Який листок у горобини?

Листки запушені (10-20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9—15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких запушені.

Що лікує горобина?

Плоди горобини використовують: Настій, відвар, сік плодів вживають при розладах травлення, гепатиті, гепатохолециститі, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при атонії товстої й тонкої кишок, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах. Кеш

Як виглядає листок горобини?

Листки зверху темно-зелені, голі, знизу світліші, опушені, рідко голі; непарноперисті – складаються з 9–15 (17) листочків, за формою від продовгуватих до продовгувато-ланцетних, завдовжки до 5 см, зубчаті, біля основи цілокраї, розташування почергове.

Горобина звичайна — Вікіпедія

Листки запушені (10-20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9—15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких запушені. See more

Горобина звичайна

ГОРОБИНА (Sorbus L.) — рід листопадних дерев і кущів родини розоцвітих (Rosaceae Juss.). Відомо 84 види роду, поширені в помірному поясі Північної півкулі. У країнах СНД нараховують 34 дикорослих види, в Україні — 3. Культивується.

Найпоширеніший вид — Горобина звичайна — S. aucuparia L. (лат. sorbere — поглинати, оскільки більшість видів їстівні + abis — птах, capere — притягувати, ловити); рос. назва: рябина обыкновенная; нар. назви: богорошник, грабина, рабина, скорух. В Україні також ростуть Горобина домашня (Г. садова) — S. domestica L., берека — S. torminalis (L.) Crantz, Горобина круглолиста — S. aria (L.) Crantz, Горобина скандинавська — S. scandica Fr., Горобина грецька — S. graeca Hedl., Г. турецька — S. turcica Zinserl., Горобина кримська — S. taurica Zinserl., Горобина несправжньошироколиста — S. pseudolatifolia K. Pop., Горобина проміжна — S. intermedia (Ehrh.) Pers. Поширену в культурі горобину чорноплідну відносять до роду аронія (див. Аронія чорноплідна).

Горобина — дерево або кущ 5–20 м завв., із сірою гладкою корою; молоді гілки сірувато-червоні, опушені. Листки чергові, з опушеними черешками, непарноперисті, з 9–17 довгастими або видовженоланцетними, гостропилчастими, майже сидячими листочками, зверху темно-зеленими, знизу — сизими. Прилистки до 10 мм завд., нерівнозубчасті або цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, блідо-жовті або рожеві, численні, зібрані в складні щіткоподібні суцвіття. Плоди — яблукоподібні, дво-, п’ятигніздні, кулясті або овальні діаметром до 9 мм, червоні або жовтувато-червоні, блискучі, з чашечкою, яка має п’ять малопомітних зубчиків, із 2–7 довгастими, серпоподібно зігнутими, гладкими із загостреними кінцями насінинами. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у вересні. Поширена майже по всій Україні, росте в підліску хвойних і змішаних лісів, серед чагарників, на узліссях.

Офіцинальною сировиною горобини звичайної є плоди — Fructus Sorbi. Запаси сировини великі. Щорічно можна заготовляти десятки тонн плодів горобини звичайної, насамперед на Поліссі та в Карпатах.

Основними діючими речовинами горобини звичайної є терпеноїди, фенольні сполуки і вуглеводи. У плодах виявлені вітаміни: каротиноїди (тетратерпеноїди) — до 27 мг% (α-каротин, β-каротин — 3,8 мг%, нео-β-каротин — 3,3 мг%, ξ-каротин — 1,6 мг%, полікопін 1,4 мг%, цис— і транс-криптоксантини, 5,6-моноепоксид α-каротину, 5,6-моноепоксид β-каротину, мутатохром, фітофлуїн, аурохром, зеаксантин, лютеїн, віолаксантин); аскорбінова кислота (вітамін С) — 40–100 мг%, токофероли (вітамін Е) — 0,8–5,1 мг%, філохінон (вітамін К₁) — 0,4 мг%, фолієва кислота (вітамін В₉) — 0,18–0,25 мг%, рибофлавін (вітамін В₂) — 0,05–0,8 мг%, тіамін (вітамін В₁), нікотинова кислота (вітамін РР); тритерпеноїди — до 2%: лупеол, урсолова та олеанолова кислоти; ефірна олія; фенолкарбонові кислоти та їх похідні — близько 285 мг% (кавова, хлорогенова, псевдохлорогенова, неохлорогенова, ізохлорогенова, ферулова, кумарова, гідроксикорична, ефіри n-кумароїлхінної та ферулоїлхінної кислоти); катехіни — до 412 мг%: (–)-епікатехінгалат, (–)-епігалокатехін, (–)-епігалокатехінгалат; антоціанідини — ціанідин; антоціани — 795 мг% (3-галактозид ціанідину, 3-арабінозид ціанідину, 3,5-диглюкозид ціанідину); лейкоантоціанідини (лейкоціанідин); флавоноли — до 229 мг% (кверцетин, ізокверцитрин, гіперозид, кверцитрин, мератин, рутин); дубильні речовини — 0,3%; вуглеводи та споріднені сполуки: цукри — 5,1–7,5% (глюкоза — до 3,8%, фруктоза 4,3%, сахароза 0,7%, L-сорбоза, 1-бензоїлглюкоза); спирти сорбіт і маніт; пектинові речовини — до 12%; глюкозид n-сорбінової кислоти (зумовлює гіркість плодів),
3-(β-D-глюкопіранозилокси)-5-гексанолід; органічні кислоти — 1,9–3,9% (яблучна — до 2,8%, винна, лимонна, бурштинова, щавлева, виноградна, малонова, сорбінова — 0,02%, n-сорбінова); азотвмісні сполуки: білки — 1,4%, 18 вільних амінокислот; амигдалін — 4–16 мг% (у м’якоті плодів); сапоніни; жирна олія — до 22% (в насінні), в її складі міститься 13 жирних кислот: лінолева, олеїнова, пальмітинова, ліноленова та ін.; фосфоліпіди — 70,4 мг%: кефалін, лецитин; стероїди: β-ситостерин; макро- і мікроелементи: K, Na, Ca, Fe, Mg, P, J, Cr, Ga, Al, Si, Sr, Ti, Pb, Ar, La, Ba, Be, V, Li, Zr, Cu, Zn, Sn, Mn, Co, Ni, Mo.

Листя горобини містить вітаміни: аскорбінову кислоту — 200–220 мг%, каротиноїди; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: кавову, хлорогенову, ізохлорогенову, п-кумарову; антоціани: ціанідин; флавоноли: кемпферол, астрагалін, кемпферол-3-β-софорозид, ізокверцитрин, гіперозид, кверцетин-3-β-софорозид, рутин. У квітках виявлені тритерпеноїди: a-амірин, урсолова кислота; фенолкарбонові кислоти та їх похідні, зокрема хлорогенова; флавоноїди: спіреозид, ізокверцитрин, кверцетин-3-β-софорозид, 3,5,7,4′-тетрагідрокси-8-метоксифлавон-3-β-глюкозид; азотвмісні сполуки, зокрема триметиламін; стероїди: β-ситостерин; вищі аліфатичні вуглеводи і спирти: n-октакозан, трикозанол.

В ядровій деревині містяться катехіни, лігнани: аукупарин, метоксіаукупарин; у соку деревини — дигідросинаповий альдегід; у корі — тритерпеноїди: лупеол, бетулін, 2,3-дигідроксибетулін; дубильні речовини.

Плоди горобини застосовують при захворюваннях, які супроводжуються вітамінною недостатністю. Входять до складу збору вітамінного № 2 (плоди шипшини і горобини 1:1), у свіжому вигляді — сировина для сиропу Фламікара.

У нар. медицині використовують при утворенні каменів у нирках і сечових шляхах (сечогінна дія), при хворобах печінки і жовчного міхура (жовчогінна дія), при хронічному запорі (проносна дія), при маткових кровотечах (кровоспинна дія). Настій, відвар або сік плодів вживають також при захворюваннях ШКТ, цукровому діабеті, атеросклерозі і гіпертонічній хворобі. Настій квіток Г. має сечогінні та проносні властивості. Плоди протипоказані хворим із підвищеним згортанням крові. Їстівні у свіжому і переробленому вигляді. Використовують у харчовій, лікеро-горілчаній промисловості. Медоносна та кормова рослина. Тверду деревину Г. використовують у столярній, меблевій справі.

БСЭ. — М., 1975. — Т. 22; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hydrangeaceae — Haloragaceae. — Л., 1987.

Горобина звичайна

Ареал роду дуже широкий і охоплює практично всі помірні області Північної півкулі: Північну Америку, Європу, Малу Азію, Кавказ, Північну Африку.

Опис

Флора налічує до 100 різновидів горобини. Зазвичай це невелике дерево (до 10 м висотою) або великий кущ (до 15 м) з ажурною кроною. Гілки опушені або голі, кора сірого кольору. Бруньки повстяні, чорнувато-фіолетового кольору, конусоподібної форми.

Квітка

Квітки білі (рідше блідо-жовті), дрібні – до 1,0 см в діаметрі; пелюсток у квітці 5, тичинок багато, маточка — 1. Квітки численні, з сильним запахом, зібрані в густі складні щиткоподібні суцвіття діаметром 10–15 см.

Квітка

Квітки білі (рідше блідо-жовті), дрібні – до 1,0 см в діаметрі; пелюсток у квітці 5, тичинок багато, маточка — 1. Квітки численні, з сильним запахом, зібрані в густі складні щиткоподібні суцвіття діаметром 10–15 см.

Горобина звичайна

Плід

Плід – ягода, кулястої форми, яскраво-червона або світло-жовта, дрібна – 0,8–1,0 см в діаметром, соковита, гірка або терпка на смак; на гілках зберігатись може до зими і після заморожування ягоди стають приємного гіркувато-кислого смаку. Насіння серпоподібної форми з червонуватим відтінком.

Горобина звичайна

Листок

Листки чергові, опушені, непарноперисті, які складаються з 9–15 ланцетних або видовжених, зубчастих по краю листочків, завдовжки до 5 см.

Горобина звичайна

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння в травні-червні. Плодоношення розпочинається наприкінці серпня і триває впродовж вересня. Плодоношення починається досить-таки пізно – через 5–7 років від посадки. Найбільш рясні врожаї у 30-річних дерев і старших, при цьому в сприятливі роки можна зібрати до 100 кг ягід з одного дорослого дерева. Рясний урожай буває не щороку, а повторюється через 1–2 роки.

Фото рослини в різні пори року і в різні фази розвитку:

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

У молодому віці горобина росте досить швидко – річний приріст становить до 40 см у висоту і 30 см в ширину. У порівнянні з іншими листяними деревами ця рослина не вважається довгожителем – середній вік 80–100 років, у сприятливих умовах до 150, а інколи й до 200 років. Розмножується насінням, саджанцями, живцями або кореневими відростками.

Досить морозостійка, світлолюбна, витримує напівтінь, але в дуже затінених місцях не цвіте і має пригнічений вигляд. До ґрунту мало вимоглива, але краще росте на вологому нещільному ґрунті за винятком дуже заболочених ділянок.

Горобина має ядрову дрібнопористу червонувату деревину, з якої виготовляють токарні вироби і меблі. Кора через високий вміст танінів застосується для обробки (дублення) шкіри. Плоди є чудовим кормом для диких птахів і звірів. З лікувальною метою використовують плоди і листки горобини. Вона є чудовим медоносом, бджоли збирають з неї багато нектару і пилку. Гектар угідь з досить щільними заростями горобини дає 30–40 кг червонуватого духмяного меду.

Високодекоративна рослина через ефектний вигляд ажурної крони, стабільне рясне цвітіння у весняний період та яскраве осіннє забарвлення листків і плодів з довготривалим зберіганням останніх на рослинах в осінньо-зимовий період. Рекомендується для групових і поодиноких насаджень, алей у парках, для озеленення вулиць.