Коли заготовляють корінь кропиви?

Цвіте з червня по вересень, плоди дозрівають в червні-вересні [4]. Для лікарських потреб використовують листя (Folia Urticae dioicae), яке заготовляють весною і на початку літа, корені (Radix Urticae dioicae) та насіння (Semen Urticae dioicae) [2].

Як заготовляти корінь кропиви?

Викопати коріння 3-4-річних рослин, помити, розкласти у затінку на відкритому повітрі або в теплому приміщенні, досушити у сушарці за температури 40°С. Зберігати один рік у щільно закритих скляних банках чи бляшанка у сухому місці, бо сировина дуже вбирає вологу.

Як заготовити кропиву?

Тому квіти збирають під час масового цвітіння, плоди – після повного дозрівання, коріння викопують після в'янення надземної частини рослини. Звіробій та кропиву збирають під час цвітіння, зрізуючи при цьому секатором верхівку рослини довжиною приблизно 30 см.

Кропива

Кропива, Urtіca (лат. urere — палити) — рід багато- чи однорічних трав’янистих рослин родини кропивових (Urtіcaceae). Відомо близько 40–50 видів роду, поширених головним чином у помірному поясі Північної і рідше — Південної півкулі, а також у тропіках. У країнах СНД росте 10 видів роду. Найбільш поширені Кропива дводомна і Кропива жалка.

Кропива дводомна (К. велика) — Urtіca dіoіca L. (лат. dіoіcus від грец. dі — двічі + oіkos — дім); рос. назва: крапива двудомная; нар. назви: жалива велика, жигавка, коприва, К. жалюча, К. пекуча. Дводомна багаторічна трав’яниста рослина, вкрита жалкими волосками. Кореневище повзуче, галузисте; стебло — прямостояче, чотиригранне, 50–180 см завв. Листки прості, довгочерешкові, супротивні, до 20 см завд. і до 9 см завш., яйцеподібно-ланцетоподібні і широкояйцеподібні, темно-зеленого кольору, загострені, біля основи серцеподібні, краї гостро- і великопилчасті із зігнутими до верхівки зубцями, з прилистками. Поверхня листка шорстковолоса, особливо багато волосків уздовж жилок. Квітки жовто-зелені, дрібні, одностатеві, чотиричленні, зібрані у розгалужені колосоподібні суцвіття, трохи довші за черешки листків, у пазухах яких вони містяться. Плід — горішок. Цвіте у червні–серпні, плодоносить у серпні–вересні. Росте по всій території України на зволожених місцях серед чагарників, як бур’ян у садах, на городах, уздовж доріг, по засмічених місцях, часто утворює зарості.

Офіцинальною сировиною є листки Кропиви — Folіa Urtіcae, які збирають під час цвітіння рослини. Траву зрізують або скошують, а через декілька годин, коли листки перестануть жалитися, їх обривають. Сушать сировину у сушарках при температурі 40–50 °С, або в затінку, або в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи шаром 3–5 см на тканині або папері.

Листя кропиви дводомної містить вітаміни: філохінон (вітамін К₁) — 0,2%, каротиноїди — до 50 мг%: β-каротин — до 60%, гідрокси-α-каротин, лютеоксантин, лютеїн-епоксид, віолаксантин, ксантофіл, ксантофіл-епоксид; аскорбінову кислоту (вітамін С) — 0,6%, тіамін (вітамін В₁), рибофлавін (вітамін В₂), пантотенову кислоту (вітамін В₃), токофероли (вітамін Е), нікотинову кислоту (вітамін РР); хлорофіл — 5%, вуглеводи: крохмаль — 10%, камеді; органічні кислоти: щавлеву, бурштинову, фумарову, молочну, лимонну, хінну, мурашину, кремнієву, масляну, гліколеву, гліцеринову; фенолкарбонові кислоти: галову, в гідролізаті n-кумарову, кавову, ферулову; кумарини: елагову кислоту; флавоноїди: в гідролізаті кверцетин; дубильні речовини — 3,1%; азотвмісні сполуки: алкалоїди — 0,019–0,29%, ацетилхолін, гістамін, 5-гідрокситриптамін; глікозид уртицин, етерну олію: метилгептенол, ацетофенон; стероїди: ситостерин, порфірини; макро- і мікроелементи: Si, Fe, Cu, Mn, B, Ti, Ni. У коренях К.д. є лектини, вуглеводи; стероїди: β-ситостерин; дубильні речовини; алкалоїди: нікотин; у насінні — жирна олія — 16–33%, у складі якої — лінолева кислота.

У медицині застосовують настій листків і екстракт кропиви рідкий, що має кровоспинну дію при маткових, кишкових, ниркових, легеневих та інших кровотечах. Сухий екстракт К.д. входить до складу препарату Алохол жовчогінної дії, ЛРС — до складу бальзаму Фітон-СД та до вітамінних, шлункових, проносних і деяких інших зборів та чаїв. У народній медицині з тією ж метою використовують відвар, свіжий сік та сухий порошок К.д. Препарати з К.д. збільшують кількість еритроцитів і нормалізують склад крові, зменшують кількість цукру в крові, виявляють сечогінну, загальнозміцнювальну, антисептичну, протизапальну, слабку жовчогінну, відхаркувальну, лактогінну, тонізувальну дії, підвищують регенерацію слизових оболонок ШКТ, сприяють нормалізації порушеного менструального циклу, підвищують тонус міометрію та товстої кишки. Їх вживають при ревматизмі, туберкульозі легенів, атеросклерозі, залізодефіцитній анемії, холециститі, гастриті, коліті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, розладах травлення, цукровому діабеті, нирковокам’яній хворобі, нефриті, асциті, набряках, гіповітамінозі, рахіті, поліменореї, фібромі тощо. Відваром з листків К.д. миють голову для зміцнення волосся, рідкий екстракт входить до складу лікувального шампуню Фітовал. З сировини одержують хлорофіл, який має тонізувальні властивості, стимулює грануляцію та епітелізацію уражених тканин. Водно-спиртовий екстракт з коренів К. за кордоном використовують при простатиті з ускладненим сечовиділенням. Настій суцвіть і відвар коренів застосовують при хронічних захворюваннях шкіри; відвар насіння чи коренів виявляє антигельмінтну дію.

Використання препаратів К.д. протипоказано при гінекологічних кровотечах у хворих з поліпами і різними пухлинними захворюваннями яєчників і матки.

Хлорофіл використовують у парфумерній, харчовій та фармацевтичній промисловості, а також для фарбування тканин у зелений колір. Молоді пагони рослини їстівні.

К.д., а також К. жалку — U. urens L. — застосовують у гомеопатії, свіжу сировину — у вигляді есенції при опіках. К.ж. — однодомна однорічна трав’яниста рослина з більш дрібними овальними або майже ромбічними гострозубчастими листками. За хімічним складом та застосуванням у народній медицині вона схожа з К. дводомною.

БСЭ. — М., 1973. — Т. 13; Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Magnoliaceae — Limoniaceae. — Л., 1984; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.

Кропиви листя

Кропива - багаторічна рослина, що відрізняється високим прямостоячим стеблом з невеликою кількістю супротивних гілок у верхній частині. Висота рослини досягає 70-150 см. Густо покрита волосками двох типів - пекучими і простими. Листя кропиви - супротивне довгочерешкове, загострене, крупно-пильчасте. Довжина листя може сягати 15 см. У лікувальних цілях застосовується кропива пекуча і кропива дводомна.

ПРАТ «ЛІКТРАВИ»

Склад

Діючими компонентами, які входять до складу листя кропиви, є каротиноїди, глікозид уртицин, хлорофіл, холін, ситостерин, дубильні речовини, органічні кислоти, фітонциди. Дана рослинна сировина є джерелом мінералів - заліза, кремнію, міді, бору, титану і нікелю, а також вітамінів B2, B3 і аскорбінової кислоти.

Фармакологічна дія

Препарати кропиви мають кровоспинний ефект. Поряд з цим листя рослини надає жовчо- і сечогінну дію, нормалізує ліпідний обмін, стимулює регенерацію тканин, у тому числі слизових оболонок шлунка і кишечника. Лікарські препарати з даної сировини збільшують кількість еритроцитів у крові, знижують рівень глюкози.

Регіони проростання лікарської рослини

• Вінницька область



• Житомирська область



• Кіровоградська область



• Полтавська область



• Сумська область



• Хмельницька область

Зміст

Загальна інформація

Рослина має високу цінність, незважаючи на те, що вважається бур'яном. За вмістом корисних речовин для лікувальних цілей кропива перевершує багато культурних рослин. Зростає кропива переважно поблизу людського житла. Препарати рослини застосовуються як загальнозміцнювальний засіб, а також для лікування широкого спектра захворювань. Використовується кропива не тільки як лікувальний засіб, але і як продукт харчування.

Заготівля сировини

Заготівля листя кропиви здійснюється з травня по серпень, залежно від кліматичних умов. Головна вимога для правильного збору сировини - ясна суха погода, після того як висохне роса на листі. Для відбору листя вибирають екологічно чисту місцевість, далеко від доріг і промислових підприємств. Не можна збирати дикорослу кропиву біля смітників. Щоб збирати листя, необхідно захистити руки рукавичками. Великі партії листя зрізають ножицями для чагарників.

Після того, як листя буде відокремлено від стебла, його необхідно просушити на повітрі, розклавши на папері або тонкій тканині. Сировину розміщують під навісом подалі від сонячних променів. Сушать листя у сушарці за температури 40-50 ℃. Готовність сировини до зберігання визначається за трухлявими жилками.

Лікувальні властивості та застосування кропиви

Застосування кропиви в медицині здебільшого пов'язано з кровоспинним ефектом. Препарати на основі листя рослини використовують при рясних кровотечах у жінок у період менструації, клімаксу. Застосовують рослинну сировину в лікуванні різних гінекологічних захворювань суворо під контролем лікаря. Використовують ліки з кропиви і для усунення крапельної кровотечі з носа. Також кропива застосовується для профілактики й усунення проблем у роботі печінки та жовчовивідних шляхів.

Листя кропиви використовується в лікуванні дерматологічних захворювань. Протизапальна дія препаратів рослини у поєднанні з антигнильними властивостями дозволяє застосовувати їх зовнішньо при екземі, гнійних ранах, висипаннях, фурункулах, трофічних виразках, вітіліго, травмах шкіри. Використовують ліки на основі листя кропиви для профілактики випадіння волосся, а також у лікуванні себореї. Широко застосовуються фітопрепарати в лікуванні ревматизму.

Затребувані препарати кропиви в стоматологічній практиці - при лікуванні пародонтиту. Використовують їх також для усунення симптоматики гінгівостоматиту як кровоспинний і протигнильний засіб. Лікувальні властивості кропиви дозволяють застосовувати відвари і настоянки на її листі при лікуванні ангіни.

Кропива та її користь

Головні корисні властивості кропиви - здатність зв'язувати кров і надавати судинозвужувальну дію. Обумовлюється це наявністю вітаміну K, який стимулює вироблення протромбіну. За рахунок цього ефекту препарати на її основі застосовують для зупинки шлунково-кишкових і гінекологічних кровотеч. Кропива входить до складу зборів, призначених для лікування хвороб печінки і жовчного міхура, ревматизму, подагри. Також її використовують як сечогінний засіб.

Завдяки високому вмісту вітамінів і мінералів у листі кропиви її препарати призначають як загальнозміцнювальний засіб. Відвари і настойки, а також сік рослини корисні для поліпшення імунітету.

Кропива в косметології

Листя кропиви, як і інші компоненти рослини, відрізняються антисептичними і антибактеріальними властивостями. За допомогою соку або відвару на її основі здійснюється профілактика випадіння волосся, а також лікування себореї. Вітаміни і мінерали, що входять до складу листя кропиви, допомагають поліпшити ріст волосся та сприяють оновленню клітин шкіри голови.

Кропива і протипоказання до її застосування

Основними протипоказаннями для застосування препаратів на базі листя кропиви є вагітність, вік до 12 років, дисфункція нирок. Не можна вживати фітопрепарати людям, які страждають на ниркову або серцеву недостатність, а також мають підвищене згортання крові.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.