Коли і де виник папір?

Китайські літописи повідомляють, що папір був винайдений у 105 році н. е. Цай Лунєм.

Звідки береться папір?

В якості сировини використовується деревина – і це целюлозна маса. Крім того, використовують конопляну і рисову сировину для білого паперу, а ще – очеретяну і солом'яну – для щільного і міцного. Також все частіше використовується вторинна сировина – це перероблений папір, який вже був у вжитку.

Коли була відкрита перша паперова фабрика в Японії?

Історія Виробництво паперу почалося в Китаї на початку 2 століття. Вперше в Японію його привіз корейський чернець у 610 році.

Історія створення паперу

У давні часи люди робили записи на каменях, листі, корі дерев, шкурі тварин, панцирах черепах, кістках і на тканині, але у кожного з цих методів була маса недоліків. Виникнення паперу в Китаї — заслуга стародавнього винахідника Цай Луня. Саме завдяки ньому людство отримало новий поштовх для свого розвитку і процвітання.

Цай Лунь народився у Східній династії Хань (25—220 н.е.). У 15 років його віддали на службу євнухом в імператорський двір. За свою працьовитість, винахідливість і наполегливість Луня не раз підвищували на посаді. За сорок років життя при дворі він послужив п’яти імператорам, завоював їхню прихильність і отримав титул князя. Одного разу йому доручили виготовляти інструменти і зброю для імператорської сім’ї, і відтоді він захопився різними ремеслами. Дуже скоро Цай Лунь став знаменитим майстром, і вироби, зроблені під його керівництвом, вражали своєю майстерністю.

До Східної династії Хань для створення книг використовували деревину бамбука або шовкову тканину. Ученим того часу було дуже незручно вести свої записи в подібних книгах, тому що бамбук був важким, а шовк — дорого коштував. Хоча в той час почав з’являтися папір з конопель, але технологія його виготовлення залишалася незрілою, та й доступна вона була лише небагатьом.

Цай Лунь же запропонував новий спосіб. Він велів своїм підручним збирати кору дерев, залишки тканин і непридатну для рибальства сітку. Потім його працівники подрібнювали ці матеріали і замочували їх у воді на довгий час. Коли суміш перетворювалася в м’яку масу, її нагрівали, а потім заливали в спеціальні форми і виставляли для просушування на сонці. Так і виник папір, придатний для письма. Як крок за кроком виготовляв папір Цай Лунь і його підручні, можна побачити на наступних малюнках:

У 105 році нашої ери Цай Лунь показав свій винахід імператору, і той дуже зрадів такому нововведенню. Тут же був виданий указ: поширити дивний винахід по всій Піднебесній. Китайські мислителі і вчені радісно зітхнули — адже тепер вони зможуть записувати свої думки так же легко, як гострим мечем рубати молодий пагін бамбука. Виникнення паперу стало одним із основних двигунів китайського цивілізації, а згодом — усього світу.

У восьмому столітті Китай почав торгувати папером з іншими країнами Азії, але таємницю її виготовлення жителі Піднебесної зберігали ще не одне століття. Однак, як мовить прислів’я, секрети довго не живуть.

У 751 році за династії Тан, в часи, коли загострилися протиріччя Китаю з арабською імперією, кілька китайських робітників були захоплені ворогом у полон. Вони-то і видали вікову китайську загадку. Незабаром виробництво паперу налагодили в Багдаді, і поступово технологія стала надбанням всього арабського світу. Згодом паперове ремесло потрапило в Європу, а звідти — на інші континенти планети. Згідно з історичними записами, перший завод з виробництва паперу в Європі з’явився через тисячу років після того, як Цай Лунь винайшов його. Спосіб Цай Луня і понині використовується як основа паперової промисловості — однієї з найбільш розвинених сфер виробництва в наш час.

Культура стародавнього Китаю явила світові багато чудових творінь і надихнула до розвитку увесь інший світ, але все це було б немислимо, не винайди Цай Лунь папір.

На думку Ореста Мацюка (1932-1999), українські підприємства з виготовлення паперу існували вже в першій половині ХVІ століття – про це свідчать документи та водяні знаки на папері. Український книгознавець Яким Запаско (1923-2007) вказує на те, що перша згадка про папірню в Україні, яка знаходилася в м. Янові (Волинь), належить до 1522 року. А от чи займалися українці цим промислом раніше? Український поет та науковець Іван Вагилевич (1811-1866), посилаючись на польського історика Вацлава Мацейовського (1792-1883), припускав, що вже в ХІІ столітті в Галичі два брати з міщанських родин займалися виробництвом ганчір’яного паперу.

Галич був столицею Галицько-Волинського князівства, яке підтримувало торговельні зв’язки із багатьма країнами: Болгарією, Візантією, Угорщиною, Чехією, Німеччиною, Польщею, Литвою. На ярмарки Галича з’їжджалися також араби, татари, євреї, італійці. Тому цілком імовірно, що папір був завезений сюди арабами, італійцями або й татаро-монголами, які у 1241 р. завоювали Галич. Проте, на жаль, інших документальних підтверджень цій гіпотезі ми не маємо. Галицькі архіви та бібліотеки були знищені татаро-монголами та іншими завойовниками, через що не залишилося зразків українського паперу більш раннього періоду. Ось чому відлік паперової промисловості в Україні починаємо з першої половини XVI століття. Основною сировиною для виробництва паперу було ганчір’я.

Додатково використовували ніжки молодої худоби, які виварювали в мідному казані і готували з них клей. Потім отриманою речовиною проклеювали висушений папір. Завдяки цій процедурі чорнило на папері не розпливалося. Папір, який призначався для друку книг, не проклеювали. Його пропускали через воду з розчиненим галуном. Потім папір знову сушили, глянсували і пресували на спеціальному ковадлі великим молотом.

Приблизно 1668 року в Голландії був винайдений рол для розмелювання ганчір’я. В українських папірнях ним почали користуватися у кінці ХVІІІ століття, але під назвою голендер. Використання ролів водночас і полегшувало процес виробництва паперу, і покращувало його якість. Незважаючи на те, що в українських папірнях застосовувалися різні млинки, котли, роли, ще до початку ХІХ століття на підприємствах переважали середньовічні методи виробництва паперу, лише зрідка використовувалися якісь винаходи.

У 1799 році французький винахідник Луї Робер (1761-1828) сконструював папероробну машину. В Україні цим винаходом почали користуватися пізніше. У 40-50-х роках ХІХ століття почався перехід на машинне виробництво паперу на Галичині, частині Волині та Поділля. На сході України цей процес відбувся пізніше – на початку 70-х років. У цей період почали користуватися паровими котлами, які забезпечували папірню необхідною енергією. Для приготування паперової маси з осоки, осики та деяких м’яких порід деревини почали використовувати бігуни (жорна). Також стали монтувати потужні й продуктивніші роли.

Техніка безпеки та медичне обслуговування в українських папірнях у більшості випадків були відсутні. Наприклад, Черлянська фабрика паперу придбала в 1859 р. у львівському шпиталі ковдри, якими вкривалися хворі на холеру, і використала їх у якості сировини. У папірнях часто траплялися випадки каліцтва, опіків. Робітники змушені були працювати по 10-12 годин в брудних, вогких і напівтемних цехах. Орест Мацюк у своїй праці «Папір та філіграні на українських землях (ХVI-XX ст.)» (Київ, 1974) наводить опис 146 українських папірень. Наявність такої кількості підприємств є свідченням високих культурних запитів українців. Розглянемо кілька найвідоміших українських папірень.

Найдавнішою українською папірнею є Буська папірня (Буський район Львівської області). Дослідники подають різні дати її заснування. На думку Мечислава Гембаровича (1893-1984), Буська папірня була заснована приблизно 1546 року. Натомість, Орест Мацюк вважає, що підприємство виникло в 1539-1541 рр. У 1538 р. буське староство посів рід Гурків, який користувався гербом Лодзя. Найдавніша філігрань із зображенням цього герба датується 1541 роком. Саме ці вищезазначені факти дали підстави Оресту Ярославовичу датувати появу Буської папірні у період 1539-1542 рр. Рід Гурків був власником папірні до 1588 р. У 1550 р. на продукції папірні з’являються філіграні у вигляді герба міста Буська. Свого розквіту діяльність папірні досягла в середині ХVІ ст. Міські гродські та земські книги Львова, Буська, Белза, Галича і Теребовлі писалися переважно на буському папері. Продукція поширювалася на території східних областей України і колишнього Великого князівства Литовського.

Із папірнею співпрацював також Іван Федоров (бл.1510-1583), використовуючи папір з Буська для друкування. У різні періоди власниками папірні були Станіслав Тарновський, Іван Данилович, Станіслав Конецпольський, Петро Собанкович. У 1714 р. папірня була повністю знищена повінню. За відбудову підприємства взялися у 1765 р. Перший відомий водяний знак відбудованої папірні датується 1765 роком, а останній – 1788 роком.

Окремо хотілося би згадати і про Радомишльську папірню (Радомишльський район, Житомирської області), яка вважається однією з найперших в центральній Україні. Заснована приблизно в 1615-1624 рр. лаврським архімандритом Єлисеєм Плетенецьким (між 1550 і 1554–1624). Підприємство забезпечувало папером друкарню Києво-Печерської лаври. Обсяги виробництва були досить високі. Протягом перших 8 років свого існування у Лаврській друкарні було видано більше книг, ніж у всіх друкарнях України. Саме на радомишльському папері були надруковані важливі в історії українського друкування книги: перша надрукована в Києві книга «Часослов» (1616), перший український поетичний збірник «Візерунок цнот превелебного в Бозі милостивого пана отця Єлисея Плетенецького» (1618), український словник «Лексикон словенороський» (1627).

понеділок – п'ятниця
10:00 – 17:00

Винахід паперу

Цікаві наукові факти

Історія виникнення паперу

Винахід паперу – одне з головних досягнень людства на шляху до цивілізації. Ще в найдавніші часи людина шукала матеріал, який би йому служив для писемності. Близько 2000 років до нашої ери стародавні єгиптяни пристосували для цих цілей висушені і оброблені особливим способом листи папірусу. Але папірус – ще не папір.

Як робили папір в давнину?

Вважається, що перше виробництво паперу пов’язане з ім’ям китайського сановника Цай Луня і відноситься до 105 року нашої ери. Але це не єдина версія. Справа в тому, що при археологічних розкопках в Китаї, в північній провінції Шаньсі, в середині минулого століття, була виявлена стародавня гробниця. Так от, в ній, поряд з іншими цікавими речами, були виявлені невеликі шматочки паперу. Вік гробниці – II століття до нашої ери.

Знаменитий Цай Лунь тим, що він, будучи освіченою людиною, зумів підсумувати всі відомі до того способи виробництва і запропонувати оригінальну технологію виготовлення паперу. Принцип Цай Луня дозволяв застосовувати для виробництва паперу найрізноманітніше сировину і навіть відходи рослинного походження: солому, мох, траву, клоччя, ганчір’я, бамбук. Але основним матеріалом у той час все-таки служили луб’яні волокна шовковиці або тутового дерева. Ці волокна замочували у воді, а потім поділялися на грубий зовнішній шар, з якого робили папір нижчого сорту, і внутрішній м’який шар, який служив для виготовлення кращих сортів паперу. Потім ці волокна кілька годин варили в ємностях з вапняним молоком і золою деревного вугілля.

Шляхом з’єднання гашеного вапна і золи отримували лужний розчин або каустик. Він необхідний для того, щоб розчинити лігнін. Лігнін – це такий складний полімер, який входить до складу майже всіх рослин, скріплює целюлозні волокна і забезпечує їм міцність. При виробництві паперу ця міцність якраз і не потрібна. Необхідно було отримати пухку консистенцію сировини. Після кип’ятіння в лужному розчині йшла тривала обробка волокон в спеціальних ступках, де за допомогою пристосувань вони дробилися і подрібнювалися до пастоподібного однорідного стану і вже з отриманої маси, в яку додавали рослинні соки або крохмаль, відливали потрібні аркуші в спеціальній формі.

Форма ця робилася з бамбукових паличок і шовкових ниток у вигляді сітки. Коли вода вся стікала, на дні сітки залишався сирий аркуш паперу. Його акуратно діставали і висушували під пресом.

Довго китайцям вдавалося зберігати секрет виробництва паперу. Першими перейняли їх дорогоцінний досвід араби. За переказами, під час боїв на берегах Туркестанської річки Тхерез араби, наголову розбили китайців, взяли в полон майстрів паперового виробництва. Араби перейняли їх секрет і привезли його в Іспанію. Це було в XI столітті. А в 1150 році в Іспанії вже налагодили власне виробництво у Валенсії. І лише через кілька століть умінням виробляти папір оволоділи всі країни Старого світу.

Виготовлення паперу в Середньовіччі

Процес виготовлення паперу в середні століття і пізніше вважався особливо трудомістким, вимагав відомого професіоналізму і досвіду. При виробництві потрібно було багато води як для технологій виробництва, так і для того, щоб приводити в рух млини, тому цеху і згодом мануфактури будувалися зазвичай на річках. Ці цехи так і називали – «паперові млини».

Весь процес виробництва паперу в середньовічній Європі можна розділити на наступні етапи:

• очищення сировини від бруду;



• дроблення в жорнах вітряного або водяного млина до отримання пухкої консистенції;



• Розтирання підготовленої маси до однорідного стану;



• відбілювання;



• формування в спеціальних рамах (робочий зачерпував порцію підготовленої маси за допомогою рами з сітчастим дном,



• кілька разів струшував вміст, розподіляючи його рівномірно по всій рамі і спресовуючи одночасно);



• вкладання підготовленого листа на войлочну або суконну поверхню;



• пресування;



• просушка.

Дуже довго основною сировиною для виробництва паперу служило ганчір’я. Але з розвитком книгодрукування, збільшенням тиражів книг турбувалися ще більше паперу. Заклики не викидати старі ганчірки, залучення складальників ганчір’я не приносить бажаного результату. І тоді було вирішено випробувати в якості сировини деревину. Використовувати деревину в якості сировини при виробництві паперу першим запропонував французький натураліст Р. Реомюр на початку XVIII століття. Досвід себе виправдав. Деревину використовують і досі, причому, від сорту дерева залежить якість паперу. З деревини м’яких сортів (хвойних, наприклад) дерев отримують більш щільний папір. Для виготовлення менш міцною, але дуже гладкого паперу підійдуть тверді сорти дерев. Іноді породи змішують.

Сучасні способи виготовлення паперу

Так само робили і з наступним листом, який укладали на попередній лист, переклавши їх попередньо войлоком. Після того, як листів набиралося кілька десятків, всю стопку відправляли під важкий прес. Остаточним етапом була просушка на мотузці. Але й після цього папір ще довго доводили до кондиції. Листи розгладжували спеціальної качалкою, іноді для надання паперу особливих властивостей занурювали в клейовий розчин, знову пресували і знову розгладжували. У деяких випадках був потрібний ще праця полірувальника, який за допомогою полірування слоновою кісткою домагався ефекту «лощеного» паперу. Потім вже майже готовий папір відправлялася на різання і упаковку.
З часом виробництво паперу все більше удосконалювалося. Проривом в паперовій індустрії можна вважати винахід робочого паперової фабрики у Франції Луї Роберта в 1798 році верстата, що дозволяє робити дуже довгі і тонкі аркуші паперу.
І зараз основні принципові методики виробництва паперу збереглися. Удосконалення торкнулися, в основному, процесів механізації та автоматизації. Спочатку йде підготовка сировини: кору відокремлюють від дерева, деревину подрібнюють, обробляють хімічними реагентами при високій температурі і під тиском. Зараз рослинні волокна подрібнюють допомогою спеціального пристрою із застосуванням дисків, ролів або рафінерів. Пристосування вибираються залежно від бажаної якості і фактури паперу.

Результатом такої обробки є однорідна суміш коричневого кольору. У цю суміш додають для скріплення волокон крохмаль, парафін або інше клеючі речовини. Потім слідують процеси додання матеріалу певних властивостей. Масу відбілюють тальком або крейдою, додають в неї хімічні і натуральні наповнювачі, щоб отримати або жорстку, або м’який і гнучкий, або тонкий і гладкий папір. Після цього підготовлена маса потрапляє по спеціальних трубках в напірний ящик сіткової частини папероробної машини. Вона розподіляється рівномірно по всій поверхні, повільно рухаючись по сітчастому транспортеру.

Під сіткою розташовані гидропланки та відсмоктуючі ящики, сприяюче поступового зневоднення маси і формуванню паперового полотна. Під дією застосовуваного пара і в ході механічних дій більша частина вологи видаляється. Наступний етап – пресова частина машини, де полотно простягається між валами преса. Зміст вологи в папері тепер не перевищує 30%, але остаточно вона висушується в сушильній частині машини. Після просушування полотно доводиться до бажаного стану в оздоблювальній частини. Тут воно піддається шліфовці або полірування, стає міцним і гладким. І, нарешті, довге полотно змотується у величезні рулони.

Сьогодні папір використовують скрізь. Шпалери на стінах, газети і журнали, упаковка, поштові марки, текстура на меблях, грошові купюри, серветки, рушники, картон, мотузки, посуд, одяг – все це зараз виробляють з паперу. Сучасні технології дозволяють виробляти папір з властивостями дерева, металу і навіть скла. У Швеції навчилися робити з папір навіть меблів. Але найголовніше застосування паперу, як і раніше залишаються книги. Алішер Навої ще в давні часи сказав: «Папір – крила, на яких розносяться по світу думки мудреців».