Де живе Глухар в Україні?

Глухар — характерний мешканець тайги, поширений в Українських Карпатах, у зоні хвойних лісів до верхньої межі лісу.

Скільки років живе Глухар?

Тривалість життя – до 14 років. Масивне тіло самця вкрите чорним пір'ям із зеленуватим металічним відблиском, а широкі крила забарвлені у рудувато-бурий колір. КешСхожі

Де знаходиться Тетерук?

Тетерук населяє степову і лісостепову зони Євразії від Британських островів на сході до Сіхоте-Аліню. У Західній та Центральній Європі нині найчастіше трапляється у гірських лісах та на вересових пустищах, де ареал зазвичай має чітко виражений острівний характер.

Птах, який від кохання сліпне і глухне

Рідкісний для України птах глухар — далекий родич наших зозулястих, оскільки належить до ряду куроподібних, а ще в ближчому родичанні для значно більш поширених на нашому Західному Поліссі тетеруків. Отже, глухар цілком законно може вважати 2017-й своїм роком. Характер у нього справді вогняний! А Волинь, одна з небагатьох областей, де ще й досі збереглися релікти льодовикового періоду, найбільші птахи з родини тетеруків — глухарі.

Лісове урочище «Сузанка», що в Маневицькому районі, свою назву отримало від імені варшавської красуні Сюзанни, яка щовесни у міжвоєнні роки приїздила сюди, аби помилуватися танцями на токовищах закоханих глухарів. Цей великий, завбільшки з індика птах (на знімку), зі своїм розпущеним віялом барвистим хвостом чимось нагадує павича, а його тенькання і точіння хоч і не зачаровувало красою співу, але хвилювало уяву молодої панни, дарувало втіху від спілкування з дикою природою. Навіть тоді мало хто міг похвастатися, що чув спів глухаря, нині ж це стало справжньою екзотикою.

На щастя, і сьогодні глухарі не покинули «Сузанку», щоправда, їх кількість за останні десятиріччя значно скоротилася. Директор Черемського природного заповідника, до складу якого входить це лісове урочище, Степан Пащук каже, що однією з причин стало зростання поголів’я диких кабанів і лисиць, які нищать молодь глухарів.

Самці і самки глухарів живуть окремо і зустрічаються лише під час шлюбних ігрищ. Ранньою весною самці збираються групами на одних і тих самих випробуваних роками токовищах. Вигляд їх не може не приваблювати самок: розпущені віялом хвости, напіврозправлені величезні крила, витягнуті вперед шиї зі скуйовдженим пір’ям, закочені очі. Розпочинають свій спів вони ще до сходу сонця.

Глухоту лісового півня орнітологи пояснюють тим, що під час точіння особлива складка, що розташована у нього в слуховому каналі, наливається кров’ю, закриваючи його. Щойно сходить сонце, глухар починає розганяти своїх конкурентів. Часом ця боротьба закінчується кривавими бійками, а подекуди має і фатальні наслідки. Самки спостерігають за цим із дерев, а потім обирають для парування переможців. Вони ж беруть на себе всі клопоти про майбутніх пташенят.

Як розповів колишній головний мисливознавець обласного управління лісового і мисливського господарства (1968-2005 роки), а нині пенсіонер, Орест Король, поголів’я глухарів на Волині в 1970-х роках становило трохи більше 200 голів. Сьогодні цих рідкісних птахів, за інформацією завідуючого сектором мисливського господарства ВОУЛМ Руслана Люшука, в області налічується приблизно сто. Грухарів можна побачити на території Городоцького, Маневицького, Колківського держлісгоспів. Директор лісопідприємства «Тур» Петро Смаль розповів, що є вони і в північно-східній частині Ковельського району.

Максим СОЛОНЕНКО.

Фото надано автором.

Глушець (глухар)

Один з 2-х видів роду; єдиний вид у фауні України, представлений 2-ма підвидами: T. u. pleskei (Полісся) та T. u. rudolfi (Карпати).

Природоохоронний статус виду:

Ареал виду та його поширення в Україні:

Від Піренеїв та Великобританії до р. Лени і Пн. Монголії. В Україні трапляється на Поліссі та у Карпатах. На Поліссі на початку ХХ ст. був поширений у всіх великих лісах. Зник з околиць Києва після 1918 р., Славути (Хмельницька обл.) і Дубна (Рівненська обл.) - після 1923 р., Чернігівської обл. - у 1930-х рр., Київської обл. - на поч. 1970-х рр. В останні роки простежується тенденція до розчленування ареалу на ізольовані ділянки.

Чисельність i причини її зміни:

На початку 1970 рр. в Україні нараховано понад 8 тис. ос., у 1981 р. - 4581, у 1997 р. - 3610, у 2005 р. - 3831. Найбільша чисельність виду у Житомирській обл. (711 ос. у 2007 р.). Осіння щільність населення у Карпатах - 0,3-0,9, на Поліссі - 0,1-0,6 ос. на 1 тис. га. Зниження чисельності зумовлюють: скорочення площ ягідників, стиглих хвойних лісів, вирубування дерев біля токовищ, браконьєрство, вплив ворогів виду (собака єнотоподібний, яструб великий, бродячі собаки і коти).

Особливості біології та наукове значення:

Осілий вид. Заселяє ліси тайгового типу. На Поліссі - соснові і сосново-березові ліси, багаті на ягідники, поблизу боліт (особливо верхових), галявин, згарищ. У Карпатах - приполонинні смерекові ліси, криволісся до висот 1500 м н. р. м. Полігам з груповим характером токування. За незмінних умов токовища зберігаються десятиліттями. Токує у середині березня-травні. Кладки з 4-16 яєць в кінці квітня - на початку травня. Насиджування триває 22-23 доби. Пташенята - з кінця травня до початку червня. Живиться хвоєю, ягодами чорниці, журавлини тощо.

Маса тіла дорослих птахів: самця (самки) - 3500-6500 (1440-2210) г. Розміри самця (самки): довжина тіла - 955-992 (620-675) мм, довжина крила - 377-430 (280-322) мм, розмах крил - 1250-1320 (870-980) мм. Самець чорно-бурий з "бородою", над оком червона "брова", біля основи крила - біла пляма, дзьоб білий. Самка бура, дзьоб бурий.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Занесено до ЧКУ (1994), Додатку ІІ Бернської конвенції. Охороняється в Карпатському БЗ, "Ґорґани", Поліському, Рівненському, Черемському ПЗ, Вижницькому, Карпатському, "Сколівські Бескиди" НПП. Необхідно створюти пам'ятки природи на токовищах, заборонити рубки лісу, туристичну діяльність у гніздових стаціях, налагодити штучне розведення з наступною інтродукцією в природне середовище.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Розмножують у Росії, Німеччині, Польщі тощо.

Господарське та комерційне значення:

В минулому мисливський вид, на який заборонене полювання.

Основні джерела інформації:

Владышевский, 1975; Потапов, 1985; Клестов, 1995; Фесенко, Бокотей, 2002; Кратюк, 2007.