Як посадити мімозу в домашніх умовах?

Мімоза з насіння Насіння сіють на початку – в середині весни. Після появи сходів їх пересаджують по 2-3 штуки в 7-сантиметрові горщики з субстратом із 2 частин дернової землі, 2 частин листової і 1 частини піску. Коли корені заповнять горщик, рослину мімозу перевалюють у горщики 11 см у діаметрі.

Як виглядає рослина мімоза?

Наша акація-«мімоза» — це вічнозелене швидкоросле дерево висотою 10-12 м (на батьківщині до 45 м), з крислатою кроною. Стовбур – до 60-70 см у діаметрі. Кора стовбура, і гілок від сіро-бурого до коричневого кольору, з великою кількістю неглибоких тріщин, з яких нерідко виступає камедь. Кеш

Скільки живе мімоза?

Переважно, у домашніх умовах мімозу культивують як однорічну рослину, однак за бажанням можна провести обрізку пагонів, що надмірно витягнулися, це допоможе продовжити життя рослині до 2-х років.

Мімоза — Вікіпедія

Мімо́за (Mimosa) — рід рослин з підродини мімозових (Mimosoideae), родини бобових (Fabaceae). Складається з близько від 300 до 450 видів трав і чагарників. Родова назва утворена від грец. μιμος («актор», «мім») і латинського суфіксу –osa (що означає схожість, подібність) — з огляду на … See more

Акація срібляста

Акація срібляста (Acacia dealbata) — вид дерев з роду акація (Acacia) з родини бобових (Fabaceae).

Зміст

Поширення і екологія [ ред. | ред. код ]

Батьківщина акації сріблястої — південно-східне узбережжя Австралії й острів Тасманія. Поширена і натуралізована, в південній Європі, Південній Африці, на заході США, на Азорських островах і Мадагаскарі.

В Україні можна зустріти в Одеській області й в Криму.

Ботанічний опис [ ред. | ред. код ]

Вічнозелене швидкоросле дерево висотою 10-12 м (на батьківщині до 45 м), з крислатою кроною. Стовбур 60-70 см у діаметрі. Кора стовбура, і гілок від сіро-бурого до коричневого кольору, з великою кількістю неглибоких тріщин, з яких нерідко виступає камедь. Молоді гілки оливково-зелені. Гілки й листя рослини мають легкий сіро-зелений наліт, за що ця акація й отримала назву сріблястої.

Листя чергове, двічі перисто-розсічене, довжиною до 10-20 см. Листок складається з 8-24 пар сіро-зелених, дрібних, подовжених листочків першого порядку. Кожен листочок першого порядку має до 50 пар довгастих листочків другого порядку шириною близько 1 мм. Головна ніжка листка при основі дещо роздута; на верхній стороні головної жилки листа при основах листочків першого порядку розташовуються круглі невеликі залози, що виділяють під час цвітіння медову рідину.

Квітки сірувато-жовті, дуже дрібні, пахучі, зібрані по 20-30 штук в кулясті головки діаметром 4-8 мм; головки зібрані в суцвіття-кисті, які у свою чергу зібрані у волоті. Чашечка дзвоникоподібна, п'ятизубчаста. Віночок п'ятипелюстковий; пелюстки широколанцетні або яйцеподібні, загострені. Тичинки численні, вільні, на довгих жовтих або оранжевих нитках, що далеко виступають з віночка. Маточка з верхньою одногніздною зав'яззю, довгим стовпчиком і невеликою приймочкою. Стовпчик, як і тичинки, сильно виступає з віночка.

Плоди акації — плоскі, довгасті, подовжено-ланцетні, тупі, світло- або фіолетово-коричневі боби довжиною 1,5-8 см і шириною 0,8-1 см, з окремими гніздами. Насіння — дуже тверде, темно-коричневе або чорне, плоске, матове або трішки блискуче, еліптичне, розміром 3-4 мм.

Здичавіла і зимостійка акація срібляста цвіте починаючи з кінця січня і до середини квітня. Плодоносить дерево в серпні — вересні.

Лікарська рослинна сировина [ ред. | ред. код ]

З лікувальною метою використовують кору акації й розчин її камеді. Камедь рослини містить полісахарид арабан (до 76 %). У корі знайдені дубильні речовини змішаного типу (15-25 %). З квіток отримують олію (до 0,9 %), до складу якої входять: два вуглеводні, анісовий альдегід, пальмітиновий альдегід, ефіри анісової, пальмітинової й оцтової кислот, енантової й ангелікової кислоти; невелика кількість фенолів і спиртів з сильним запахом амбри [1] . Пилок містить флавоноїдні сполуки.

Розчин камеді використовується в клізмах — при запаленні й виразках шлунково-кишкового тракту; для зменшення подразливої дії й уповільнення всмоктування інших лікарських речовин.

Значення і застосування [ ред. | ред. код ]

Звичайна в садах Середземноморської області, де розводиться як декоративне дерево, квітучі пагони якого вивозяться в північні країни.

З кори видобуваються дубильні речовини (15-20 %).

Рослина дає цінну деревину, що йде для перероблювання на целюлозу.

Камедь акації є замінником аравійської камеді (гумміарабіку).

Представники [ ред. | ред. код ]

У рамках виду виділяють ряд 2 різновидів:

• Acacia dealbata var dealbata — росте від низької, до помірної висоти. Дерево до 30 м; листя довгочерешкове в основному 5-12 см.



• Acacia dealbata var subalpina — росте на великій висоті, в Снігових горах. Чагарник до 5 м (рідко 10 м) у висоту; Листя довгоніжкове в основному 1.5-8.5 см.

Мімоза й акація [ ред. | ред. код ]

В Радянському Союзі серед народу акацію сріблясту часто неправильно називали мімозою. В Україні срібляста акація широко поширена в Криму, і саме її квітучі пагони були традиційним подарунком на 8 березня.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Мімоза

Мімо́за (Mimosa) — рід рослин з підродини мімозових (Mimosoideae), родини бобових (Fabaceae). Складається з близько від 300 до 450 видів трав і чагарників. Родова назва утворена від грец. μιμος («актор», «мім») і латинського суфіксу –osa (що означає схожість, подібність) — з огляду на незвичайну властивість його листя [1] [2] . Рід Мімоза представлений деревами, кущами та трав'янистими рослинами. Мімозу часто висаджують на передньому плані у квіткових композиціях, тому що її ніжні суцвіття виглядають дуже ефектно на тлі інших квітучих рослин (на світлішому тлі рослина виглядає найкраще) [3] . У квіток мімози пилок відноситься до сильних алергенів [3] .

У роду є два види, варті уваги. Одним з них є Mimosa Pudica — мімоза соромлива, називається так через те, що її листя при найменшому механічному впливі(дотику) складаються у трубочку вздовж центральної жилки,також листя складається вночі(під впливом температури). Головчасті або колосоподібні суцвіття. Якщо на квітку часто чинити вплив, вона послабшає і може загинути. Квітки дрібні мають вигляд круглих, пухнастих суцвіть (діаметром 2 сантиметри), рожевого чи фіолетового кольору. Цвіте цей вид з останніх днів весни та до перших осінніх тижнів. Висота куща може сягати 150 див, але зазвичай нижче. Також як захист, цей вид використовує отруйні речовини, наприклад при сильному вітрі кущ гойдається, що може стати причиною травмування кореня, відповідно на цей подразник рослина реагує виділяючи отруйні речовини, що можуть сильно нашкодити тваринам [3] .

Насіння можна купити чи зібрати з вже ростучої мімози. Для того щоб на домашньому кущі появилось насіння, його слід самостійно запилити за допомогою пилку з "тичинок" одної квітки на маточки іншої. На запилених квітах, після цвітіння формується стручок з насінням. Коли стручок дозріє і підсохне його знімають і до весни тримають в паперовому конверті (зібрані стручки слід тримати в холодильнику до весни). Насіння сіється весною, в березні, насіння має тверду оболонку, тому спочатку на ній слід зробити надріз лезом, перед висівом насіння слід замочити на (30–60 хв) у гарячій воді, щоб вони набухли [4] .

Вид походить з південної частини Центральної і Південної Америки, але широко культивується в інших тропічних і субтропічних місцевостях, таких як: Північна Австралія, Африка та Гаваї. Через свою цікаву особливість вирощується як кімнатна рослина в районах з помірним кліматом, на відкритому повітрі й у тропіках. Вирощування у відкритому ґрунті призвело до того, що вона поширилась як бур'ян у деяких регіонах, зокрема на Гаваях.

Інший вид Mimosa tenuiflora — багаторічне, вічнозелене дерево або кущ, родом з північно-східної частини Бразилії [5] . Цей вид є дуже хорошим джерелом деревини, добре підходить для виготовлення стовпів, деревина захищена від гниття вмістом таніну(16%) [6] . Mimosa tenuiflora цінується за свою здатність відновлювати пошкоджений шкірний епідерміс, у медицині її використовували ще 1000 років тому.Кора використовувалась,як засіб від кровотечі та антисептик, зараз використовується як дуже ефективний засіб для лікування опіків чи інших шкірних пошкоджень. Кора дерева ліпідами, сапонінами, глюкоізидами, стеролами, стероїдами, дубильними речовинами, низкою різних полісахаридів, а також алкалоїдами, зокрема диметилтриптаміну. Рослина відома у зв'язку з її використанням у шаманському зіллі аяхуаска завдяки вмісту психоделічного наркотику диметилтриптаміну, знайденого в корі її коренів.

Екстракт кори, окрім лікування шкіри, використовується для лікування волосся, що старіє [7] .

Зміст

Вирощування [ ред. | ред. код ]

Цвітіння куща виявляється лише на весні, а закінчується в останні літні тижні. Кімнатній мімозі необхідна велика кількість яскравого світла (пряме сонячне проміння їй зовсім не шкодить), для цієї рослини ідеально підходить підвіконня південної орієнтації (можна поставити і на східному і на західному вікнах), але опівдні, коли активність сонячних променів найвища, все-таки рекомендується забрати рослину на 2–3 години у тінь (інакше на поверхні листків можуть утворитися опіки), також це стосується щойно придбаної рослини, чи тої що тривалий час перебувала у похмурій місцевості, тобто слід повільно привчати мімозу до яскравого світла. У теплий період (березня по жовтень) квітці слід забезпечити помірну температуру повітря (20–24 градуси). У зимовий період у кімнаті має бути близько (18 ти градусів), але не холодніше (15 градусів).

Воду призначену для поливу слід спочатку (протягом 12–24 годин) відстояти. Субстрат зволожують як тільки присохне його верхній шар, причому в зимові місяці полив має бути помірніший аніж у теплі пори року (рясний), на мімозі негативно позначиться, як пересушування земляної грудки, так і застій рідини в кореневій системі (особливо взимку).

Для того щоб дана культура добре росла і розвивалась, її слід зволожувати водою не рідше одного разу вдень (відстояною водою), також для підвищення вологості повітря місткість із квіткою можна встановити на піддон, що добре заповнений вологим керамзитом або галькою, але слідкувати потрібно щоб з горщика не стікала вода.

Підживлюють мімозу лише влітку, для цього субстрат 1 раз на 2 тижні вносять розчин мінерального комплексу добрива, при цьому використовуване дозування має бути у 2 рази менше ніж зазначено у інструкції виробника.

Переважно, у домашніх умовах мімозу культивують як однорічну рослину, однак за бажанням можна провести обрізку пагонів, що надмірно витягнулися, це допоможе продовжити життя рослині до 2-х років. У перший рік зростання на кущі мімози після цвітіння появляється насіння, відповідно її можна розмножувати щороку. Висів насіння проводять у першій половині весни, після появи не великих сіянців слід перемістити у не великі горщики (діаметром 70 мм).

При поганому догляді чи в невідповідних умовах утримання з мімозою можуть виникнути такі проблеми як: 1)Облітання листя (через нерегулярне змочування ґрунту у горщику), 2) Жовтіння листя (через застій рідини у коренях), 3) Витягування пагонів (при нестачі світла пагони витягуються та млявіють), 4) Відсутність цвітіння (через низьку температуру в приміщені або недостатню освітленість), 5) Шкідники (найчастіше на рослині поселяється павутинний кліщ чи попелиця) [8] .

Таксономія [ ред. | ред. код ]

Таксономія роду Mimosa мала складну історію, були періоди розділення й об'єднання, в підсумку вона об'єднує понад 3000 назв, багато з яких були синонімами до інших видів, або були віднесені до інших родів. Частково завдяки цим змінам назва «Мімоза» застосовується також до ряду інших споріднених видів зі схожими перистими або двічі перистими листками, які нині віднесені до інших родів, найчастіше це Albizia julibrissin (альбіція ленкоранська) і Acacia dealbata (австралійська акація).

Опис [ ред. | ред. код ]

Є близько 400 видів, включно з:

• Mimosa aculeaticarpaOrtega
  
  
  
  • Mimosa aculeaticarpa var. biunciferaOrtega
  
  
  
  
  
  
  • Mimosa dysocarpa var. dysocarpaBenth.
  
  
  
  
  
  
  • Mimosa grahamii var. grahamiiGrey
  
  
  
  
  
  
  • Mimosa pigra var. pigraL.
  
  
  
  
  
  
  • Mimosa quadrivalvis var. hystricina(Small) Barneby
  
  
  
  
  
  

  Казус [ ред. | ред. код ]

  
  
  

  

  
  
  

  У Радянському Союзі мімозою називали акацію сріблясту — жовту квітку, яку дарували на 8 Березня.

  
  
  

  Література [ ред. | ред. код ]

  
  
  

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мімоза

  
  
  
  • Barneby, R.C. 1992. Sensitivae Censitae: A description of the genus Mimosa Linnaeus (Mimosaceae) in the New World. Memoirs of the New York Botanical Garden, vol. 65.
  
  
  
  
  
  

  Примітки [ ред. | ред. код ]

  
  
  
  
  
  
  1. ↑ Gledhill, D. (2008). The Names of Plants (вид. 4). Cambridge University Press. с. 356. ISBN978-0-521-86645-3. Архів оригіналу за 5 лютого 2021 . Процитовано 17 серпня 2017 .
  
  
  
  2. ↑ Austin, Daniel F. (2004). Florida ethnobotany Fairchild Tropical Garden, Coral Gables, Florida, Arizona-Sonora Desert Museum, Tucson, Arizona: with more than 500 species illustrated by Penelope N. Honychurch. [et al.]. Boca Raton, FL: CRC Press. с. 58. ISBN9780203491881.
  
  
  
  3. ↑ абвджерело. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  
  
  
  4. ↑вирощування. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  
  
  
  5. ↑mimosa tenuiflora. Архів оригіналу за 7 грудня 2021 . Процитовано 7 грудня 2021 .
  
  
  
  6. ↑джерело. Архів оригіналу за 7 грудня 2021 . Процитовано 7 грудня 2021 .
  
  
  
  7. ↑Mimosa tenuiflora. Архів оригіналу за 7 грудня 2021 . Процитовано 7 грудня 2021 .
  
  
  
  8. ↑вирощування. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  
  
  
  9. ↑ Neuroscience; Bear, Connors, Paradiso
  
  
  
  10. ↑мімоза лінива. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  
  
  
  11. ↑мімоза шорстка. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .
  
  
  
  12. ↑акація срібляста. Архів оригіналу за 10 грудня 2021 . Процитовано 10 грудня 2021 .