Сколько ног у Равлика?

Тіло равлика складається з тулуба, на якому розташовуються або панцир, або раковина. До складу тулуба входять голова й нога. Равлики поділяються на різні види, але в більшості з них тільки одна кінцівка. Кеш

Как называется нога у улитки?

Улитки передвигаются на нижней поверхности ноги (подошве), прогоняя по её длине волны мышечных сокращений. Кроме того, эпителий ноги выделяет большое количество слизи, способствующей лучшему скольжению по поверхности субстрата. Мелкие улитки способны передвигаться за счёт биения ресничек.

Что значит улитка?

Улитка — универсальный лунарный символ, выражающий идею природных циклов, плодородия, возрождения. В древних культурах она была символически связана с культом умерших предков, с теми, кто обеспечивал благополучие рода, кто посылал благодатные дожди, чтобы сделать землю плодородной.

Улитка (жизненная форма)

Ули́тки — общеупотребительное название брюхоногих моллюсков (лат. Gastropoda ), обладающих наружной раковиной. Брюхоногих моллюсков с рудиментарной раковиной или полностью утративших её называют слизнями. Поскольку большинство брюхоногих обладает раковиной, улитками часто называют всех представителей класса.

Строение [ править | править код ]

В теле улитки выделяют голову, ногу и внутренностный мешок, от которого отходит мантийная складка.

Улитки передвигаются на нижней поверхности ноги (подошве), прогоняя по её длине волны мышечных сокращений. Кроме того, эпителий ноги выделяет большое количество слизи, способствующей лучшему скольжению по поверхности субстрата. Мелкие улитки способны передвигаться за счёт биения ресничек.

Внутренностный мешок заключён в выделяемую мантией известковую раковину, закрученную в спираль или имеющую форму колпака (морские и пресноводные блюдечки). Строение этого отдела тела нарушает билатеральную симметрию организма. Внешняя асимметрия характеризует лишь часть представителей. Она бывает обусловлена турбоспиральной (закрученной в трёх измерениях) формой раковины, а также направлением тока воды, приносящего кислород и химические сигналы к жабрам и органам чувств, находящихся мантийной полости, — слева направо. Внутренняя асимметрия (касается расположения внутренних органов) — результат произошедшего в ходе эволюции поворота раковины на 180° (торсии).

Распространение и хозяйственное значение [ править | править код ]

Улитки распространены по всему миру. Наибольшее число видов обитает в прибрежной зоне тропических и субтропических морей.

Мясо некоторых видов, например, виноградной улитки (Helix pomatia) или горной улитки (Helix lucorum), употребляется в пищу. Во французской кухне присутствует и икра улиток. Для коммерческого получения мяса и икры улиток разводят на специальных фермах, эта отрасль сельского хозяйства называется гелицекультура.

Раковины используют в качестве сувениров. Многие виды улиток — специфичные хозяева для ряда паразитических беспозвоночных, например, трематод (Trematoda). Популяции некоторых видов могут представлять собой природный очаг опасных заболеваний человека, таких как шистосомоз и описторхоз.

В культуре [ править | править код ]

Улитка символизировала вечность и плодородие в Египте и Вавилоне, а в средневековой Европе — грех и леность. Позже она стала символом скромности. В исламе улитка символизирует сомнение, в буддизме — терпение, а её раковина — застывшее время. В христианстве улитка получила двойное значение: во-первых, она обозначает грех и лень, так как считается, что она рождается, живёт и умирает в грязи; во-вторых, обозначает Христа, поскольку может запечатывать раковину и «воскресать» через время.

Девиз герба некоторых герцогов Гонзага — «Всё своё ношу с собой» — также символизирует улитка и её раковина [1] .

В геральдике улитка является символом настойчивости, осторожности, а также предусмотрительности.

Примечания [ править | править код ]

Источники [ править | править код ]

• Вестхайде В., Ригер Р. От простейших до моллюсков и артропод // Зоология беспозвоночных. = Spezielle Zoology. Teil 1: Einzeller und Wirbellose Tiere / пер. с нем. О. Н. Бёллинг, С. М. Ляпкова, А. В. Михеев, О. Г. Манылов, А. А. Оскольский, А. В. Филиппова, А. В. Чесунов; под ред. А. В. Чесунова. — М. : Товарищество научных изданий КМК, 2008. — Т. 1. — iv+512+iv с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-87317-491-1.

Helicidae

Helicidae (лат.) (геліциди, справжні равлики) — родина легеневих черевоногих молюсків. Латинська назва родини буквально означає «геліксоподібні», «схожі на геліксів»: її найтиповішими представниками є равлики роду Helix.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Геліциди — сухопутні молюски зі спіральною, кульоподібною чи сплющеною мушлею, добре розвинутою, розміри якої в різних видів коливаються від 9 до 50 мм. Добре кальціонована черепашка і розвинутий нервово-м'язовий апарат дозволяють їм швидко реагувати на зміни зовнішніх умов і населяти навіть посушливі біотопи. Швидкість пересування окремих видів може сягати 0,047 км/год (13 мм/с) — у Cornu aspersum.

Число пар хромосом у представників родини коливається від 21 до 30 [1] .

Населяють переважно лісові ділянки, зазвичай держаться на землі, іноді підіймаються на дерева. У посушливу пору року й на зиму багато які види закопуються в землю, втягають тіло в мушлю і закорковують отвір спеціальною вапнистою кришочкою-епіфрагмою. Усередині потім утворюється друга кришочка — з дедалі твердішого слизу, споряджена «віконцем» — пористим включенням напроти дихального отвору. Равлики впадають в оціпеніння, обмін речовин триває, хоча й значно сповільнюється [2] .

Розмноження [ ред. | ред. код ]

Представники родини — гермафродити й характеризуються складною статевою поведінкою. Кожен особень має статевий орган — овотестис, у якому зізрівають і чоловічі й жіночі статеві клітини. Протоки відуть до статевого члена, який має здатність «вивертатись» назовні, і до статевої клоаки (піхви). Статевий член і клоака сполучуються у передсінку, який відкривається на поверхню тіла генітальним отвором. Багато які геліциди мають оригінальний орган залицяння — так звану «любовну стрілу» (gypsobelum). Вона являє собою загострену вапнякову спікулу (у виноградного равлика її довжина сягає 9 мм) і формується у спеціальному дивертикулі статевої клоаки — мішку «любовної стріли» (bursa telae).

Шлюбна поведінка геліцид добре вивчена на прикладі виноградних равликів. Прагнення молюсків до парування проявляється у способі її пересування. Вони повільно повзають, начебто шукаючи щось; часто роблять зупинки і чекають на одному місці, злегка припіднявши передню частину тіла. Коли два таких равлики зустрічаються, вони починають «залицяння», «любовні пестощі», що передують акту запліднення. Равлики витягаються догори один проти одного й набувають характерної пози, зіткаючись ділянками підошви і обмацуючи один одного щупальцями і ротовими лопатями. Незабаром вони припиняють рухи, падають, і щільно притулившись один до одного підошвами, залишаються в такому стані 15-30 хвилин. Потім гра поновлюється, і цей процес триває близько двох годин. Нарешті та особина, що досягла більшого збудження, устромляє в тіло партнера «любовну стрілу», яка посилює і його збудження. Після цього відбувається й сам акт копуляції, обидва особні уводять свої статеві члени в клоаки партнерів. Саме парування забирає від кількох хвилин (у виноградного равлика) до кількох годин (у деяких інших видів). Після тривалий час тварини залишаються разом, протягом якого вібувається обмін сперматофорами. Тільки після цього равлики розповзаються в різні боки, при цьому увдовж ноги молюска проходять хвилі скорочення, які, певно, мають сприяти ліпшому проникненню сперматофорів до сім'яприймачів. Запліднені яйця равлик відкладає у землю в спеціально викопану ямку й затуляє її по завершенні відкладання. Кожне з них одягнуте захисною оболонкою і містять запас поживного матеріалу для зародка. Маленькі равлики виходять приблизно через місяць, з прозорою, крихкою мушлею [3] .

Поширення [ ред. | ред. код ]

Найраніші викопні рештки датовані пізнім Мезозоєм. Первісно населяли деякі області Євразії: Європу, Малу Азію, Аравійський півострів, а також Північну Африку. Надалі деякі види поширились по всьому світу, за винятком приполярних районів. Широко поширені види роду Helix, зокрема, виноградний равлик (Helix pomatia). У лісах і парках Південної Європи мешкають дорідні равлики роду Сераеа зі смугастими мушлями.

Класифікація [ ред. | ред. код ]

Родину Helicidae поділюють на дві підродини: Helicinae і Ariantinae (згідно «Таксономії черевоногих»). Донедавна до геліцид відносили також роди родини Hygromiidae (наприклад, Perforatella, Xeropicta), яких зараз розглядать окремо.

У родині зараз виділяють понад 30 родів, причому окремі роди й види вкрай мінливі, утворюють безліч підродів, підвидів і рас, навіть у межах цих систематичних одиниць спостерігають сильно виражену індивідульну мінливість. Завдяки цій особливості, представники родини останнім часом стали улюбленими об'єктами для вивчення явищ мінливості [4] .

Підродина Helicinae [ ред. | ред. код ]

Представники цієї підродини характеризуються розділеними трубчастими залозами сумки «любовної стріли». Сама стрілка має чотири лопаті. Згідно Fauna Europaea [5] і Taxonomy Browser [6] включає 22 роди:

Підродина Ariantinae [ ред. | ред. код ]

Виділена О. А. Мерхом у 1864 році. У представників залози сумки «любовної стріли» можуть бути як розділеними, так і нерозділеними. «Любовна стрілка» має дві або чотири лопаті. Включає 9 родів:

Філогенез [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Barker G. M.: Gastropods on Land: Phylogeny, Diversity and Adaptive Morphology. in Barker G. M. (ed.): The biology of terrestrial molluscs[Архівовано 10 червня 2013 у Wayback Machine.]. CABI Publishing, Oxon, UK, 2001, ISBN 0-85199-318-4. 1-146, cited pages: 139 and 142.



2. ↑Семейство Гелици́ды Helicidae. Зоогалактика. Архів оригіналу за 2 лютого 2016.



3. ↑Пауки, улитки и другие. Архів оригіналу за 1 лютого 2016.



4. ↑Семейство Гелицид. Мир животных. Архів оригіналу за 2 лютого 2016.



5. ↑Fauna Europaea. Архів оригіналу за 4 лютого 2016 . Процитовано 15 січня 2016 .



6. ↑Taxonomy Browser. Архів оригіналу за 1 січня 2019 . Процитовано 15 січня 2016 .



7. ↑ Nordsieck H. (2006). Higher classification of Helicoidea and the molecular analyses of their phylogeny. hnords.de[Архівовано 14 березень 2012 у Wayback Machine.], Accessed 20/06/12