Яка поверхня степів України?

Поверхня степів рівнинна, з горбами, ярами й балками. Степовою зоною до морів течуть великі річки України. Кеш

Що вирощують у степовій зоні в Україні?

Основні зернові культури є: пшениця, ячмінь, кукурудза, горох, просо, рис, які ростуть тільки тут. В степу майже повністю зосереджено вирощування такої технічної культури як соняшник, а також баштанних культур (дині, кавуни, гарбу, кабачки).

Де розташована зона степу в Україні?

Степова зона лежить у південній частині України і займає 39 % її території. На півночі межує з лісостеповою зоною, на півдні простягається до узбережжя Чорного й Азовського морів і передгір'я Кримських гір. Кеш

Список плазунів України — Вікіпедія Мешкає в сухих та теплих місцинах лісової, лісостепової та степової зон, у різноманітних біотопах (найбільш еврітопний вид герпетофауни України). Ящірка зелена: Lacerta viridis (Laurenti, 1768) LC: ВР See more

Плазуни степової зони України

Кармишев Юрій Володимирович. Плазуни півдня Степової зони України (поширення, мінливість, систематика та особливості біології): Дис. канд. біол. наук: 03.00.08 / НДІ біорізноманіття наземних та водних екосистем України при Мелітопольському держ. педагогічному ун- ті. - Мелітополь, 2002. - 292арк. - Бібліогр.: арк. 151-187.

Анотація до роботи:

Кармишев Ю.В. Плазуни півдня степової зони України (поширення, мінливість, систематика та особливості біології).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 - зоологія.- Інститут зоології НАН України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено питанням розповсюдження, таксономічної приналежності, проблем різноманіття та охорони плазунів півдня України. Підтверджено існування двох підвидів болотяної черепахи в регіоні. Докладно розглянута мінливість степової гадюки. Описано нові кольорові різновиди ящірки кримської. В роботі наведено ряд оригінальних даних з

розповсюдження, чисельності, активності, живлення, розмноження, структури популяцій плазунів. Надані рекомендації до вивчення та збереження різноманіття рептилій регіону.

1. На території півдня степової зони України встановлено існування 15 таксонів плазунів видового-підвидового рівня. До них відносяться: черепаха болотяна (Emys orbicularis orbicularis Linnaeus, 1758), Emys orbicularis hellenica (Valenciennes, 1832)); жовтопуз (Pseudopus apodus apodus (Pallas, 1775)), ящірка кримська (Podarcis taurica taurica (Pallas, 1814)), ящірка зелена (Lacerta viridis viridis (Laurenti, 1768)), ящірка прудка (Lacerta agilis euxinica Fuhn et Vancea, 1964, Lacerta agilis chersonensis Andrzejowski, 1832, Lacerta agilis exigua Eichwald, 1831), ящірка піщана (Eremias arguta deserti (Gmelin, 1789)); вуж звичайний (Natrix natrix natrix Linnaeus, 1758), вуж водяний (Natrix tessellata tessellata (Laurenti, 1768)), полоз чотирисмугий (Elaphe quatuorlinaeta sauromates Pallas, 1814), полоз жовточеревий (Coluber caspius caspius Gmelin, 1789), мідянка (Coronella austriaca ausrtiaca Laurenti, 1768), гадюка степова (Vipera ursinii renardi (Christoph, 1861)).

2. Болотяні черепахи (Emys orbicularis) деяких кос Азовського моря (коса Обіточна) характеризуються низкою зовнішньоморфологічних ознак і особливостями біології, які дискретно відрізняють їх від інших представників цього виду, що ставить питання про необхідність детального вивчення таксономії черепах України і суміжних територій.

3. Степові гадюки півдня степової зони України належать до підвиду V. ursinii renardi.

4. Популяції водяних вужів (Natrix tessellata) Східного Криму (Керченський півострів) характерізуються значною гетерогенністю і, в тому разі, наявністю певної частини своїх представників, які суттєво відрізняються за ознаками фолідозу і забарвлення.

5. Вивчення специфіки прояву зовнішньоморфологічних ознак плазунів регіону дослідження показало існування різниці між представниками протилежних статей, яка полягає в тому, що самці практично всіх видів ящірок більш довгохвості, мають більш великі розміри тіла та збільшені стегнові пори; самці змій мають більшу кількість пар хвостових щитків та відносно більш довгий хвіст.

6. Загальною особливістю географічної мінливості зовнішньоморфологічних характеристик ящірок півдня степової зони України є наявність поліклинальності, яка у ящірки різноколірної та ящірки кримської відбивається в збільшенні на схід розмірів їх тіла, кількості горлових лусок, рядів черевних щитків та стегнових пор. У ящірки прудкої в східному напрямку збільшується кількість лусок навколо середини тулуба, зменшується кількість рядів черевних щитків та відносна довжина хвоста. У ящірки зеленої в цьому ж напрямку зменшується кількість лусок навколо середини тулуба, загальні розміри тіла та збільшується довжина хвоста.

Отримані дані з мінливості змій доводять, що на схід у двох видів вужів, полоза каспійського та степової гадюки збільшується довжина тіла, а у полоза чотирисмугого та мідянки цей показник зменшується. Кількість черевних щитків в східному напрямку збільшується у самців та зменшується у самок всіх видів.

7. Порівняння особливостей мінливості зовнішньоморфологічних ознак плазунів в регіоні дослідження показало, що найбільш консервативним в цьому відношенні є жовтопуз (Pseudopus apodus), який також характеризується самою слабкою мінливістю не тільки в межах Криму, а й в межах усього ареалу.

8. Найбільш численними та евритопними є ящірка прудка (Lacerta agilis) та два види вужів (Natrix natrix, N. tessellata). Щільність інших видів в місцях свого розповсюдження менша і вони мають тенденцію до зменшення чисельності.

9. Найбільш різноманітну фенотипічну структуру популяцій на півдні степової зони України мають: ящірка прудка (Lacerta agilis), ящірка кримська (Podarcis taurica), вуж звичайний (Natrix natrix) та вуж водяний (Natrix tessellata).

10. За даними аналізу однієї з найважливіших характеристик стану популяцій — статевої структури — виявлено, що серед ювенільних тварин співвідношення статей близьке 1 : 1, а серед дорослих, в більшості видів, переважають самки ( за винятком черепахи болотяної, жовтопуза та полоза каспійського).

11. Враховуючи загальну тенденцію до зниження чисельності та скорочення ареалів більшості видів плазунів і критичний стан популяцій степової гадюки в Запорізькій області (узбережжя Молочного лиману, Лиса гора на лівому березі Каховського водосховища, околиці м. Енергодар) та болотяної черепахи на косі Обіточній (Запорізька область) і в Астанінських плавнях (Керченський півострів), необхідно терміново організувати моніторинг і/або передбачити відповідні заходи щодо їх збереження. Останній вид також потребує занесення до Червоної книги України до ІІ категорії (вразливі види).

С п и с о к о п у б л і к о в а н и х п р а ц ь

1) Кармышев Ю.В. Находка меланистической особи крымской ящерицы (Podarcis taurica) в Степном Крыму // Вестник зоологии. – 2001. – 35(1). – С. 58.

2) Кармышев Ю.В. Репродуктивные особенности четырехполосого полоза (Elaphe quatuorlineata sauromates Pallas, 1814) на юге Украины // Вестник ЗГУ. – 2001. - №2. – С. 126-129.

3) Кармышев Ю.В., Шевченко С.И. Видовое разнообразие и организация мониторинга пресмыкающихся южной степи Украины // Вестник ЗГУ. – 2001. - №2. – С. 129-132.

4) Кармишев Ю.В., Шевченко С.І., Рева П.П. Методологичні аспекти збору та обробки екологічної інформації на прикладі плазунів // Питання біоіндикації та екології. – 2001. – Вип. 6, №3. – С. 97-101.

5) Глущенко Ю.И., Кармышев Ю.В., Молодыченко В.В. и др. Некоторые аспекты использования ландшафтного подхода для создания сети природных охраняемых объектов // Проблемы рационального природопользования и экологическая экспертиза (сборник тезисов).- Краснодар. - 1990. - С. 92-93.

6) Кармишев Ю.В., Заброда С.Н. Про стан рідкісних видів плазунів на островах Північно-Східного Сивашу // Проблеми охорони видів фауни і флори, занесених до Червоної книги України (тези доповідей науково-практичного семінару).- Миколаїв. - 1992. – C. 70-71.

7) Кармишев Ю.В. Добова активність степової гадюки на півдні України // Педвуз сьогодення: стан і перспективи навчання й науки. - Ч.1.- Мелітополь. - 1995.- C. 35.

8) Кармышев Ю.В. Распространение и морфологическая изменчивость степной гадюки Крыма и сопредельных территорий // Проблемы изучения фауны юга Украины. Сборник научных статей.- Одесса-Мелитополь: АстроПринт-Бранта, 1999.- C. 54-59.

9) Кармышев Ю.В., Писанец Е.М. Особенности питания степной гадюки на юге Украины // Проблемы изучения фауны юга Украины. Сборник научных статей.- Одесса-Мелитополь: АстроПринт-Бранта, 1999.- C. 60-62.

10) Кармышев Ю.В., Писанец Е.М., Сиренко В.А., Сиренко Н.М. Материалы по сезонной активности степной гадюки на юге Украины //В сб.: Проблемы изучения фауны юга Украины. Сборник научных статей.- Одесса-Мелитополь: АстроПринт-Бранта, 1999.- C. 63-64.

11) Кармишев Ю.В. Бернські види ящірок у Червоній книзі України. Жовтопуз - Ophisaurus apodus // Земноводні та плазуни України під охороною Бернської конвенції.- К.: 1999.- C. 61-62..

12) Рева П.П., Власов І.І., Заброда С.М., Кармишев Ю.В. Риби, земноводні та плазуни заплави ріки Молочної // Педвуз сьогодення: стан і перспективи навчання й науки.- Мелітополь, 1995.- C. 65-67.

13) Karmishev J.V., Pisanets A.M. Geographical Variability of Some Characters of Vipera ursinii in Eurasia //Abstr. of the Second Asian Herpetological Meeting, 6-10 September, 1995, Ashgabat, Turkmenistan.- Ashgabat, 1995.- P. 28-29.

14) Karmishev Y.V., Pisanets E.M. Morphological Variability and Taxonomic Status of Vipera ursinii in Southern Ukraine //Abstr. of the Third World Congress of Herpetology, Prague, 1997.- P. 109.

15) Karmishev Y.V., Pisanets E.M. Morphological Variability of Emys orbicularis in the South of Ukraine-Crimea //Abstr. of the Third Asian Herpetological Meeting 1-5 September 1998, Kazakhstan, Almaty, 1998.- P. 21.

16) Karmishev Y.V. Reproductive Especially of Emys orbicularis in the South of Ukraine //Progr. and Book of Abstr.: 10-th Ord. Gen. Meet. S.E.H., Irakleio, 6-10 September 1999. - P. 80-81.

17) Кармышев Ю.В. Распространение и таксономический статус степной гадюки (Vipera ursinii) на юге Украины // Вопросы герпетологии. – Пущино-на-Оке. – 2001. – С. 117-119.

18) Кармышев Ю.В., Кукушкин О.В. Распространение и структура популяций желтопузика (Pseudopus apodus) в Крыму // Вопросы герпетологии. – Пущино-на-Оке. – 2001. – С. 119-120.

Список плазунів України

стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно енциклопедія

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Список плазунів України?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

У цьому списку наведено всі види плазунів, які трапляються на території України, а також ті, дані про яких сумнівні, та ті, які потенційно можуть бути новими видами для України. Термінологія наведена відповідно до списку плазунів Європи від Європейської герпетологічної спілки (лат. Societas Europaea Herpetologica), або просто SEH [1] .

Загалом підтверджено мешкання 23 видів (11 видів змій, 11 видів ящірок та 1 виду черепах), 15 родів, 7 родин та 2 рядів плазунів. Однак, така кількість може різнитися в різних джерелах, зважаючи на те, що не до кінця чітким є статус гадюки Нікольського, яку не всі науковці виділяють в окремий вид; також необхідне уточнення щодо інтродукції червоновухої черепахи звичайної (ця черепаха потенційно може бути новим та інвазивним видом в українській герпетофауні [2] ). Один вид ящірок, який мешкає на теренах України та східної Європи — веретільниця східна — отримав статус виду лише в 2010 році (до того вважалося, що на теренах України мешкає веретільниця ламка (Anguis fragilis)) [3] . Серед інтродукованих видів наявні ящірки — завезена для експерименту 1963 року ящірка вірменська та випадково завезена в той же час і в те саме місце ящірка Даля. Наявні дані про інтродукцію гекона туркестанського та ящірки мурової. Ендеміком України вважають ящірку Ліндгольма та гекона кримського [4] , який довгий час вважався підвидом гекона середземноморського, проте після досліджень 2018 року [5] йому надали видового статуса.

Поширення різних плазунів на території України відрізняється. Так, ящірку прудку можна зустріти в різноманітних місцинах всієї України; широко поширеним є вуж звичайний. На противагу їм ендемічні види можна зустріти тільки в Криму. Рідкісним є полоз леопардовий, який також трапляється лише в Криму. Для інтродукованих видів характерні невеликі ареали проживання.

Більшість плазунів зазнають негативного антропогенного впливу, який спричиняє зменшення ареалів мешкання та скорочення популяцій плазунів. Серед ключових чинників є використання придатних місць існування для потреб сільського господарства, браконьєрство, розбудова інфраструктури, незаконне вирубування лісів і розорювання земель. Багато змій знищують через помилкові уявлення щодо їх отруйності [6] .