Коли не проводиться розтин?

За наявністю письмової заяви близьких родичів або задокументованого волевиявлення покійного і відсутності підозри на насильницьку смерть, виходячи з релігійних та інших поважних мотивів, патологоанатомічний розтин може не проводитися.

Коли проводиться розтин?

В обов'язковому порядку патологоанатомічні розтини здійснюються при наявності підозри на насильницьку смерть (тоді він є частиною судово-медичного дослідження чи експертизи), а також якщо смерть хворого настала в закладі охорони здоров'я.

Хто робить розтин трупа?

Судово-медичний розтин трупів осіб, що померли в лікувальних закладах, може проводитися в приміщенні патологоанатомічного відділення даного лікувального закладу штатними судово-медичними експертами або лікарем, призначеним для цього органами прокуратури.

Протокол патологоанатомічного розтину

8.4.2. Патологоанатомічні розтини

Важливим видом медичної експертизи є патологоанатомічний розтин. Часто саме карта (протокол) патологоанатомічного розтину є медичним документом, який дає підст ави оскаржити правильність, своєчасність, адекватність та повноту наданої медичної допомоги, порушити кримінальну справу тощо. Так, відповідно до ст. 72 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», патологоанатомічні розтини проводяться з метою встановлення причин і механізмів смерті хворого.

В обов’язковому порядку патологоанатомічні розтини здійснюються при наявності підозри на насильницьку смерть (тоді він є частиною судово-медичного дослідження чи експертизи), а також якщо смерть хворого настала в закладі охорони здоров’я.

Розтин можна не проводити (ч. 3 ст. 72 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»):

1. за таких підстав:
   а) наявність письмової заяви близьких родичів;
   б)наявність задокументованого волевиявлення покійного (відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про поховання і похоронну справу» від 10.07.2003 р., «усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті, що, зокрема, може бути вираж ене у згоді чи незгоді на проведення патологоанатомічного розтину»);



2. за таких умов:
   а) відсутність підозри на насильницьку смерть;
   б) релігійні та інші поважні мотиви.

Якщо смерть настала внаслідок впливу зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межа ми медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наг лядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, розтин проводить судово-медичний експерт, який і видає лікарське свідоцтво про смерть (п. 2.3 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о) від 08.08.2006 р. № 545).

Порядок проведення патологоанатомічного розтину визначений у Наказі МОЗ України «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні» від 12.05.1992 р. № 81. Згідно з цим нормативним актом, усі трупи хворих, що померли у лікувально-профілактичних закладах, як правило, підлягають розтину. Головному лікарю, начальнику патологоанатомічного бюро належить право скасування розтину тільки в надзвичайних випадках. Про скасуванн я розтину головний лікар, начальник патологоанатомічного бюро дає письмову вказівку в картці стаціонарного хворого з обґрунтуванням причин скасування. Спірні питання щодо розтину трупів вирішує головний патологоанатом області (міста). Терміновий розтин трупів дозволяється проводити одразу ж після встановлення лікарями лікувального закладу біологічної смерті; розтин у плановому порядку (впорядкований розтин) проводиться після представлення карти стаціонарного хворого або медичної карти амбулаторного хворого з візою головного лікаря чи його заступника по медичній частині про скерування на патологоанатомічний розтин. Медична документація на померлих з різних лікарень допра вляється у патологоанатомічне бюро (відділення) разом з трупом померлого. Медичні карти стаціонарних хворих, померлих у другій половині попередньої доби, передаються у патологоанатомічне бюро, патологоанатомічне відділення лікарні не пізніше 9-ї год ранку. Медична карта стаціонарного хворого з внесеним у неї патологоанатомічним діагнозом не пізніше 5–7 діб після розтину передається у медичний архів лікарні. Карта може бути затримана на триваліший термін тільки за спеціальним дозволом керівництва лікарні.

Скасовувати розтин не дозволяється:
а) у випадках смерті хворих, які пробули в лікувально-профілактичному закладі менше доби;
б) у випадках, які потребують судово-медичного дослідження;
в) при інфекційних хворобах та підозрі на них;
г) в усіх випадках неясного прижиттєвого діагнозу (незалежно від строку перебування хворого в лікувальному закладі);
д) у випадках смерті в лікувально-профілактичному закладі після діагностичних інструментальних досліджень, проведення лікувальних заходів під час або після операції, переливання крові, неврахування індивідуальної непереносимості лікарських засобів тощо. Трупи померлих, особи яких не встановлені, за розпорядженням головного лікаря передаються для судово-медичного розтину.

Патологоанатомічний розтин

Додаток 6 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.1992 р. N81 «Положення про порядок розтину трупів у лікувально-профілактичних закладах».

Всі трупи померлих хворих у лікувально-профілактичних закладах, як правило, підлягають розтину. Головному лікарю, начальнику патологоанатомічного бюро належить право відміни розтину тільки в надзвичайних випадках. Про відміну розтину головний лікар, начальник патологоанатомічного бюро дає письмову вказівку в карті стаціонарного хворого з обґрунтуванням причин відміни розтину. Спірні питання щодо розтину трупів вирішуються головним патологоанатомом області (міста). Терміновий розтин трупів дозволяється проводити одразу ж після встановлення лікарями лікувального закладу біологічної смерті; розтин у плановому порядку (впорядкований розтин) проводиться після представлення карти стаціонарного хворого або медичної карти амбулаторного хворого з візою головного лікаря чи його заступника по медичній частині про направлення на патологоанатомічний розтин. Медична документація на померлих з різних лікарень доставляється в патологоанатомічне бюро (відділення) разом з трупом померлого.

Відміна розтину не дозволяється:

1) у випадках смерті хворих, які пробули в лікувально-профілактичному закладі менше доби;

2) у випадках, які потребують судово-медичного дослідження;

3) при інфекційних хворобах та підозрі на них;

4) в усіх випадках неясного прижиттєвого діагнозу (незалежно від строку перебування хворого в лікувальному закладі);

5) у випадках смерті в лікувально-профілактичному закладі після діагностичних інструментальних досліджень, проведення лікувальних заходів під час або після операції, переливання крові, неврахування індивідуальної непереносимості лікувальних препаратів тощо. Трупи померлих, особа яких не встановлена, за розпорядженням головного лікаря передаються для судово-медичного розтину.

Якщо смерть настала від механічних ушкоджень, отруєння, механічної асфіксії, дії крайніх температур, електрики, після штучного аборту, проведеного поза лікувальним закладом, насильницьких дій за умов, коли є свідчення про можливість однієї із цих причин смерті, головний лікар лікарні в установленому порядку проводить направлення трупа на судово-медичний розтин незалежно від часу перебування хворого в лікувальному закладі.

Про кожний подібний випадок у лікарні головний (черговий) лікар лікарні зобов'язаний повідомити органам прокуратури чи міліції.

Якщо свідчення про одну з причин, перерахованих вище, виявляється при патологоанатомічному розтині, то розтин припиняється. Лікар, що проводить розтин, вживає заходи збереження трупа, всіх його тканин для подальшого судово-медичного дослідження. На виконану частину патологоанатомічного дослідження складається протокол, в кінці якого обґрунтовується причина для виконання судово-медичного розтину.

Про кожний випадок припиненого патологоанатомічного розтину лікар відразу ж зобов'язаний інформувати головного лікаря, який негайно повідомляє про це в прокуратуру чи районне відділення міліції і чекає розпорядження прокурора або органів міліції.

Судово-медичний розтин трупів осіб, що померли в лікувальних закладах, може проводитися в приміщенні патологоанатомічного відділення даного лікувального закладу штатними судово-медичними експертами або лікарем, призначеним для цього органами прокуратури.

У випадку первинного виявлення під час розтину гострого інфекційного захворювання чи при підозрі на нього патологоанатом зобов'язаний інформувати про це головного лікаря лікувального закладу та послати термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, загально-професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (ф.N058у) в СЕС за місцем проживання хворого.

З метою досконалого контролю за якістю діагностики та лікування хворих амбулаторної мережі можуть проводитись патологоанатомічні розтини померлих вдома у таких випадках: померлих хворих віком до 50 років, що раптово померли вдома з неясним генезом смерті (при обов'язковому виключенні насильницької смерті), знаходились на обліку територіальних поліклінік з підозрою на гостру ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну хворобу, новоутворення, гостре захворювання органів дихання.

Доставку померлих амбулаторних хворих в патологоанатомічні бюро (відділення) проводиться автотранспортом лікувально-профілактичного закладу.