Дайте характеристику круп з пшениці рису ячменю вівса кукурудзи

Зернові культури: які бувають та їх характеристика

Зернові культури - основний продукт сільського господарства у багатьох країнах світу. До зернових культур відносяться: пшениця, жито, кукурудза, ячмінь, овес, просо, рис, сорго, тритикале, а також гречка із сімейства гречаних. Кожну із цих культур вирощують, перш за все, для отримання зерна, із якого потім виготовляють крупи, хліб, макаронні вироби та багато іншого.

Провідне місце серед зернових культур займають пшениця, рис і кукурудза, яких ще називають «три хліби людства». Проте, рис і кукурудза "хлібами" називаються умовно, тому що вони мають таке ж важливе значення у промисловості, як і пшениця.

Особливості кожної із культур

Кожна культура, яка належить до зернових, має свої особливості. Які ж саме?

- Пшениця. Одна із найважливіших зернових культур, яка славиться своїм широким використанням. Із неї виготовляють макаронні вироби, муку, крупи. Існує безліч сортів пшениці, але головні - це озима та яра. Яра пшениця відома своєю стійкістю до посухи. Сіють її навесні, а збирають восени. Щодо озимої, то сіють її до середини осені, а збирають до початку наступного літа.

- Жито. Є одним із найкорисніших злакових, що містить безліч вітамінів та мінералів: вітаміни групи В, кальцій, фосфор та інші. Особливістю жита є те, що воно надзвичайно стійке до морозів та сильних посух.

- Кукурудза. Вирощують її задля зерна, яке містить велику кількість вуглеводів та жирів, що є корисним для здоров’я. Кукурудза стійка до холоду, але при цьому любить тепло. Існує декілька видів цієї культури, кожен з яких має своє застосування. Наприклад, цукрову кукурудзу вирощують для консервацій, а крохмалиста використовується для виготовлення олій.

- Ячмінь. Він є основною сировиною у пивоварінні, а також служить для виготовлення круп та муки. Багатий на білок та крохмаль, що дозволяє широко використовувати його у промисловості. У вирощуванні вибагливий до добрив та поживних речовин і чутливий до заморозків.

- Овес. Може рости на будь-якому грунті, стійкий до зміни температур і переносить навіть невеликі заморозки. Використовується для виготовлення круп та вівсяної муки. Овес відомий своїми корисними властивостями, тому є важливою складовою раціону кожної людини.

- Просо. Саме із нього виготовляють пшоно, у якому міститься багато білків, мікро- та макроелементів і вітамінів. Головна перевага проса - стійкість до спеки. Це дозволяє збирати урожай навіть при високих температурах. Прекрасно реагує на добрива, особливо в період активного росту.

- Рис. Головна умова вирощування - велика кількість води та вологи. Через це рис розповсюджений не у всьому світі, а переважно в тропічному кліматі. Це не найкорисніша зернова культура, проте дуже поживна завдяки великому вмісту вуглеводів. Існує безліч сортів рису, а найкращий серед них - бурий. Він, на відміну від інших видів, не шліфується та не піддається обробці. Завдяки цьому зберігається коричнева оболонка, у якій міститься багато вітамінів.

- Сорго. Теплолюбива та стійка до спеки рослина, а ось холод переносить важко. Цінне джерело протеїну, вуглеводів та вітамінів, тому сорго радять вживати спортсменам. Окрім харчової промисловості, цю культуру застосовують і в технічній - для виготовлення віників. Існує безліч різновидів цієї рослини, а найрозповсюдженіші - це лимонне, зернове, цукрове та трав’яне.

- Тритикале. Гібрид жита та пшениці. Підходить для виготовлення муки, комбікорму, солоду і крохмалю. Як і пшениця, тритикале поділяється на яре і озиме. Стійке до морозів і не потребує родючого грунту, тому у вирощуванні не вибагливе.

- Гречка. Одна із найцінніших культур завдяки своєму широкому використанню, користі та поживності. У вирощуванні зовсім не вибаглива, зазвичай додаткових добрив не потребує. Проте чутлива до перепадів температур та вітру. Найкорисніша гречка - зелена, друга за користю - коричнева, до якої усі звикли. Також застосовують рослину для виготовлення муки і меду.

Усі зернові культури схожі за своїми характеристиками, проте кожна із них має свої відмінності: біологічні особливості, сфери застосування, корисні властивості. Усі вони важливі в житті людей та сферах застосування.

Крупи

Крупи́ (род. відм. крупі́в, рідше круп) [1] , рідко крупа́ [2] — харчовий продукт, який являє собою ціле або подрібнене зерно, яке повністю або частково звільнене від оболонок, алейронового шару, зародка [3] . Крупи отримували на спеціальних пристроях — круподернях, зараз у крупяному виробництві застосовуються лущильно-шліфувальні машини, пшеничні крупи отримують при сортовому помелі пшениці, для приготування дроблених ячмінних і гречаних крупів використовуються дробильні машини. При виготовленні деяких видів крупів застосовують гідротермічну обробку за допомогою пари чи гарячої води.

Зміст

1 Круп'яні культури

2 Види

2.1 Пшеничні
2.2 З проса (пшоняна крупа або пшоно)
2.3 З рису
2.4 З вівса
2.5 З гороху
2.6 З гречки
2.7 З кукурудзи
2.8 З ячменю
2.9 З сочевиці

Круп'яні культури [ ред. | ред. код ]

Круп'яні культýри — зернові культури, зерно яких використовується, як правило, для виробництва крупи. Більшість круп'яних культур — рослини родини злаків, тільки амарантові крупи готують з щириці (родина Амарантові), а саго — з серцевини сагової пальми.

З ячменю виробляють звичайні ячні крупи у вигляді подрібненого зерна ячменю без верхньої оболонки й перлові крупи (дорідні й дрібні) у вигляді добре відточених зерен.

З вівса виробляють крупи трьох сортів — дорідні (неподрібнені), дрібні (подрібнені) й пластівці (розплющені зерна вівса).

Гречані крупи виробляють двох видів — цілі (ядро) й дрібні (проділ).

Рисові крупи бувають полірованими, шліфованими й подрібненими.

Пшоняні крупи виробляють з проса. Вони бувають із стертою оболонкою й подрібненими.

Кукурудзяні крупи бувають трьох сортів: дрібні, середні й дорідні.

Із пшениці виробляють манні й пшеничні крупи. Манні крупи являють собою дрібну крупку з ядра зерна, обчищеного від оболонок.

З круп готують каші різної густоти, запіканки, бабки (пудинги), січеники й інші страви.

Види [ ред. | ред. код ]

Пшеничні [ ред. | ред. код ]

З проса (пшоняна крупа або пшоно) [ ред. | ред. код ]

Шліфоване пшоно
Пшоно-дранець(немає в ДСТУ 1055:2006)
Подрібнене пшоно; (немає в ДСТУ 1055:2006)
Кус-кус з проса (немає в ДСТУ 1055:2006)

З рису [ ред. | ред. код ]

Шліфований рис (недроблений);
Нешліфований рис(немає в ДСТУ 1055:2006)
Рисовий проділ(немає в ДСТУ 1055:2006)

З вівса [ ред. | ред. код ]

З гороху [ ред. | ред. код ]

З гречки [ ред. | ред. код ]

Ядриця — крупи з цільних зерен
Проділ, або січка — крупи з подрібнених зерен
Ядриця швидкорозварювана (з пропареного зерна);
Проділ швидкорозварюваний (з пропареного зерна).

З кукурудзи [ ред. | ред. код ]

Шліфована (буває різних розмірів);
Так звана «крупна» (для виробництва пластівців і попкорну)
Так звана «дрібна» (для виробництва хрустких паличок).

З ячменю [ ред. | ред. код ]

З сочевиці [ ред. | ред. код ]

Історичні види круп [ ред. | ред. код ]

Смоленські крупи — сорт дрібнорозмелених гречаних круп. Вживалися для каш, а також для начинки пирогів

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

↑Крупи // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑Крупа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Страви, закуски, напої, десерти барів і буфетів: Підручник / В. С. Доцяк, Л. О. Стременко, І. В. Стременко. — К.: Вища шк., 1998. — 519с. ISBN 5-11-004724-3
↑ ДСТУ 1055: 2006. Крупи, що швидко розварюються. Технічні умови