Що робити якщо вкусив домашній щур?

Якщо вкусив щур, кішка, собака, будь-яка інше тварина, навіть домашня та найулюбленіша, потрібно вжити таких заходів. В терміновому порядку промити рану водою, обробити її края антисептиком і накласти стерильну пов'язку. Після цього відразу відправитися в найближчий травмпункт або записатися на прийом до фахівця. Кеш

Скільки років живуть домашні Криси?

Середня тривалість життя щурів становить 2–3 роки. Самці важать в середньому 400—650 грамів, самки — 250—450 грамів. Самці частіше бувають спокійні й ласкаві, самки ж більш активні і грайливі.

Що потрібно для щура в домашніх умовах?

Раціон декоративних щурів неодмінно повинен включати злаки, соковиті зелені корми та білок тваринного походження. Основу харчування гризунів має становити спеціалізований зерновий корм. Зазвичай у його складі овес, ячмінь, пшениця та інші злаки, а також сухофрукти та трави.

Алергічний риніт

б) цілорічний — спричинений алергенами, що трапляються протягом року.

Етіологічні фактори:

a) пилок рослин (особливо вітрозапильних) — найчастіше пилок трав та зернових культур (напр. тимофіївка лугова, мятлик луговий, грястиця збірна, костриця лугова і жито), бур'янів (напр., полин звичайний, рідше подорожник і лобода) і дерев (береза, рідше вільха, ліщина, дуб, ясен, граб та ін.);

б) алергени домашніх пилових кліщів та борошняних кліщів (комірних);

в) шерсть, епідерміс та виділення (слина, сеча) тварин — котів, собак, гризунів (напр., кролика, морської свинки, хом'яка, щура, миші), коней, великої рогатої худоби;

г) плісняві гриби (напр., Alternaria, Cladosporium) та дріжджові (напр., Candida albicans, Saccaromyces cerevisiae, Saccaromyces minor і Pityrosporum);

д) інші — алергени тарганів (можуть давати перехресні реакції з кліщами), фікус Бенджаміна (Ficus benjamina; дає перехресну реакцію з алергенами латексу), ферменти бактерійного походження, що використовуються при виробництві мила та інших миючих засобів;

2) харчові алергени — назальні симптоми (рідко) можуть супроводжувати інші симптоми анафілаксії, спричиненої харчовими алергенами; виникають перехресні реакції поміж харчовими та інгаляційними алергенами →табл. 4.26-1;

3) професійні алергени — латекс (найчастіше латексні рукавички), сполуки з високою молекулярною масою — рослинні і тваринні білки (напр., алергени лабораторних та свійських тварин, пилок зернових, тютюн, паприка, чай, кава, какао, сушені фрукти, ферменти, котрі використовуються в миючих засобах і фармацевтичній промисловості, риба і морепродукти), сполуки з низькою молекулярною масою (у т. ч. метали [напр. нікель і солі платини], барвники і ангідриди кислот).

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Типові симптоми: виділення з носа водянистого секрету; чхання, часто — нападоподібне; закладений ніс та густий слизовий секрет; свербіж носа та кон'юнктив (і почервоніння), вух, піднебіння і горла; порушення нюху; сухість слизової оболонки ротової порожнини; інколи — загальносистемні симптоми: порушення сну, концентрації уваги та здатності до навчання, незначне підвищення температури тіла, біль голови, пригнічений настрій. Водянистий секрет та чхання переважно свідчать про сезонний АР, переважання закладеності носа — про хронічний АР. У 70 % хворих симптоми посилюються вночі і рано вранці. Для оцінки вираженості симптомів можна використати візуально-аналогову шкалу (ВАШ, діапазон 0–100 мм) — значення >60–70 мм свідчать про помірний або тяжкий ступінь АР).

Симптоми з'являються при експозиції конкретним алергеном — періодично (напр. під час цвітіння рослини, до пилку котрої сенсибілізований хворий), або цілорічно (напр. у пацієнтів, сенсибілізованих до кліщів домашнього пилу). У частини пацієнтів після багатьох років АР симптоми послаблюються або зовсім зникають. Запальний процес слизової оболонки носа, особливо при цілорічному АР, може призводити до закупорювання проток приносових пазух, що підвищує ризик виникнення бактеріальних запальних процесів приносових пазух. АР (особливо цілорічний) асоційований з 3–8-кратним підвищенням ризику розвитку бронхіальної астми. Пацієнти з сезонним АР під час цвітіння рослин мають симптоми гіперреактивності бронхів, поява АР у хворих на бронхіальну астму (БА) погіршує її перебіг.

Симптоми, зазвичай, не пов’язані з АР (шукайте інші причини): односторонні симптоми, закладений ніс без інших симптомів, слизово-гнійний секрет, стікання носового секрету по задній стінці горла (густого слизового характеру і/або без водяних виділень з носа), біль у ділянці обличчя, повторні носові кровотечі, аносмія.

Допоміжні дослідження

1. Дослідження, що підтверджують діагноз алергії: позитивні результати скарифікаційних шкірних тестів з інгаляційними алергенами (найчастіше, найшвидше і найдешевше додаткове обстеження для діагностики АР), підвищена концентрація специфічного IgE у сироватці (не рекомендовано проводити для скринінгового обстеження); винятково у разі сумнівних результатів можна провести інтраназальну провокаційну пробу.

2. Передня риноскопія та ендоскопія носа: двосторонній, не завжди симетричний набряк слизової оболонки носа, яка вкрита водянистим секретом (густим при хронічному АР); слизова оболонка — бліда або ціанотична, може бути гіперемована, інколи — поліпи.

3. Цитологічне дослідження мазка з носа: підвищений відсоток еозинофілів ≥2 % (зазвичай, у стадії загострення), мастоцитів або базофілів, бокалоподібні клітини >50 %; результати не є специфічними для АР і є схожими до результатів при неалергічному риніті.

4. КТ носа та приносових пазух: показане в окремих випадках, дозволяє достовірно оцінити у т. ч. супутнє запалення приносових пазух.

Діагностичні критерії

У більшості випадків діагноз можна встановити на основі об’єктивного та суб’єктивного обстеження. Про клінічно значимий АР свідчить лише поєднання результатів визначення IgE і скарифікаційних шкірних тестів з даними анамнезу. У кожного хворого з АР проведіть обстеження щодо бронхіальної астми.

Диференційна діагностика

1. Інші риніти:

1) інфекційний — вірусний (диференційна діагностика з простудою →табл. 17.3-1), бактеріальний або грибковий;

2) старечий — зазвичай >65 р., водянисті виділення з носа в результаті порушень механізмів вегетативної регуляції;

3) «смаковий» — водянисті виділення з носа, як рефлекторна реакція на їжу, барвники, консерванти, акоголь;

4) гормональний — може виникати при менструації, у пубуртатному періоді, під час вагітності і у жінок, які застосовують оральні контрацептиви або замісну гормональну терапію, а також при гіпотиреозі;

6) постмедикаментозний — набряк слизової оболонки носа, найчастіше спричинений симпатоміметиками місцевої дії (передозування), рідше — ацетилсаліциловою кислотою (АСК) та іншими НПЗП, піразолонами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, місцевими (очні краплі) або пероральними β-блокаторами, антидепресанти, резерпіном, метилдопою, антагоністами α-адренергічного рецептора, хлорпромазином; ЛЗ, що використовуються при еректильної дисфункції;

7) ідіопатичний (колишня назва вазомоторний) — спричинений надмірними реакціями на дію фізичних або хімічних факторів (напр., холодне та сухе повітря або концентровані хімікати); ймовірно, внаслідок подразнення чутливих нервових волокон та рефлекторного подразнення блукаючого нерва;

8) атрофічний — прогресуюча атрофія слизової оболонки та кісткового каркасу носової порожнини з розширенням носових ходів, заповнених струпами, призводить до обмеження прохідності, порушень нюху та постійного відчуття неприємного смаку в роті, зазвичай у літніх осіб;

9) еозинофільний — може супроводжуватись гіперчутливістю до НПЗП або без неї (неалергічний еозинофільний риніт [НЕР]); характеризується наявністю еозинофілів у слизовій оболонці носа та круглорічними симптомами, без ознак атопії;

10) асоційований з інтраназальним вживанням кокаїну, що може призвести до секреції водянистого слизу, порушення нюху та перфорації носової перетинки.

Алергічний риніт

водянисті виділення з носа