Як визначити чи є отруйні гриби?

Отруйні гриби мають неприємний та різкий запах, часто він нагадує ліки або хлор, а ось їстівні гриби пахнуть приємно. Часто у отруйних грибів яскраве забарвлення. Часто під час зрізання на зрізі ніжки отруйних грибів колір змінюється на незвичайний (синій, фіолетовий). Отруйні гриби не переносять комахи і мушки. Кеш

Скільки є видів отруйних грибів?

Водночас налічується майже 80 видів отруйних грибів, із них особливо небезпечних – 20-25 видів. Деякі з них за зовнішнім виглядом нагадують їстівні гриби. Найбільш небезпечні отруйні гриби України – це печериця жовтошкіра, рядовка тигрова, мухомор, бліда поганка, строчок, павутинник, опеньок несправжній та деякі інші.

Як зрозуміти чи їстівний гриб?

Ось кілька з них:

1. Їстівний гриб пахне приємно, у нього грибний, лісовий запах. ...
2. Отруйний гриб часто має дуже яскраве забарвлення.
3. У небезпечних грибів часто змінюється колір на зрізі ніжки: синій, фіолетовий, незвичайний.
4. Якщо на поверхні гриба є мухи, мошки, черв'яки, то цей гриб — їстівний.

Презентація "Отруйні гриби"

Презентація з навчальної дисципліни Природознавство для учнів шкіл. Дана презентація буде корисна під час вивчення теми "Отруйні гриби". Наведено приклади отруйних грибів.

Підготувала. Тищенко Ольга Леонтіївна. Отруйні гриби

Серед відомих отруйних і неїстівних грибів на території України найчастіше зустрічаються бліді поганки, мухомори, сатанинський гриб, іноцибе, ентолома отруйна, несправжні опеньки, жовчний гриб.

До отруйних грибів відносяться гриби, в плодових тілах яких на всіх стадіях їх розвитку містяться отруйні речовини – токсини, які викликають отруєння. Основні причини отруєнь є незнання різниці між їстівними і отруйними грибами, недбалість під час збирання «лісового м'яса». Погіршення екологічної обстановки також б'є по властивості грибів. Останнім часом зафіксовано випадки накопичення грибами важких металів, пестицидів.

Бліда поганка вважається найнебезпечнішим з існуючих в наших широтах грибів. Навіть невеликий шматочок блідої поганки може завдати невиправної шкоди здоров'ю людини. Цей гриб вражає печінку і нирки, при цьому, симптоми отруєння проявляються, коли людині вже неможливо допомогти. Найбільш характерна ознака, за якою поганку можна відрізнити від багатьох схожих грибів, типу печериць, гриба-парасольки, сироїжок - "яєчко" в основі ніжки, з якого виростає бліда поганка. Бліда поганка

Мухомори. Незважаючи на те, що мухомор з червоним капелюхом в білу цяточку в масовій свідомості представляється символом усіх отруйних грибів, насправді це рід, що нараховує більше 600 видів, серед яких є і умовно-їстівні та як мінімум шість цілком їстівних видів мухоморів. Сильно отруйними є мухомор червоний, мухомор зелений, мухомор смердючий, мухомор пантерний, білий мухомор. Найчастіше в грибних місцях України - у Житомирській, Чернігівській, Київській областях - зустрічаються пантерні мухомори. Мухомори

Пантерний мухомор. Це сильно отруйний гриб, за рівнем небезпеки поступається лише блідій поганці. У відмінності від більш впізнаваного червоного мухомора, пантерний легше сплутати з неотруйними грибами. Його часто плутають з умовно-їстівним сіро-рожевим мухомором, який при правильному зрізі та приготуванні може бути безпечним для здоров'я. Пантерний мухомор як правило росте поряд з дубом, буком, надаючи перевагу лужному ґрунту. Отруєння мухомором пантерним, як і червоним, викликає спочатку напади гніву з бажанням руйнувати. Потім слідують візуальні та слухові галюцинації. У разі тяжкого отруєння настає втрата свідомості, летаргія, втрата пам'яті, у важких випадках - кома і смерть. Пантерний мухомор

Сатанинський гриб. В Україні зустрічається з червня до жовтня в лісостепу й особливо на Поліссі. Цей гриб має високу токсичність, яка зберігається навіть після тривалого варіння. Відомо, що навіть один грам гриба викликає важке отруєння. Сатанинський гриб

Великих розмірів сягає наприкінці літа, його округлий, подушковидний капелюшок виростає до 30 см, а масивна ніжка може мати 15 см у висоту і 10 завширшки. Зрілі представники мають більш розпростерту форму. Шкірочка на капелюшку оксамитова, іноді гладка на дотик, суха. Колір варіюється від білого до брудно-сірого та оливкового. Сатанинський гриб

Ентолома отруйна. Дуже небезпечний отруйний гриб, поширений в Прикарпатті. Росте в цілинних степах, зрідка в листяних (дубових, букових) лісах. Але до початку осені ентолома отруйна зникає. Ентолома отруйна

Іноцибе (плютка)В Україні представлені кілька видів отруйних іноцибе. Найчастіше зустрічаються іноцибе коричневі. Вони ростуть по всій Україні у хвойних і листяних лісах з липня до листопаду. Цей гриб відрізняється неприємним запахом, біла м'якоть не змінює колір на зрізі. Висота - 5 см, ніжка тонка. Конусовидний капелюх досягає п'яти сантиметрів у діаметрі.Іноцибе (плютка)

Ще один вид цього гриба, відомий як плютка конусоподібна, часом помилково приймають за опенька справжнього. Цей гриб поширений на Прикарпатті, Поліссі та в лісостепі. Росте в листяних і хвойних лісах у червні-жовтні. Плютка конусоподібна

Жовчний гриб. Це неїстівний двійник білого гриба, від якого відрізняється гірким смаком м'якоті, рожевими порами і наявністю чорної сітки на ніжці.Існує різновид цього гриба з приємною на смак м'якоттю - жовтий жовчний гриб, який росте на лісових галявинах, відрізняється більш світлою шапкою і майже гладкою ніжкою. Жовчний гриб також можна сплутати з підберезником. Поширений на Поліссі та в лісостепу. Росте у хвойних лісах з червня по листопад. Жовчний гриб

Свинуха тонка. Це не смертельно небезпечний, але все ж шкідливий для здоров'я гриб, який не рекомендується вживати в їжу. Через нього зменшується кількість червоних кров'яних тілець у крові, згубно впливає на нирки. Як і у випадку з блідою поганкою, симптоми отруєння свинухою тонкою проявляються дуже пізно. Свинуха тонка

Бліда поганка

Гриби, що містять аматоксини є причиною серйозних і часто летальних отруєнь; до них належать:

1) з роду Amanita — мухомор зелений (бліда поганка), мухомор весняний та мухомор білий смердючий;

2) з роду Lepiota — лепіота рожева, лепіота коричнево-червонувата, лепіота отруйна;

3) з роду Galerina — галерина облямована, галерина осіння.

Бліда поганка (мухомор зелений) є одним із найнебезпечніших отруйних грибів на світі. Незважаючи на характерний зовнішній вигляд (оливковозелено забарвлена шапка, цибулевидно розширена до основи ніжка і міцно прикріплене до неї кільце на висоті 2/3 — рис. 20.6-1Б) бліду поганку плутають з їстівними видами, такими як гриб-парасолька, печериці, сироїжки, рядовка зелена. Також дуже небезпечні мухомори – весняний та смердючий – відрізняються від неї кольором шапочки (жовтувата →рис. 20.6-1В і біла →рис. 20.6-1Г). Бліда поганка містить 3 групи токсинів: аматоксини (аманітини α, β i γ), фалоїдини та фалолізини. Вони не підлягають руйнуванню під час процесу варіння, маринування чи сушіння. За ушкодження органів та систем відповідають аматоксини. Летальна доза аматоксинів 0,1–0,3 мг/кг м. т.; вживання одного гриба може бути смертельним (40 г гриба містить 5–15 мг α-аманітину). Фалотоксини є алкалоїдами, які містяться лише в ніжці блідої поганки та мухомора білого смердючого. Ці токсини впродовж 6–8 год спричиняють функціональну та структурну дезінтеграцію слизової оболонки шлунка та кишківника, що значно пришвидшує всмоктування аматоксинів.

Рисунок 1. Отруйні гриби: А — мухомор червоний, Б — бліда поганка, B — мухомор білий, Г — мухомор смердючий, Д — павутинник оранжево-червоний, E — строчок звичайний

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

1. Симптоми отруєння: зазвичай отруєння має фазний перебіг:

1) безсимптомний період — може тривати 8–16 год після вживання грибів;

2) період гострого гастроентериту — може тривати кілька годин і є результатом дій фалотоксинів; виникають дуже сильні спастичні болі в животі, нудота, блювота і пронос, що призводять до зневоднення та загрозливих для життя електролітних порушень;

3) латентний період — 2–3 доба (зустрічається в декількох відсотків пацієнтів), тимчасове покращення самопочуття;

4) період системних розладів (печінкова недостатність, гостра ниркова недостатність) — 3–5 доба після вживання грибів.

При дуже тяжких отруєннях симптоми блискавичної печінкової недостатності розвиваються рано, поміж 1 та 2 добою від моменту отруєння.

2. Діагностика: базується, в основному, на даних анамнезу: споживання пластинчастих грибів; споживання грибів, зібраних самостійно або придбаних за межами контрольованої системи продажів, і ви не можете визначити характерних ознак будови гриба; наявність симптомів гастроентериту у людей, які вживали ту саму страву з грибами; довгий безсимптомний період (8–16 год після вживання); виключення інших причин симптомів.

3. Допоміжні дослідження:

1) мікологічне дослідження промивних вод шлунку, блювотних мас або калу на наявність спор поганки. Важливим обмеженням вірогідності дослідження є відсутність спор в матеріалі, зібраному від пацієнта, у якого були багаторазова, масивна блювота і пронос. Негативний результат тесту не виключає отруєння.

2) визначення аманітину в сечі (концентрація в сечі >100 разів більша, ніж у сироватці) — може бути виявленим до 35 год після вживання грибів; після цього терміну діагноз отруєння можливо встановити лише на основі анамнезу та та клінічної картини;

4) АСТ, АЛТ — зазвичай >1000 МО/л на 2–3 добу; у важких випадках підвищення активності може бути значно вищим та розпочатись раніше;

5) інші — зокрема білірубін, аміак, креатинін, газометрія.

1. Детоксикація: промивання шлунку в межах 1 год від вживання грибів (наприкінці промивання введіть через шлунковий зонд активоване вугілля), натомість, проведене пізніше промивання дає лише можливість виконати мікологічну ідентифікацію. Проте, більшість пацієнтів, які через незнання вживали отруйні гриби, не звертаються в безсимптомний період. Не рекомендується проводити промивання шлунка в період симптомів гострого гастроентериту.

1) силібінін в/в — антидот вибору. Терапію слід розпочати до кінця першої доби від моменту вживання грибів: ударна доза 5 мг/кг з подальшим безперервною в/в інфузією 20 мг/кг/добу протягом 6 днів або до клінічного поліпшення. Якщо стан хворого дозволяє (напр. блювота відсутня), можна застосувати п/о препарат, який містить силібінін (напр. силімарин) в дозі 50–100 мг/кг (макс. 2 г) кожні 8 год, далі 200 мг/кг (макс. 3 г) протягом 6 днів або до клінічного покращення.

2) N-ацетилцистеїн — дозування, як при отруєнні парацетамолом →розд. 20.8;

3) пеніцилін G — тепер його застосування вважається спірним. Введення його з метою блокування транспорту аманітину через клітинну мембрану можна розглядати лише протягом кількох перших годин після вживання грибів (у безсимптомній фазі). Доза 0,3–1 млн ОД/кг/добу (макс. 40 млн ОД).

3. Методи пришвидшеної елімінації: гемодіаліз але лише в дуже ранній фазі отруєння (безсимптомній). Також застосовується форсований діурез (300–400 мл/год), який слід розпочати відразу після поступлення пацієнта в стаціонар та продовжувати впродовж 24 год.

4. Симптоматичне лікування: зокрема корекція водно-електролітних розладів та кислотно-лужної рівноваги, обов’язковий моніторинг центрального венозного тиску і балансу рідини.

5. Лікування гострої печінкової недостатності →розд. 7.13. У випадку печінкової недостатності з динамічним розвитком показана негайна консультація з метою встановлення показань до трансплантації печінки, оскільки це єдиний спосіб порятунку життя пацієнта.