Який рН кислого ґрунту?

Кислі ґрунти мають рН менше 7, нейтральні — близько 7, а лужні — понад 7.

Як знизити рН ґрунту?

Крейда для кислого ґрунту Гарно перемелена крейда – чудовий засіб, щоб знизити кислотність. Вносять з розрахунку: 0,3-0,7 кг на метр квадратний – при дуже високій кислотності, 0,2-0,6 кг – при середній, 0,1-0,4 кг – при незначній.

Як підняти лужність ґрунту?

Щоб впоратися з лужністю грунту необхідно підвищити рівень її кислотності. Зробити це можна за допомогою торфу, компосту, сечовини, хвої і комплексних добрив. Торф. Завдяки кислотній реакції торф за 1-3 місяці призведе показники pH в норму.

Ґрунт — Вікіпедія Сучасна наука про ґрунти — ґрунтознавство — визначає ґрунт як складову частину педосфери разом з іншими біокосними тілами — ґрунтоподібними тілами (педолітами), ґрунтовими плівками, підґрунтовим ярусом біосфери. See more

Агрохімічний аналіз ґрунту — інструмент для правильного розрахунку норм та форм добрив

Під час вирощування сільськогосподарських культур, значна частка затрат (до 25%) припадає на добрива. Серед агрономів завжди існують дискусії: скільки потрібно вносити добрив під заплановану врожайність, які форми добрив використовувати, як добрива впливають на розвиток культури тощо.

Безумовно, для правильного розрахунку норм та форм добрив потрібно проводити агрохімічний аналіз ґрунту. Проте, навіть провівши аналізу ґрунту і отримавши результати, ми не заглиблюємося в деталі отриманих результатів і вносимо добрива за відчуттями. Водночас не знаємо, як вони впливають на рослину та ґрунтовий розчин. Пропоную дещо розібратися із удобренням с/г культур та провести розрахунок норм добрив на заплановану врожайність згідно розробленого мною методу розрахунку.

Перш за все, необхідно зробити повне агрохімічне обстеження кожного поля в господарстві з подальшим розшифруванням отриманих даних та створенням технологічної карти під заплановану культуру та врожай.

Перш ніж розповідати про послідовність проведення агрохімічного обстеження, хочу провести невеличке введення в курс агрохімії та системи удобрення рослин, щоб можна було уявити всю суть питання кореневого живлення.

Надходження мінеральних поживних речовин у рослину залежить як від зовнішніх умов (складу та концентрації солей у ґрунтовому розчині, його реакції (рН) та ін.), так і від біологічних особливостей тієї чи іншої рослини, її хімічного складу, типу та розвитку кореневої системи, її поглинальної здатності у відношенні до поживних речовин.

Із зовнішніх умов велике значення мають склад та концентрація солей ґрунтового розчину. Корені рослин спроможні поглинати поживні речовини за їх невеликої концентрації, орієнтовно від 0,03-0,05 до 0,1-0,2%. За концентрації вище 0,2% поглинальна здатність рослиною води та поживних речовин різко сповільнюється, що призводить до втрати тургору (млявості) рослин. Цей процес спостерігається на засолених ґрунтах. Ґрунтовий розчин має бути фізіологічно урівноваженим, тобто мати в своєму складі всі необхідні для рослини поживні речовини у правильному співвідношенні. Кореневі клітини поглинають поживні солі, головним чином, у вигляді катіонів та аніонів (так званий «обмінний фонд», який виникає в результаті дихання клітин. Катіоном виступає атом водню (Н + ), аніоном — вугільна кислота(Н₂СО₃ - )), тому між окремими катіонами та аніонами мають бути сприятливі взаємозв’язки. Між однаково зарядженими іонами проявляється антагонізм — коли один іон обмежує надходження в рослину іншого. В якості прикладу можна вказати на антагонізм між катіонами кальцію (Са + ) та водню (Н + ). Так, якщо в живильному розчині надлишок катіону водню (у кислих ґрунтах), то наявність у розчині катіону кальцію буде заважати надходженню катіону водню у рослину. Це саме стосується й катіонів алюмінію (Al), марганцю (Mn) та амонію(NH₄). Антагонізм спостерігається і між іншими катіонами, наприклад, між кальцієм та магнієм, кальцієм та калієм та ін., та між аніонами, наприклад, між нітратним аніоном (NO 3- ) й аніоном хлору (Cl - ), при цьому надлишкове внесення хлору (при удобренні хлористим калієм) буде заважати надходженню нітратного аніону (NO₃ - ). В цьому випадку необхідно або збільшити дозу нітратного добрива, або зменшити дозу хлористого калію, або вносити хлористий калій з осені, щоб надлишок хлору вимився з ґрунту.

Реакція середовища (рН)

Для більшості сільськогосподарських рослин найбільш сприятлива слабокисла або нейтральна реакція середовища. Дуже кисла реакція взагалі шкідлива для рослин: вона затримує в них синтез білкових речовин. В той же час при зміні реакції середовища в межах, допустимих для рослин, катіони та аніони потрапляють в рослини неоднаково: за слабокислої реакції середовища в рослину краще потрапляють аніони, а за нейтральної й слаболужної — катіони.

Потрібно відмітити, що при потраплянні в рослину катіонів середовище підкислюється, тому для добрив з даним типом діючої речовини буде найбільш оптимальним нейтральне або слаболужне середовище. При потраплянні аніонів проходить деяке підлуговування середовища, тому вони краще засвоюються за слабокислої реакції. Так, на прикладі аміачної селітри (NH₄NO₃) можна сказати, що в слабокислому середовищі краще буде потрапляти до рослини аніон NO₃ - , а в нейтральному — катіон амонію (NH₄ + ). Саме тому, при використанні тих чи інших добрив, необхідно приймати до уваги вплив цих добрив на зміну реакції середовища та їх фізіологічну реакцію.

Варто відмітити, що поглинання рослиною поживних речовин із добрива проходить не в однакових пропорціях, а залежить від того, якого конкретного іону, катіону чи аніону більше необхідно рослині, відповідно до її потреб. Якщо рослина засвоює з добрива більше катіонів, то добриво буде фізіологічно кислим; якщо рослина буде споживати в більшій кількості аніони, то добриво буде фізіологічно лужним. Розглянемо декілька прикладів з конкретними добривами:

• Сульфат амонію ((NH₄ + )₂SO₄ - ) — фізіологічно кисле добриво. Рослина потребує в більшій кількості азот, ніж сірку, тому вона буде поглинати катіон NH₄ + в більшій кількості, ніж аніон SO₄ - . Катіон амонію поглинається в обмін на катіон водню (Н + ) рослини, котрий буде накопичуватись в навколишньому середовищі, утворюючи із аніоном SO₄ - , який залишається в ґрунтовому розчині, так як менше поглинається рослиною, сірчану кислоту, підкислюючи ґрунтовий розчин. Таким чином, можна зробити висновок, що сульфат амонію ((NH₄ + )₂SO₄ - ) підкислює ґрунт, тому сульфат амонію можна використовувати тільки на лужних ґрунтах.
• Аміачна селітра (NH₄NO₃) — так як і сульфат амонію, фізіологічно кисле добриво, катіон амонію (NH₄ + ) поглинається рослиною краще та в більшій кількості, ніж аніон нітрату ( NO₃ - ). Тому в результаті заміщення катіону водню в ґрунтовому розчині утворюється ((NH₄ + )₂SO₄ - ) (HNO₃), яка його підкислює.

Ось чому необхідно зробити агрохімічне обстеження ґрунтового покриву, перш ніж використовувати добриво.

Тепер перейдемо до методики агрохімічного обстеження.

Мною була розроблена методика, перевірена часом та результатами. Ця методика є найшвидшою та знижує фінансові витрати на агрохімічне обстеження. Цю методику можна назвати універсальною, тому що вона підходить для всіх типів господарств. Я не стверджую, що вона може замінити всі існуючі методики, проте є найбільш простою, зручною у користуванні та дає певні орієнтири по нормам внесення добрив.

Суть її полягає в наступному:

Підготовка до відбору проб ґрунту

• Відбір проб проводять не менше 1 разу на рік (найбільш оптимально проводити перед сівбою культури або перед внесенням добрив);
• Дивимося на однорідність рельєфу місцевості (якщо рельєф місцевості неоднорідний – відбираємо проби за елементами рельєфу);
• Для контролю хімічного складу ґрунту достатньо 1 проби на площі до 20 га (при однорідному рельєфі місцевості).

Відбір проб ґрунту

• Точкові проби відбирають з одного або декількох шарів методом конверта з таким розрахунком, щоб кожна проба являла собою частину ґрунту, типовою для горизонтів даного типу ґрунту.
• Після того, як ми відібрали проби ґрунту, формуємо об'єднану (середню) пробу. Об'єднану пробу отримуємо шляхом змішування точкових проб, відібраних на одному полі.
• Загальна маса об’єднаної проби має бути не більше 2 кг.

Аналіз ґрунту

• Проводиться в спеціалізованому інституті чи сертифікованій лабораторії. Наприклад, на Харківщині це ННЦ «Інститут Ґрунтознавства та Агрохімії ім. А.Н. Соколовського».
• Після аналізу проб отримуємо на руки «Протокол результатів вимірювань».

Обробка отриманих результатів аналізу

На прикладі результату агрохімічного обстеження поля в одному з господарств Харківщини хочу показати, як проводити розрахунок використання добрив на запланований врожай кукурудзи на зерно (10 т/га)

Отже, ми отримали наступні результати агрохімічного аналізу ґрунту:

• Амонійний та нітратний азот: N-NO₃ — 6,61 мг/кг ґрунту, N-NH₄ — 0,99 мг/кг ґрунту;
• Обмінний фосфор за методом Чирікова P₂O₅ — 87,22 мг/кг ґрунту;
• Обмінний калій за методом Чирікова K₂O — 60,25 мг/кг ґрунту;
• рН водний розчин — 7,4.

Далі дуже просто переводимо ці дані в більш звичну для всіх форму:

Встановлено, що в орному шарі (0-30 см) знаходиться біля 3 млн кг /га ґрунту, тому розраховуємо кількість NPK, що буде доступна рослинам:

Азот. 6,61 мг/кг + 0,99 мг/кг = 7,6 мг/кг = 7,6 мг/кг * 3 000 000 кг / 1 000 000 (коеф.перерахунку з мг/кг) = 22,8 кг/га доступного мінерального азоту.

Фосфор. В цьому випадку справа дещо складніше. Все залежить від того, якого типу ґрунт. На різних ґрунтах може бути різний коефіцієнт використання доступного елементу кукурудзою (інформацію можна отримати з агрохімічних підручників та інтернету).

• В нашому господарстві тип ґрунту — чорнозем типовий легкоглинистий добре гумусоакумулятивний (детальніше про типи ґрунту можна дізнатися з інтернету з карт ґрунтового покриву України). Коефіцієнт використання = 10%, або 0,1.
  • Доступний P₂O₅ = (87,22 мг/кг*0,1) * 1 000 000 / 1 000 000 = 26 кг/га.

  Калій. З цим елементом ситуація аналогічна. Коефіцієнт використання калію кукурудзою = 25%, або 0,25.

  Отримавши такі дані, можемо розрахувати необхідну планову кількість діючої речовини на запланований врожай балансово-розрахунковим методом на основі коефіцієнту використання поживних речовин із добрив за формулою:

  Н д.р. = В кг/га – Д кг/га / 10 * Кд

  • Н д.р. — норма добрив, кг/га діючої речовини;
  • винесення поживних речовин запланованим врожаєм (для кукурудзи N=3,4 кг д.р/ц основної та побічної продукції, Р=1,2 кг д.р/ц, К=3,7 кг д.р./ц.);
  • кількість доступного елементу в ґрунті, кг/га
  • коефіцієнт використання добрив рослинами (азотні добрива — 50%, фосфорні — 15%, калійні — 50%);

  N= 340 кг/га – 22,8 кг/га / 10 * 0,5 = 63,5 кг/га д.р. необхідно довнести

  P = 120 кг/га – 26 кг/га / 10 * 0,15 = 62,6 кг/га д.р. необхідно довнести

  K = 370 кг/га – 45 кг/га / 10 * 0,5 = 65,0 кг/га д.р. необхідно довнести.

  Що стосується рівня рН ґрунтового розчину, в даному випадку ситуація нормальна, тобто ми можемо використовувати майже всі типи добрив. Однак, необхідно пам’ятати, що в складних комплексних добривах фосфор та калій будуть доступні для рослин тільки через 6 місяців, тому їх бажано вносити тільки з осені.

  Отже, лише комплексний підхід до вирощування сільськогосподарських культур дасть можливість не лише отримати заплановану урожайність, але й знизити ризики. Проте у будь якому випадку потрібно враховувати закон мінімуму Лібіха (обмеженого фактора).

  Матеріал підготував:

  Олександр Добренький, агроном-консультант «КВС-УКРАЇНА» в Харківській області

  Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.

  Вимоги до ґрунту

  Полуниця не висуває особливих вимог до типу ґрунту. Поля і тунелі повинні бути добре осушеними і відносно рівними, без осередків підмерзання.

  Врожайність, як правило, трохи вища на важких ґрунтах з більшою водоємністю. Однак легкі ґрунти нагріваються швидше, тому цвітіння наступає раніше. За таких умов захист від замерзання може виявитись більш важливим. Перевагою легких чи піщаних ґрунтів є більш ранній врожай, який допомагає фермеру поставити продукцію на ринок раніше. Такі ґрунти спричиняють менше проблем з захворюваннями коріння.

  Слід уникати використання ґрунтів, на яких раніше вирощувалась картопля або інші пасльонові, щоб зменшити ризик виникнення вертицильозу і ризоктонії в полуничній культурі. Полуниця, що йде за травою, також може більше піддаватись нападу шкідників з залишків коріння, тому посадка зазвичай відкладається на рік, що надає фермеру більше можливостей для боротьби з бур'янами.

  Полуниця віддає перевагу слабкокислотним ґрунтам з рН між 5,5 (легкі ґрунти) і 6,8 (важкі ґрунти). Отже, вапнування не розповсюджене при вирощуванні полуниці. У ґрунтах з більш високим вмістом органічної речовини полуниця може переносити трохи нижчий рівень рН. Коли рН ґрунту падає нижче 5,5, вміст магнію, кальцію, фосфору та молібдену також знижується, тому слід застосовувати підживлення. При рН вище 7,0 може не вистачати цинку, марганцю та заліза (рис. 12).

  Полуниця дуже чутлива до солоності (рис. 13).

  Вся зрошувальна вода містить розчинені мінеральні солі, але їх концентрація та склад варіюються. Вода з найбільшою концентрацією призведе до більших проблем з солоністю. Оскільки солоність зрошувальної води перевищує ідеальний рівень ЕП (0,7 мСм/см), відбудеться зменшення врожайності (табл. 6), а при більш високому показнику ЕП врожайність зменшується набагато більше.

  Симптоми солоності зазвичай проявляються через сухі та коричневі краї листя, крихке листя, уповільнений ріст рослин або навіть мертве коріння й рослини. Неефективне управління зрошуванням може також призвести до накопичення солей навколо коріння, тому важливо змивати їх з цієї зони.

  Рівень солоності в кореневій зоні безпосередньо пов'язаний з якістю води, нормою внесення добрив і глибиною зрошування. Можна передбачити потенційне зменшення врожайності за допомогою наступного рівняння, виведеного Маасом і Гофманом (1977):

  В ньому Y - відносна врожайність культури (%), ECe - солоність екстракту насиченого ґрунту в дСм/М, яка є граничною величиною для максимуму, 100% виробництва; b - зниження врожайності на одиницю зростання солоності.

  Для полуниці: a = 0,7, b = 33,3, отже рівняння буде наступним: Y = 100 – 33,3 (ECe-0,7)

  В Таблиці 6 представлено вплив різних рівнів солоності ґрунтів (ECe) та солоності води (ECw) на відсоток втрати врожайності. В ній також міститься інформація про кількість зрошувальної води, необхідної для вимивання солоності з системи (LF). Важливо регулярно перевіряти ґрунти/субстрати на рівні розчинних солей та відповідно управляти зрошувальною водою.

  Високий вміст солі контролюється промиванням, використовуючи на 10-20% більше зрошувальної води, ніж звичайно. Частка води, яка застосовується до нижньої частини кореневої зони, що несе з собою частину накопичених розчинних солей, відома як коефіцієнт вилуговування (LF). Кількість і частота зрошення повинні бути скориговані, щоб забезпечити достатнє вилуговування, але водночас мінімізуючи ризик надлишкової вологості ґрунту, що може призвести до інших проблем.

  Існують два типи солей - ті, що пов'язані із загальною солоністю та ті, що пов'язані з хлоридом натрію. На ґрунти може впливати тільки солоність або комбінація солоності та натрію. Натрій є антагоністом калію та кальцію. Хлориди конкурують з нітратами. Тому рівні Na і Cl у воді та добривах повинні бути максимально низькими.

  Високі концентрації солей у ґрунті не дозволяють рослині поглинати воду, спричиняючи опіки і в'янення листя, а також втрату врожайності. Різновиди культур відрізняються своєю чутливістю до такої солоності.

  Вплив певних поживних речовин на пом'якшення солоності розглядається в кожному окремому розділі про поживні речовини.