Де живе сонечко?

Звичайний вид в Україні. Сонечка зустрічаються у найрізноманітніших біотопах і екосистемах: у лісах, луках, степах, агроценозах, містах тощо.

Де живе божа корівка?

Божа корівка живе практично скрізь, крім Арктики і Антарктики. Божа корівка живе на деревах, чагарниках і траві в різних куточках планети. Найчастіше сонечко живе в степовій зоні, лісових масивах, горах і садах.

Скільки крапок у сонечка?

КРАПКИ НА СОНЕЧКУ — ВИДОВА ОЗНАКА — Нам зазвичай найбільше відоме семикрапкове сонечко, але у світі їх існує понад п'ять тисяч видів, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Забарвлення більшості видів дуже яскраве — червоне з чорними крапками, кількість яких у різних видів може варіювати від 2 до 22. Кеш

Сонечко семикрапкове

Сонечко семикрапкове (Coccinella septempunctata) — поширений в Євразії, Північній Америці та Австралії вид жуків родини сонечок. Використовується для біологічної боротьби із сільськогосподарськими шкідниками. Найзвичайніший вид родини в Україні.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Розмір тіла — 5—8 мм. Забарвлення тіла знизу чорне, передньогруди чорні, з двома білувато-жовтими плямами на передніх кутах. Надкрила жовті, руді або червоні, кожне із трьома чорними плямами та ще однією спільною чорною плямою біля щитка.

Спосіб життя [ ред. | ред. код ]

Як і більшість сонечок, хижаки, але можуть споживати пилок рослин і спори грибів. З яйця вилуплюється личинка, яка живиться дрібними комахами: попелицями, кокцидами, яйцями лускокрилих, трипсами тощо. Імаго також хиже. [1]

Жуки отруйні для більшості хижаків. При небезпеці виділяють жовтуватий секрет на згинах кінцівок, що містить N-оксид кокцинеліну [es] . Яскравий колір надкрил виконує попереджувальну роль для хижаків.

Зимують у стадії імаго. Навесні активно мігрують.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Зустрічається в Європі і Азії, інтродуковане у Північну Америку і Австралію для боротьби із попелицями. Звичайний вид в Україні.

Сонечка зустрічаються у найрізноманітніших біотопах і екосистемах: у лісах, луках, степах, агроценозах, містах тощо. Крім того, після завезення у Північну Америку семикрапковому сонечку вдалося витіснити місцевий близький вид Coccinella novemnotata [en] з власних екосистем. Ентомологи пояснюють таке поширення високим генетичним і фенотиповим різноманіттям. [2]

Сонечка і людина [ ред. | ред. код ]

Семикрапкове сонечко використовується для боротьби з дрібними комахами-шкідниками, зокрема в оранжереях і в садах.

Широке розповсюдження, чисельність та яскраве забарвлення призвели до появи значної кількості народних назв сонечка. На Західному Поліссі відомі назви «бездрик», «зозулька», «жовтобрушка» тощо [3] .

Сонечко семикрапкове було обрано комахою-символом Фінляндії у 1996 році шляхом поштового голосування, проведеного відомим натуралістичним журналом [яким?] . Вибір виявився вдалим та спонукав пробудження цікавості до життя цих комах: маленьке сонечко має яскравий зовнішній вигляд, воно не кусається та не жалить, що дозволяє спокійно й довго його розглядати. На високий рейтинг сонечка у публічному голосуванні вплинув вірш, котрий повторюють усі фінські діти, тримаючи сонечко на долоні: «Сонечко, лети, лети до підніжжя великого каменя, там твої татусь з мамусею варять кашку для тебе».

Логотипом із зображенням сонечка помічають «органічні» продукти харчування. [ джерело? ]

Жук — один з улюблених об'єктів для зображення на поштових марках.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Tritlisch H. (1999). Food remains in the guts of Coccinella septempunctata (Coleoptera: Coccinellidae) adults and larvae. European Journal of Entomology96 (4): 355364. ISSN12105759. Архів оригіналу за 21 грудня 2014 . Процитовано 18 жовтня 2014 .
2. ↑ HODEK, Ivo; Michaud, J.P. (2008). Why is Coccinella septempunctata so successful? (A point-of-view). European Journal of Entomology105 (1): 1–12. ISSN12105759. doi:10.14411/eje.2008.001.
3. ↑Л. М. Чирук Назви сонечка семикрапкового в західнополіських говірках: мотиви номінації. Науковий вісник ВНУ. Філологічні науки. Мовознавство. 2,2010, с. 121—123 [недоступне посилання з липня 2019]
4. ↑Любко Дереш «Тереза та парабола». Архів оригіналу за 26 жовтня 2014 . Процитовано 12 червня 2013 .