центр походження помідора

Центр походження помідора

Батьківщина помідорів – та ж Південна Америка. Дикі форми цієї рослини досі зустрічаються в Перу, на Канарських і Філіппінських островах. Вважається, що помідори в Європу були завезені іспанцями у середині XVI століття.29 лют. 2020 р.

Хто завіз помідори?

Одомашнили їх мексиканці, назвавши «чі-томатль» («великий фізаліс»). За доби ацтеків помідори додавали до соусів, смажили, тушкували і навіть сплачували ними данину. До Європи цю рослину 1498 року завіз Христофор Колумб, насамперед вони потрапили до Іспанії і Португалії. Європейці скоротили їхню назву до «томат».

Звідки пішла назва помідор?

Томат, в свою чергу, походить від іспанського tomate — похідного від стародавнього ацтекського слова tomatl. Назва помідор до нас прийшло з італійської мови, «золоте яблуко» — pomo d'orо, так як, ймовірно, спочатку в Європі використовувалися жовті сорти плода.

Де Батьківщина огірка?

Огірок з'явився в культурі понад 6000 років тому. Батьківщина цього виду — тропічні і субтропічні північно-західні райони Індії і Китаю, де він досі росте в природних умовах. Також був згаданий в Біблії, як овоч Єгипту (Числа 11:5).

2. Значення для селекції вчення про центр походження культурних рослин

Центри походження культурних рослин — географічні центри генетичного різноманіття культурних рослин.

Питання, пов'язані з походження культурних рослин, вивчав видатний ботанік М.І. Вавилов. У своїй науковій праці «Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна» \(1939\) науковець визначив \(7\) основних географічних центрів походження культурних рослин:

Південноазійський тропічний (\(33\) %) — огірок, лимон, кокос, чай, апельсин.

Східноазійський (\(20\) %) — рис, просо, яблуня, груша, персик, соя, грецький горіх, хурма.

Південно-Західноазійський (\(4\) %) — м'які пшениці, ячмінь, жито, фінік, горох, диня).

Середземноморський (\(11\) %) — капуста, цибуля, ріпа, буряк, морква, олива, виноград;

Абіссінський (або Ефіопський) (\(4\) %) — тверді пшениці, кавове дерево, бавовник, кунжут, банан, кавун;

Центральноамериканський (\(10\) %) — кукурудза, квасоля, гарбуз, какао, соняшник, тютюн;

Південноамериканський (або Андійський) (\(8\) %) — картопля, какао, помідор, ананас, арахіс.

Вчення про центри походження і різноманітності культурних рослин дало змогу встановити, що для різних видів культурних рослин існують свої центри різноманіття, де виявлено найбільшу кількість їхніх сортів і форм. Центри різноманіття культурних рослин є водночас і районами їхнього походження з найбільшим генетичним різноманіттям.

Вчення про центри походження культурних рослин розвивається й доповнюється. Так, тропічну Індію та Індокитай з Індонезією розглядають як два самостійні центри, а Південно-Західноазійський центр поділений на Середньоазійський та Передньоазійський. Виокремлено нові центри: Австралійський, Північноамериканський (звідки походить соняшник, два види гарбузів, ячмінь тощо), Європейсько-Сибірський.

Центри походження рослин і тварин надають науковцям інформацію про вихідну різноманітність рослин і тварин, що є однією з умов успішного створення сортів і порід.

Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 11 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І. Соболь. — Кам'янець-Подільський: Абетка, 2019. с. 223-224.