Який образ коня Шептала?

Кого змалював письменник в образі коня? (Кінь Шептало – алегоричний образ людини, що виділяється в соціумі своєю неординарністю. Та саме ця унікальність водночас гнітить людину, і вона намагається злитися з сірою масою, стати пересічним індивідом, не виявляючи своїх надзвичайних якостей.)

Як я розумію образ білого коня Шептала за твором В Дрозда Білий кінь Шептало )?

Образ білого коня Шептала – алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, втрачає кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти «як усі».

Що на думку Шептала головне що дано коням?

Недаремно ж білим коням дано розум. Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім.

Білий кінь Шептало (характеристика та аналіз героїв твору) — …

Білий кінь Шептало (характеристика та аналіз героїв твору) — Володимир Дрозд: жанр, тема, ідея, комопзиція, проблематика, характеристика героїв на УкрЛіб. Білий кінь Шептало (характеристика ...

Алегоричний образ коня Шептала (за оповіданням Володимира Дрозда "Білий кінь Шептало")

В короткому оповіданні "Білий кінь Шептало" Володимир Дрозд зумів порушити глибокі соціальні проблеми, які хвилюють кожну особистість, схильну до самоусвідомлення і самовираження.

Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої. Таку людину часто називають "білою вороною". І, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів.

Шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору. Одначе це прагнення викликане не бажанням стати частиною колективного цілого. Зовсім навпаки. Шептала гнітить принизлива робота колгоспних коней, йому огидне відчуття пітних тіл табуна, який женуть на водопій навіть не до річки, а до колодязного корита (і цим автор теж підкреслює обмеженість світу, що визначає Шепталове життя). Володимир Дрозд ніби запитує свого персонажа, чи зможе він усе життя отак ходити позаду конюха, щоб не бігти серед спітнілих кінських тіл, останнім пити з корита скаламучену воду, щоб уникнути штовханини натовпу. І читач незабаром отримує відповідь: білий кінь показує свій норов і втікає в луки. Тут він відчуває себе вільним, як давні його предки — дикі коні. Шептало пасеться, лежить на траві, купається в річці. Змивши з себе сірий бруд, він стає білосніжним і, вражений, стоїть над водою. Власне відображення у воді стає ніби поясненням того, чому конюх дозволив собі ударити білого коня: забруднившись, Шептало став сірим (тобто пересічним, таким, як усі). Усвідомлення своєї неповторності дозволяє Шепталові пробачити Степана і навіть сумувати за ним. Повертаючись до колгоспної конюшні, білий кінь викачується в багні, щоб на ранок знову стати сірим, але глибоко в свідомості Шептала пульсує думка, що він особливий, і нікому його не зломити, доки в ньому живе таке самовизначення, але серед натовпу краще все ж таки залишати сірим, щоб не мозолити зайвий раз око.

Таким чином, автор створює досить поетичний образ коня (читай: особистості), який прагне свободи, але залишається в неволі, хоче самовиразитися, але, скутий сірим буденним життям, залишається серед натовпу, дозволивши собі лише один день вільного життя.

Інші варіанти цього твору:

Характеристика образу коня Шептала

Кінь Шептало — головний герой твору під назвою «Білий кінь Шептало». Незважаючи на те, що автор використав образ коня, він наділив його рисами і характеристиками, які, як правило, характерні для людей, а не тварин. Думається, що такий літературний прийом цілком вийшов, бо в кінцевому підсумку на виході алегоричний образ білого коня на ім’я Шептало вийшов досить сильним і ефектним, він недалеко пішов від образу людини. Образ має безліч цікавих людських якостей і піднімає деякі проблеми життя людини.

Перше, що обов’язково необхідно сказати про цього коня, це те, що він не був звичайною твариною, такою же, як і інші коні. Він володів білим кольором. Як відомо, колір має велику важливість для коня, адже білі коні є великою рідкістю і дуже рідко використовуються для роботи, особливо такої важкої, яка була доручена коню Шептало. Тим не менш, кінь все-таки використовувався для найважчої роботи. Його зовсім не шкодували господарі, за найменшу помилку його нещадно били, тим самим показуючи, що він нічим не краще, ніж інші тяглові коні, хоча насправді він був багатьом кращим, ніж вони. Звичайно, все це суттєво впливало на коня і створювало на нього вельми негативний ефект.

Друге, що важливо сказати про цього коня, це те, що незважаючи на свій статус, який не відповідав тому, чого кінь заслуговував, насправді він був дуже примхливим і волелюбним. Одного разу він показав свій сильний характер і втік від своїх господарів, коли вони зовсім жорстоко стали з ним поводитися. Це можна було вважати справжнім кінським подвигом, адже Шептало провів кілька днів на повній свободі і повною мірою насолодився нею. Втім, надалі виявилася і інша частина характеру коня Шептало — він був дуже відповідальною істотою. Пробувши кілька днів на волі, він став замислюватися, як там поживає його господар, чи не дуже йому важко обходитися без Шептала в господарстві. Після цього кінь прийняв рішення повернутися в стійло. Таке рішення показує, що цей образ є багато в чому також і суперечливий, що має, так би мовити, подвійну мораль.

Як би там не було, але насправді таких розумних коней в природі не існує. Всім цілком зрозуміло, що автор цього твору хотів показати в образі коня людину, яка займається не своєю справою. Так часто буває, що люди починають займатися чимось певним, звикають до стабільності, а потім вже не можуть займатися чимось іншим, тому що бояться втратити існуючу стабільність. Хочеться порадити таким людям не боятися і не повторювати помилок коня Шептало, який повернувся назад в стійло і напевно надалі гірко пошкодував про свою сумну долю.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2023 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.