Як виглядають підберезники?

Форма ніжки циліндрична, внизу дещо розширена, колір сіро-білуватий, темно-волокниста покрита темними поздовжнім лусочками. М'якоть ніжки з віком стає дерев'яно-волокнистою, жорсткою. М'яку білий, при розрізуванні на повітрі колір не змінюється або трохи рожевіє, з приємним запахом і смаком.

Де краще ростуть підберезники?

Місця зростання В основному ростуть під березами, але може зустрічатися під дубами, тополями і ялинами. Зустрічається не дуже часто, як правило, з червня по жовтень.

Як виглядає Підберезовик?

Підберезовик різнокольоровий має сіру, помаранчеву, розоватую або світло-коричневу капелюшок, часто з підпалинами жовтуватого відтінку. У посушливу погоду поверхню гриба суха, під час дощу зазвичай капелюшок слизова. Ніжка гриба біла, іноді покрита лусочками сірого кольору. Кеш

Підберезник

Krombholzia scabra [2] Gyroporus scaber [3] Ceriomyces scaber [4] Krombholziella scabra [5] Trachypus scaber [6] Leccinum roseofractum [7] Leccinum subcinnamomeum [8] Boletus avellaneus [9] Leccinum rigidipes [10]

Підбере́зник [11] (Boletus scaber Bull. ех Fr. Leccinum scabrum (Bull. ex Fr.) S. F. Gray, Krombholzia scabra (Bull.) Karst.) — вид грибів з родини болетових (Boletaceae). Місцеві назви — березник, березовик, бабка, бабка темна, козарик.

Зміст

Будова [ ред. | ред. код ]

Шапка

Шапка 5-12 (до 15-20) см у діаметрі, напівсферична, потім опукло-розпростерта з тупим краєм, сірувато-коричнювата, рудувато-оливкувато-коричнева, іноді темно-коричнева, колір шапки дуже мінливий, різних відтінків, гола, зрідка тонкоповстиста, суха. Шкірка не знімається. Пори білуваті, згодом сіруваті, оливкуваті, дрібні, округлі. Спори (8)11-21 Х 4-7 (8) мкм.

Ніжка довжиною 4-15(20), діаметром 0,5-3 см, суцільна, щільна. Форма ніжки циліндрична, внизу дещо розширена, колір сіро-білуватий, темно-волокниста покрита темними поздовжнім лусочками. М'якоть ніжки з віком стає дерев'яно-волокнистою, жорсткою [12] .

М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі колір не змінюється або трохи рожевіє, з приємним запахом і смаком.

Поширення та середовище існування [ ред. | ред. код ]

В Україні поширений на Поліссі, в Лісостепу та на Закарпатті. Росте переважно в березових і мішаних (з березою) лісах. Збирають у травні — жовтні.

Практичне використання [ ред. | ред. код ]

Добрий їстівний гриб. Заготовляють на Поліссі. Використовують свіжим, про запас сушать, маринують, солять.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Leccinum scabrum // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL
• Gray, S.F. 1821. A natural arrangement of British plants. 1:1-824
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 90—91.
• Фотинюк, Фелікс Іванович. Гриби. — Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1961. — 184 с.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Підберезовик // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

1. ↑ Bull., Herbier de la France 3: t. 132 (1783)
2. ↑ (Bull.) P. Karst., Revue Mycologique Toulouse 3 (9): 17 (1881)
3. ↑ (Bull.) Quél., Enchiridion Fungorum in Europa media et praesertim in Gallia Vigentium 0: 162 (1886)
4. ↑ (Bull.) Murrill, Mycologia 1 (4): 146 (1909)
5. ↑ (Bull.) Maire, Publicacions del Instituto Botánico Barcelona 3 (4): 46 (1937)
6. ↑ (Bull.) Romagn., Rev. Mycol. (Paris): 141 (1939)
7. ↑ Watling, Notes from the Royal Botanical Garden Edinburgh 28 (3): 313 (1968)
8. ↑ Pilát & Dermek, Ziva: 85 (1969)
9. ↑ J. Blum, Bulletin de la Société Mycologique de France 85 (4): 560 (1970)
10. ↑ P.D. Orton, Transactions of the British Mycological Society 91 (4): 560 (1988)
11. ↑Підберезник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
12. ↑Підберезник (Leccinum scabrum) // uk.about-mushrooms.com
13. ↑Фотинюк Ф. І. Гриби, 1961, с. 31.

Підберезник білий

• Boletus holopus Rostk., 1844
• Krombholzia holopus (Rostk.) Pilát, 1951
• Krombholzia holopoda (Rostk.) Pilát, 1951
• Krombholziella holopus (Rostk.) Šutara, 1982
• Leccinum nucatum Lannoy & Estadès, 1993

Шапка діаметром 4 – 10 см, спочатку напівсферична, пізніше випукла, випукло-розпростерта. Поверхня шапки гладка, гола, суха, світла, білувата, кремова, біло-коричнева.

Гіменофор трубчастий, вільний, спочатку білуватий, пізніше бурувато-сірий. Трубочки довгі, вузькі. Пори дрібні, округлі.

Споровий порошок охряно-коричневий. Спори 10-20 * 5-7 мкм, веретено-овальної форми, оливкові.

Ніжка висотою 5 – 20 см, діаметром 1 см, циліндрична, іноді викривлена, щільна, білувата або сірувата, покрита світлими лусочками.

М’якоть м’яка, водяниста, біла, з зеленуватим відтінком, на зрізі кольору не змінює, без вираженого запаху та смаку.

Їстівний гриб 3 категорії. Використовується вареним, смаженим, сушеним.

Середовище і розповсюдження

Росте з липня до вересня, в березових та змішаних лісах, біля боліт, в вологих місцях, серед моху, на сфагнових болотах, утворює мікоризу з березою.

В Україні зустрічається на Волині.