Екс-президенту США Джиммі Картеру виповнилося 100 років

Виходець із родини фермерів, які вирощували арахіс, у політику Картер прийшов у 1960-і рр., ставши сенатором у сенаті штату Джорджія, а 1976-го пішов на вибори президента як кандидат від Демократичної партії — і переміг.

Овальний кабінет Картер обіймав з 1977 по 1981 роки. і намагався залишитися у Білому домі на другий термін, проте програв вибори республіканцю Рональду Рейгану.

І хоча останні 19 місяців екс-президент провів у хоспісі у своїй рідній Джорджії, за словами його онука Джейсона, екс-президент усе ще «емоційно реагує [на візити], переживає, сміється та любить».

Більше того, у свої 100 років він сподівається встигнути проголосувати на виборах у листопаді за Камалу Харріс.

З нагоди круглого ювілею волонтери благодійної організації Habitat for Humanity, з якою Картер співпрацює вже чотири десятиліття, цього тижня обіцяли збудувати в Міннесоті 30 будинків для незаможних.

У Плейнсі, рідному місті екс-президента з нагоди його 100-річчя пройде урочиста церемонія натуралізації 100 нових американських громадян. У небі над ними парадним устроєм пролетять військові літаки.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, На цьому фото з інавгурації у січні 1977 р. президента Картера та його дружину Розалінн тримає за руки їхня дочка Емі

Автор фото, Getty Images

Трохи раніше у столиці штату Атланті пройшов приурочений до круглої дати музичний концерт за участю десятків популярних американських виконавців, усі надходження від якого – близько 1,2 млн. доларів – були передані до фонду благодійного Центру Картера.

Сам колишній президент не зміг приїхати на захід за станом здоров'я, але описав його як «неймовірний вечір, сповнений гарної музики та щирих зізнань».

Запис концерту, під час якого звучали і привітання Картеру від інших президентів, покаже у вівторок увечері Громадське телебачення Джорджія.

Серед телеглядачів, за словами його близьких, буде й сам екс-президент, який має намір дивитися трансляцію.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Джиммі та Розалін Картер прожили у шлюбі 77 років, встановивши абсолютний рекорд щодо тривалості подружжя для президентських пар

Останній раз Джиммі Картер з'являвся на публіці в листопаді 2023 року, на панахиді за дружиною Розаліною, яка померла незадовго до того у віці 96 років.

Джордж Буш-старший: президент, за якого змінився світ

Знаменита максима Конфуція "не дай боже жити під час великих змін" не відноситься до політиків.

Волею долі на недовгі чотири роки легіслатури Джорджа Буша-старшого припали грандіозні події: аварія комунізму, падіння Берлінської стіни та розпад СРСР.

За оцінками аналітиків, він не так викликав і спрямовував їх, скільки відповідав на виклики, але місце в підручниках історії йому забезпечене.

Пестун фортуни

41-й президент Америки багато років прожив у Х'юстоні, через що його часто називали "техасцем", але народився і виріс у Новій Англії. Він народився 12 червня 1924 року у Мілтоні, штат Массачусетс.

Політична кар'єра Джорджа Буша-старшого

• 1966 рік: обраний 1966 року до Палати представників від 7-го округу Техасу
• 1971 рік: президент Річард Ніксон призначив його постійним представником США при ООН
• 1974 рік: президент Джеральд Форд призначив Буша-старшого головою американського бюро зв'язків із Китаєм
• 1976 рік: Форд призначає Буша-старшого директором ЦРУ
• 1981-1989 рр.: 43-й віце-президент США при Рональді Рейгані.
• 1989-1993 рр..: Джордж Буш-старший - 41-й президент США

Багато господарів Білого дому – Ейзенхауер, Ніксон, Рейган, Білл Клінтон – вийшли з рядових і навіть неблагополучних сімей. Буш належав до спадкової еліти.

Фамільний маєток у Кеннебанкпорті, де побували багато світових лідерів, включаючи Володимира Путіна, придбав ще його дід, а батько був банкіром та сенатором.

Джордж Буш-молодший за вісім років після батька також став президентом - небувалий випадок в історії США. Інший син, Джеб Буш, є губернатором Флориди.

Автор фото, US Air Force

Підпис до фото, Буш-старший змусив Саддама Хусейна піти із захопленого Кувейту, але від окупації Іраку утримався.

Після Перл-Харбора 17-річний Джордж пішов добровольцем у льотну школу і воював у Тихому океані, пілотуючи бомбардувальник "Евенджер", що базувався на авіаносці "Сан-Хасінто". На тому ж театрі воював інший майбутній президент, Джон Кеннеді, тільки не льотчиком, а командиром торпедного катера.

2 вересня 1944 року під час атаки на острів Тітідзіма літак Буша був підбитий, але він таки скинув бомби, і лише потім узяв курс в океан, де вистрибнув з парашутом. Буш чотири години плавав на надувному плоту, перш ніж його підібрав підводний човен. Два інші члени екіпажу загинули.

Післявоєнне життя майбутнього президента нагадувало втілену американську мрію. Капітан бейсбольної команди Єльського університету. Засновник нафтової компанії у Х'юстоні, до 40 років мільйонер. Щасливий сім'янин: на своєму юнацькому коханні Барбарі Пірс він одружився через тиждень після повернення з фронту, прожив з нею 72 роки і мав шістьох дітей.

Барбара Буш померла у квітні 2018 року у США у віці 92 років. Вона поки що єдина жінка в історії, яка була присутня на інавгурації і свого чоловіка, і свого сина.

Автор фото, George Bush Presidential Library

Підпис до фото, Джордж Буш-старший одружився зі своїм юнацьким коханням Барбаре Пірс через тиждень після повернення з фронту, прожив з нею 72 роки і мав шістьох дітей

Аналітик та дипломат

Шлях Джорджа Буша-старшого до Білого дому нетиповий для Америки.

Крім чотирьох років перебування в палаті представників у 1966-1970 роках і невдалої спроби слідом за цим балотуватися в сенат, він робив кар'єру не виборного політика, а чиновника-призначника: за Ніксона і Форда був представником в ООН, першим після відновлення відносин послом США у КНР та директором ЦРУ.

Громадяни США порівняно мало цікавляться зовнішньою політикою, стурбовані здебільшого, як вони висловлюються, "питаннями ножа і виделки", і як кандидати в президенти віддають перевагу людям з відповідним досвідом. Буш – єдиний професійний міжнародник серед господарів Білого дому.

За президента Картера він був професором університету Райса в Х'юстоні та директором Ради з міжнародних відносин - впливового консервативного аналітичного центру.

Підпис до фото, Відносини між батьком та сином під час президентства Джорджа Буша-молодшого були іноді дуже натягнутими

1980 року Рональд Рейган запропонував йому боротися за Білий дім у тандемі.

Помірний консерватор

Через вісім років Буш став першим з 1836 "віце", який став президентом не в результаті смерті або відставки патрона, а перемігши на виборах.

На республіканському конвенті 1988 року він декларував прихильність до класичного американського консерватизму: за клятву вірності прапору, шкільну молитву, смертну кару, право на зброю і проти абортів. Там же він сказав згодом дорогу йому фразу: "Читайте по моїх губах: немає новим податкам".

Буш отримав 53,4% голосів виборців проти 45,6% у демократа Майкла Дукакіса. У 1990 році переможна і практично безкровна операція "Буря в пустелі" на якийсь час підняла його рейтинг до 89%.

Підпис до фото, Джордж Буш-старший на похороні своєї дружини в оточенні колишніх президентів США та їх чоловік (на фото праворуч - дружина чинного президента США Меланія Трамп)

Менш успішною виявилася економічна політика. Виросло безробіття, вперше всерйоз постала проблема бюджетного дефіциту. Щоб скоротити його, адміністрація пішла на підвищення податків. Виборці це пригадали, як Борису Єльцину його відома обіцянка лягти на рейки у разі підвищення цін.

У 1992 році вибори виграв Білл Клінтон під гаслом "Уся справа в економіці, диваку!"

Партнер Горбачова

Відносини Джорджа Буша з Росією почалися з поїздки на похорон Леоніда Брежнєва у листопаді 1982 року.

У січні 89-го, коли Буш вступив на президентську посаду, у Москві, за словами Михайла Горбачова, "процес пішов" вже на повну силу.

"Тоталітарна ера минає, старі ідеї здуваються як листя з неживих дерев. Світ, оновлений свободою, здасться народженим наново, і дні диктаторів закінчаться", - сказав Буш в інавгураційній промові.

Багато дослідників наголошують на історичній ролі саміту на Мальті 2-3 грудня 1989 року.

За наявними даними, питання про майбутнє Варшавського Договору та НАТО там не обговорювалося, але радянський лідер дав обіцянку не перешкоджати змінам Східної Європи військовою силою. Втім, у Польщі, НДР, Угорщині та Болгарії режими на той час уже змінилися.

19 серпня 1991 року американський президент в офіційній заяві висловив занепокоєння подіями в Радянському Союзі, засудив "антиконституційне використання сили" та підтримав "заклик президента Єльцина до відновлення законних органів влади".

Відразу слідом за цим він зателефонував до Москви і попросив з'єднати його з Горбачовим, відмовившись від запропонованої розмови з "в.о. президента" Геннадієм Янаєвим.

Не за сценарієм

Восени 1991 року вашингтонська адміністрація, побоюючись непередбачуваності та нестабільності в ядерній державі, недвозначно давала зрозуміти, що хотіла б збереження на території СРСР, крім країн Балтії, єдиної держави на чолі з Горбачовим.

Ще до путчу, 1 серпня 1991 року, Буш відвідав Київ, виступив у Верховній Раді та застеріг українців від "суїцидального націоналізму".

Події пішли інакше.

Горбачов згодом говорив, що Борис Єльцин, Леонід Кравчук та Станіслав Шушкевич, підписавши Біловезькі угоди, насамперед подзвонили Бушу, а потім йому, і сильно цим обурювався.

Автор фото, Getty Images

За оцінками істориків, після розпаду СРСР Буш та його держсекретар Джеймс Бейкер міркували та діяли в рамках колишньої парадигми, коли вся світова політика розглядалася крізь призму стосунків між Москвою та Вашингтоном.

Вони сподівалися згодом бачити Росію стратегічним союзником і вважали, що країна, багата на природні ресурси, ядерна держава і постійний член Ради Безпеки ООН важливіші для національних інтересів США, ніж східноєвропейські держави, тим більше колишні радянські республіки, які американці часом важко знаходили на карті .

У лютому 1990 року Бейкер заявив на зустрічі з Горбачовим у Москві: "Ми розуміємо, що Радянському Союзу важливо мати гарантії того, що не станеться поширення юрисдикції чи військової присутності НАТО на жодний дюйм у східному напрямку". Процес розширення Альянсу був запущений за Білла Клінтона.

Останній герой

Колишні міністри-младореформатори Петро Авен та Альфред Кох у своїй книзі "Революція Гайдара" назвали відхід Джорджа Буша з Білого дому катастрофою. На їхню думку, Буш з його досвідом дипломата та розвідника мислив глобально, а Клінтона, особливо на першому терміні, зі всього міжнародного порядку денного цікавив лише Близький Схід, та й більше з внутрішньополітичних причин.

Автор фото, US Government

У 1940-х роках Буш був наймолодшим пілотом американських збройних сил, на початку 90-х виявився єдиним державним лідером – ветераном Другої світової війни.

Після його поразки у боротьбі за Білий дім газета "Московський комсомолець" опублікувала листа російської читачки: "Мені шкода, що американці пропустили, можливо, останній шанс обрати своїм президентом справжнього чоловіка".

Свій 90-річний ювілей Джордж Буш відзначив парашутним стрибком – хоч і в інвалідному візку.