Як називається будинок бобра?

Нори. Їх риють в обривистих берегах, високих і міцних. Вхід — на глибині 1-2 м під водою. Хатки з гілок і землі.

Де живуть бобри в Україні?

чисельність бобра європейського в Україні становила 45,7 тис. особин. Нині ареал поширення виду в Україні охоплює значну частину території країни. Він розповсюджений в 21 з 25 областей, з яких 74% припадає на зону Полісся, 17 – Лісостеп, 5 – Степ і 4% Карпати.

Як бобер будує житло?

Боброва хатка будується з купи хмизу, який скріплюється мулом і землею. Стіни свого житла бобри ретельно обмазують мулом і глиною. Таким чином, хатка бобра перетворюється в міцну фортецю, а через отвір у стелі надходить повітря. Усередині хатки є ходи в воду і платформа, яка знаходиться над рівнем води. Кеш

Де живе бобер

Бобер за споживанням водної рослинності

Ареал та середовище існування бобра

Ареал виду займає помітно великий обшир. Від Норвегії та Данії та північно-західному кутку Європи він простягається через Німеччину до озера Байкал та Монголії в Центральній Азії, від Скандинавії на півночі до Альп на півдні. Бобер провадить навколоводний спосіб життя, оселяючись на тихих струмках, річка, озерах та низових болотах. Зазвичай, він надає перевагу прісноводним біотопам оточеним лісом, хоча іноді трапляється на с\г угіддях та навіть урбанізованих територіях.

Бобер європейський (Castor fiber)

Довжина тіла: 80 - 120 см
Довжина хвоста: 25 - 50 см
Вага: 30 кг

Будучи найбільшим грузином на світі, бобер відомий також як найбільш активний ссавець-будівельник. Звір просто створений інженером водно-болотних угідь, адже наділений широким станом та широкорозведеними куцоватими ногами, ідеальними для зведення гребель та гострі зуби-різці для ефективного розгризання деревини потрібної для його будівель. Передні лами бобра маленькі, вправні, наділені добре розвиненими пазурями, в той час як задні лапи призначені для плавання.

Крім цього бобер має ще ряд пристосувань до навколоводного способу життя. Широкий хвіст, покритий лускуватою чорною шкіркою, яка є стостосованою формою шерсті, нагадує весло і використовується як кермо при плаванні. Густа підшерстка та довгі, шорсткі захисні волосини не тільки захищають тварину від холоду, але також забезпечують захист "шубки" бобра від води. Особливі залози бобра виробляють жир для змазки хутра, який бобер розмазує по тілу під час того, як чепуриться. Ця ж олія, з притаманним їй виразним мусускним запахом, слугує для спілкування між особинами протилежної статі.

Бобер здатен також затуляти ніс та вуха, знаходячись під водою, для захисту зору під водою в нього на очах є спеціальна мембрана. Більше того, для розкризання деревини під водою, щоб запобігти потраплянню воду в рот, в бобер наділений внутрішніми губами одразу за зубами.

Хатка бобра

Побудова гребель та хаток, мабуть, найвідоміші сторони поведінки бобра. Греблі він зводить для створеня закутків зі стоячою, глибокою водою, відносно захищених від суходільних хижаків, і як місце для побудови "хатки". Гребля також забезпечує місце для збереження будівельких матеріалів і харчів, звідки їх не змиє потік води. Гребля зводится з гілок, які бобер зріає своїми зубами-різцями з повалених ним же дерев та перетягує шматками на потрібне йому місце. Більшість гребель 22 метра завдовжки, хоча траплялись і велетнські споруди до 600 метрів.

Хатку бобер зводить з колод, гілок та гіллячок, ущільнених грязюкою та камінням, для отримання товстих, добре ізольованих стін. Хатка завширшки досягає 11 м, і 2 м заввишки, і складається з центральної камери над рівнем води, і одним або кількома тунелями під водою, а також вертиальним вентиляційним отвором для регулювання внутрішньої температури.

Іноді, бобер європейський риє нори, замість побудови хатки. Довжина нір може досягти 10 м, а вхід розташовано на рівні води чи під водою.

Бобер переважно нічна тварина: будівельні справи як і пошук поживи він провадить здебільшого вночі, хоч іноді може бути активний і в день. Споживає бобер кору, гіллячки та листя листяних дерев та кущів, таких як верба, вільха, береза, осика, а також водну рослинність. До зими звір створює запаси-склади гілляк та колодок в підводних купах. Ці запаси забезпечують бобру виживання в зимові місяці, коли його активність падає.

Завдяки своїй ролі в підтримці структури екосистем, бобер розглядається як "ключовий вид". Зводячи греблі, бобер створює нові ставки та загати, даючи змогу багатьом іншим тваринам та рослинам отримати потрібний їм біотоп на нових територіях.

Пара бобрів

Бобри створюють пари на все життя. Дорослий самець і самка зазвичай живуть в невеликій сімейні групі з дітьми з виводів за два попередні роки. Кожна бобряча сім'я займає невелику окрему територію навколо своєї хатки або нори.

Парування відбувається взимку, в січні-лютому, а в квітні-червні народжуються їхні малюки. На рік в бобрів один виводок, чисельністю від 1 до 9 дитинчат, які перебувають під турботою матері близько трьох місяців, а загалом в з батьками до двох років, коли стають статевозрілими і створюють власну сім'ю.

Бобер з малятами в хатці

Загрози існуванню бобра

Протягом ХІХ-поч.ХХ століття бобра зник в багатьох країнах Європи через надмірне полювання та знищення водно-болотних угідь. На бобра полювали заради м'яса, хутра та "бобрової струї". Нащастя завдяки реінтродукції та охороні бобер відновився в більшості частин свого колишнього ареалу.

Нині бобру загрожує браконьєрство, свідоме винищення людиною через вигадану "загрозу лісовому господарству", забрудення водойм та знищення водно-болотних угідь. У Фінляндії та північно-західних регіонах Росії європейському бобру загрожує конкуренція з боку інтродукованого канадського бобра (Castor canadensis).

Бобер випливає з підводного входу в хатку

Для збереження виду необхідна охорона водно-болотних угідь від забрудення та припинення так зв. "меліорації", інформування населення про ключову роль бобра для здоров'я екосистем, обмеження на полювання.

Бобер канадський

Бобе́р канадський [1] [2] , бобер американський (Castor canadensis) — гризун роду бобер (Castor) родини бобрових (Castoridae).

Зміст

Поширення та середовище проживання [ ред. | ред. код ]

Країни поширення: Канада, Мексика (Тамауліпас), США; інтродукований: Аргентина (Вогняна Земля), Фінляндія, Російська Федерація. Мешкає в районах поблизу озер, ставків та струмків, з доступом до підходящої їжі та будівельних ресурсів. Бобри відомі своєю здатністю змінювати навколишнє середовище в результаті будівництва гребель, які часто призводять до затоплення прилеглих районах, створюючи цим екосистеми із закритим лісом і лукою з домінуванням осоки.

Морфологія та біологічні особливості [ ред. | ред. код ]

Довжина голови й тіла: 90—117 см, довжина хвоста: 20—25 см, ширина хвоста: 13—15 см, вага: 13—35 кг.

Волосся червонувато або чорнувато коричневого кольору. Великі (до 20—25 мм у довжину і до 5 мм в ширину), постійно ростучі різці, призначені для рубки дерев. Закриті вуха і ніздрі пристосовані до напівводного способу життя. В основі хвоста в обох статей є залози запаху, які використовується для позначення території.

Самці і самиці досягають статевої зрілості у 3 роки. Вони розмножуються один раз на рік, залежно від території: в кінці листопада / у грудні — на півдні і в січні / лютому — на півночі. Вагітність триває 105—107 днів, бобренята народжуються між квітнем і червнем. У приплоді буває від 1 до 4 малюків, які абсолютно незалежні відразу після народження, можуть бачити, і через 24 години після народження здатні плавати. Після народження, молодий бобер важить 250—600 гр його довжина до 38 см. Мати годує їх молоком протягом 90 днів, але вже на другому тижні життя вони починають приймати рослинну їжу. Батьки залишаються з молоддю протягом 2 років, після чого вони вирушають на пошуки своєї власної території.

Тривалість життя канадського бобра становить від 10 до 19 років.

Поведінка [ ред. | ред. код ]

Активні вночі, вдень рідко. Можуть залишатися під водою протягом 15 хвилин. Живуть родинами до 8 осіб: пара і молодь (до двох років). Канадські бобри — територіальні тварини: родина захищає свою територію і відганяє від неї чужих членів виду. Сигналом екстреного оповіщення є биття хвостом по воді. Будинок виготовляє з гілок, трави, бруду і глини. Будинок зазвичай містить два входи. Підлога вкрита корою, травою і деревиною.

Шлунково-кишковий тракт канадського бобра довший, ніж його європейського брата, що дозволяє йому харчуватися грубою їжею. Бобри харчуються переважно м'якою корою верби, клена, тополі, берези, вільхи, осики. Також споживає трав'янисту рослинність, прибережну і водну. У зоопарку також готові з'їсти картоплю, моркву та салат. Бобри роблять запаси на зиму. На молодих бобрів полюють вовки, койоти, барибали, грізлі, росомахи, рисі і видри. На дорослих хижаки рідко полюють.

Канадські бобри моногамні, тільки можлива смерть партнера може змусити шукати нового.

Відмінності від європейського бобра [ ред. | ред. код ]

Два види генетично несумісні. Канадський бобер має 40 хромосом, в той час як європейський бобер має 48 хромосом.

Канадський бобер, як правило, трохи менший; з меншою, округлішою головою; коротшим, ширшим писочком; товщим, довшим і темнішим підшерстям; ширшим, овальнішої форми хвостом і більшими кістками гомілки, що забезпечує їм ширший діапазон ходьби, на відміну від прямоходіння європейського виду.

Бобер у культурі [ ред. | ред. код ]

Північноамериканський бобер є символом штату Орегон. Також у Орегоні за бобром назване місто Бівертон й команда Університету штату Орегон з американського футболу "Біверс".

Галерея [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 15.



2. ↑Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 152.