Як боротися з повитиця?

Заходи боротьби Ретельно очищають насіннєвий матеріал, виполюють уражені повитицею місця, знищують повитицю гербіцидами після підсихання стерні скошених багаторічних трав. Для боротьби з повитицею застосовують і біологічний метод — уражають її грибом альтернарією.

Як позбутися Павутиці на городі?

У місцях, де спостерігається найбільша кількість повитиць, необхідно скосити всі рослини до того, як повитиці зацвітуть, а після того, як усе скошене підсохне, його слід спалити: на жаль, знищити повитиці можна тільки разом із рослиною, яку вони окупували, оскільки розділити їх неможливо. Кеш

Як позбутися повитиці польової?

Протягом вегетації — проводити міжрядні обробітки і знищувати окремі уражені повитицею польовою рослини; вогнища уражених посівів необхідно викошувати із захопленням півтораметрової гарантійної зони навколо, обов'язково до цвітіння бур'яну, скошену масу висушувати, виносити за межі поля та спалювати. Кеш

Як позбутися від повитиці на городі, фото буряну

Як позбутися від повитиці на городі, фото буряну. Повитиця, її різновиди. Шкоду для городніх культур, принесений повитицею. Боротьба з повитицею на городі: механічні способи та …

Загальна характеристика

По­ви­ти­ця по­льо­ва — пе­ре­важ­но од­норічна рос­ли­на-паразит. Розмно­жується як насінням, так і ве­ге­та­тив­но — ча­ст­ка­ми стеб­ла. Насіння повитиці дружніше про­ро­с­тає із гли­би­ни 2–3, макс. — 6 см за прогріван­ня грун­ту до 16…25°С, хо­ча мо­же про­ро­ста­ти і за 5…7°С. То­му за­леж­но від по­год­них умов вес­ня­но­го періоду по­яву сходів відміча­ють із по­чат­ку квітня і до дру­гої по­ло­ви­ни трав­ня. За не­спри­ят­ли­вих умов (гли­бо­ке за­ля­ган­ня насіння в грунті, по­су­ш­ли­ва вес­на) про­ро­с­тан­ня по­ви­тиці мо­же за­тяг­ну­ти­ся аж до кінця лип­ня (сприяє цьо­му та­кож твер­да, по­га­но про­ник­на для во­ди, насіннєва обо­лон­ка).

Насіння по­ви­тиці польової скла­дається зі спіраль­но-зігну­то­го за­род­ка та по­жив­ної драг­ли­с­тої білко­вої ма­си. Під час про­ро­с­тан­ня насіння за­ро­док роз­прям­ляється, по­тов­ще­ний йо­го кінець, ук­ри­тий біля ос­но­ви пуч­ком без­барв­них во­лосків (ре­ду­ко­вані корінці), вро­с­тає у грунт і по­чи­нає по­гли­на­ти во­ду. У цей час мо­ло­да рос­ли­на жи­вить­ся ви­нят­ково за ра­ху­нок білка насіння. Про­ти­леж­ний кінець про­ро­ст­ка, звільнив­шись від насіннєвої обо­лон­ки, підіймається вер­ти­каль­но і по­чи­нає ро­би­ти обер­тові ру­хи за го­дин­ни­ко­вою стрілкою у по­шу­ках рос­ли­ни-гос­по­да­ря. Са­мостійний роз­ви­ток сходів по­ви­тиці три­ває від п’яти днів до декількох тижнів, до­ся­га­ю­чи до­вжи­ни стеб­ла до 25–30 см. Як­що про­тя­гом цьо­го ча­су бур’ян не знай­де собі об’єкта для «ек­сплу­а­тації», який йо­го поїти­ме-го­ду­ва­ти­ме, то ги­не.

Знай­шов­ши «жерт­ву», по­ви­ти­ця дво­ма-трьо­ма обер­та­ми об­ви­ває її і візу­аль­но на­чеб­то при­зу­пи­няє свій ріст. У цей час, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи по­живні ре­чо­ви­ни із ниж­ньої ча­с­ти­ни стеб­ла, про­ро­с­ток по­ви­тиці, у місцях до­ти­ку з ура­же­ною рос­ли­ною, ут­во­рює особ­ливі ор­га­ни — га­у­с­торії (або простіше ка­жу­чи — при­со­с­ки). За їхньою до­по­мо­гою па­ра­зит гли­бо­ко про­ни­кає у камбій та провідні тка­ни­ни по­шко­д­же­ної рос­ли­ни і по­чи­нає вби­ра­ти з рос­ли­ни во­ду із роз­чи­не­ни­ми у ній по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, які над­хо­дять із грун­ту. З ут­во­рен­ням га­у­с­торій про­ро­с­ток втра­чає зв’язок із грун­том і повністю пе­ре­хо­дить на па­ра­зи­тич­ний спосіб жит­тя.

Закріпив­шись на рос­лині-гос­по­дарі, па­ра­зит по­сту­по­во обплітає її по спіралі, роз­га­лу­жується і пе­ре­хо­дить на сусідні рос­ли­ни. Для по­ви­тиці польової ха­рак­тер­ний прак­тич­но не­об­ме­же­ний ріст та здатність до га­лу­жен­ня, а то­му один ек­земп­ляр па­ра­зи­та за порівня­но ко­рот­кий період мо­же об­плу­та­ти де­сят­ки сусідніх рос­лин. Як світло­люб­ний вид по­ви­ти­ця по­льо­ва роз­ви­вається у се­редніх та верхніх яру­сах рос­лин.

У другій по­ло­вині літа, у міру то­го, як ак­тивність ве­ге­та­тив­но­го рос­ту рос­лин спа­дає і зго­дом цей про­цес при­пи­няється, змен­шується і над­хо­д­жен­ня по­жив­них ре­чо­вин у стеб­ла по­ви­тиці польової. Її ве­ге­та­тив­ний ріст та­кож по­сту­по­во за­вер­шується, і рос­ли­ни пе­ре­хо­дять до ут­во­рен­ня квіток (тоб­то ге­не­ра­тив­но­го рос­ту) та пло­до­но­шен­ня. Цвітіння по­ви­тиці польової спо­с­терігається у червні — серпні, пло­до­но­шен­ня ж три­ває із лип­ня до пізньої осені. За­зви­чай період цвітіння за­ле­­­жить від ча­су про­ро­с­тан­ня її насін­ня — на­весні чи пізніше, влітку. Теп­ла по­го­да сприяє більш ран­нь­о­му ма­со­во­му цвітінню, тоді як про­хо­лод­на — за­три­мує йо­го. Слід відміти­ти, що у період пло­до­но­шен­ня у стеб­лах по­ви­тиці польової, рослини-паразиту, не­суттєво збільшується вміст хло­рофілу, ут­во­рю­ють­ся по­ри, особ­ли­во біля га­у­с­торій та квітконіжок, що дає мож­ливість рос­ли­нам асимілю­ва­ти вуг­ле­кис­ло­ту, син­те­зу­ва­ти й відкла­да­ти в насінні за­пасні по­живні ре­чо­ви­ни. Насіння до­сти­гає че­рез два-три тижні після по­чат­ку цвітіння, а оси­пається пізно во­се­ни. Од­на рос­ли­на повитиці польової ут­во­рює до 15 тис. і більше насінин, що зберіга­ють схожість у грунті про­тя­гом ше­с­ти-се­ми років.

Рос­ли­ни, що ура­жу­ють­ся по­ви­ти­цею

По­ви­ти­цеві бур’яни мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся на рос­ли­нах різних класів, ро­дин і біотипів — од­но- і ба­га­торічних тра­вах, ча­гар­ни­ках і де­ре­вах. І хо­ча цей бур’ян не має вузь­кої спеціалізації що­до об’єкта па­ра­зи­ту­ван­ня, про­те ко­жен вид по­ви­тиці польової все-та­ки має свої спе­цифічні «впо­до­бан­ня» у ви­борі ура­жу­ва­них рос­лин. Так, на­при­клад, по­ви­ти­ця льо­но­ва мо­же роз­ви­ва­ти­ся ли­ше на льоні та рижію, а по­ви­ти­ця по­льо­ва є справді «всеїдним» пред­став­ни­ком цієї ро­ди­ни і по­шко­д­жує по­над 200 (а за ок­ре­ми­ми да­ни­ми — і до 630!) видів куль­тур­них і ди­ко­рос­лих, що­прав­да, пе­ре­важ­но трав’яни­с­тих рос­лин. Зо­к­ре­ма, це ба­га­торічні бо­бові тра­ви (ко­ню­ши­на, лю­цер­на, бур­кун), бу­ря­ки (цу­к­рові, кор­мові, сто­лові), ви­ка, льон, ко­ноплі, тю­тюн, ма­хор­ка, со­че­ви­ця, го­рох, соя, кор­мові бо­би, а та­кож чис­ленні ово­чеві та ба­ш­танні куль­ту­ри (ка­пу­с­та, морк­ва, ци­бу­ля, кар­топ­ля, то­ма­ти, пе­т­руш­ка, ка­ву­ни, гар­бу­зи) та ба­га­то інших. Ра­зом із тим, знач­на тов­щи­на сте­бел та до­вжи­на цьо­го ви­ду да­ють йо­му мож­ливість роз­ви­ва­ти­ся і на па­ро­ст­ках кущів і де­рев — буз­ку, жов­тої та білої акації, а та­кож мо­ло­дих на­са­д­жен­нях сли­ви, вишні, ви­но­гра­ду, ду­ба, ясе­ня, со­сни то­що.
Та­ким чи­ном, у спи­с­ку «га­с­тро­номічних упо­до­бань» по­ви­тиці по­льо­вої, рослини -паразиту, опи­ня­ють­ся май­же всі ос­новні сільгоспкуль­ту­ри, які нині ви­ро­щу­ють на ро­дю­чих ук­раїнських чор­но­зе­мах. Віднос­но стійки­ми до цієї аг­ро­номічної на­пасті є ли­ше зла­кові куль­ту­ри та со­няш­ник.

Шкідливість

На­ве­де­ний ви­ще пе­релік куль­тур є пе­ре­кон­ли­вим до­ка­зом то­го, що по­тенційна шкідливість по­ви­тиці є над­зви­чай­но ви­со­кою і не­до­оціню­ва­ти її не слід. Бо в та­ко­му разі на­ше тра­диційне «якось во­но бу­де» мо­же обер­ну­ти­ся цент­не­ра­ми чи навіть тон­на­ми не­до­от­ри­ма­них уро­жаїв.

Як ти­по­вий бур’ян-па­ра­зит по­ви­ти­ця по­льо­ва жи­вить­ся тільки «з ме­ню» інших рос­лин. Ви­с­мок­ту­ю­чи во­ду із роз­чи­не­ни­ми у ній ор­ганічни­ми та не­ор­ганічни­ми спо­лу­ка­ми, во­на спри­чи­нює по­ру­шен­ня обміну ре­чо­вин у рос­лин-жи­ви­телів, ос­лаб­лює і за­три­мує їхній ріст і роз­ви­ток. Вод­но­час уро­жайність по­льо­вих куль­тур зни­жується на 30–50% і більше. Знач­ний роз­ви­ток по­ви­тиці, особ­ли­во за низь­кої аг­ро­техніки ви­ро­щу­ван­ня, вза­галі мо­же при­зве­с­ти до по­вної за­ги­белі куль­тур­них рос­лин.

Так, на­при­клад, за ура­жен­ня па­ра­зи­том фу­раж­них посівів лю­цер­ни уро­жай зе­ле­ної ма­си зни­жується на 30–70%, а насіннєвих — у 2–2,5 ра­за змен­шується вихід насіння. Спо­с­теріга­лись ви­пад­ки, ко­ли на ура­же­них по­ви­ти­цею польовою посівах ко­ню­ши­ни вро­жаю насіння не от­ри­му­ва­ли зовсім. На посівах цу­к­ро­вих бу­ряків зни­жен­ня ма­си ко­ре­неп­лодів до­ся­гає 40–68% (або змен­шен­ня от­ри­ман­ня цу­к­ру на рівні 3,5–4 т/га і більше). Втра­ти вро­жаю ци­булі та морк­ви мо­жуть ся­га­ти 85%. Значні еко­номічні збит­ки мо­жуть бу­ти зу­мов­лені не­мож­ливістю ек­с­пор­ту­ва­ти зер­но сільсько­­гос­по­дарсь­ких куль­тур, що містить насіння по­ви­тиці, або не­обхідністю до­дат­ко­вих ви­т­рат на йо­го очи­щен­ня. До речі, за еле­к­т­ро­магнітно­го очи­щен­ня лю­цер­но­во­го насінєма­теріалу від домішок бур’яну у відхо­ди по­трап­ляє до 40% насіння
цієї куль­ту­ри.

Про­те по­ви­ти­ця польова не ли­ше зни­жує вро­жай, але й погіршує якість про­дукції. Сіно кор­мо­вих трав, за­ра­же­них по­ви­ти­цею, по­га­но сох­не, пліснявіє, втра­чає по­жив­ну цінність та сма­кові вла­с­ти­вості і навіть мо­же вик­ли­ка­ти за­хво­рю­ван­ня у свійських тва­рин. Ос­таннє по­яс­нюється на­явністю у бур’яні ал­ка­лоїдів ку­с­ку­ди­ну та ку­с­таліну, які є от­руй­ни­ми. При­со­с­ки по­ви­тиці, про­ни­ка­ю­чи у па­ренхіму, руй­ну­ють во­лок­на ке­на­фу, льо­ну, джу­ту. Як наслідок — такі стеб­ла по­га­но підда­ють­ся біологічно­му за­мо­чу­ван­ню, ут­во­рю­ють нерівномірне за за­барв­лен­ням та різко зни­же­ної якості во­лок­но. У цу­к­ро­вих бу­ряків, ура­же­них по­ви­ти­цею, на 1–2% зни­жується цу­к­ристість ко­ре­неп­лодів.

Шко­да від по­ви­тиці по­льо­вої, рослини-паразиту, мо­же ма­ти та­кож і опо­се­ред­ко­ва­ний ха­рак­тер: по­шко­д­жу­ю­чи по­кривні тка­ни­ни рос­лин, во­на спри­чи­нює ура­жен­ня рос­лин шкідни­ка­ми та хво­ро­ба­ми. До то­го ж по­ви­ти­ця й са­ма є пе­ре­нос­ни­ком ба­га­ть­ох рос­лин­них вірусів, зо­к­ре­ма мо­заїки цу­к­ро­вих бу­ряків, то­матів, огірків, тю­тю­ну, гірчиці, греч­ки, жов­тя­ниці пер­си­ка та айстр, ку­че­ря­вості верхівки морк­ви та ще цілої низ­ки не­без­печ­них хво­роб.

Дже­ре­ла та шля­хи по­ши­рен­ня

Ос­нов­ним дже­ре­лом по­ши­рен­ня по­ви­тиці по­льо­вої, рослини-паразиту, є по­га­но очи­ще­не насіння по­льо­вих куль­тур, пе­ре­важ­но лю­цер­ни та ко­ню­ши­ни. Ці бо­бові тра­ви є не ли­ше улюб­ле­ни­ми рос­ли­на­ми-жи­ви­те­ля­ми по­ви­тиці, але й од­ни­ми з ос­нов­них кор­мо­вих куль­тур у тва­рин­ництві. Щорічно ни­ми засіва­ють ти­сячі гек­тарів прак­тич­но в усіх об­ла­с­тях Ук­раїни, а то­му особ­ли­вих про­блем із по­ши­рен­ням у цьо­го бур’яну не­має. Ви­нят­ко­во ви­сокі шан­си от­ри­ма­ти та­кий не­ба­жа­ний «по­да­ру­но­чок» на свої по­ля дає сівба насінням лю­цер­ни, ви­ро­ще­ної у півден­них регіонах країни, де насіннєві посіви цієї куль­ту­ри ча­с­то по­тер­па­ють від за­сил­ля по­ви­тиці.

За да­ни­ми Дер­жав­ної ве­те­ри­нар­ної та фіто­санітар­ної служ­би Ук­раїни, по­ви­ти­цю польовута­кож ви­яв­ля­ють у насінні по­льо­вих, ово­че­вих, лікарсь­ких та квітко­вих куль­тур, ви­ро­щу­ва­них в Ук­раїні чи імпор­то­ва­них з інших країн (Ту­реч­чи­ни, Сирії, Греції, Ліва­ну, США, Угор­щи­ни, Чехії, Йор­данії то­що).

По­ряд із висівом не­до­стат­ньо очи­ще­но­го насіння ви­нят­ко­ве зна­чен­ня у по­ши­ренні бур’яну та­кож ма­ють й інші ас­пек­ти ви­роб­ни­чої діяль­ності лю­ди­ни. Транс­портні за­со­би, сільсько­го­с­по­дарсь­ка техніка та зна­ряд­дя, зро­шу­вальні ка­на­ли, за­ра­жені ор­ганічні до­б­ри­ва та зер­нові відхо­ди — все це відмінні за­со­би по­ши­рен­ня насіння по­ви­тиці. Так, під час зби­ран­ня с.-г. куль­тур із не­ве­ли­ко­го во­гни­ща бур’яну насіння «розсівається» ком­бай­ном пло­щею всьо­го по­ля, а ра­зом із вне­сен­ням гною, ку­ди во­но по­трап­ляє внаслідок годівлі тва­рин за­ра­же­ни­ми рос­ли­на­ми, чи за на­ли­пан­ня на ро­бочі ор­га­ни зна­рядь — вза­галі роз­но­сить­ся всіма по­ля­ми сівозміни.

Вод­но­час по­ши­рен­ня по­ви­тиці польової, рослини-паразиту,при­род­ним шля­хом (тоб­то без втру­чан­ня лю­ди­ни) — вітром, та­ли­ми і до­що­ви­ми во­да­ми, тва­ри­на­ми і пта­ха­ми, з ди­кою рос­линністю — відбу­вається віднос­но повільно. Тож нинішній рівень за­бур’яне­ності аг­ро­це­нозів цим ви­дом є нічим іншим, як наслідком гру­бо­го по­ру­шен­ня за­ходів убез­пе­чен­ня від ньо­го, а то й про­сто ігно­ру­ван­ня аг­раріями еле­мен­тар­ни­ми пра­ви­ла­ми ка­ран­ти­ну рос­лин.

Ви­яв­лен­ня та іден­тифікація

Насіння ба­га­ть­ох видів по­ви­тиці польової за зовнішнім ви­гля­дом (фор­мою, ва­гою і навіть ко­ль­о­ром) бу­ває ду­же схо­жим на насіння куль­тур­них рос­лин, на яких во­на па­ра­зи­тує. Так, на­при­клад, насіння по­ви­тиці по­льо­вої та ко­ню­ши­ни по­взу­чої настільки схо­же, що ча­с­то розрізни­ти йо­го мо­жуть ли­ше спеціалісти. Вва­жається, що та­ке «ма­с­ку­ван­ня» насіння бур’яну під насіння ура­жу­ва­ної ним куль­ту­ри є ре­зуль­та­том ево­люційної адап­тації до па­ра­зи­тич­но­го спо­со­бу існу­ван­ня. Од­нак здебільшо­го нор­маль­но сфор­мо­ва­не і дозріле насіння по­ви­тиці по­льо­вої мож­на порівня­но лег­ко відрізни­ти від насінин інших бур’янів та куль­тур­них рос­лин за низ­кою ха­рак­тер­них зовнішніх оз­нак.

У разі сумнівів що­до пра­виль­ності виз­на­чен­ня ви­до­вої при­на­леж­ності насіння мож­на ско­ри­с­та­ти­ся точнішим ме­то­дом іден­тифікації — за насіннєвим за­род­ком. Для цьо­го підозрілу насіни­ну слід по­три­ма­ти над спиртівкою до на­бря­кан­ня її обо­лон­ки. Потім за до­по­мо­гою пре­па­ру­валь­ної гол­ки та скаль­пе­ля діста­ють і роз­гля­да­ють за­ро­док. Він у по­ви­тиці жов­тий, спіраль­но згор­ну­тий, нит­ко­подібний, за­вдовжки 11–14 мм та, що більш важ­ли­во, без ди­фе­ренціації на корінець та сім’ядолі. Як­що насіни­на ли­ше од­на і зруй­ну­ва­ти її не мож­на, тоді на­бряк­лу насіни­ну слід про­сто роз­г­ля­ну­ти під насіннєвою обо­лон­кою.

За­хо­ди за­хи­с­ту

Під час пла­ну­ван­ня за­ходів бо­роть­би із по­ви­ти­цею польовою слід чітко усвідо­млю­ва­ти два мо­мен­ти. Пер­ший: як­що бур’ян уже ура­зив куль­тур­ну рос­ли­ну, то зни­щи­ти йо­го мож­на пе­ре­важ­но тільки ра­зом із нею. Дру­гий — поз­бу­ти­ся по­ви­тиці вкрай склад­но. По­вна ліквідація во­гнищ цьо­го бур’яну по­тре­бує три­ва­лої і ду­же копіткої ро­бо­ти, ча­с­то впро­довж декількох років си­с­те­ма­тич­но­го йо­го зни­щен­ня у во­гнищі за­ра­жен­ня. То­му най­кра­щим спо­со­бом уник­ну­ти не­приємно­с­тей, пов’яза­них із по­ши­рен­ням та бурх­ли­вою «життєдіяльністю» по­ви­тиці, є профілак­ти­ка, зо­к­ре­ма ре­тель­не до­три­ман­ня пра­вил ка­ран­ти­ну рос­лин, най­важ­ливіші з них — це:

• ре­тель­на пе­ревірка насіннєво­го ма­теріалу. У разі ви­яв­лен­ня насіння по­ви­тиці польової чи іншо­го ка­ран­тин­но­го бур’яну йо­го спря­мо­ву­ють на до­очи­щен­ня, а в ок­ре­мих ви­пад­ках — утилізу­ють;



• ре­тель­не очи­щен­ня ма­шин та зна­рядь, що ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли на зби­ранні вро­жаю із діля­нок, засміче­них по­ви­ти­цею, перш ніж ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти їх для інших робіт;



• не­до­пу­щен­ня по­трап­лян­ня по­ви­тиці польової у кор­ми (із зе­ле­ною ма­сою, сіном, зер­но­ви­ми відхо­да­ми то­що);



• до­три­ман­ня сівозмін із висівом куль­тур, які не ура­жу­ють­ся або слаб­ко ура­жу­ють­ся по­ви­ти­цею: всіх видів зер­но­вих та со­няш­ни­ку;



• розміщен­ня у сівозміні сприй­нят­ли­вих до по­ви­тиці куль­тур із ура­ху­ван­ням три­ва­лості життєздат­ності її насіння (при­близ­но шість років);



• впро­ва­д­жен­ня у сівозміну полів із чор­ним па­ром. Об­робіток ос­танніх вар­то по­чи­на­ти з осінньої без­по­ли­це­вої оран­ки, на­далі — про­во­ди­ти по­ша­ро­вий об­робіток грун­ту;



• оран­ка полів, засміче­них по­ви­ти­цею польовою, на всю гли­би­ну ор­но­го ша­ру, що більшою мірою сприяє за­ги­белі про­ростків бур’яну (насіння про­ро­с­тає із гли­би­ни не більше ніж 6 см);



• на­весні пе­ред висівом слід про­ве­с­ти дві-три куль­ти­вації, які у рай­о­нах зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва доцільно поєдну­ва­ти із про­во­каційни­ми по­ли­ва­ми.



• До­гляд за посіва­ми слід по­чи­на­ти із бо­ро­ну­ван­ня до по­яви сходів і після. Про­тя­гом ве­ге­тації — про­во­ди­ти міжрядні об­робітки і зни­щу­ва­ти ок­ремі ура­жені по­ви­ти­цею польовою рос­ли­ни;



• во­гни­ща ура­же­них посівів не­обхідно ви­ко­шу­ва­ти із за­хоп­лен­ням півто­ра­ме­т­ро­вої га­рантійної зо­ни на­вко­ло, обов’яз­ко­во до цвітіння бур’яну, ско­ше­ну ма­су ви­су­шу­ва­ти, ви­но­си­ти за межі по­ля та спа­лю­ва­ти. Во­гни­ще потрібно ут­ри­му­ва­ти у стані чор­но­го па­ру або об­роб­ля­ти гербіци­да­ми;



• у посівах ба­га­торічних трав і на не­об­роб­лю­ва­них зем­лях по­ви­ти­цю польову слід яко­мо­га частіше низь­ко ско­шу­ва­ти до її цвітіння (ос­нов­на ма­са по­ви­тиці як світло­люб­ної рос­ли­ни розміщується на ви­соті по­над 10 см);



• решт­ки бур’яну, що за­ли­ши­ли­ся у ско­шеній стерні, мож­на зни­щу­ва­ти ме­ханічним шля­хом (ви­па­лю­ван­ням або хімічним ме­то­дом);



• пе­ред зби­ран­ням уро­жаю куль­тур­них рос­лин во­гни­ща на посівах, за­ра­же­них по­ви­ти­цею польовою, не­обхідно ско­шу­ва­ти і зби­ра­ти ок­ре­мо. Засміче­ний уро­жай потрібно зберіга­ти ок­ре­мо від чи­с­то­го.

Стеб­ло: нит­ко­подібне, жов­те чи по­ма­ран­че­во-жов­те, вит­ке, силь­но роз­га­лу­же­не, діаме­т­ром до 1 мм. Во­но об­ви­вається на­вко­ло рос­лин-жи­ви­телів і прикріплюється до них за до­по­мо­гою особ­ли­вих ут­во­рень — га­у­с­торій.

Ли­ст­ки: не­до­роз­ви­нені, лу­соч­ко­подібні.

Коренева система: Справжнь­о­го коріння не­має.

Суцвіття: Квітки дрібні, білі або зе­ле­ну­ва­то-білі, на ко­рот­ких ніжках, зібрані в густі ки­ти­це­подібні суцвіття. Ча­шеч­ка напівку­ля­с­та, гла­день­ка, бли­с­ку­ча. Віно­чок дзво­ни­ко­подібний, із яй­це-кли­но­подібни­ми або три­кут­ни­ми пе­лю­ст­ка­ми.
Плід: при­тис­ну­то­ку­ля­с­та двогнізда ко­ро­боч­ка, у якій містить­ся 2–4 на­­сі­­ни­ни.

Насіння: ок­руг­ле, не­пра­виль­ної фор­ми, з дво­ма пла­с­ки­ми сто­ро­на­ми, шор­ст­ку­ва­те, жов­ту­ва­то-сіро­го або ко­­рич­не­во-сіро­го ко­ль­о­ру із ви­пук­лим но­­­­си­ком. До­вжи­на насіни­ни — 1,25–2,5, ши­ри­на — 1–1,5, тов­щи­на — 0,75–1 мм. Ма­са 1000 насінин — 1–1,25 г.