Походження астероїдів

Як утворилися астероїди? Що спричинило появу численних карликових планеток? Відповісти чи питання зовсім непросто, бо процес «народження» астероїдів все ще залишається для нас багато в чому загадковим.

Один з першовідкривачів малих планет, Генріх Ольберс, в 1804 висунув здогад, що астероїди - це уламки однієї великої планети, що існувала раніше і розпалася з якоїсь причини на частини. Майже півтора століття ця передбачувана планета залишалася безіменною, доки московський астроном Сергій Володимирович Орлов (1880—1958) не назвав її Фаетоном.

У давньогрецькій міфології Фаетон був сином бога Сонця Геліоса. Часто він спостерігав, як мчить по небу блискуча колісниця його батька. Якось топота вирішив спробувати правити колісницею сам. Але, не маючи в цій справі досвіду, Фаетон не зміг стримати вогнедишних коней, які наблизилися до Землі і мало не спалили її. Щоб запобігти катастрофі, Зевс вразив юнака ударом блискавки. Так розповідає нам давня легенда про трагічну загибель Фаетона.

А що спричинило загибель Фаетона-планети?

У наш час багато нерозгаданих явищ природи дуже модно пояснювати ядерними вибухами. Знаменита Тунгуська катастрофа теж тлумачилася надто гарячими головами як атомний вибух інопланетного космічного корабля. І планету Фаетон спіткала нібито така ж страшна доля.

Проблемою походження малих планет займався радянський астроном академік Гаджибек Фараджуллаєвмч Султанов. Він встановив, що різноманіття орбіт астероїдів суперечить гіпотезі розриву однієї планети.Навпаки, сучасні уламкові астероїди могли утворитися лише шляхом дроблення більших «батьківських» тіл, які раніше рухалися між орбітами Марса і Юпітера.

Ленінградський вчений Гліб Олександрович Чеботарьов (1913—1975), відомий дослідник малих планет, вважав, що початкова кількість «батьківських» тіл, що започаткувала астероїдний пояс, мабуть, не перевищувала 100 і дроблення їх відбувалося багаторазово. Спочатку в результаті їх зіткнень утворилися найбільші уламки. Потім ці уламки теж стикалися в. дробилися більш дрібні частини. І так відбувається донині. Результати вивчення метеоритів теж суперечать гіпотезі про Фаетон. Склад і структура метеоритів настільки різноманітні, що їх утворення з речовини однієї великої планети вважається справою майже, неможливим. Крім того, космічний вік метеоритів має дуже великий розкид: від мільйона до сотень мільйонів років. Це ще раз свідчить про те, що процес дроблення астероїдів був тривалим. Про одноразовий розпад якоїсь великої планети не може бути й мови.

Відомий естонський астрофізик Ернст Епік (1893—1985) зробив розрахунки і показав, що якби справді мав місце вибух великої планети, то щільність речовини в поясі астероїдів була б значно вищою (маса всіх малих планет, разом узятих, не досягає навіть 1/1000). маси Землі). Але найголовніше — внаслідок вибуху великої планети астероїди взагалі не змогли б утворитися, оскільки вся її речовина перетворилася б на хмару пилу та газу та безліч дрібних уламків.

Таким чином, лише гіпотеза дроблення при зіткненнях кількох протопланетних (батьківських) тіл здатна пояснити походження численних астероїдів. Астероїди — не уламки планети, що розірвалася, а уламки протопланетних тіл, що не сформувалися в одну велику планету. У такому разі доречно запитати: звідки взялися ці вихідні протопланетні тіла?

Згідно з гіпотезою академіка О. Ю. Шмідта Земля та інші планети утворилися шляхом конденсації (згущення) речовини газопилової хмари, що оточувала Сонце. Але у просторі між Марсом та Юпітером цей процес далі утворення протопланетних тіл не пішов. Цьому перешкоджала сильна збурююча дія з боку гіганта Юпітера. І цілком можливо, що найбільші з числа малих планет, що мають кулясту і еліпсоїдальну форму (на зразок Церери, Палади, Вести та деяких інших), являють собою не що інше, як уцілілі до наших днів найдавніші тіла Сонячної системи — зародки великої планети, що не сформувалася. . Астероїди уламкової форми є продуктом багаторазового дроблення багатьох малих небесних тіл. Така, але ймовірно, складна і заплутана історія походження малих планет.