Ада Роговцева

Народилася 16 липня 1937 року у місті Глухові Cумської області Української РСР.

Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого (1959, майстерня К.Степанкова).

У 1959-1994 – актриса Національного академічного російського драматичного театру імені Лесі Українки у Києві.

Займалася педагогічною діяльністю – викладала у Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого; була членом Радянського комітету захисту миру, бере активну участь у громадському житті.

Авторка поетичних збірок – української «Мамині молитви» та російської «Цілий голос твій», написала книгу про свого чоловіка «Мій Костя».

У середині 90-х після виходу з Театру імені Лесі Українки гастролювала з концертними програмами. У 2007-2009 роках - актриса Київського державного академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра, де була зайнята у виставі "Рожевий міст" (реж. Є.Степанкова) - Франческа Джонсон.

Активно знімається у кіно, працює в антрепризних спектаклях.

Заслужена артистка Української РСР (1960),
Народна артистка Української РСР (1967).
Народна артистка СРСР (1978).
Герой України (2007).

Член Телевізійної Академії мистецтв України (1997).

Була дружиною актора Костянтина Степанкова (1928-2004), діти: син – режисер Костянтин (1962-2012), дочка – актриса та режисер Катерина (1972).

Гелена («Варшавська мелодія»),
Леся Українка («Сподіватися»),
Паола («Дама без камелій»),
Раневська («Вишневий сад»),
Естер («Священні чудовиська»).

Майстерня театрального мистецтва "Сузір'я":
"Будьте як удома" (реж. Є.Степанкова) - Моріон Дюпре,
Клод - "Схоже на щастя"

Київський театр ім.І.Франка:
"Якість зірки" (реж. – А.Лисовець).

Орден «Знак Пошани».
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (2003).
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
Герой України (12 липня 2007 року, за самовіддане служіння Україні в галузі театрального та кіномистецтва, утвердження ідеалів духовної краси, людської гідності та добра, багаторічну подвижницьку творчу діяльність).
Орден Дружби (2007, за великий внесок у зміцнення та розвиток російсько-українських культурних зв'язків).
Державна премія УСРР імені Т. р. Шевченка (1981) - за виконання ролей Любові Андріївни Раневської, Лесі Українки, Надії Гавриленкової у виставах "Вишневий сад" О.П.Чехова, "Сподіватися" Ю.Щербака, "Господинка" М.Гараєвої).
Премія Ленінського комсомолу Української РСР ім. н. Островського (1971)
Премія Спілки театральних діячів ім. М.Заньковецької.
Найкраща актриса року з опитування журналу «Радянський екран» (1971).
Лауреат Призу VII ММКФ за найкращу жіночу роль (1971, за фільм «Салют, Маріє!»).
Лауреат Премії «Кришталевий слон» у номінації «Видатна акторська сім'я» (1996).
Лауреат Театральної премії «Київська Пектораль» за найкращу жіночу роль (1997, за спектакль «Обдурена»).
Лауреат Театральної премії «Київська Пектораль» за визначний внесок у театральне мистецтво (2004).
Переможець загальнонаціональної акції «Зірка України» у номінації «Зірка українського мистецтва» (2004).
Лауреат Спеціального призу "За вірність професії" на фестивалі продюсерського кіно "Кіно-Ялта 2007".
Почесний громадянин Києва (2007).
Театральна премія "Київська Пектораль" у номінації "За найкраще виконання жіночої ролі" у виставі "Схоже на щастя(театр "Сузір'я"), 2015, Україна
Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «За заслуги» І ступеня (2009)
Премія «Київська пектораль» у номінації «Краща жіноча роль» (Паола у спектаклі «Дама без камелій» Т. Реттігана) (1991—1992)
Міжнародна премія Н.В.Гоголя в Італії (2012)
Державна премія України імені Олександра Довженка (2017)
Медаль «За доблесну працю. На відзначення 100-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Медаль «На згадку про 1500-річчя Києва»
Медаль «Ветеран праці»
Почесний громадянин Глухова (2008)
Ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)