Як відбувається терморегуляція шкіри якщо температура навколишнього середовища знижується?

При зниженні температури тепловіддача зменшується: звужуються кровоносні судини шкіри, зменшується потовиділення. При підвищенні температури тепловіддача збільшується: розширюються кровоносні судини, збільшується виділення поту.

Яка дія тепла на організм людини?

Швидке збільшення тепла негативно впливає на здатність організму до терморегуляції та може привести до цілої низки захворювань: теплових спазмів, теплового виснаження, теплового удару та гіпертермії Гіпертермія виникає, коли організм не встигає вивільняти утворене всередині тепло, що призводить до перегрівання тіла..

Фізіологія обміну та енергії.Терморегуляція. | Онлайн-тест – … При зниженні температури навколишнього середовища інтенсивність процесів обміну: варіанти відповідей Підвищується;

Терморегуляція

Терморегуля́ція (від грец. τέρμη «жар, тепло» і лат. regulo «впорядковую») — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища. Найкраще та найстабільніше терморегуляція працює у людини та деяких інших теплокровних тварин (переважно ссавців і птахів), у яких температура підтримується на майже сталому рівні, незалежно від змін температури зовнішнього середовища, у цих організмів терморегуляція є одним із аспектів гомеостазу. Крім них, багато організмів, від хребетних тварин до рослин, включаючи багатьох «холоднокровних», мають різноманітні рівні та методи терморегуляції, що дозволяють в певних межах регулювати температуру тіла.

Зміст

Види терморегуляції у теплокровних [ ред. | ред. код ]

Розрізняють такі види терморегуляції у теплокровних:

1. Ендотермія — здатність деяких організмів контролювати температурами своїх тіл за допомогою внутрішніх засобів, наприклад, тремтіння м'язів або внутріклітинних засобів. Протилежність ендотермії — екзотермія.
2. Гомойотермія — терморегуляція, що дозволяє підтримувати постійну внутрішню температуру тіла попри зовнішній вплив.
3. Тахіметаболізм — вид терморегуляції, характерний для організмів із високим рівнем основного обміну, тобто швидкості метаболізму у стані спокою. Тахіметаболічні організми, по суті, зберігають високу активність протягом всього часу. Хоча їх основний обмін і повільніший їх швидкість основного обміну в активному стані, різниця не така велика, як у брадіметаболічних організмах. Тахіметаболічні організми зазвичай потребують більше їжі та гірше переносять її нестачу.

Механізми терморегуляції у гомойотермних [ ред. | ред. код ]

В залежності від механізму розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію у гомойотермних організмів.

• Хімічна терморегуляція забезпечує зміни рівня загальних енерговитрат і теплопродукції тканин (терморегуляційний тонус м'язів, теплопродукцію мозку, міокарда, печінки тощо). Здійснюється шляхом змін інтенсивності окисних процесів.
• Фізична терморегуляція забезпечує зміни тепловіддачі за рахунок судинних реакцій шкіри, потовиділення, сезонних змін теплоізолюючих властивостей хутра, терморегуляторної поведінки тощо.
• Терморегуляторна поведінка, як сукупність рухливих актів, спрямованих на зміну теплообмінуорганізму з довкіллям може бути рефлекторною і нерефлекторною. Рефлекторна — найчастіше це теплова задишка, наприклад, пелікани, які не мають потових залоз, під час спеки застосовують для охолодження внутрішню поверхню піддзьобового міхура, розтягуючи її і одночасно відкривши дзьоб. До нерефлекторних дій можна віднести пошук необхідного температурного середовища — наприклад, затінку і прохолоди під час спеки.

Розвиток терморегуляції у гомойотермних, терморегуляція у людини [ ред. | ред. код ]

Терморегуляція розвинулася в процесі еволюції як пристосовна реакція організму на мінливість температурних умов існування.

Терморегуляція здійснюється рефлекторно, під впливом подразнень, що надходять з терморецепторів шкіри, внутрішніх органів і слизових оболонок.

Центр терморегуляції міститься в гіпоталамусі й підпорядкований корі великих півкуль головного мозку.

Терморегуляція у немовлят — недосконала, здійснюється переважно за рахунок судинних реакцій і змін теплопродукції. Зниження температури середовища на 1°С підвищує основний обмін у немовлят на 5%, тоді як у дорослої людини — лише на 1%.

В похилому і старечому віці терморегуляція частково порушується, збільшується амплітуда добових і сезонних коливань температури тіла.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела і література [ ред. | ред. код ]

• Анатомія та фізіологія з патологією, за ред.Я. І. Федонюка та інш.. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — 680 с. ISBN 966-7364-85-2. (С.443-448)
• Березовський В.Я. Терморегуляція // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. , Том 11. кн.1., 1984, К,.- С. 218.
• Слоним А.Д. Животная теплота и её регуляция в организме млекопитающихся., М.-Л., 1952 (рос.)
• Иванов К.П. Мышечная система и химическая терморегуляция., М.-Л., 1965 (рос.)
• Иванов К.П. Биоэнергетика и температурный гомеостазис., Л., 1972 (рос.)

Посилання [ ред. | ред. код ]

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.