Де водяться косулі в Україні?

Закарпаття – один із традиційно мисливських регіонів, де є сприятливі природні умови для істотного підвищення ефективності ведення мисливського господарства. В угіддях Закарпаття нараховується близько 8968 особин козулі європейської, 1983 особин оленя лісового, 1985 особин свині дикої.

Де живуть козулі?

Де живе косуля? Козулі широко поширені по всій північній півкулі, їх можна зустріти в Північній Америці, Європі, Малій Азії, Росії. Кеш

Коли народжують козулі в Україні?

І у спробі врятувати дитинча йому, навпаки, можна ще більше зашкодити. Саме в цей період, з травня по червень, у козуль народжуються дитинчата. Козуля – це ссавець родини Оленевих (Cervidae), іншими словами – це мініатюрний олень, найбільш чисельний і найбільш поширений серед представників своєї родини у нашій фауні.

Косуля: описание животного, чем питается, где …

Косуля занимает важное положение в плане хозяйственного значения. Во-первых, это охотничьи животные, поскольку у косули очень вкусное мясо, ценная шкура и рога. Во-вторых, эти парнокопытные активно избавляют лесные насаждения от сорных растений, которые наносят ощутимый … See more

Де живе косуля

Розділ

• Земноводні додано:28.02.2002, відвідувань:12645, 2 комент.
  
  
  
  • Саламандра плямиста додано:28.02.2002, відвідувань:47990, 21 комент.
  
  
  
  • Тритон карпатський додано:28.02.2002, відвідувань:22725, 1 комент.
  
  
  
  
  
  
  • Вужі (звичайний і водяний) додано:30.08.2002, відвідувань:35737, 9 комент.
  
  
  
  • Гадюка звичайна додано:14.12.2001, відвідувань:57815, 18 комент.
  
  
  
  
  
  
  • Беркут додано:01.03.2002, відвідувань:28595, 7 комент.
  
  
  
  • Глухар додано:23.03.2002, відвідувань:32876, 5 комент.
  
  
  
  • Рябчик додано:27.01.2002, відвідувань:14243, 1 комент.
  
  
  
  • Тетерук додано:23.03.2002, відвідувань:21597, 4 комент.
  
  
  
  
  
  
  • Білка додано:23.03.2002, відвідувань:56746, 8 комент.
  
  
  
  • Борсук додано:08.03.2002, відвідувань:48673, 1 комент.
  
  
  
  • Ведмідь додано:14.12.2001, відвідувань:83877, 23 комент.
  
  
  
  • Видра додано:08.03.2002, відвідувань:30701, 2 комент.
  
  
  
  • Вовк додано:14.12.2001, відвідувань:51746, 13 комент.
  
  
  
  • Дикий кіт додано:27.01.2002, відвідувань:28842, 7 комент.
  
  
  
  • Заєць-русак додано:27.01.2002, відвідувань:37920, 1 комент.
  
  
  
  • Кабан додано:14.12.2001, відвідувань:37380, 12 комент.
  
  
  
  • Козуля додано:26.01.2002, відвідувань:44170, 4 комент.
  
  
  
  • Лисиця додано:27.01.2002, відвідувань:50847
  
  
  
  • Норка додано:08.03.2002, відвідувань:22841, 1 комент.
  
  
  
  • Олень додано:17.12.2001, відвідувань:36666, 5 комент.
  
  
  
  • Рись додано:14.12.2001, відвідувань:60375, 16 комент.
  
  
  
  
  
  

  ТВАРИННИЙ СВІТ

  
  
  

  Багатий і різноманітний тваринний світ Карпат. Лише фауна хребетних налічує 435 видів. Склад її надзвичайно строкатий. Ядро фауни становлять види мезофільних західних і середньоєвропейських широколистих лісів - олень благородний, козуля, черепаха болотна, вугор європейський. Дуже поширені представники Середземномор'я (саламандра плямиста, жаба зелена), мешканці хвойних лісів Східної Європи і сибірської тайги (глухар, тетерев). Зустрічаються елементи степової, пептичної, і альпійської (бурозубка альпійська, полівка снігова, тритон альпійський) фауни. Чимало тут і карпатських ендеміків (білка карпатська, тритон карпатський). Тепер у Карпатах акліматизуються нові види: ондатра, єнотовидний собака, палія американська, омуль байкальський та ін.
  Багато зоогеографів виділяють Українські Карпати в самостійний зоогеографічний Карпатський округ.
  У Карпатах широко представлені всі основні класи тварин: ссавці (мамалофауна), птахи (орнітофауна), плазуни (герпетофауна), земноводні (амфібії), риби (іхтіофауна), комахи (ентомофауна).

  
  
  

  Розміщення тварин у Карпатах складне і мозаїчне. Більшість карпатських звірів - ведмідь бурий, олень, козуля, свиня дика, рись, білка карпатська, кіт лісовий, горностай, куниця лісова, соні та ін., багато видів амфібій, птахів і риб - мають широкий діапазон поширення. Вони заселяють територію від передгірних рівнин висотою в 200 м до зони субальпійських чагарників висотою 1600 і навіть 1850 м. Обмежене вертикальне поширення мають землерийки, білозубки, більшість рукокрилих, тхір степовий, видра, норка, ховрахи, хом'як, ондатра. Високо в гори вони не піднімаються. Типових високогірних видів лише два - бурозубка альпійська і полівка снігова, що мешкають на висотах 1650-2000 м.

  
  
  

  Сарна

  
  
  

  Са́рна [1] [2] [3] , серна (Capreolus Gray, 1821) — рід ссавців з родини оленевих (Cervidae). У розмовній мові представників роду називають також «дикі кози» та «козулі». Етимологія: назва походить від прасл. срна і споріднена з лат. cervus (від пра-і.є. ḱerh₂- — «ріг»), дінд. srŋgam («ріг») і прасл. *korva («корова») [4] .

  
  
  

  Зміст

  
  
  

  Види сарн [ ред. | ред. код ]

  
  
  

  Межа між європейською і азійською сарнами проходить приблизно по р. Волзі. Інколи кавказьких сарн відносять до азійського виду.

  
  
  

  Поширення [ ред. | ред. код ]

  
  
  

  Сарни європейські живуть у Європі до півночі Середньої Скандинавії й Фінської затоки, гирла Ками і верхів'я Печори. Далі ареал сарн охоплює Малу Азію, Північний Іран, Північний Ірак, Кавказ й Крим.

  
  
  

  В Азії сарни (сарна азійська) населяє Сибір й Далекий Схід, на півдні доходячи до Північного Казахстану; населяє Тянь-Шань, Алтай, Північну Монголію, Північно-Східний Китай, Корею, зустрічається на півдні Східного Тибету й Північного Сичуаню.

  
  
  

  В Україні трапляється нечасто [ джерело? ] . В природних умовах окремі особини було помічено в Сарненському районі (Полісся, Рівненщина) та на території національного природного парку "Кременецькі гори" (Тернопільщина).

  
  
  

  Сарни в культурі та мистецтві [ ред. | ред. код ]

  
  
  

  Відомим є малюнок неповторного Ніко Піросмані, який називається «Сарна на тлі ландшафту» (див. фото). кілька полотен із сарнами належить перу німецького художника-експресіоніст Франца Марка. За назвою цієї тварини названі три населені пункти України: місто Сарни Сарненського району Рівненської області, до того ж зображення тварини присутнє як на гербі та прапорі міста так і на гербі й прапорі району; а також два села: Сарни, Львівська область, Яворівський район та Сарни, Черкаська область, Монастирищенський район.

  
  
  

  Поширені синоніми [ ред. | ред. код ]

  
  
  

  Одна з поширених вернакулярних назв сарни — дика коза, або козуля, а в літературі радянської доби набула поширення видозміна останньої назви — «косуля». Асоціація назви роду з назвою роду Коза (Capra) є невиправданою, оскільки сарна і коза належать до різних родин: оленевих і бикових, відповідно [5] .

  
  
  

  До певної міри назву «козуля» можна розглядати як відповідник латинської назви, в якій корінь «Capra» означає «козу», а зменшувальний суфікс «-olus» формує діючу власну назву. За «Словарем» Б. Грінченка, «козуля» — маленька корова з кривими рогами [6] . На відміну від «козулі», у сарни, як тлумачить цю назву В. Даль, «ріжки оленячі» [7] .

  
  
  

  Примітки [ ред. | ред. код ]

  
  
  
  
  
  
  1. ↑Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 15.
  
  
  
  2. ↑ Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. Серія: лісівництво та декоративне садівництво. — 2011. — Вип. 164 . — № 3 . — С. 124–135 .
  
  
  
  3. ↑Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 135.
  
  
  
  4. ↑Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К . : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 182, 183, 220. — ISBN 966-00-0785-X.
  
  
  
  5. ↑ Загороднюк І. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви[Архівовано 2022-03-22 у Wayback Machine.] // Вісник Національного науково-природничого музею НАН України. — 2001. — Вип. 1. — С. 113—131. (Обговорення вживання назви)
  
  
  
  6. ↑Козуля // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  
  
  
  7. ↑В. Даль Толковый словарь живого великорусского языка