Хто належить до комах?

Комахи — це невеликі за розмірами тварини! До комах належать жуки, джмелі, оси, бджоли, комари, мухи, мурашки, метелики, бабки та багато інших. Зовні комахи дуже різноманітні. Ознаки комах: тіло складається з голови, грудей і черевця; мають шість кінцівок.

Скільки комах в Україні?

Комахи – група членистоногих з поділеним на голову, груди і черевце тілом, які пристосувалися до життя в найрізноманітніших умовах існування. Клас Комахи налічує понад 1 млн видів (в Україні – понад 35 000).

Найбільш поширені на території Західної України ентомофаги

Світовий тренд останнього десятиліття - масовий розвиток органічного землеробства та виробництво високоякісної і що найголовніше - екологічно чистої продукції. Тому більшість країн і сільгоспвиробників зацікавлені в тому, щоб мінімізувати використання на своїх полях хімічних препаратів для захисту с/г культур, віддаючи перевагу саме біологічним методам, до яких якраз і відносяться ентомофаги.

Один з важливих напрямів біологічного методу — збереження і підвищення ефективності природних ресурсів ентомофагів і корис­них для захисту рослин мікроорганізмів.

Ентомофаги (від грец. еntoma - комахи і phgos - пожирач) - корисні, тобто, економічно вигідні для людини комахи, що харчуються шкідниками сільськогосподарських рослин. Ці комахи діляться на хижаків і паразитів.

Використання ентомофагів для захисту сільськогосподарських культур є екологічно безпечним, економічно вигідним і прогресивним методом контролю шкідників. У зв'язку з тим, що частина популяції шкідника знищується ентомофагами, чисельність багатоїдних шкідливих комах, в наступних поколіннях зменшується, що є ефективним засобом захисту сільськогосподарських культур.

Не менш важливим напрямом є збагачення агроценозів корис­ними організмами, які в даному агроценозі відсутні або наявні в незначній кількості. Здійснюють це методами сезонної колонізації, інтродукції і акліматизації ентомофагів та корисних мікроорганізмів, із застосуванням промисло­вих форм біопрепаратів.

Основними серед ентомофагів є:

• сонечка;
• жужелиці;
• золотоочка;
• трихограми;
• корисніхижікліщі;
• корисніхижіклопи;
• мухи тахини;
• їздці, наїзники, паразитичні оси;
• богомол;
• павуки.

Сонечко (Coccinella) це невеликий жук довжиною – 1 - 9 мм. В південних регіонах мешкає близько 70 видів великих сонечок, серед яких близько 50 видів харчуються листяною попелицею, а решта – панцирною попелицею і павутинними кліщами. Відомі семикрапкові сонечка знищують в день до 150 попелиць, більш дрібні види – до 60. Ще будучи личинками, комахи пожирають до 800 попелиць.

Жужелиця садова (Carabidae hortensis L). Імаго довжиною 22-30 мм з бронзовим відливом. Не літає, але як дорослий жук так і личинка досить швидко пересувається. Веде переважно нічний спосіб життя. Живе у верхньому шарі ґрунту під старим опалим листям і травою. Відмінний помічник садівникам. Знищує личинки, гусениці, равликів і слимаків. За літо здатний з'їсти до чотирьохсот гусениць. Досвідчені садівники-городники знають, яку користь приносять сонечка і жужелиці на їх ділянці. Завдяки ним скорочується в рази застосування хімічних препаратів для знищення шкідників, а це величезний плюс для здоров'я людини.

Золотоочка звичайна (Chrysoper lacarnea Sch.) - комаха зеленого кольору, з жовтими очима. Харчується попелицями, кліщами, яйцями, гусеницями та личинками жуків. Золотоочка приносить величезну користь городу. Крім попелиці вона чудово справляється з павутинним кліщем, листовійкою, морквяною, цибулевою і капустяною мухою, гусеницями і щитівками. Одна личинка звичайної золотоочки за два-три тижні здатна знищити близько 1 тисячі кліщів або попелиць. Для збереження чисельності золотоочки на ділянці застосовують спеціальні будиночки з приманкою для цих комах, піклуються про надання місця для зимівлі і розводять ранньоквітучі рослини для харчування після зимової сплячки.

Трихограма - екологічний, біологічний і потужний метод боротьби зі шкідниками. При правильному підборі виду трихограми відбувається її накопичення у природі.

У 2020 р найповніший список видів цього роду світової фауни містив електронний каталог World Chalcido idea Database, який включав 215 назв видів Trichogramma (Noyes, 2020). Крім того, необхідно відзначити, що в даному каталозі для фауни України зазначено всього 9 видів роду Trichogramma.

В результаті досліджень Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України (Київ) встановлено наявність 14 видів роду Trichogramma на території України, які знаходяться в колекції інституту:

T. achaeae Nagarkatti & Nagaraja, T. аurosum Sugonyaev & Sorokina,

T. bistrae Kostadinov, T. Cacoeciae Marchal, T. cephalciae Hochmut & Martinek, T. dendrolimi Matsumura, T. elegantum Sugonyaev & Sorokina,

T. еmbryophagum Hartig, T. evanescens Westwood, T. piceum Djurich, T. pintoi Voegele, T. principium Sugonyaev & Sorokina, T. semblidis Aurivillius,

Практичне застосування знайшли 3 види – трихограма звичайна (бура), трихограма безсамцева і трихограма жовта. Кожен вид трихограми має улюблених господарів, яйця яких він охоче й інтенсивно вражає.

Звичайна (бура) трихограма - (T. evanescens West.) використовується для боротьби з шкідниками польових культур.

Забарвлення її тіла змінюється від світло-бурого до чорного. Довжина яйцекладки дорівнює третині довжини її тіла. Звичайна (бура) трихограма, поширена як у посушливих, так і у вологих районах.Тривалість розвитку її дещо більша, ніж в інших видів трихограми. Плодючість при розмноженні в яйцях зернової молі коливається від 20 до 40 яєць. Кількість самок втроє більша, ніж самців.

Основними її живителями є озима і капустяна совки. Однак може розмножуватися і на інших видах комах — гороховій, городній, гаммі, бавовниковій, конюшиновій, люцерновій совках, на стебловому кукурудзяному метелику, ріпаковому білані, капустяній молі, гороховій плодожерці тощо. Звичайна (бура) трихограма розселюється протягом одного покоління і заражає яйця при температурі 17-19°С на відстані до 15 м. При 25-30°С її активність підвищується і вона може заражувати яйця шкідників у радіусі до 30 м. За допомогою вітру трихограма може переміщуватися і на більшу відстань. В умовах України розвивається до дев′яти поколінь паразита за сезон.

Оптимальними умовами для розвитку та життєдіяльності звичайної звичайної (бурої) трихограми є температура в межах 18-30°С і відносна вологість повітря 60-95%. Особливо активна вона в сонячну погоду, однак прямих сонячних променів уникає. Вранці трихограма, як правило, зосереджується на верхньому боці листків, а в середині дня переходить на нижній бік, при температурі 35°С і більше - ховається в тінь.

Відомо чотири раси звичайної (бурої) трихограми (совкова, біланова, вогнівкова, плодожеркова) і близько 15 її екотипів. Використовуючи трихограму необхідно враховувати ступінь спеціалізації її рас і екотипів. Наприклад, звичайна (бура) трихограма виведена з яйцекладок стеблового метелика, значно ефективніша проти цього шкідника порівняно з расами, одержаними з яєць капустяної совки. Совкова трихограма заражала не більше 60% яйцекладок стеблового метелика, а вогнівкова — 70-80%.

Жовта трихограма - Т. раllida і безсамцева трихограма Т. embryophagum пристосовані до життя в плодових насадженнях. Обидва види, на відміну від звичайної (бурої) трихограми, добре розлітаються і паразитують в яйцях метеликів, надаючи перевагу яйцям яблуневої плодожерки та листокруток. В жовтої трихограми самки одноколірні, лимонно-жовті, самці сіруваті. Яйцеклад довший, ніж у інших видів. Живителями бувають: листокрутки, хвилівки, кільчастий та сосновий шовкопряди, соснова совка та ін. Це типовий вологолюбивий вид, тому найбільш поширений на Поліссі та в Лісостепу. Плодючість вища, ніж у інших видів трихограми (30 - 47 яєць). Співвідношення самок і самців 4:1. Важливою особливістю жовтої трихограми є її здатність до активного перелітання.

Безсамцева трихограма- Т. embryophagum забарвлена в жовто-бурий колір. Біля основи черевця є темна поперечина смужка. Яйцеклад завдовжки в третину довжини грудей і черевця, разом узятих. Самців немає. Забарвлення тіла особин, відроджених із личинок, що перезимували, темно-коричневе, літніх форм - блідо-жовте. Трихограма заражує яйця таких видів комах: листокруток, совок, шовкопрядів, парусників, біланів, золотогуза, вогнівок. У садах найчастіше паразитує на яблуневій плодожерці. Тривалість життя яйцеїдів при сприятливих умовах становить 17 - 19 днів Цей вид порівняно посухостійкий і має перевагу перед іншими видами для використання проти яблуневої плодожерки в більш посушливих районах.

Корисні хижі кліщі (Parasitiformes, Mesostigmata) Деякі типи хижих кліщів живляться шкідниками рослин і тому придатні для біологічного захисту.

Ambluseius : Види цього роду дуже підходять для боротьби з трипсами та білокрилками.

Hypoaspis : харчуються видами комарів, яйця та личинки яких розвиваються в грунті.

Phytoseiulus: Цей рід є одним з найбільш багатих на види хижих кліщів, які мешкають на листках і воліють полювати на павутинних кліщів, часто використовуються як корисна комаха, особливо у виноградарстві та в теплицях.

Typhlodromus також живе на листі і полює на павутинних кліщів.

Корисні хижі клопи (Heteroptera). Клопи відносяться до типу членистоногих. Тіло клопа широке, плоске, буре або жовтувато-сіре, з мармуровим малюнком, має хітиновий покрив. Довжина клопа 10 - 12 мм, ширина 6 - 7 мм. Майже все тіло клопа покрите великим щитком, що доходить до кінця черевця.

До корисних у сільськогоспордарському виробництві відносять представників роду Oriusі Nabis. У боротьбі з томатною міллю фахівці радять використовувати хижих клопів. Nesidiocoris — хижий клоп, якого вже давно використовують в таких країнах як Іспанія, Туніс, Туреччина і Марокко. Цей жук знищує яйця томатної молі, тим самим не даючи розвинутись новим поколінням гусениць. Для ефективної боротьби з томатною міллю достатньо одного клопа на метр квадратний. Вносити Nesidiocoris необхідно, як тільки температура всередині теплиці не знижуватиметься менше 12°С Варто відмітити, що Nesidiocorisє універсальним хижаком і крім томатної молі, він ефективний у боротьбі проти білокрилки, кліщів, попелиці та різних гусениць.

Тахінові мухи (Tachinidae) Довжина тіла представників родини — 3-20 мм. Тіло вкрите щетинками. Форма черевця яйцеподібна або конусоподібна. Черевце складається з 4 кілець. Останній членик вусиків стиснутий з боків. Імаго активні в сонячну теплу погоду і часто зустрічаються на квітках рослин, де харчуються нектаром. Для деяких видів властивий сутінковий період активності.

Личинки спершу не зачіпають життєво важливих органів і лише по завершенні свого розвитку виділяють у тіло господаря велику кількість травного соку, що повністю перетравлює його органи і тканини. Закінчивши харчуватися, личинки виходять з тіла господаря і заляльковуються в ґрунті.

Тахіни — природні вороги багатьох комах, що регулюють чисельність останніх, чим приносять значну користь. Деякі види успішно акліматизовано в різних країнах для боротьби з колорадським і японським жуками, непарним шовкопрядом та іншими шкідниками.

Їздці, наїзники, паразитичні оси (Parasitica, Hymenoptera) розвиваються як паразити на різних господарях, якими можуть бути багато комах, за винятком павуків. Для садівників їздці мають велике значення, оскільки вони знищують гусениць метеликів, личинок мух і попелицю. Яйця наїзник відкладає на комах, їх личинку або гусінь. З яйця вилуплюється личинка відповідного виду їздця яка висмоктує “господаря”. Види, що паразитують на попелиці, відкладають яйця в тіло попелиці. Від кожної самки потерпає близько 200 попелиць. Їздці полюбляють селитися в зонтичних рослинах (кріп, коріандр, та ін.).

Богомол (Creobroter). Комаха зеленого, коричневого або жовтого відтінку. Передні лапки підняті догори, як у молитві. Звідси і назва комахи. Підняті догори лапки богомола означають загрозу всім, хто хоче на нього напасти. Також підняті догори лапки означають, що богомол полює. На зовнішній стороні кінцівок розташовані гострі, як леза, шипи для ураження жертви. Допомагають полювати богомолам гострий зір і можливість повертати голову на 180 градусів. Вони завжди бачать, де що відбувається. Поїдаючи жертву, богомол не розслабляється, щоб самому не стати обідом. Рухи його повільні і неквапливі.

Для людини богомоли безпечні, хоча і досягають 15 см в довжину Личинка здатна за день з'їсти до 5-7 особин попелиці. Дорослий богомол завжди голодний. За добу з'їдає 7-8 середніх жуків.

Коник зелений (Tettigonia viridissima L.). Зелений коник живе і полює в густій траві. Його личинка - теж хижак. Потужним укусом в потилицю коники вбивають жертву набагато більшу за себе. Поїдають тлю, кладки інших комах, гусениць, представників саранових. Їжа деяких видів коників виключно рослинна: ​​коники їдять траву або листя дерев (наприклад, беріз і каштанів), а деякі з них відзначені як серйозні сільськогосподарські шкідники. На відміну від тієї ж спорідненої сарани, що поїдає урожай фермерів, коники приносять більше користі, наприклад, допомагаючи позбавлятися від колорадського жука.

Оса (Vespula)

Оси – великі комахи з добре розвиненим щелепним апаратом і багаторазовим жалом. Вкусивши один раз, оса не загине. У раціон дорослої особини і личинки входять дрібні жучки, гусениці і павуки. Оси приносять користь садівникам. Вони знищують багато гусениць, павуків, кліщів, шкідливих черв'яків. Цих комах налічують понад 100 тисяч видів.

Павуки (Arachnida) всім відомі хижаки. Одні плетуть павутину і заманюють туди свою жертву. Інші вистрілюють липким секретом в майбутню їжу і притягують її до себе. Основою раціону павуків є комахи. Все, що літає, стрибає і повзає, йде на обід павукам. Невеликі павуки полюють на метеликів, мух, комарів, жуків і коваликів. Вони плетуть свої тенета-пастки і чекають жертву, принаджуючи її потрясаючи павутини.

Велике значення для підтримки природної рівноваги в агроекосистемах має примінення ентомофагів та раціональне ставлення до них, що дозволить зберегти цю рівновагу в аграрному виробництві і дасть змогу значно скоротити використання інсектицидів та забезпечити збереження і підвищення ефективності природних ентомофагів. Але варто пам’ятати, що всі ентомофаги напрочуд чутливі до хімічних інсектицидів та потребують дбайливого ставлення до середовища, в якому вони існують.

Підготував завідувач відділом фітосанітарних процедур ДУ «Волинська фітолабораторія» Іван Луцик

• МІЖНАРОДНИЙ РІК ЗДОРОВ'Я РОСЛИН 2020 / INTERNATIONAL YEAR OF PLANT HEALTH 2020
• Про лабораторію
  • Структура лабораторії
  • Атестат про акредитацію
  • Історія створення фітосанітарної лабораторії
  • КОМПЛЕКТ ДОКУМЕНТІВ
  • Розмір середніх проб рослинної сільскогосподарської продукції
  • Перелік платних послуг
  • Поширення по районах
  • Перелік регульованих шкідливих організмів
  • Амброзія полинолиста
  • Бактеріальний опік плодових
  • Золотиста картопляна нематода
  • Повитиця польова
  • Західний кукурудзяний жук
  • Американський білий метелик
  • Південно-американська томатна міль
  • Державні сайти
    • Президент України
    • Верховна Рада України
    • Урядовий портал
    • Міністерство аграрної політики та продовольства
    • Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
    • Державна установа "Центральна фітосанітарна лабораторія"
    • Головне управління Держпродспоживслужби України у Волинській області
    • Вимоги України
    • Вимоги ЄС
    • Вимоги КНР
    • Вимоги Республіки Індія
    • Фітосанітарні вимоги Республіки Білорусь
    • Фітосанітарні вимоги Турецької Республіки
    • Директиви
    • МСФЗ №1-34
    • МСФЗ №12
    • МСФЗ №15
    • МСФЗ №35
    • МСФЗ №36
    • МСФЗ №45
    • МСФЗ №47
    • СТАНДАРТ ЄОКЗР PM 916