділення. Якщо планується, що бджолосім’ї зимуватимуть надворі, то у двостінних вуликах узимку бджолам буде комфортніше і вони споживатимуть менше корму. Добрі результати зимівлі отримуємо й тоді, коли дві сім’ї зимують в одному вулику через глуху перегородку.

Завдяки тому, що через перегородку сім’я сім’ю підігріває, бджоли менше споживають корму взимку, а навесні інтенсивніше розвиваються. Бджоли в українських вуликах зимують краще і мають інтенсивніший весняний розвиток, ніж у вуликах-лежаках. Це зумовлено тим, що рамка в українських вуликах є вузько-висока, що більш нагадує природне житло бджіл – дупло.

Для підвищення виходу товарного меду з бджолосім’ї вулики-лежаки можна обладнати надставками (медовими магазинами). Ці надставки розміщують над гніздовою частиною вулика, висота надставкової рамки становить половину висоти гніздової рамки. Тобто, надставкова даданівська рамка має розмір 435х145 мм, а надставкова українська – 300х217 мм.

Зазвичай вулики-лежаки використовують на стаціонарних пасіках, а для кочівлі (підвезення бджіл до медоносів) пасічники утримують бджіл у корпусних вуликах (ВЯ100001). Ці вулики займають менше площі, порівняно з вуликами-лежаками, а також їх легше навантажувати та розвантажувати на транспортні засоби. Висоту корпусів у таких вуликах розраховують виходячи з висоти рамки, яку вибере для себе пасічник. Корпусні вулики можуть бути на даданівську (435х300 мм), рутівську (435х230 мм), надставкову рамку (435х145 мм). Якщо планується використання корпусів на даданівську рамку, то гніздову частину можна сформувати на цих рамках, а на медозборі можна розширювати сім’ю надставковими корпусами. Це пришвидшить освоєння цих надставкових корпусів бджолами та дасть можливість отримати більше товарного меду під час слабких та помірних взятків.

Вибір кількості рамок у корпусі та розміру рамки залежить від фізичної кондиції пасічника. Чим більше рамок у корпусі та чим вони вищі, тим важчий буде корпус. А коли настане в природі сильний взяток, то корпус може важити до 30 кг. Тому для людей середнього та похилого віку варто використовувати, наприклад, 8-рамкові корпуси на рутівську або надставкову рамки.

Розширення гнізда у корпусних вуликах встановленням нових корпусів зверху є більш природне для бджолосім’ї, ніж розширення гнізд у вуликах-лежаках встановленням нових рамок з боку гнізда.

Матеріал, з якого виготовлено корпус, також суттєво впливає на масу корпуса. Добре себе зарекомендували вулики з пінопласту (W1008Н). Добре себе зарекомендували вулики з пінопласту. Вони легкі та довговічні. Бджоли добре зимують у них надворі, бо вони мають високі теплоізоляційні властивості. Бджолосім’ї у корпусних вуликах, виготовлених з дерева, варто зимувати в зимівниках (стебниках). Це зменшує вплив зовнішніх температур під час різких похолодань на зимуючу сім’ю і, відповідно, зменшує кількість спожитих сім’єю зимових кормових запасів, що поліпшує якість зимівлі.

Під час перевезення бджіл до медоносів корпуси корпусного вулика потрібно скріпити між собою. Для цього використовують різноманітні металеві скрепи. Найпростіший варіант кріплення корпусів – це зв’язати вулик пасом зі спеціальним металевим зажимом, який фіксуватиме натяг паса (3019, М000065, МЕ000134).

Розміщення на земельних ділянках, облаштування та перевезення пасік

Па́сіка — господарство (ферма) для розведення бджіл.

1. Племінна пасіка - пасіка, призначена для розмноження, поліпшення та виведення бджіл певної породи, збереження існуючого генофонду бджіл;
2. Товарна пасіка - пасіка, призначена для одержання продуктів бджільництва;
3. Племінний бджолорозплідник - племінне бджільницьке підприємство, спеціалізоване на виведенні бджолиних маток і формуванні бджолиних сімей на продаж.

1. Медотоварні - призначені для одержання продуктів бджільництва (товарного меду, воску бджолиного, прополісу, маткового молочка, бджолиної отрути, збору пилку);
2. Запилювально-медові, де бджоли використовуються для запилення садів, ягідників і ентомофільних сільськогосподарських культур і для виробництва меду;
3. Запилювальні пасіки - призначені для запилення бджолами культур закритого ґрунту (в теплицях, парниках тощо);
4. Репродукторні (розплідники) - для відтворення бджіл (виведення бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка);
5. Племінні - для розмноження, поліпшення і виведення бджіл певної породи, зберігання генофонду бджіл, що існує, виведення племінних бджоломаток, виробництва пакетів бджіл і збору маткового молочка;
6. Карантинні - для витримування бджіл у карантині.

Крім того, за місцем розташування пасіки розподіляють на:

• Стаціонарні - які мають постійне місце знаходження;
• Кочові - які здійснюють періодичний переїзд з однієї медоносної бази на іншу.

Місце розміщення пасіки

Відповідно до ст. 15 Закон України «Про бджільництво» фізична, чи юридична особа розміщення пасіки може здійснюватися на:

• земельних ділянках, які належать особам на правах власності,
• земельних ділянках, які належать особам на праві користування,
• земельних ділянках інших власників або користувачів (за їх згодою),
• на землях лісового фонду.(Лісового кодексу України.)

Правила розміщення пасіки

Правила розміщення пасіки регламентовані відповідно до ветеринарно-санітарних правил, а саме:

• Згідно Додатку № 5 до Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 pоку № 173 розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів для бджільницьких об'єктів становлять 300 метрів.
• Згідно з наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.01.2001 № 9 " Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл, пасіку можна розміщувати у благополучній щодо заразних хвороб бджіл місцевості, у сухих, освітлених сонцем, захищених від вітрів місцях, на відстані не ближче 500 метрів від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів, радіолокаційних, радіо- і телетрансляційних станцій та інших джерел мікрохвильового випромінювання. Відстань від товарної пасіки до репродуктивної і карантинної повинна бути не менше 7 км.

Правила облаштування пасіки

• Територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами.
• Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади.
• При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім’ю потрібно 30-35 м², залежно від способу розміщення бджіл.
• При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір’ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
• Бджіл утримують у типових, справних, пронумерованих, пофарбованих вуликах. Для фарбування використовують білу, блакитну і жовту фарби. На кожній пасіці мають бути резервні вулики (10-15% від загальної кількості бджолиних сімей) і стільникові рамки (не менше 30% від загальної кількості рамок).
• Вулики встановлюють на підставках не нижче 30 см від землі, на відстані не більш 3 м один від одного і 6 - 10 м між рядами. Перед льотками роблять площадки розмірами 0,5 х 0,5 м. Трупи бджіл і сміття на цих площадках збирають і спалюють.
• Для підтримки належного ветеринарно-санітарного стану на стаціонарній пасіці розміщають пасічний будиночок, а на кочовій - кочову будку. Пасіку забезпечують предметами і засобами особистої гігієни і дезінфекції (перекис водню, 1%-ний розчин хлораміну тощо), обладнують дезінфекційну площадку, закриту яму (для стічних вод), туалетне приміщення для бджоляра.
• На території пасіки відводять ділянки для розміщення контрольного вулика (навіс 1,5 х 2 м), поїлок для бджіл. На території стаціонарної пасіки необхідно мати приміщення для зберігання порожніх стільникових рамок, а також стільників з медом і пергою, тари, бджолярського інвентарю, дезінфекційних засобів.
• У місцях із холодною тривалою зимою на пасіці будують зимівник (бджоляник) - сухе приміщення, що не промерзає, обладнане припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує підтримку заданих параметрів мікроклімату: температури 0 - 40 град. C, відносної вологості не вище 75-85%, повітрообміну на 1 родину бджіл - 0,4 куб. м/год.

Правила розмішенняна пасіки на землях лісового фонду

• Найбільш придатними для розміщення пасік є мішані ліси з наявністю медоносів: липи, клена, верби, горобини, жимолості, крушини, глоду, чорниці, малини, вересу, калини, терну тощо.
• Період розміщення вуликів і пасік визначається залежно від календарних термінів цвітіння медоносів.
• Місця розміщення вуликів і пасік визначаються постійними користувачами земельних ділянок лісового фонду з урахуванням умов ведення лісового господарства та спеціального використання лісових ресурсів.
• З метою раціонального використання медоносів лісу і лучного різнотрав'я ділянки для розміщення вуликів і пасів виділяються переважно на узліссях, галявинах і інших не вкритих лісовою рослинністю землях.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про бджільництво» розміщення пасік на землях лісового фонду здійснюється безоплатно з урахуванням вимог Лісового кодексу України.

Розміщення пасік у місцях масового відпочинку людей забороняється.

Правила перевезення пасік

Перевезення пасік до медоносних угідь здійснюється відповідно до ветеринарно-санітарних правил за погодженням з власником або користувачами земельних ділянок.

На місця медозбору й запилення бджолині сім'ї доставляють усіма видами транспорту (автомобільним, залізничним, річковим та повітряним) відповідно до правил перевезення тварин і сировини тваринного походження, що діють на цих видах транспорту.
До перевезення на місця медозбору й запилення допускають здорові бджолині сім'ї з господарств (районів), благополучних щодо хвороб бджіл, при яких вводяться карантинні обмеження.
З дозволу Державного департаменту безпечності харчових продуктів допускається, як виняток, кочівля здорових бджіл неблагополучної пасіки в неблагополучну щодо даної хвороби зону на спеціально відведені місця, віддалені від благополучних пасік на відстань не менше 15 км.
Перевезення (кочівля) бджолиних сімей у прикордонну зону глибиною не менше 15 км до державної межі і з цієї зони в глиб країни забороняється.

Дозвіл на перевезення

Дозвіл (ветеринарне свідоцтво або довідка) на перевезення бджолосімей, медозбір і запилення сільськогосподарських культур у середині адміністративного району дає головний ветеринарний лікар цього району.

Під час перевезення в інші райони - ветеринарний орган області (в АР Крим - органи державного управління з питань ветеринарної медицини республіки).

Міжобласні перевезення проводяться за узгодженням із відповідними управліннями ветмедицини областей.
Кочівля бджолосімей за межі держави погоджується з державним органом управління з питань ветеринарної медицини держави, куди ввозяться бджоли для запилення і медозбору.
Власникам пасік бджолосімей, що перевозяться, видається у встановленому порядку ветеринарне свідоцтво за формою N 1-вет (при перевезенні у межах адміністративного району - довідка), яке підтверджує благополуччя пасік і місць їх вивозу щодо заразних хвороб бджіл. Свідоцтво видається не раніше ніж за три дні.

Див. також