Як визначити сторони горизонту по компасу?

Намагнічена стрілка компаса завжди темним кінцем спрямована на північ. Для визначення сторін горизонту компас кладуть на горизонтальну поверхню (або долоню). Потім його повертають так, і позначка Пн. на шкалі компаса збіглася із темним кінцем стрілки.

Як можна визначити сторони горизонту?

Найнадійніший спосіб визначення сторін горизонту — за компасом. Компас — прилад, який вказує напрям магнітного меридіана. Його дія ґрунтується на магнітному полі Землі, яке впливає на стрілку компаса. Кінець стрілки компаса, що показує на північ, називається північним.

Як визначити сторони світу?

Якщо стати на рівній поверхні в полі, степу або на палубі корабля в морі, можна побачити чітку лінію між небом і землею. Це — лінія горизонту. Є чотири сторони світу — північ, південь, захід, схід. Північ і південь спрямовані до полюсів Землі, а схід і захід показують напрямок сходу і заходу Сонця.

Визначення сторін горизонту без компаса, Визначення сторін горизонту за ...

Орієнтування

Орієнтува́ння (з латинського орієнс - схід) на місцевості — визначення свого місця розташування відносно сторін горизонту.

Основні сторони горизонту – північ, південь, захід і схід, проміжні – північний схід, південний схід, північний захід та південний захід.

Орієнтуватись на місцевості найкраще та найнадійніше за картою та компасом. Наближене орієнтування можливе по місцевих орієнтирах (природних і штучних), положенні Сонця, Місяця, зір, а також за допомогою радіо-, світлових і звукових сигналів.

Зміст

Орієнтування на місцевості [ ред. | ред. код ]

Орієнтуватися на місцевості можна за природними об'єктами.

Орієнтування за Сонцем [ ред. | ред. код ]

У ясний день можна орієнтуватися за Сонцем. Опівдні, о 12 год, Сонце знаходиться на півдні. Тому в Північній півкулі тінь від предметів завжди направлена на північ. Лінію тіні "Північ–південь" називають полуденною лінією

Орієнтування за Сонцем та годинником

Сторони горизонту в сонячний день можна визначити за допомогою годинника. Годинник кладуть на долоню та направляють годинникову стрілку на Сонце. Не змінюючи положення годинника, поділяють кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті навпіл. Лінія, яка ділить цей кут, і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напрямок на південь, легко визначити напрямок на північ, захід, схід. До полудня треба ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівої сторони циферблата), а після полудня - за ходом стрілки, тобто, з правої сторони. [1]

Орієнтування по зірках [ ред. | ред. код ]

У Північній півкулі орієнтуються по Полярній зорі, що вказує на північ. Полярна зоря — найяскравіша зірка у сузір'ї Малої Ведмедиці. Вона розміщена поблизу Північного полюса. Якщо стати обличчям до Полярної зорі, то це буде напрямок на північ, за спиною у нас буде південь, по праву руку схід, по ліву - захід

Орієнтування за предметами на місцевості [ ред. | ред. код ]

Визначення сторін горизонту за різними ознаками місцевих предметів менш надійне. Користуються ним лише за відсутності компаса.

• Мохи та лишайники люблять багато вологи, тому вкривають стовбури дерев та камені більш рясно та густо з північної сторони, яка повільніше висихає, тому що на неї не потрапляють сонячні промені. Це ж стосується і грибів, які ростуть з північної сторони дерев, кущів та пеньків [2] .



• Кора дерев товстіша і грубіша з північного боку.



• Ягоди дозрівають швидше з південної сторони куща, яка краще освітлюється й нагрівається сонячними променями, ніж північна.



• Поодиноке дерево на відкритому просторі має густіші та довші гілки з південної сторони.



• Річні кільця у дерева з південного боку більш потовщені в порівнянні з північним.



• Мурахи будують мурашники з південної сторони дерев та пеньків. Один схил мурашника пологий, він завжди повернутий на південь, а інший — крутий схил — на північ.



• На південних схилах горбів та ярів сніг розтає швидше, ніж на північних, тому що вони краще нагріваються сонячними променями.

Спортивне орієнтування [ ред. | ред. код ]

Спортивне орієнтування включає різні змагання у швидкісному орієнтуванні й пересуванні на місцевості з використанням великомасштабної карти і компаса.

Розрізняють три види змагань з орієнтування:

• спортсмен в певній послідовності відшукує на місцевості контрольні пункти (КП), місце розташування яких нанесене на карту, що отримується на старті, самостійно вибирає дорогу між ними;



• спортсмен пересувається по розміченій трасі і, зустрічаючи КП, визначає, відзначає на карті їх місцезнаходження (на карті траса не позначена);



• з відмічених на карті КП спортсмен вибирає для знаходження таке їх поєднання і кількість яке дозволяє йому набрати максимальну суму очок за контрольний час.

Змагання бувають особисті, особисто-командні і командні, можуть проводитися в денний і нічний час; спортсмени пересуваються бігом, на лижах, велосипедах, мотоциклах, човнах і ін. (залежно від умов змагань). Довжина дистанції: до 30 км для чоловіків, до 15 км. — для жінок.

Змагання з орієнтування вперше були проведені в Норвегії в 1897 році. З початку XX ст. орієнтування отримало розвиток в скандинавських країнах, з середини 1940-х рр. — в Чехословаччині, Угорщині, Болгарії, НДР (Німецька Демократична Республіка). В 1961 р. заснована Міжнародна федерація спортивного орієнтування (IOF), яка в 1973 р. об'єднувала національні федерації 21 країни. Орієнтування культивується в 40 країнах. З 1966 р. проводиться першість світу зі спортивного орієнтування, найбільших успіхів добивалися шведи, фіни, норвежці (спортсмени СРСР у чемпіонатах світу не брали участь).

У СРСР в 2-й половині 40-х рр. проводилися змагання з орієнтування для туристів. З кінця 50-х рр. орієнтування стало розвиватися як самостійний вигляд спорту (спочатку в прибалтійських союзних республіках, Москві й Ленінграді). В 1963 р. затверджені перші правила, створена Центральна комісія зі зльотів і змагань (нині Центральна секція О.) при Центральній раді з туризму ВЦРПС, проведені перші всесоюзні змагання. В 1965 р. орієнтування включено в Єдину всесоюзну спортивну класифікацію, в 1971 — в комплекси «Готовий до праці і оборони» і «Готовий до захисту Батьківщини». У 1973 р. в секціях спортивного орієнтування займалося понад 300 тис. людей. З них близько 400 майстрів спорту. З 1965 р. збірна команда СРСР бере участь у міжнародних змаганнях з орієнтування, в 1967 р., 1970-71-х р. вона виграла Кубок світу і дружби [3] .

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Загальні положення орієнтування на місцевості. tourlib.net. Архів оригіналу за 7 лютого 2022 . Процитовано 7 лютого 2022 .



2. ↑Питання та відповіді: чи росте мох тільки з північної сторони дерев?. Архів оригіналу за 2 листопада 2020 . Процитовано 30 жовтня 2020 .



3. ↑Орієнтування. Архів оригіналу за 4 березня 2016 . Процитовано 28 травня 2013 .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Богатов С.Ф., Крюков О.П. Спортивное орриентирование. — 2-е изд.— М.: Воениздат, 1982. — 102 с. (рос.)



• Елаховский С. Бег к невидимой цели (очерки о спортивном ориентировании). — М.: Физкультура и спорт, 1973. — 144 с. (рос.)



• Иванов Е. С компасом и картой. — М: ДОСААФ, 1971. — 50 с. (рос.)



• Нурмимаа В. Спортивное ориентирование / сокр. пер. с финск. Р.И.Сюкияйнена. — М.: Физкультура и спорт, 1967. — 160 с. (рос.)

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Орієнтування на місцевості[Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] /Словник професійної термінології для майбутніх фахівців Національної гвардії України

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

§ 31. Орієнтування на місцевості

Назвіть основні та проміжні сторони горизонту. Як визначити на карті сторони горизонту?

У бойовій діяльності командирів підрозділів орієнтування на місцевості необхідне під час доведення бойових завдань підрозділам, дотриманні напрямку руху, визначенні досягнутих рубежів і місця розташування цілей, а також з метою цілеспрямування та управління підрозділами та вогнем.

У сучасному бою навіть тимчасова втрата орієнтування призводить до порушення взаємодії між підрозділами, ставить під загрозу своєчасне виконання бойового завдання. Помилки в орієнтуванні, а відповідно й у визначенні на місцевості досягнутих рубежів і положення цілей, можуть різко знизити ефективність застосування зброї і бойової техніки. Тому вміння швидко і безпомилково орієнтуватися на місцевості в будь-яких умовах є важливим елементом польових навичок.

Іл. 31.1. Компас Адріанова

Іл. 31.2. Взаємне розташування сторін горизонту

Суть і завдання орієнтування. Орієнтування полягає у визначенні напрямків на сторони горизонту і свого місця розташування стосовно навколишніх місцевих предметів і форм рельєфу, а також дотриманні запланованого або вказаного напрямку руху. У бойових умовах орієнтування визначає, крім цього, положення на місцевості орієнтирів, своїх військ і військ супротивника, напрямок і глибину дій.

Магнітний компас. Під час орієнтування найчастіше використовують компас Адріанова (іл. 31.1).

Він складається з корпуса, у центрі якого на гострому кінці голки розміщена магнітна стрілка. У неробочому стані магнітна стрілка притиснута до скляної поверхні гальмом. У робочому стані стрілки її північний кінець вказує на Північний магнітний полюс, а південний — на Південний магнітний полюс.

Кутомірна шкала (лімб) поділена на 120 поділок, ціна поділки становить 3°. Шкала має два рядки цифр: внутрішній — за ходом годинникової стрілки, від 0° до 360°, через 15° (5 поділок шкали) і зовнішній — проти ходу годинникової стрілки через 5 великих поділок кутоміра (10 поділок шкали). Для візуалізації на місцеві предмети й отримання результатів за шкалою компаса на замкнутому колі, що повертається, закріплено візуальний пристрій (цілик і мушку) і показник відрахунку. Північний кінець магнітної стрілки, показники відрахунків і поділок на шкалі через 90° покриті фарбою, яка в темряві світиться, що полегшує користування компасом уночі.

Щоб пересвідчитися в тому, що компас справний, треба перевірити чутливість його магнітної стрілки. До компаса в робочому стані підносять будь-який металевий предмет і потім його забирають. Якщо магнітна стрілка після кожного зміщення встановлюється в попереднє положення, то це свідчить про її достатню чутливість. Працюючи з компасом, слід пам'ятати, що під впливом сильних електромагнітних полів або через близькість металевих предметів стрілка відхиляється від напрямку вздовж магнітного меридіана. Тому, визначаючи сторони горизонту, слід відходити від лінії електромережі, залізниці, бойової техніки, великих металевих предметів на відстань 40-50 м.

Орієнтування компаса, визначення сторін горизонту. Поверненням кола встановлюють показник відліку, розташований навпроти мушки, на нульовий відлік за шкалою, а компас — приблизно в горизонтальне положення. Потім відпускають гальмо магнітної стрілки і повертають компас у горизонтальній площині так, щоб північний кінець стрілки збігався з нульовим відліком шкали. Потім, не змінюючи положення компаса, проводять візуалізацію через цілик і мушку, запам'ятовують на лінії візуалізації, який використовують як напрямок на північ із точки стояння.

Напрямки на сторони горизонту взаємопов'язані між собою (іл. 31.2). Якщо відомий хоча б один із них, наприклад на північ, то в протилежному напрямку буде південь, праворуч — схід, а ліворуч — захід. Іноді під час визначення напрямку руху, опису місця розташування і напрямку лінійних об’єктів та кордонів використовують проміжні напрямки між сторонами горизонту. Наприклад, «Рухатись у південно-західному напрямку» або «Від висоти «Невідома» кордон проходить на відстані 1650 м у північно-східному напрямку».

Напрямки на сторони горизонту найчастіше визначають за компасом, місцем знаходження небесних світил і певними ознаками місцевих предметів.

Визначення сторін горизонту, дотримування напрямку руху за Сонцем, годинником, Полярною зіркою. За відсутності компаса або в районах магнітних аномалій сторони горизонту можна приблизно визначити вдень за Сонцем, вночі — за Полярною зіркою чи Місяцем.

У Північній півкулі Сонце сходить улітку приблизно на північному сході (іл. 31.3), а заходить на північному заході. Узимку воно сходить на південному сході, а заходить на південному заході. Лише двічі на рік Сонце сходить точно на сході й заходить на заході (періоди рівнодення, тобто коли день дорівнює ночі, — 21 березня і 23 вересня).

О 13 год за місцевим часом, а влітку о 14 год за місцевим часом, над територією України Сонце розташоване на півдні в найвищій точці над горизонтом (у зеніті), а тіні від місцевих предметів мають найменшу довжину і спрямовані на північ. У міру переміщення Сонця тіні зміщуються на схід.

Іл. 31.3. Схід та захід Сонця в середніх широтах Північної півкулі

Іл. 31.4. Визначення сторін горизонту за Сонцем і годинником: а — до 13 год; б — після 13 год

Для визначення сторін горизонту за Сонцем у будь-який час дня використовують наручні годинники. їх встановлюють так, щоб годинникова стрілка була спрямована на Сонце (іл. 31.4). Кут між годинниковою стрілкою і напрямком на цифру 1 (за літнім часом — на цифру 2) на циферблаті ділять порівну. Бісектриса цього кута вказує приблизний напрямок на південь. Кут ділять порівну тому, що Сонце здійснює умовний шлях навколо Землі за 24 год. За цей час годинникова стрілка обходить циферблат двічі. Тому бісектриса кута показує напрямок, у якому світило має перебувати в полудень, тобто напрямок на південь. Розглянутий спосіб дає порівняно правильні результати в північних широтах і взимку. Улітку й особливо в південних широтах похибки можуть сягати понад 25°.

Іл. 31.5. Сузір'я Великої Ведмедиці та Полярна зірка

Іл. 31.6. Визначення сторін горизонту за Полярною зіркою

Напрямок на південь можна визначити за Сонцем і таким способом. Відомо, що видиме переміщення Сонця на небосхилі складає приблизно 15° за год. Якщо о 16 год спроектувати світило на лінію горизонту, вибрати в цьому напрямку орієнтир і відкласти від нього ліворуч (на схід) 45°, то це і буде напрямок на південь.

Полярна зірка завжди розташована на півночі. Уночі на небі її легко знайти за сузір’ям Великої Ведмедиці (іл. 31.5). Через дві крайні зірки Великої Ведмедиці потрібно умовно провести пряму лінію (іл. 31.6) і відкласти на ній п’ять відрізків, що дорівнюють відстані між крайніми зірками. Кінець п’ятого відрізка вкаже положення Полярної зірки, яка розташована в сузір’ї Малої Ведмедиці (кінцева зірка малого «ковша»).

Полярна зірка може бути надійним орієнтиром для витримування напрямку руху, оскільки її положення на небосхилі з плином часу практично не змінюється. Точність визначення напрямку за Полярною зіркою складає 2-3°.

Визначення сторін горизонту за ознаками місцевих предметів. У певних випадках сторони горизонту можна визначити за ознаками місцевих предметів (іл. 31.7). Цей спосіб менш надійний, ніж розглянуті вище. Тому для визначення сторін горизонту бажано використовувати, за можливості, кілька ознак. Більшість із них зумовлені розташуванням місцевих предметів відносно Сонця, а саме:

• вівтарі православних церков звернені на схід, а головні входи — на захід;

• вівтарі костьолів звернені на захід;

• припіднятий кінець нижньої поперечини хреста церкви звернений на північ;

• відстань між кільцями на пнях дерев більша в напрямку з півночі на південь;

• навесні трава з південної сторони великих каменів, стовбурів дерев, на південних галявинах лісу вища й густіша, а влітку, під час спеки, трава залишається більш зеленою з північного боку від цих предметів;

• сніг швидше тане на південних схилах; унаслідок цього на снігу утворюються зазубрили — шипи, які спрямовані на південь;

• ягоди та фрукти скоріше дозрівають (червоніють, жовтіють) з південної сторони;

• кора великих дерев грубша на північній стороні й тонша, еластичніша — на південній;

• дерева, каміння, черепичні та шиферні дахи раніше й густіше покриваються мохом, лишаями, грибками з північного боку;

• на деревах хвойних порід смола рясніше накопичується з південного боку;

• мурашники розташовуються з південної сторони дерев, пеньків та кущів; окрім того, південний схил мурашників найчастіше пологий, а північний — стрімкий;

• просіки в лісових масивах частіше прорубують за лінією «північ-південь» або «захід-схід», лісові квартали нумерують із заходу на схід.

Іл. 31.7. Визначення сторін горизонту за ознаками місцевих предметів

1. У чому полягає суть і завдання орієнтування?

2. Які ознаки місцевих предметів вказують на сторони горизонту?

З Які засоби найчастіше використовують під час орієнтування?

4. Як проводять орієнтування компаса і визначення ним сторін горизонту?

5. Визначте сторони горизонту. Пройдіть маршрут з пункту А до пункту Б (А і Б — на ваш вибір), дотримуючи напрямку руху за:

а) Сонцем і годинником; б) Полярною зіркою.