• Вікідані: Q164306
• Віківиди: Pelargonium graveolens
• APDB: 10416
• EoL: 594608
• EPPO: PELGV
• GBIF: 2891608
• GRIN: 317549
• iNaturalist: 127298
• IPNI: 376259-1
• IRMNG: 10194017
• ITIS: 29157
• NCBI: 73200
• NZOR: adb8961c-228d-4a50-84d1-3764adba3a41
• Plant List: kew-2532552
• PLANTS: PEGR11
• POWO: urn:lsid:ipni.org:names:376259-1
• Tropicos: 13900169

Пеларгонія

Пеларго́нія, або кала́чики (Pelargonium L'Hér.) — рід квіткових рослин з родини геранієвих. Налічує близько 250 [1] видів рослин, що походять переважно з Південної Африки (існує там близько 125 видів).

Часом геранню називають не лише рослини роду журавець (Geranium), а й рослини роду пеларгонія (Pelargonium), яких раніше відносили до гераней. Проте герань — другорядна ботанічна назва окремого роду споріднених рослин, українською «жураве́ць» (англ. cranesbill). Обидва роди належать до родини Geraniaceae. Лінней спочатку включив усі види в один рід, Geranium, але пізніше у 1789 році французький ботанік Шарль Луї Леритьє де Брютель розділив рослини на два роди.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Стебла прямостоячі або повзучі, гіллясті. Листки прості, пальчасті або пальчасто-розсічені.

Квітки різноманітного забарвлення, зібрані в мало- або багатоквіткові зонтичні суцвіття.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Багато видів ростуть у Східній Африці, ареал сягає на півночі до Близького Сходу (південь Туреччини та Іраку). Декілька видів ростуть в Австралії та Нова Зеландії, поодинокі ендемічні види є на острові Святої Єлени та на островах Тристан-да-Кунья [1] . Пеларгонії є одними з найбільш поширених садових рослин у районах, вільних від морозу, окрім того їх вирощують як кімнатні рослини. У відкритому ґрунті не зимують [1] .

Види [ ред. | ред. код ]

У Флорі України зустрічаються два види — пеларгонія надрізанолиста (Pelargonium radula) та пеларгонія смугаста (Pelargonium zonale) [2] .

Серед декоративних пеларгоній розрізняють дві великі групи видів: кущові і ампельні. У свою чергу, кущові поділяють на квітучі й духмяні.

• Пеларгонія смугаста (Pelargonium zonale) — широко розповсюджена пеларгонія, часто культивується влітку у квітниках, має народну назву «калачики». Округлі, злегка лопатеві листки з невеликими зубцями. На листках помітні концентричні кола темно-зеленого або бурого забарвлення, які розділяють листя на зони. Звідси і назва — зональна пеларгонія. Суцвіття кулясті із простих або махрових квітів. Відомі сотні сортів з різноманітним забарвленням і формою квітів і малюнком листків. У горщику пеларгонія зональна досягає 30-60 см у висоту, але є сорти висотою і до 1,5 м.
• Пеларгонія крупноквіткова (Pelargonium grandiflorum) або пеларгонія домашня (Pelargonium domesticum) — більш популярна назва «королівська пеларгонія» або «пеларгонія Марти Вашингтон». Час цвітіння (з початку весни до середини літа) коротший, ніж у зональних пеларгоній, квітки більші, гофровані, часто більш ефектні і звичайно двоколірні. Листки із зубчастим краєм близько 7,5 см завширшки, характерного малюнку не мають. У горщику вони досягають 30-60 см у висоту.

• Пеларгонія головчаста (Pelargonium capitatum). Листя із запахом троянди. Рожево-лілові квітки. У відповідних умовах досягає 90 см.
• Пеларгонія кучерявенька (Pelargonium crispum). Дрібні, лопатеві блідо-зелені листки з лимонним запахом. Рожеві квітки. Досягає 60 см.
• Пеларгонія сильнопахуча (Pelargonium graveolens). Сильно розділені лопатеві листки із запахом троянди. Квітки від рожевих до рожево-червоних. Досягає 90 см.
• Пеларгонія ароматна (Pelargonium odoratissimum). Листя з ароматом яблук. Білі квітки. Висота близько 30 см.
• Пеларгонія повстяна (Pelargonium tomentosum). Великі округлі, злегка лопатеві листки із запахом перцевої м'яти. Дрібні білі квітки. Висота близько 60 см.

• Пеларгонія щитоподібна або плющеподібна (Pelargonium peltatum) має ребристі стебла, що стеляться, із плющеподібними листками. Прості або махрові зірчасті квітки звичайно рожевого або червоного тонів, іноді білих або яскраво-зелених, зрідка із червонуватою облямівкою. Ця група пеларгоній є чудовою прикрасою вікон (особливо в підвісних кошиках), балконів і веранд.

Використання [ ред. | ред. код ]

Духмяні (запашні) пеларгонії вирощують заради ароматних листків, які містять запашну ефірну олію. Тому навіть при незначному дотику рослина видає злегка терпкий, але дуже приємний аромат. Ефірні олії пеларгонії широко застосовуються в медицині, парфумерній та кондитерській промисловості. З цією метою використовують наступні види пеларгоній P. capitatum (L.) L'Hér. ex Aiton, P. fragrans (Poir.) Willd., P. graveolens L'Hér. ex Aiton, P. krappeanum Knuth, P. odoratissimum (L.) L'Hér. ex Aiton, P. radula (Cav.) L'Hérit.

Екстракт кореня Pelargonium sidoides застосовується в медицині при інфекційних захворюваннях ЛОР-органів [3] .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абв Roger Philips, Martyn Rix (2011). The Botanical Garden. Vol. 2. Perennials and annuals. London: Macmillan. с. 114. ISBN0333748905.
2. ↑Pelargonium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
3. ↑Умкалор (Umkalor). Архів оригіналу за 5 травня 2014 . Процитовано 5 травня 2014 .

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Пеларгонія (герань) // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 14. — 224 с.
• Все про квіти, вазони, рослини[Архівовано 3 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Пеларгонія // Нова енциклопедія кімнатних рослин / М. Цвєткова. — Харків : ВД «ШКОЛА», 2013. — С. 25. — ISBN 978-966-429-165-8.
• Пеларгонія // Садові декоративні рослини / О. М. Олєйнікова. — Харків : Веста, 2010. — С. 98. — ISBN 978-966-08-4940-2.
• The Pelargonium Page: описи ботанічних видів рослин з фотографіями[Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Pacific Bulb Society: Pelargonium (tuberous species)[Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]

Подібні статті

Останні статті