Як пити ячмінь?

Що робити, якщо з'явився ячмінь: Аби зменшити запалення, прикладіть до ока на 5-10 хвилин м'яку тканину, зволожену теплою водою. Таку процедуру можна повторювати 3-4 рази на день. Щоб зменшити біль, можна випити ібупрофен або парацетамол. Не варто вдягати контактні лінзи та фарбувати очі, доки ячмінь не мине.

Для чого використовують ячмінь?

Ячмінь використовують як корм для тварин, для виготовлення круп, борошна, а також як сировину для пивоварної промисловості.

Що можна зробити з ячменю?

Сьогодні ячмінь використовується переважно для виробництва пива. Однак, корисно додавати у рецепти випічки перемелену перлову крупу, замінивши нею частину традиційного пшеничного борошна. У такому борошні міститься достатня кількість клейковини та протеїнів, що надасть випічці пружності та м'якого смаку.

Ячмінь – користь і корисні властивості

Чим корисний ячмінь. Ячмінь – рослина, яке з певністю можна віднести до найцінніших продуктів харчування, приносить …

Ячмінь звичайний – цілющі властивості та рецепти

Ячмінь звичайний (Hordeum vulgare) – це трав’яниста однорічна злакова рослина, що належить до родини тонконогових. У ячменю прямостояче стебло-соломина довжиною від 40 до 120 см, на поверхні якого містяться чітко виражені вузли та порожнисті меживузля. Рослина розгалужується в нижній частині, яка називається вузлом кущіння. Листя чергове, складається з прямолінійної пластинки і трубчастої видовженої піхви. Між листком та піхвою знаходиться плівчастий язичок. Ячмінь звичайний має чотиригранний або шестигранний видовжений колос, складається з розміщених на кожному виступі стрижня трьох одноквіткових колосків. Нижні квіткові луски мають довгі остюки. Плоди цієї рослини зерна, вона цвіте з червня до липня.

Ячмінь звичайний, як відомо, вирощують на більшості території нашої країни в основному як продовольчу та фуражну рослину.

Хімічний склад та властивості ячменю звичайного

Хімічний склад ячменю звичайного дуже багатий на вітаміни та корисні для здоров’я речовини. Зерно цієї рослини містить приблизно 16 % білків, до 75 % вуглеводів, майже 10 % клітковини, 3,5 % жирів, а також вітаміни В, D, Е, ферменти, каротин і зольні сполуки.

Для приготування лікувальних засобів використовується зерно ячменю звичайного, який неофіційно належить до категорії лікарських рослин. Ліки з цієї рослини у формі настою ячмінного солоду або відвару зернівок характеризуються протизапальними, пом’якшувальними та обволікаючими властивостями. Їх застосовують при лікуванні запальних хвороб кишково-шлункового тракту, або від сильного кашлю.

Настій солоду з ячменю також призначають як кровоочисний засіб, що допомагає від екземи, псоріазу, висипки на шкірі, фурункульозу та ін. Супи та каші з ячмінного зерна дуже корисні для людей, які страждають ожирінням.

Дуже ефективними при лікуванні запальних шкірних захворювань є ванни з ячмінного солоду, для отримання якого зерно спочатку пророщують, після чого висушують та перемелюють на борошно.

Лікувальні рецепти з ячменю

Внутрішньо зазвичай приймають відвар, для приготування якого потрібно 20 грам зерен ячменю протягом 5 годин настоювати на склянці холодної води, потім варити ще 10 хвилин, процідити і пити по кілька ковтків від 4 до 6 разів на добу.

Також готують настій з 2 столових ложок меленого солоду. Сировину заливають літром окропу і витримують 4 години, після чого п’ють 3 – 6 разів на добу по півсклянки, додаючи у настій мед або цукор.

Для приготування зовнішнього засобу необхідно взяти 1,5 кг ячмінного солоду і залити його 3 літрами окропу. Настій витримують 30 хвилин, потім відціджують і виливають у наповнену водою ванну. У випадку приготування дитячої ванни достатньо буде взяти 0,5 кг солоду та літр окропу.

ЯЧМІНЬ

ЯЧМІНЬ (Hordeum L.) — рід дворічних трав’янистих рослин родини злакових (Poaceae). Відомо багато видів роду: Я. північний — H. boreale Scribn., Я. сибірський — H. sibiricum Roshev. Я. фіолетовий — H. violaceum Boiss. et Huet., Я. цибулястий — H. bulbosum L., Я. дворядний (двогранний) — H. distichon L., Я. посівний — H. sativum L., Я. чотиригранний — H. tetrastichium L., Я. гривастий — H. jubatum. L. Найпоширеніший вид — Я. звичайний — Hordeum vulgare L.

Я. звичайний — однорічна трав’яниста рослина родини злакових (Poaceae). Стебло — соломина, прямостояче, 30–135 см завв. з добре виявленими вузлами і порожнистими меживузлями, галузиться в нижній частині — вузлі кущіння. Листки чергові, складаються з лінійної пластинки і довгої трубчастої піхви, на межі яких є плівчастий язичок. Суцвіття — колос. Колос довгастий, чотиригранний або шестигранний, складається з одноквіткових колосків, що сидять по три на кожному виступі колосового стрижня; нижні квіткові луски з довгими остюками. Плід — плівчаста зернівка. Цвіте у червні–липні. Я. звичайний культивують по всій території України як фуражну і харчову рослину. Лікарською сировиною є плоди-зернівки, які заготовляють у період дозрівання. Зернівки ячменю містять крохмаль, білки (10–12%), вуглеводи (до 76%), жири (2,1–3,5%), клітковину (9,6%), цукри, ферменти, вітаміни групи В, D, Е, каротин, мінеральні солі (калій, магній, фосфор, кальцій, залізо). Препарати з Я. звичайного (відвар зернівок або настій ячмінного солоду) мають пом’якшувальні, протимікробні, репаративні, тонізуючі, обволікальні й протизапальні властивості і показані при запальних захворюваннях ШКТ, сильному кашлі. Настій ячмінного солоду, крім того, вживають як «кровоочисний» засіб при висипах на шкірі, псоріазі, екземі, фурункульозі тощо. Ячмінні каші й супи корисно вживати людям з надмірною масою тіла. Ванни з ячмінного солоду ефективні при великих запальних ураженнях шкіри. Щоб одержати ячмінний солод, зерно ячменю пророщують, сушать і розмелюють на борошно.

Я. — цінний харчовий продукт.

Верещагін Л.Н. Атлас сорных, лекарственных и медоносных растений. — К., 2002; Виноградова Т.А., Гажев Б.Н. Практическая фитотерапия — М.: СПб., 1998; Вульф Е.В., Малеева О.Ф. Мировые ресурсы полезных растений. Пищевые, кормовые, технические, лекарственные и др.: Справочник. Л., 1969; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Butomaceae — Typhaceae. — СПб., 1994.