Скільки років Лені Костенко
Ліні Костенко — 93. Чому поетеса за життя стала українською легендою
Поетеса Ліна Костенко завоювала звання "совісті української нації" завдяки своїй принциповій позиції, почуттю соціальної справедливості та сміливості виступати за правду навіть у найтемніші часи.
19 березня легендарна українська письменниця-шістдесятниця, поетеса, громадський діяч, лауреат Шевченківської премії Ліна Костенко відзначає свій 93-й день народження. Одним із перших видатну українку привітав глава держави Володимир Зеленський.
"Сьогодні день народження легенди української поезії Ліни Костенко. Іноді гіркі, але влучні слова поетеси описують біль та водночас силу українців. Дякуємо за ваш внесок в українську культуру та за незламну шляхетність!" – йдеться у публікації, доповненій роботами відомих українських фотографів, які фіксують силу ЗСУ та простих громадян у боротьбі за свободу.
Шлях до слави та роки забуття
Ліна Василівна Костенко народилася у місті Ржищів Київської області. Її батьки були вчителями. Коли дівчинці виповнилося шість років, батьки забрали доньку до Києва, де вона росла та формувала свої погляди на життя. Дитинство та підліткові роки майбутньої легенди припали на Другу світову війну, і хоча вона рідко розповідає про пережите, але в її поезіях згадувалося про "дитинство, вбите на війні", "заміноване поле тощо". Літературну студію "Дніпро", який керував знаменитий поет Андрій Малишко, Ліна почала відвідувати ще школяркою, а її перші вірші вийшли в 1946-го.
1936 року батька Ліни засудили до 10 років концтаборів, а до неї приклеїлося тавро дочки "ворога народу". Однак це не зламало ні чоловіка, ні його сміливу дочку.Вона росла чесною, справедливою, не терпіла плазуна і ніколи не втрачала людської гідності заради нагород та звань.
Вона вступила до Київського педагогічного інституту, проте потім кинула його та поїхала до Москви, де закінчила Московський літературний інститут ім. М. Горького. Вже через рік, після отримання диплому, 1957-го молода поетеса опублікувала першу збірку поезій під назвою "Промені землі". Друга книга "Вітрила" вийшла 1958-го, а збірка "Подорожі серця" побачила світ у 1961 році.
Поезія Костенка була дуже смілива, що не могло сподобатися владі. Більше того, вона відкрито виступала проти арештів української інтелігенції та була серед тих, хто підписував відповідні листи. У 1962 році їй не дали випустити книгу "Зоряний інтеграл", а потім і зовсім пішла заборона писати. Її твори не публікувалися окремими виданнями до 1977 року, однак у поезію вона повернулася тріумфально, опублікувавши збірку "Над берегами вічної річки". Через два роки виходить роман у віршах "Маруся Чурай", а 1980-го – збірка "Неповторність", за які вона отримала Шевченківську премію. "Маруся Чурай" була написана Костенком "у стіл" у період, коли її ім'я воліли стерти з мистецтва.
Перу поетеси належать також збірка поезій "Сад нетаючих скульптур" (1987) та збірка поезій для дітей "Бузиновий цар" (1987). Спільно з Аркадієм Добровольським вона написала кіносценарій до фільму "Перевірте свій годинник" (1963).
Ліна Василівна також є лауреатом премії Франческо Петрарки, Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги, нагороджена медаллю Святого Володимира та Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, Почесною відзнакою Президента України.До речі, коли 2000 року їй присудили Орден Ярослава Мудрого, а тоді президентом був Леонід Кучма, Ліна костенко не прийшла на церемонію нагородження, кинувши крилату фразу "Політичної біжутерії не ношу".
З 1991 року Ліна Василівна брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. З її слів, там вона рятувала свою душу. Не дивно, що Державна агенція України з управління зоною відчуження теж привітала її з новим роком життя.
"Сьогодні відомої поетеси, письменниці, патріоту України Ліна Костенко виповнюється 93 роки. Протягом багатьох років вона їздила до зони відчуження у складі пошукових експедицій з метою порятунку артефактів Чорнобильщини. Частину врятованих експонатів можна побачити у Чорнобилі, у постійно діючій експозиції" краї". Поетеса присвятила багато творів у зоні відчуження. Ми щиро вітаємо Ліну Василівну та дякуємо за порятунок пам'яток старовини, за увагу до Чорнобиля. Бажаємо міцного здоров'я, якнайбільше позитивних подій та натхнення!" – йдеться у публікації.
Довгий час поетеса не з'являлася у публічному просторі, але у 2022 році, коли Росія напала на Україну, вона нагадала про себе, будучи нагородженою Орденом Почесного легіону Франції. У своєму першому за 12 років інтерв'ю Костенко зізналася, що не припиняла писати, навіть коли під Києвом точилися кровопролитні бої.
Ліна Костенко є автором понад 15 поетичних збірок а також роману "Записки українського божевільного". Поетеса працювала над ним майже 10 років. У романі описується період президентства Леоніда Кучми та Помаранчевої революції.
За глибоко філософські, актуальні та гострі вірші її називають "залізною леді", "совістю та моральним авторитетом нації".
Ліна Костенко передбачала війну Росії проти України
"Українська нація дуже різна: в українській нації є українці, а є ще малороси. Нам потрібно, щоб закінчилася війна перемогою України, тоді розберемося з усім. І від усіх хвороб усі будуть виліковані. Тому що люди зараз порозумнішали. Росія — це ж імперія, давня та давня. Це народ невільний, народ інерційний. знаю, що таке росіяни, я не хочу нічого поганого говорити про росіян, і я ніколи не відчувала жодного поганого почуття до жодного народу, а зараз росіян я терпіти не можу. Я всі 30 років незалежності знала, що росіяни на нас нападуть. це знала. І навіть у цій книзі про "українське божевільне" – вони думали, що це божевільний, а він там єдиний був нормальний. Він знав, що одного дня Україна прокинеться в іншій країні. Під час війни. - Заявила вона в інтерв'ю телеканалу Київ.
5 березня 2022 року Ліна Василівна опублікувала у Facebook слова, звернені до російської влади.
Це ж треба мати сатанинський намір,
Таїти в собі невиліковну оповідь,
Щоб тяжко так знущатися з нас
Та ще й у всьому звинувачувати нас”.
Інші цитати Ліни Костенко про Росію, Україну та російсько-українську війну:
"У кожної нації свої хвороби, і тільки у Росії вони невиліковні".
"Шматок землі, ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.
Мій предковічний, мій умитий росами,
космічний, вічний, зоряний, барвінковий…
Коли ти навіть звався – Малоросія,
твоя поетеса була Українкою!
Бо тільки народи, явлені у Слові,
гідно жити можуть на землі”.
"І щось у мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось у мені таке болити,
що це і є, певно, Україна".
"Ми воїни. Не льодарі. Не лежні.
І наше діло праведне і святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Тож нам так і важко через ті”.
"Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, у боргах.
Віддайте мені ліс і річечку на луках.
Віддайте мені сад і зірку вечірню.
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив".
- Читайте нас у:
- Читайте у Telegram
- Читайте у Facebook
- Читайте у Twitter
- Читайте у Google news
- Читайте у Viber
- Теги:
- день народження
- ліна костенко
- шевченківська премія
- поетеса
- українська література
- Поділитися:
- відправити до Telegram
- поділитися у Facebook
- твітнути
- відправити до Viber
- відправити до Whatsapp
- відправити до Messenger