Як перевірити ґрунт на кислотність в домашніх умовах?

«Для тесту потрібно підготувати 2 відра і насипати туди трохи грунту. Потім в одну ємність наливають стакан оцту, а в іншу — стакан води з розчиненою содою», — кажуть експерти. Ідентифікувати результат також просто: якщо помітна реакція в посудині з оцтом, кислотність грунту більше 7 pH.

Як зрозуміти що ґрунт кислий?

Для точної діагностики визначення кислотності ґрунту скористайтеся лакмусовим папером або вимірником кислотності ґрунту. Ще один перевірений спосіб визначення кислотності – це наявність рослин-індикаторів. Одні рослини надають перевагу зростанню на кислих ґрунтах, інші на нейтральних або лужних.

Яка кислотність піщаного ґрунту?

Піщані ґрунти Вміст гумусу в них – 0,7-2%, зате висока кислотність грунту – pH 4-5.

Кислотність ґрунту — Вікіпедія

Кислі ґрунти мають рН менше 7, нейтральні — близько 7, а лужні — понад 7. Найсприятливішими для росту і розвитку більшості сільсько-господарських культур і ґрунтової біоти ( мікроорганізми, водорості, гриби) [2] є нейтральні та слабокислі ґрунти. [3] See more

Кислотність або рН ґрунту — основа ґрунтової хімії. Як підвищити урожайність

Кислотність ґрунтів — це властивість, обумовлена наявністю в ґрунтовому розчині водневих (Н+) іонів. Представляється через рН (від'ємний логарифм концентрації водневих іонів). Кислі ґрунти мають рН менше 7, нейтральні — близько 7, а лужні — понад 7.

Кислотність є основою ґрунтової хімії та у першу чергу впливає на активність у ґрунті елементів живлення і їхнє засвоєння рослинами. Також рН впливає на усю ґрунтову біоту (мікроорганізми, водорості, гриби).

Навіть сьогодні, на початку 21 століття, більше третини аграріїв не знають точно кислотність ґрунтів на власних посівних площах, а між іншим саме цей показник здатен помітно знизити показники продуктивності вирощування сільгоспкультур.

Факти про кислотність ґрунту

• Надмірно високий (вище 9) або низький (нижче 4) рівень рН є токсичним для коренів рослин.



• Для більшості рослин оптимальним значенням кислотності ґрунту є 6,0-7,0.



• Більшість макро- та мікроелементів максимально доступні за кислотності 6,6-6,9.



• Розкислення ґрунту лише на одиницю значення (від 5,0 до 6,0) сприяє підвищенню урожайності до 50%.



• В кислих ґрунтах (pH 4,0-5,5) залізо, алюміній і марганець досягають токсичного рівня концентрацій. При цьому надходження у рослини фосфору, калію, сірки, кальцію та магнію значно ускладнюється.



• В лужних ґрунтах (pH 7.5-8.5) фосфор, залізо, марганець, мідь, цинк, бор стають менш доступними рослинам через утворення нерозчинних гідроксидів.



• При плануванні технології вирощування рН потрібно брати до уваги в першу чергу, ще до проведення аналізу ґрунту.

В Україні ґрунти, що мають рН 5,5 і трохи вище, зазвичай не вапнують. Проте більшість культур реагують на вапнування вже в перший рік. Зокрема, кукурудза, яка є однією з основних вирощуваних сільгоспкультур.

Що потрібно робити?

По-перше, варто визначити кислотність ґрунту, розрахувати потребу у вапні (гіпсі) і внести відповідну норму вапна (гіпсу), щоб змінити кислотність (лужність) до оптимального рівня і тим самим збільшити доступність наявних макроелементів.

По-друге, зробити аналіз ґрунту, визначити наявність NPK, розрахувати потребу в NPK і внести відповідну норму добрив.

Зазвичай вітчизняні агровиробники починають роботу з другого пункту, що не можна назвати правильним.

Для зменшення кислотності на 1 (одиницю) з pH 5.6 до 6.6, необхідно внести одноразово наступну кількість вапнякових матеріалів в перерахунку на СаО (закордонні рекомендації):

Наступні кожні 3 роки на піщаних і суглинистих грунтах слід вносити відповідно по 0,6-1,2 т/га та 1,5-1,8 т/га СаО, та кожні 5 років на глинистих важких ґрунтах 2,5-3 т/га СаО. Для досягнення максимального ефекту вапнування краще проводити восени перед основним обробітком ґрунту.

Дози вапна, що застосовують один раз на 6-8 років, т/га

Механічний склад ґрунту

суглинковий

Кислотність ґрунту та її вплив на рослини

Будь-який тип ґрунту має таку властивість, як кислотність, яка вказує на концентрацію водневих іонів у ньому. Після складу ґрунту це другий критерій його вибору для посадки рослин. Кислотність ґрунту позначається у вигляді «pH» і є одним із найважливіших показників родючості ґрунту.

Як кислотність ґрунту впливає на рослини?

• по-перше, порушення нормального засвоєння рослинами внаслідок підвищеного вмісту у ґрунті алюмінію і його солей, а також марганцю;



• по-друге, активне розмноження хвороботворних бактерій і шкідників у кислому середовищі.

Якщо pH нижче 4, реакція ґрунтового розчину вважається сильнокислою, від 4,1 до 5 – кислою, від 5,1 до 6 – слабокислою, від 6,1 до 7 – нейтральною, вище 7 – лужною. Здебільшого рослини чутливі до кислотності ґрунту, причому що вони молодші, то більше відчувають на собі вплив кислотності. При цьому різним рослинам потрібна різна кислотність. Залежно від цього вони поділяються на групи:

• ацидофіли (картопля, баклажани, кабачки, гарбуз, томати, яблуня, диня, малина) – для них придатні кислі ґрунти (з pH від 5,3 до 6,0);



• нейтрофіли (капуста, перець, цибуля, спаржа, буряк, груша, слива, виноград) – люблять нейтральні ґрунти (з pH від 6,0 до 7,2);



• базіфіли (кукурудза, злакові, мак, декоративні мохи) – найкраще ростуть на лужних ґрунтах (з pH від 7,3 до 8,1).

Якщо кислотність ґрунту не відповідає висадженому виду рослин, у них виникають порушення в процесі живлення. А при низьких значеннях pH деякі мікроелементи (цинк, мідь, бор), які надходять з ґрунту до рослин, навіть стають для них токсичними. Винятком є лише багаті гумусом ґрунти з високою кислотністю. Тому дуже важливо вибирати місце для посадки рослин так, щоб кислотність ґрунту була придатною для них. У зв'язку з цим логічно виникає наступне запитання.

Як визначити кислотність ґрунту?

У домашніх умовах перед висадкою рослин ґрунт можна перевірити на кислотність різними способами:

1. Спостерігати за так званими бур’янами-індикаторами, які ростуть на ґрунті (на сильнокислому ґрунті часто зустрічається щавель, подорожник і дика м'ята, на нейтральному – кропива, грицики і лобода, на слабокислому – пирій, ромашка і кульбаба);



2. Висадити певні овочі (наприклад, столовий буряк, гичка якої на кислому ґрунті набуває червоного кольору, на слабокислому – зеленого з червоним, а на нейтральному – в червоний фарбуються тільки черешки);



3. Взяти з ділянки трохи ґрунту і висипати його на скло, після чого покласти на темну поверхню і полити оцтом. Як наслідок, лужний ґрунт починає рясно пінитися, нейтральний піниться помірно, а кислий не піниться зовсім;



4. Викопати яму глибиною приблизно 30 см, взяти жменьку землі і помістити її до пробірки, заливши водою у співвідношенні 1:5. Потім струсити пробірку і дочекатися, поки осад відстоїться, після чого опустити у розчин лакмусовий папірець і подивитися, якого кольору він стане.



5. За допомогою спеціального приладу, що глибоко проникає до ґрунту і визначає кислотність на різних рівнях (рекомендований для багаторазових перевірок у великих фермерських господарствах).

Варіанти можуть бути такі (кожен з них вказує на певну кислотність):

• червоний (висока кислотність);



• рожевий (середня кислотність);



• жовтий (слабка кислотність);



• зелений (нейтральна кислотність);



• синій (лужне середовище).

Вплив добрив на кислотність ґрунту

На кислотність ґрунту впливає не тільки його склад, але також якість води і добрива, які вносяться. Максимальної ефективності добрив можна домогтися у ґрунтах з рН від 5,9 до 6,9 – у межах такої кислотності рослини найкращим чином засвоюють поживні речовини.

Якщо після перевірки виявляється, що ґрунт має високу кислотність, а ваша рослина потребує лужного середовища, то ґрунт необхідно розкислювати. З цією метою використовують:

1. Вапно з розрахунку 1 відро на 1 кв.м ґрунту.



2. Крейду і доломітове борошно дозуванням 3/4 відра на 1 кв.м.



3. Деревну золу у розчині 3 л на 1 кв.м.



4. Фацелій – однорічна трав'яниста рослина, яку нарізають на частини і викладають на землю на всій площі ділянки.

Більшість садово-городніх культур можуть бути лояльними до ґрунту з будь-якою кислотністю за умови правильної організації їх мінерального живлення, перш за все, азотних добрив – аміачних та нітратних. Перші більше придатні для лужних ґрунтів, другі – для кислих.

Щоб азот добре засвоювався рослинами, на кислих ґрунтах паралельно з використанням аміачних мінеральних добавок рекомендується вносити добрива з вмістом кальцію, магнію і калію. При цьому у ґрунті має бути достатньо фосфору і молібдену, інакше процес відновлення нітратів і поглинання нітратного азоту рослинами порушується.

Одна з переваг хелатних мікродобрив «Реаком» полягає у тому, що вони стійкі у ґрунтах будь-якого типу незалежно від кислотності. Застосування рідких добрив відповідно до інструкції дозволяє отримати врожай гарної якості у запланованому обсязі, а придбання за цінами нижче вартості препаратів-аналогів дає вам можливість заощадити на закупівлі продукції українського виробника.